Постанова

від 06.02.2019 по справі 911/5377/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2019 р. Справа№ 911/5377/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача: Марущак Я.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2018

у справі № 911/5377/15 (суддя Рябцева О. О.)

за позовом ОСОБА_4

до Селянського фермерського господарства "Фортуна"

про виділення майна

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_4 (далі-позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до селянського фермерського господарства "Фортуна" (далі-відповідач), в якому просив суд виділити йому 1/10 частку майна селянського (фермерського) господарства "Фортуна" станом на 31 грудня 2012 р., а при неможливості виділити належну частку в натурі, виплатити грошову компенсацію.

Позов мотивований тим, що у грудні 2012 р. позивач вирішив вийти з членів СФГ "Фортуна" та оформив нотаріально посвідчену заяву про вихід з членів СФГ "Фортуна", в якій просив виплатити йому частку у прибутках підприємства за 2012 рік та активах підприємства станом на 31.12.2012 р., яка була направлена на адресу голови господарства та вручена йому особисто, проте відповіді позивачем отримано не було. Посилаючись на п. 4.1 Статуту СФГ "Фортуна", ст. 364 ЦК України, ст. 19 Закону України "Про фермерське господарство", та враховуючи, що на момент виходу з членів СФГ "Фортуна" в господарстві налічувалось десять членів, позивач вважає, що він володів 1/10 часткою майна господарства. У зв`язку з наведеним, в силу положень ст. 20 Закону України "Про фермерське господарство", позивач просить суд виділити йому 1/10 частку майна селянського (фермерського) господарства "Фортуна" станом на 31 грудня 2012 р., а при неможливості виділити належну частку в натурі, виплатити грошову компенсацію.

09.07.2018 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява від 06.07.2018 р. про уточнення позовних вимог, в якій позивач вказує, що з висновку комісійної судової автотоварознавчої експертизи вбачається, що загальна вартість оціненого рухомого майна становить 427233,84 грн., а середню ринкову вартість комбайну зернозбирального СLAAS LEXION 480, 2002 р.в., трактору колісного DEUTZ-FAHR AGF, 2012 р.в. та напівпричіпу НТС-5, 2012 р.в. визначити не є можливим у зв`язку з відсутністю цінової інформації станом на 2012 рік. Позивач зазначає, що комбайн зернозбиральний СLAAS LEXION 480, 2002 р.в. було придбано відповідачем 27.01.2011 р. за ціною 1250000 грн., а отже загальна вартість рухомого майна (сільськогосподарської техніки), без врахування трактору колісного DEUTZ-FAHR AGF, 2012 р.в. та напівпричіпу НТС-5, 2012 р.в., складає 1677233,84 грн. З урахуванням встановленої висновком судової оціночно-будівельної експертизи № 7687/17-42 від 13.11.2017 р. вартості нежитлової будівлі, телятника "А" у розмірі 131005,00 грн., загальна вартість оціненого рухомого та нерухомого майна складає 1808238,84 грн. Таким чином, вартість 1/10 частини майна позивача станом на 2012 р. складає 180823,88 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить суд виділити йому з майна СФГ "Фортуна" та визнати за ним право власності на майно: Трактор колісний МТЗ-82.1.57, 2005 р.в., н.з. НОМЕР_2, вартістю 88402,58 грн., СЗАП 8527, 1989 р.в., н.з. НОМЕР_3, вартістю 13428,24 грн. та КАМАЗ 5511, 1987 р.в., н.з. НОМЕР_4, вартістю 74654,62 грн., загальною вартістю 176485,44 грн., що на 4338,44 грн. менше ніж 1/10 частини майна, на яку претендує позивач, та стягнути з відповідача 4338,44 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.09.2018 у задоволені позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що жодного доказу того, що позивач брав участь у формуванні майна господарства та здійснював вклади у придбання (виготовлення, спорудження) майна, ним до матеріалів справи не додано, грошових коштів до складеного капіталу фермерського господарства, позивачем передано не було. Таким чином, твердження позивача в позовній заяві про те, що він володів 1/10 часткою майна господарства, не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2018 та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неналежно досліджено обставини того, що позивач отримав у власність земельну ділянку для ведення фермерського господарства та передав її у користування відповідачу, яка використовувалась останнім для отримання доходів. Апелянт зазначив, що за договором оренди відповідач фактично користувався земельною ділянкою та не сплачував за неї орендні платежі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 911/5377/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/5377/15 та призначено справу до розгляду на 06.02.2019.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні 06.02.2019 р. апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.02.2019 р. заперечив проти апеляційної скарги, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

26.12.2001 р. розпорядженням Ставищенської районної державної адміністрації було зареєстровано Статут селянського фермерського господарства "Фортуна" (код 31542500).

В квітні 2004 р. позивач ввійшов до складу членів СФГ "Фортуна", що підтверджується Доповненням № 1 до Статуту селянського фермерського господарства "Фортуна" , зареєстрованим 07.04.2004 р. Ставищенською районною державною адміністрацією.

Відповідно до Доповнення № 1 до Статуту п. 1.3. розділу 1 "Загальні положення" доповнено абз. 3, згідно з яким членами СФГ "Фортуна" є дев`ять фізичних осіб за переліком, що міститься в доповненні, серед яких є позивач - ОСОБА_4 (№ 9).

Пунктом 1.3. Статуту було передбачено, що селянське (фермерське) господарство створюється однією особою, яка являється засновником і членом селянського (фермерського) господарства - громадянин України: ОСОБА_7.

25.01.2011 р. було проведено державну реєстрацію змін до Статуту СФГ "Фортуна", якими було викладено вищевказаний п. 1.3. Статуту в новій редакції, згідно з якою засновником та головою господарства є ОСОБА_7.

31.10.2011 р. було проведено державну реєстрацію змін до Статуту СФГ "Фортуна", якими було викладено вищевказаний п. 1.3. Статуту в новій редакції, згідно з якою засновником та головою господарства є ОСОБА_7, членами СФГ є дев'ять осіб в тому числі позивач.

11.12.2012 р. позивачем було складено заяву, яка посвідчена приватним нотаріусом Ставищенського районного нотаріального округу та зареєстрована в реєстрі за № 2905, в якій позивач просить вивести його зі складу засновників селянського фермерського господарства "Фортуна" та просить виплатити йому частку у прибутках підприємства за 2012 рік та активах підприємства станом на 31.12.2012 року у розмірі пропорційно до його частки, визначеної у статутному фонді підприємства.

13.12.2012 р. вказана заява була направлена на адресу голови СФГ "Фортуна". Відповіді на заяву позивачем отримано не було.

25.06.2013 року позивач направив голові СФГ "Фортуна" заяву від 22.06.2013 р., в якій просив повідомити про прийняте рішення по його заяві від 11.12.2012 р. про його вихід з кола засновників СФГ "Фортуна" та просив виплатити йому частку у прибутках підприємства за 2012 рік та активах підприємства станом на 31.12.2012 року у розмірі пропорційно до його частки, визначеної у статутному фонді підприємства.

Позивач не отримав відповіді на вказану заяву, що і зумовило його звернення з даним позовом до суду.

Предметом позову є вимоги позивача про виділення йому з майна СФГ "Фортуна" та визнання за ним право власності на майно: Трактор колісний МТЗ-82.1.57, 2005 р.в., н.з. НОМЕР_2, вартістю 88402,58 грн., СЗАП 8527, 1989 р.в., н.з. НОМЕР_3, вартістю 13428,24 грн. та КАМАЗ 5511, 1987 р.в., н.з. НОМЕР_4, вартістю 74654,62 грн., загальною вартістю 176485,44 грн., та стягнення з відповідача 4338,44 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з ч.ч 1, 2 ст. 2 діючого на час створення СФГ "Фортуна" Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, можуть бути земля, жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім'ї, посіви та посадки сільськогосподарських культур і насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція і доходи від її реалізації, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення для ведення селянського (фермерського) господарства і заняття підсобними промислами.

Частиною 2 ст. 16 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" було передбачено, що майно цих осіб належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" втратив чинність згідно із Законом України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року N 973-IV.

Водночас, у зв`язку з прийняттям Закону України "Про фермерське господарство" відповідачем змін до Статуту внесено не було.

