Постанова

від 06.02.2019 по справі 363/1597/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/ 962 /2019

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 лютого 201 9року м. Київ

Унікальний номер справи 363/ 1597/17

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Шахової О.В.( суддя-доповідач), Вербової І.М., Саліхова В.В. за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П.

учасники справи:

позивач - Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,

відповідачі: Вишгородська міська рада Київської області,

ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

треті особи: Державне підприємство Київська лісова науково-дослідна станція ,

ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

ОСОБА_8,

ОСОБА_9,

ОСОБА_10,

ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області,

на рішення Вишгородського районного суду Київської області, ухваленого 2 квітня 2018 року під головуванням судді Рудюка О.Д. в приміщенні суду,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року прокурор звернувся в інтересах держави в особі КМУ до Вишгородської міської ради Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: ДП Київська лісова науково-дослідна станція , ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9. ОСОБА_10, ОСОБА_11, про визнання недійсним рішення міської ради, державного акту на право власності та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що прокуратурою Київської області виявлено порушення щодо відведення у власність громадянам земельних ділянок загальною площею 0,7000 га для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у м. Вишгород. Рішенням Вишгородської міської ради Київської області Про затвердження документації із землеустрою від 26.10.2012 року №16/27, затверджено проекти землеустрою щодо відведення у власність громадян земельних ділянок.

На підставі зазначеного рішення у приватну власність земельні ділянки отримали ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9. ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_5 , кожна з яких була площею 0,1000 га з відповідним кадастровим номером.

Вказані земельні ділянки відносяться до земель державної власності та перебували у постійному користуванні Державного підприємства Київська лісова науково-дослідна станція .

ОСОБА_6 та ОСОБА_10 за договорами купівлі-продажу від 26.12.2012 року №769 та від 11.11.2013 року №1040 відчужили на користь ОСОБА_12 земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами площами по 0,0999 га. кожна. ОСОБА_7 за договором дарування від 13.12.2012 року №709 відчужила на користь ОСОБА_13 земельну ділянку з відповідним кадастровим номером площею 0,1000 га. ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_14 та ОСОБА_9 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок відчужили на користь ОСОБА_4 земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами.

Рішення Вишгородської міської ради Київської області Про затвердження документації із землеустрою від 26.10.2012 року №16/27 прийнято з порушенням вимог закону, а також договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено без додержання законодавства. Оскільки, вилучення земельних лісових ділянок відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України. Крім того, для вилучення лісових ділянок та зміни цільового призначення обов'язковою підставою є погодження Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, що також не дотримано.

Виділені земельні ділянки площею 0,7000 га для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд відносяться до земель лісогосподарського призначення ДП Київська ЛНДС , що підтверджується інформацією виробничого об'єднання Укрдержліспроект від 01.02.2017 року №40, фрагментом з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 158, виділу 4 та межами спірних земельних ділянок, а також інформацією ДП Київська лісова науково-дослідна станція від 14.02.2017 року №48. Таким чином, рішення про вилучення спірних лісових земельних ділянок не приймалось уповноваженим органом державної влади та питання про надання у власність земель лісогосподарського призначення державної власності для не лісогосподарських потреб не відноситься до компетенції Вишгородської міської ради. Крім того, будь-яких погоджень щодо зміни цільового призначення вказаних земель Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства не надавалось.

Зазначав, що прокурору стало відомо про порушене право лише у лютому 2017 року, під час опрацювання інформації ВО Укрдежліспроект від 01.02.2017 року №40, ДП Київська ЛНДС від14.02.2017 року №48 та Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 16.03.2017 року №04-36/482, а тому вважає, що строк позовної давності пропущено з поважних причин.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 2 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, перший заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу і, вказуючи на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, зокрема, що суд не зазначив мотивів, з яких не прийнято докази, подані прокурором, не встановив обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, не застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 набули право власності на землі державної власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності на землю стало можливим у результаті прийняття органом місцевого самоврядування рішення,оформлення державних актів, укладення договорів купівлі-продажу, реєстрація права власності. Проте, на час виникнення спірних правовідносин, міська рада в силу положень ст.ст.6,19 Конституції України, ст.ст. 20,122, 149 ЗК України взагалі не була наділена повноваженнями щодо вилучення, зміни цільового призначення і надання у приватну власність земель лісогосподарського призначення державної власності для не лісогосподарських потреб.

Суд безпідставно не врахував лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого обєднання ВО Укрдержліспроект від 01.02.2017 № 40 з фрагментом з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами 158 кварталу та виділів Першотравневого лісництва ДП Київської лісової науково-дослідної станції за інформацією лісовпорядкувань 2003 та 2014 років і меж спірних земельних ділянок, з якого чітко вбачається, що вказані земельні ділянки повністю накладаються на 158 квартал, виділи 4.5 Першотравневого лісництва ДП Київської лісової науково-дослідної станції . На них чітко відображено взаємне розташування спірних земельних ділянок та земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні ДП Київської лісової науково-дослідної станції відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор Шиленко М.В. підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в ній. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Інші учасники справи про розгляд справи повідомлені належно, проте про причини неявки суд не повідомили. Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що належність спірних ділянок до земель лісового фонду, що перебувають в постійному користуванні ДП Київська лісова науково-дослідна станція не знайшли свого підтвердження. Первісне безвідплатне відчуження майна здійснено державою шляхом прийняття рішень державними органами, тобто внаслідок реалізації волі держави на розпорядження державною власністю, а тому дійшов висновку про безпідставні твердження прокурора про порушення Вишгородською міською радою Київської області порядку зміни цільового призначення земельних ділянок, наданих відповідно до оспорюваного рішення.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його незаконним та необґрунтованим, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з витягу рішення Вишгородської міської ради Київської області, шістнадцятої сесії VIскликання від 26.10.2012 року №16/27 Про затвердження документації із землеустрою , а саме пунктів 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 61, розглянувши проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, відповідно до статей 12, 118, 121 Земельного кодексу України, п.34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні міська рада вирішила: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Вишгороді. Передати земельну ділянку загальною площею 0,1000 га. у власність ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Вишгороді. ОСОБА_6 виконати вимоги викладені у висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області №12606 від 04.10.2012 року та висновку відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури №2753 від 18.10.2012 року та п.61 даного рішення. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_10 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Вишгороді. Передати земельну ділянку загальною площею 0,1000 га. у власність ОСОБА_10 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Вишгороді. ОСОБА_10 виконати вимоги викладені у висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області №12606 від 04.10.2012 року та висновку відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури №2753 від 18.10.2012 року та п.61 даного рішення. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Вишгороді. Передати земельну ділянку загальною площею 0,1000 га. у власність гр. ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Вишгороді. ОСОБА_5 виконати вимоги викладені у висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області №12606 від 04.10.2012 року та висновку відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури №2753 від 18.10.2012 року та п.61 даного рішення. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_9 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Вишгороді. Передати земельну ділянку загальною площею 0,1000 га. у власність ОСОБА_9 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Вишгороді. ОСОБА_9 виконати вимоги викладені у висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області №12606 від 04.10.2012 року та висновку відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури №2753 від 18.10.2012 року та п.61 даного рішення. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_14 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Вишгороді. Передати земельну ділянку загальною площею 0,1000 га. у власність ОСОБА_14 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Вишгороді. ОСОБА_14 виконати вимоги викладені у висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області №12606 від 04.10.2012 року та висновку відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури №2753 від 18.10.2012 року та п.61 даного рішення. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_8 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Вишгороді. Передати земельну ділянку загальною площею 0,1000 га. у власність ОСОБА_8 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Вишгороді. ОСОБА_8 виконати вимоги викладені у висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області №12606 від 04.10.2012 року та висновку відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури №2753 від 18.10.2012 року та п.61 даного рішення. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Вишгороді. Передати земельну ділянку загальною площею 0,1000 га. у власність ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м. Вишгороді. ОСОБА_7 виконати вимоги викладені у висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області №12606 від 04.10.2012 року та висновку відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури №2753 від 18.10.2012 року та п.61 даного рішення. Управлінню Деркомзему України в Вишгородському районі здійснити контроль виконання вимог п.11 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 року №1045, щодо сплати відновної вартості зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, під час складання, видачі та реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна вбачається, що 24.10.2015 року, 03.11.2015 року, 10.11.2015 року, 04.02.2016 року, 17.03.2016 року та 22.04.2016 року ОСОБА_4 зареєстрував право приватної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_6; НОМЕР_7; НОМЕР_8. Підставою виникнення права власності у ОСОБА_4 слугували договори купівлі-продажу.

Згідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_10 від 09.07.2012 року ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,0999 га. кадастровий номер НОМЕР_9, розташованої Київська область, м.Вишгород.

Прокуратурою Київської області отримано лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого обєднання ВО Укрдержліспроект щодо надання інформації від 01.02.2017 року №40, відповідно до якого ВО Укрдержліспроект надало фрагмент з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 158 і меж його таксаційних виділів Першотравневого лісництва Київської ЛНДС відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003, 2014 років та межами земельних ділянок згідно з поданими кадастровими номерами.

З копії фрагменту з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу №158 Першотравневого лісництва Київської ЛНДС за даними лісовпорядкування 2003 року,вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_6; НОМЕР_7; НОМЕР_9;НОМЕР_5; НОМЕР_8 розташовані в кварталі 158.

Як вбачається звідповіді ДП Київська лісова науково-дослідна станція №48 від 14.02.2017 року, земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_8 НОМЕР_3 у відповідності до матеріалів лісовпорядкування 2003 року відносились до земель лісового фонду ДП Київська ЛНДС . У 2014 році під час проведення лісовпорядних робіт та складанні планово-картографічних матеріалів були враховані межі існуючих землеволодіння та землекористувань, які підтверджуються даними Держкомзему та публічної кадастрової карти. Документація та матеріали щодо передачі вищевказаних земельних ділянко у власність (користування) третіх осіб, в тому числі погодження на їх вилучення, на підприємстві відсутні.

З відповіді Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства вбачається, що до Управління не надходили звернення щодо погодження проектної документації на вилучення та зміну цільового призначення земельних ділянко з кадастровими номерами НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_6; НОМЕР_7; НОМЕР_9; НОМЕР_5; НОМЕР_8, та відповідно не надавалися погодження на зміну цільового призначення.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року справи № 7-рп/2009 (про скасуванню актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. Де ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово та після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отриманню державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Отже у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини другої, третьої статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 80 ЗК України встановлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

Згідно зі статтями 83, 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підгрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Як вбачається, за повідомленням ДП Київська ЛНДС земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_6;НОМЕР_7;НОМЕР_9; НОМЕР_5; НОМЕР_8 у відповідності до матеріалів лісовпорядкування 2003 року відносилися до земель лісового фонду ДП Київська ЛНДС .

За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого обєднання Укрдержліспроект від 01.02.2017 року №40, надані земельні ділянки громадянам, відповідно до рішення Вишгородської міської ради від 26.10.2012 №16/27 - відносяться до лісів Першотравневого лісництва Київської ЛНДС та розташовані в кварталі 158 лісництва.

Згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, як зазначено в частині другій статті З ЗК України, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

За нормами статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 13 ЗК України передбачено, що саме до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 84 ЗК України в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт г частини четвертої статті 84 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни та юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення (стаття 56 ЗК України).

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (стаття 57 ЗК України, частина перша статті 17 ЛК України).

Згідно зі статтею 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації від 09 квітня 1999 року № 586-ХІУ, статтею 31 ЛК України до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин належать, у тому числі, передача у власність, та у постійне користування для ведення лісового господарства земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території; прийняття рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Стаття 57 ЛК України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства.

Відповідно до частини дев'ятої статті 149 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, установлених статтею 150 цього Кодексу.

Не з'ясувавши, що ліси та землі лісового фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання, при цьому в даному випадку жодних дій щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою Кабінет Міністрів України не вчиняв, суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку про недоведеність прокурором права держави на спірні земельні ділянки, у зв'язку із чим помилково відмовив у задоволенні позову.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 27 листопада 2007 року у справі Hamer проти Бельгії (заява № 21861/03) яка стосувалась питання порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку із зобов'язанням заявниці знести заміський будинок, побудований у лісовій зоні, щодо якої застосовувалась заборона на будівництво, суд встановив, що втручання в право заявниці на мирне володіння своїм майном, яке стало результатом знесення її будинку за рішенням органів влади, було передбачене законом та переслідувало мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів шляхом приведення відповідного майна у відповідність з планом землекористування. Що стосується пропорційності втручання, то суд зазначив, що навколишнє середовище мало значення, і що економічні імперативи та навіть деякі основні права, включаючи право власності, не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава прийняла законодавство з цього питання. Відтак обмеження права власності були допустимими за умови, звичайно, що між індивідуальними та колективними інтересами був встановлений розумний баланс. Оскаржувана міра переслідувала законну мету захисту лісової зони, на якій не можна було нічого будувати. Власники заміського будинку могли мирно та безперервно користуватися ним протягом тридцяти семи років. Офіційні документи, сплачені податки та здійснена робота свідчили, що органи влади знали або повинні були знати про існування будинку протягом тривалого часу, а після того, як порушення було встановлено, вони дали сплинути ще п'ятьом рокам, перш ніж пред'явити звинувачення, тим самим допомагаючи закріпити ситуацію, яка могла лише завдати шкоди охороні лісової території, на сторожі якої стояв закон. Однак у національному законодавстві не було жодного положення про узаконення будівлі, побудованої в такий лісовій зоні. Окрім як поновлення місця забудівлі в його початковому стані, жодна інша міра не вбачалася належною з огляду на незаперечне втручання в цілісність лісової зони, на якій не дозволялась жодна забудівля. З урахуванням цих підстав, втручання не було непропорційним.

Стосовно висновку суду щодо неможливості витребування у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як добросовісних набувачів спірної земельної ділянки апеляційний суд, переглядаючи в цій частині рішення суду першої інстанції, керується тим, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобов'язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем.

Так, від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише в разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (частина перша статті 388 ЦК України).

Крім того, згідно зі статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Суд першої інстанції не з'ясував, що право розпорядження спірною земельною ділянкою державної власності було прийняте міськрадою з перевищенням повноважень, жодних дій щодо розпорядження цією земельною ділянкою відповідним органом виконавчої влади не вчинялося, тобто спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - держави - поза його волею, дійшов необґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для витребування зазначених земельних ділянок від добросовісних набувачів в порядку статті 388 ЦК України.

Щодо висновку суду частині пропуску стороною позивача строку позовної давності апеляційний суд вважає за необхідне вказати про таке.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом також установлено, що за інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого обєднання Укрдержлісгосп від 1.02.2017 року № 40, надані земельні ділянки громадянам відповідно до рішення Вишгородської міської ради від 26.10.2012 № 16/27 відностяться до лісів Першотравневого лісництва ЛНДС, що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності.

З огляду на наведене апеляційний суд вважає апеляційну скаргу обгрунтованою, а рішення суду першої інстанції - таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Щодо судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Відповідно до квитанції від 24 квітня 2017 року Прокуратурою Київської області сплачено 15 897,74 грн. судового збору за подачу позову, та за квитанцією від 1 червня 2018 року сплачено 23 846,61 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги (т.1 ас. 57, 230).

Сторона позивача заявила про розподіл судових витрат (т. 1 ас.217).

Зарезультатомапеляційногорозгляду, пропорційнодорозмірузадоволенихпозовнихвимог, апеляційнаскарга підлягаєзадоволенню, отжепозивачмаєправонавідшкодуванняйомувідповідачамисудовогозборузаподанняпозовуврозміріпо 5 229, 25 грн. зкожного, танавідшкодуванняйомувідповідачамисудовогозборузаподанняапеляційноїскаргиврозміріпо 7 949,00грн. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської областізадовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 2 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задовольнити.

Визнати недійсним рішення Вишгородської міської ради Київської області про затвердження документації із землеустрою від 26.10.2012 № 16/27 в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_14 і ОСОБА_5 земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_8, НОМЕР_5, НОМЕР_9, НОМЕР_7, НОМЕР_6, НОМЕР_4, НОМЕР_3 для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у м. Вишгород.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0999 га, виданий ОСОБА_5, серії НОМЕР_10, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322180001022827.

Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння: ОСОБА_4 земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_8, НОМЕР_5, НОМЕР_7, НОМЕР_6, НОМЕР_4, НОМЕР_3, ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_9, загальною вартістю 846 516,00 грн, які розташовані на території м. Вишгород Київської області.

Стягнути з Вишгородської міської ради Київської області (ЄДРПОУ 04054866, 07300, Київська області, м. Вишгород, пл.. Т.Шевченка, 1) на користь Прокуратури Київської області (01014, м. Київ, бул. Л.Українки, 27/2) 5 229(п'ять тисяч двісті двадцять девять) грн. 25 коп. судового збору за розгляд справи районним судомта 7 949 (сім тисяч дев'ятсот сорок девять)грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Прокуратури Київської області (01014, м. Київ, бул. Л.Українки, 27/2) 5 229(п'ять тисяч двісті двадцять девять) грн. 25 коп. судового збору за розгляд справи районним судомта 7 949 (сім тисяч дев'ятсот сорок девять)грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_2, АДРЕСА_2) на користь Прокуратури Київської області (01014, м. Київ, бул. Л.Українки, 27/2) 5 229(п'ять тисяч двісті двадцять девять) грн. 25 коп. судового збору за розгляд справи районним судомта 7 949 (сім тисяч дев'ятсот сорок девять)грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом 30 днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 11.02.2019.

Суддя-доповідач

Судді: