Постанова

від 31.01.2019 по справі 910/14602/13

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2019 р. Справа№ 910/14602/13

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Дідиченко М.А.

секретар судового засідання : Цибульський Р.М.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 31.01.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Перший Київський машинобудівний завод"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 31.07.2018 (повний текст складено 06.08.2018)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз"

на рішення Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві

у справі №910/14602/13 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпартнербуд"

до Акціонерного товариства "Перший Київський машинобудівний завод"

про стягнення 408 362,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014, позовні вимоги в справі №910/14602/13 задоволено частково та присуджено до стягнення на користь позивача заборгованість у розмірі 254 533,86 грн., 3% річних у розмірі 11 569,10 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 322,06 грн.

19.07.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз на рішення Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, відповідно до якої скаржник просив суд визнати неправомірною постанову органу виконання судових рішень про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №53556892 від 26.12.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз на рішення Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 910/14602/13 задоволено, визнано неправомірною постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Т.О. про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №53556892 від 26.12.2017.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Акціонерне товариство Перший Київський машинобудівний завод звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 справі №910/14602/13, в якій просить, зокрема, скасувати вказану вище ухвалу та відмовити в задоволенні скарги Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз . Також, просить суд замінити відповідача - Публічне акціонерне товариство Науково-виробниче підприємство Більшовик на його правонаступника - Акціонерне товариство Перший Київський машинобудівний завод .

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, грубо порушив норми процесуального права та неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Скаржник зазначає про те, що твердження суду щодо відсутності доказів на підтвердження вчинення державним виконавцем виконавчих дій, щодо з'ясування наявності грошових коштів на банківських рахунках не відповідає дійсності, оскільки державним виконавцем були вчинені всі дії, в рамках чинного законодавства, щодо стягнення грошових коштів, які розміщені на банківських рахунках та належать боржнику.

Крім того, посилаючись на обмеження щодо розпорядження майном боржника, відповідач зазначив, що державний виконавець вчинив усі можливі дії щодо виконання судового рішення.

У зв'язку з ліквідацією Київського апеляційного господарського суду справу було передано до утвореного Указом Президента України № 454/2017 від 29.12.2017 Північного апеляційного господарського суду.

Актом прийому-передачі додаткових документів до апеляційної скарги від 08.10.2018 передано клопотання Акціонерного товариства Перший Київський машинобудівний завод про усунення недоліків в частині сплати судового збору у сумі 1 762, 00 грн., а також доказів надсилання копії скарги Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) від 20.11.2018 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Перший Київський машинобудівний завод на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 у справі №910/14602/13 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Калатай Н.Ф., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 у справі №910/14602/13, відкрито апеляційне провадження у справі №910/14602/13, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.12.2018.

11.12.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача (стягувача) надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою від 13.12.2018 розгляд справи відкладено на 20.12.2018.

20.12.2018 розгляд справи №910/14602/13 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Перший Київський машинобудівний завод на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 - не відбувся.

20.12.2018 від Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві на виконання ухвали від 13.12.2018 надійшли завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 53556892.

Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п. 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. на лікарняному, розпорядженням №09.1-08/690/18 від 19.12.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/14602/13.

У відповідності до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 19.12.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Зубець Л.П. (суддя-доповідач), судді: Мартюк А.І., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 прийнято справу №910/14602/13 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Перший Київський машинобудівний завод на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Зубець Л.П., судді Мартюк А.І., Дідиченко М.А., розгляд справи призначено на 31.01.2019.

Представники позивача, відповідача та органу ДВС у судове засідання 31.01.2019 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представників учасників судового процесу.

Щодо клопотання Акціонерного товариства Перший Київський машинобудівний завод про заміну відповідача - Публічне акціонерне товариство Науково-виробниче підприємство Більшовик на його правонаступника - Акціонерне товариство Перший Київський машинобудівний завод , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 здійснено зміну найменування відповідача у справі № 910/14602/13 з Публічного акціонерного товариства Науково-виробничого підприємства Більшовик на Акціонерне товариство Перший київський машинобудівний завод .

Крім того, відповідно до поданих апелянтом доказів Акціонерне товариство Перший київський машинобудівний завод є новою назвою Публічного акціонерного товариства Науково-виробничого підприємства Більшовик .

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість клопотання Акціонерного товариства Перший київський машинобудівний завод та про необхідність заміни відповідача (боржника) у справі у зв'язку зі зміною найменування та організаційно- правової форми.

У відповідності до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В судовому засіданні 31.01.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві на неї, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю Укрпартнербуд звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Науково-виробничого підприємства Більшовик про стягнення 408 362,36 грн. заборгованості, пені та трьох відсотків річних за Договором №01/стр на надання послуг з поточного ремонту приміщень 4-го поверху 24-го цеху відповідача за адресою: проспект Перемоги, 49/2 від 01.10.2011, посилаючись на порушення відповідачем, як замовником, умов щодо оплати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 позовні вимоги в справі №910/14602/13 було задоволено частково та присуджено до стягнення на користь позивача заборгованість у розмірі 254 533,86 грн., 3% річних у розмірі 11 569,10 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 322,06 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 було залишено без змін.

06.03.2014 Господарським судом міста Києва було видано наказ на виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 здійснено заміну сторони виконавчого провадження - Стягувача - з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпартнербуд (код ЄДРПОУ 35576025) на Фізичну особу - підприємця Феріма Володимира Васильовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2017 задоволено заяву Фізичної особи - підприємця Феріма Володимира Васильовича та видано дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 06.03.2014 у справі №910/14602/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз про заміну сторони виконавчого провадження у справі №910/14602/13 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 у справі №910/14602/13 скасовано. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз задоволено та замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 у справі №910/14602/13 у виконавчому провадженні ВП №53556892 - Феріму Володимира Васильовича його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз .

19.07.2018 до суду надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний інститут фінансових та промислових експертиз на рішення Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, відповідно до якої скаржник просить суд визнати неправомірною постанову органу виконання судових рішень про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 53556892 від 26.12.2017.

Скарга позивача мотивована тим, що 26.12.2017 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. п. 7, 9 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , обґрунтовуючи вказану постанову тим, що в статутному капіталі ПАТ НВП Більшовик частка держави становить 100 відсотків, товариство включено до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, затвердженого ЗУ Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , а на примусову реалізацію майна боржника по справі встановлено мораторій Законом України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна від 29.11.2001 № 2864-ІІІ. Крім того, у оскаржуваній постанові, державним виконавцем зроблено висновок щодо відсутності у боржника грошових коштів та не розшукано транспортних засобів, належних боржнику на які можливо було б звернути стягнення в рахунок погашення боргу перед стягувачем.

Відповідно ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження (в редакції станом на дату видачі наказу суду).

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 ГПК України в редакції станом на дату видачі наказу суду).

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, відповідно до ч. 1 ст. 327 якого виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ст. 343 ГПК України).

Згідно ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

З наданих скаржником матеріалів виконавчого провадження вбачається, що постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 26.12.2017 на підставі п. п. 7, 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ (наказ (дублікат) суду від 06.03.2014) повернуто стягувачеві.

Проте, суд не може погодитись з таким рішенням органу державної виконавчої служби щодо повернення виконавчого документу у даній справі стягувачеві, виходячи з такого.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. (ч. ч. 4, 5 ст. 24 Закону).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Докази на підтвердження вчинення державним виконавцем виконавчих дій з примусового виконання судового рішення у даній справі, зокрема, щодо з'ясування наявності грошових коштів на банківських рахунках боржника в матеріалах справи на момент розгляду скарги судом першої інстанції були відсутні.

При цьому, суд першої інстанції правомірно відхилив посилання державного виконавця на п. 7 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , де боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку, оскільки, ніякого відношення до примусового виконання наказу (дублікату) Господарського суду міста Києва від 06.03.2014р. у даній справі, де боржником є ПАТ НВП Більшовик (станом на час розгляду скарги в суді - АТ Перший київський машинобудівний завод ), не мають.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до поданих 20.12.2018 від Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві на виконання ухвали від 13.12.2018 копій матеріалів виконавчого провадження № 53556892 вбачається, що виконавцем у період з 10.03.2017 (дати винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) по 26.12.2017 (дати винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу) вчинялись певні дії щодо виконання наказу.

Натомість, подані до матеріалів справи докази вчинення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження (Закон № 1404- УІІГ), не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов'язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду.

Статтею 1 Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна від 29.11.2001 № 2864-ІІІ встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Згідно ст. 2 Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна від 29.11.2001 № 2864-ІІІ для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Обґрунтовуючи своє рішення про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець в постанові від 26.12.2017 дійшов висновку, що на примусову реалізацію майна боржника по справі встановлено мораторій Законом України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна .

Проте, застосовуючи п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження та повертаючи виконавчий документ стягувачеві, державним виконавцем мали бути вчинені дії щодо звернення стягнення на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду з періодичністю передбаченою законом та у необхідній та достатній кількості, що не було вчинено, а тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про обґрунтованість скарги позивача (стягувача).

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної у даній справі судової ухвали відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (Акціонерне товариство Перший Київський машинобудівний завод ).

Керуючись ст. ст. 13, 14, 52, 73, 74, 76, 129, 255, 269, 271, 275, 276, 281, 282, 287, 288, Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання представника Акціонерного товариства Перший Київський машинобудівний завод про заміну відповідача у справі у зв'язку зі зміною найменування та організаційно- правової форми з Публічного акціонерного товариства Науково-виробничого підприємства Більшовик на Акціонерне товариство Перший Київський машинобудівний завод - задовольнити.

2. Замінити відповідача Публічне акціонерне товариство Науково-виробничого підприємства Більшовик на Акціонерне товариство Перший Київський машинобудівний завод .

3. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Перший Київський машинобудівний завод на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 у справі №910/14602/13 у справі залишити без задоволення.

4. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 у справі №910/14602/13 залишити без змін.

5. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 у справі № 910/14602/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

М.А. Дідиченко