Законом України "Про фермерське господарство" не встановлений порядок припинення членства в фермерському господарстві. Як вбачається з матеріалів справи, Статутом селянського фермерського господарства "Фортуна" вказане питання також не було врегульоване. Оскільки припинення членства у фермерському господарстві є правом особи, а позивач двічі звертався до відповідача з заявою про вихід з фермерського господарства, то суд вважає доведеним твердження позивача про те, що його членство у фермерському господарстві "Фортуна" є припиненим.

Нова редакція Статуту СФГ "Фортуна" була затверджена рішенням зборів СФГ "Фортуна" (протокол № 4 від 30.07.2014 р.) та зареєстрована державним реєстратором 17.09.2014 р., тобто вже після виходу позивача з СФГ "Фортуна".

Згідно з ст. 19 Закону України "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Частинами 1-5 статті 20 вказаного Закону передбачено, що майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін. У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом. Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод. Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на грудень 2012 р. за відповідачем на праві власності було зареєстроване наступне майно:

- Трактор колісний Т-150К, 1993 р.в., н.з. НОМЕР_5;

- Трактор колісний МТЗ-82.1.57, 2005 р.в., н.з. НОМЕР_2;

- Комбайн зернозбиральний СLAAS LEXION 480, 2002 р.в., н.з. НОМЕР_6;

- Трактор колісний DEUTZ-FAHR AGF, 2012 р.в., н.з. НОМЕР_7;

- Напівпричіп НТС-5, 2012 р.в., н.з. НОМЕР_8, дата реєстрації 18.09.2012р.;

- СЗАП 8527, 1989 р.в., н.з. НОМЕР_3;

- КАМАЗ 5511, 1987 р.в., н.з. НОМЕР_4;

- КАМАЗ 55102, 1988 р.в., н.з. НОМЕР_9;

- ГКБ 8551, 1986 р.в., н.з. НОМЕР_10;

- МАЗ 5549, 1988 р.в., н.з. НОМЕР_11;

- КІА САRENS, 2007 р.в., н.з. НОМЕР_12;

Також, СФГ "Фортуна" на праві приватної власності належить нежитлова будівля, телятник "А", площею 748,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: Київська обл., Ставищенський р-н, с. Красилівка, вул. Леніна, буд. 108а., що підтверджується свідоцтвом від 01.02.2010 р. про право власності на нерухоме майно, виданим виконавчим комітетом Красилівської сільської ради.

Згідно з п. 4.1. Статуту селянського фермерського господарства "Фортуна" у редакції, що діяла станом на грудень 2012 року, майно господарства формується за рахунок внесків його засновників та членів, доходів, одержаних від виробничої і комерційної діяльності та інших надходжень і являється спільною власністю його членів.

Вказана норма статуту кореспондувалася з частиною 2 ст. 16 діючого на час затвердження Статуту відповідача Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", якою було передбачено, що майно осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Таким чином, оскільки Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" була встановлена спільна сумісна власність на майно, то воно належало особам, які ведуть селянське (фермерське) господарство на праві спільної сумісної власності, оскільки іншого не було передбачено угодою між ними.

Однак, Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" втратив чинність згідно із Законом України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року N 973-IV.

Згідно з ст. 19 Закону України "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Частинами 1,5 статті 20 вказаного Закону передбачено, що майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

Згідно з ч. 6 статті 20 Закону України "Про фермерське господарство" член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом фермерського господарства.

Як вбачається з діючої на той час редакції Статуту селянського фермерського господарства "Фортуна", членами СФГ, крім засновника та голови господарства - ОСОБА_7, було дев`ять осіб в тому числі позивач, тобто всього десять осіб.

Проте, розміру часток вказаних осіб та порядку їх отримання у разі припинення членства у фермерському господарстві Статутом селянського фермерського господарства "Фортуна" визначено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (ч. 2 ст. 355 ЦК України).

Закон України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 р. вже діяв як на час виходу позивача з членів господарства так і на час вступу позивача до складу членів СФГ "Фортуна" (квітень 2004 р.).

Оскільки зміни у складі учасників відповідача відбулися після набрання чинності Законом України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 р., то відносини, пов`язані з виходом з його складу членів, підлягають регулюванню нормами, передбаченими цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 355 ЦК України cпільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

В Законі України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 р. будь-які посилання на спільну сумісну власність відсутні.

Оскільки статутом селянського фермерського господарства "Фортуна" не було обумовлено порядок володіння, користування та розпорядження власністю господарства, а вказано лише, що майно господарства формується за рахунок внесків його засновників та членів, доходів, одержаних від виробничої і комерційної діяльності та інших надходжень і являється спільною власністю його членів, то спірні правовідносини регулюються нормами закону про спільну часткову власність.

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з ч. 2 ст. 357 ЦК України якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, жодного доказу того, що позивач брав участь у формуванні майна господарства та здійснював вклади у придбання (виготовлення, спорудження) майна, ним до матеріалів справи не додано.

Згідно з ст. 19 Закону України "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити, зокрема, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Грошових коштів до складеного капіталу фермерського господарства, позивачем передано не було, доказів передання будь-яких коштів матеріали справи не містять.

Крім того, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, навіть станом на 12.07.2018 р. розмір статутного капіталу відповідача складав 0,00 грн.

Як зазначає апелянт, він надав у користування СФГ "Фортуна" земельну ділянку площею 3,694 га для ведення сільського господарства. В той же час, позивачем не надано жодного доказу передачі права користування вказаною земельною ділянкою.

Як вбачається з наданого відповідачем договору оренди землі від 01.01.2008 р., земельна ділянка площею 3,694 га була надана позивачем відповідачу в строкове платне користування, відповідно до п. 6 якого відповідач мав сплачувати позивачу орендну плату у розмірі, встановленому п. п. 6, 7 договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження позивача в позовній заяві про те, що він володів 1/10 часткою майна господарства, не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Проте, судом не встановлено право спільної часткової власності позивача на спірне майно.

Як вже зазначалося, згідно з ч. 6 статті 20 Закону України "Про фермерське господарство" член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом фермерського господарства.

Водночас, Статутом селянського фермерського господарства "Фортуна" в діючій на час виходу позивача з господарства редакції не було визначено ні розміру часток членів господарства, ні порядку їх отримання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про виділення позивачу з майна СФГ "Фортуна" та визнання за ним права власності на майно: Трактор колісний МТЗ-82.1.57, 2005 р.в., н.з. НОМЕР_2, СЗАП 8527, 1989 р.в., н.з. НОМЕР_3, та КАМАЗ 5511, 1987 р.в., н.з. НОМЕР_4 та стягнення з відповідача на користь позивача різниці вартості 1/10 частини майна СФГ "Фортуна" та витребуваного позивачем майна у розмірі 4338,44 грн. є недоведеними, необґрунтованими, а отже такими, що задоволенню не підлягають.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про виділення позивачу з майна СФГ "Фортуна" та визнання за ним права власності на майно: Трактор колісний МТЗ-82.1.57, 2005 р.в., н.з. НОМЕР_2, СЗАП 8527, 1989 р.в., н.з. НОМЕР_3, та КАМАЗ 5511, 1987 р.в., н.з. НОМЕР_4 та стягнення з відповідача на користь позивача різниці вартості 1/10 частини майна СФГ "Фортуна" та витребуваного позивачем майна у розмірі 4338,44 грн. є недоведеними, необґрунтованими, а отже такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 13.09.2018 року у справі № 911/5377/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Згідно з ст. 4 Закону України Про судовий збір (в редакції станом на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір", встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_4 було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 827,00 грн., тоді як слід було сплатити 4 068,54 грн. Сума судового збору розрахована з дійсної вартості спірного майна за майновою вимогою 180 823,88 грн. * 1,5% = 2 712,36 грн. * 150% за подання апеляційної скарги.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, то різницю (2 241,54 грн.) між сплаченою сумою судового збору (1 827,00 грн.) та сумою, що підлягала сплаті (4 068,54 грн.) слід стягнути в дохід Державного бюджету України з ОСОБА_4.

Доказів на підтвердження можливості зменшити розмір судового збору відповідно до ст. 8 Закону України Про судовий збір станом на момент подання апеляційної скарги апелянтом не надано.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2018 у справі № 911/5377/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського Київської області від 13.09.2018 у справі № 911/5377/15 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 2 241,54 грн. судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

6. Матеріали справи № 911/5377/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 11.02.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко