Ухвала

від 05.02.2019 по справі 752/22579/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №752/22579/18 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/171/2019 Доповідач у суді 2-ї інстанції ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018100090009005 по обвинуваченню ОСОБА_7 , за ч. 3 ст. 368-3 КК України повернуто прокурору,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року, обвинувальний акт з додатками у кримінальному №12018100090009005 по обвинуваченню ОСОБА_7 , за ч. 3 ст. 368-3 КК України повернуто прокурору для виконання вимог ст. 291 КПК України.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки реєстр матеріалів досудового розслідування, долучений до обвинувального акту, не відповідає вимогам закону. Фактичні обставини провадження та формулювання обвинувачення суперечить викладеній стороною обвинувачення правовій кваліфікації. Допущені порушення, на думку суду, свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, а тому він підлягає поверненню прокурору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою направити обвинувальний акт до суду першої інстанції для виконання вимог ст. ст. 314, 315 КПК України.

Вказує, що суд першої інстанції не обґрунтовано прийняв рішення про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки він відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Так, у обвинувальному акті відносно ОСОБА_7 у відповідності до диспозиції ч. 3 ст. 368-3 КК України вказано конкретне діяння, у вчиненні якого він обвинувачується із зазначенням кваліфікації вказаного складу злочину.

Повертаючи обвинувальний акт, суд в ухвалі послався на невиконання вимог ст. 293 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не вручено обвинувальний акт захисникам, які здійснювали захист обвинуваченого. Однак, ОСОБА_7 в підготовчому судовому засіданні підтвердив, що під час досудового розслідування відмовився від даних захисників та норми КПК України не зобов`язує сторону обвинувачення приймати процесуальне рішення в порядку ст. 110 КПК України щодо прийняття відмови від захисника.

Зазначає, що доводи суду про невідповідність обвинувального акту вимогам норм КПК України у зв`язку з наявністю суперечностей у реєстрі досудових розслідувань є необґрунтованим. Так, реєстр матеріалів досудового розслідування є інформаційним додатком до обвинувального акту і містить формально-довідкові відомості, а його відмінність вимогам ст. 109 КПК України не є підставою для повернення обвинувального акту.

В запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_8 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Вказує, що зміст обвинувального акту в частині кваліфікації дій обвинуваченого є невизначеним та породжує сумніви щодо ґрунтовності та законності формулювання кваліфікуючих ознак об`єктивної сторони злочину.

Зазначає, що реєстр матеріалів досудового розслідування містить посилання на процесуальні дії та рішення, дати складання яких не відповідають дійсності, а також на процесуальний статус заявника ОСОБА_10 , який не підтверджено матеріалами провадження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора в підтримку вимог та доводів апеляційної скарги, думку захисників та обвинуваченого, які заперечували її задоволення, вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи і вимоги апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про існування підстав для задоволення вимог апеляційної скарги прокурора, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Пунктом 13 ч. 1ст. 3 КПК України визначено обвинувачення як твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальне рішення, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування є обвинувальний акт, яким має відповідати вимогам ст. 291 КПК України, зокрема: містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, яке повинно містити посилання на обставини, які у відповідності до положень ст. 91 КПК України входять до предмету доказування, це подія злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, вид і розмір шкоди, завданої злочином.

На думку колегії, обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , за ч. 3 ст. 368-3 КК України відповідає вказаним вимогам кримінального процесуального законодавства.

Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції обґрунтував своє рішення про повернення обвинувального акту прокурору тим, що він не містить у собі належним чином сформульованого, зрозумілого обвинувачення, фактичні обставини викладені поверхнево, не конкретно і не містять обставин, що підлягають доказуванню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, вважаючи рішення про повернення обвинувального акту прокурору передчасним, оскільки обвинувачення, сформульовано відповідно вимогам п. 5 ст. 291 КК України та містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію та чітке формулювання обвинувачення, в якому зазначено про всі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Висновки суду першої інстанції, про невідповідність вказаної кваліфікації дій ОСОБА_7 де зазначено отримання останнім неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення дій чи бездіяльності з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду або в інтересах третьої особи, проте в обвинувальному акті зазначено отримання останнім неправомірної вигоди лише для себе - не можуть братись до уваги, враховуючи передчасність такого твердження, пов`язаного з відсутністю у суду повноважень на даному етапі судового провадження, надавати оцінку діям обвинуваченого.

Колегія суддів звертає увагу на правила кваліфікації дій обвинуваченого в умовах, викладених в обвинувальному акті, та вважає за необхідне зазначити, що питання правильності кваліфікації не доречно розглядати на стадії підготовчого судового засідання, оскільки ст. 291 КПК України такі вимоги не ставляться до обвинувального акту.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, про невідповідність обвинувального акту вимогам норм КПК України, у зв`язку з наявністю суперечностей у реєстрі досудових розслідувань.

Надумку колегії, ці доводи не можуть розглядатись як підстава для повернення обвинувального акту, зважаючи на те, що реєстр матеріалів досудового розслідування є інформаційним додатком до обвинувального акту і містить формально-довідкові відомості, а його відповідність вимогам ст. 109 КПК України не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору в розумінні ст. 291 КПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не виявила порушень процесуального закону, які б перешкоджали призначенню кримінального провадження до судового розгляду при складанні обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, у зв`язку із чим вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу прокурора.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2018 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018100090009005 по обвинуваченню ОСОБА_7 , за ч. 3 ст. 368-3 КК України повернуто прокурору скасувати.

Обвинувальний акт повернути до суду першої інстанції для виконання вимог ст. ст. 314, 316 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: