Ухвала

від 01.08.2019 по справі 911/5377/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/5377/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник)

на рішення господарського суду Київської області від 13.09.2018 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019

за позовом ОСОБА_1 ,

до селянського фермерського господарства Фортуна ,

про виділення майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 03.06.2019 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернувся до Верховного Суду Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 13.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 (дата складення повного тексту постанови - 11.02.2019) у справі № 911/5377/15, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Крім того, скаржник просить поновити йому строк на подання касаційної скарги у справі № 911/5377/15.

Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2019: касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі №911/5377/15 залишено без руху у зв`язку з неподанням доказів отримання оскаржуваної постанови; надано строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю десять днів з дня вручення копії цієї ухвали, а саме: подати до суду касаційної інстанції клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, з наведенням інших підстав для поновлення строку та наданням відповідних доказів; роз`яснено ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, судом буде відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Залишаючи касаційну скаргу ОСОБА_1 без руху, Касаційний господарський суд виходив з того, що касаційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 288 ГПК України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у справі № 911/5377/15 визнане судом необґрунтованим.

На усунення недоліків відповідно до вказаної ухвали 23.07.2019 ОСОБА_1 подав до Верховного Суду Касаційного господарського суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Подане клопотання скаржника мотивоване тим, що скаржник намагався відслідкувати внесення постанови апеляційного суду в Єдиний реєстр судових рішень, але вказана постанова довго не висвітлювалась, а копія повного тексту постанови рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу ОСОБА_1 не надходила, повідомлення про вручення скаржник не підписував.

Розглянувши доводи вищевказаного клопотання, Касаційний господарський суд встановив, що скаржником недоліки не усунуто та не наведено інших об`єктивних підстав для поновлення строку, а тому, відмовляє у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відтак, ст. 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

При цьому, поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує, виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Касаційним господарським судом з тексту судових рішень встановлено, що уповноважений представник скаржника Бубенок В.Г. (яким, зокрема подано касаційну скаргу та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження) був присутнім на проголошені вступної та резолютивної частинах постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019.

Апеляційний перегляд рішення господарського суду Київської області від 13.09.2019 у цій справі було ініційовано саме скаржником.

Крім того, встановлено та не заперечується скаржником, що вступну та резолютивну частини Постанови Північного апеляційного господарського суду оголошено 06.02.2019. Дата складення повного тексту постанови - 11.02.2019, а до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі-Реєстр) внесена 13.02.2019.

Довід скаржника про те, що оскаржувана постанова довго не висвітлювалась в Єдиному державному реєстрі судових рішень спростовується встановленими вище обставинами. Суд відзначає, що інформацію з Реєстру слід вважати загальновідомою згідно із Законом України "Про доступ до судових рішень", що дозволяло скаржнику ознайомитися з її повним текстом без одержання копії постанови від суду апеляційної інстанції в максимально стислі строки.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відтак, скаржник ініціював апеляційне провадження, його представник був присутнім під час проголошення вступної та резолютивної частинах оскаржуваного рішення. Водночас у поданому клопотанні не зазначено обставин, які можуть бути віднесені Судом до об`єктивних, чи особливих чи непереборних, що зумовили значний пропуск строку встановленого на касаційне оскарження, та чому будучи обізнаним про рух справи №911/5377/15 скаржником протягом майже трьох місяців з дати проголошення рішення не вжито заходів щодо отримання копії повного тексту постанови, раніше аніж 03.05 2019.

Отже, пропуск строку на касаційне оскарження залежав не від об`єктивних причин, а від суб`єктивних чинників, які особа, що звернулась із касаційною скаргою, могла і повинна була уникнути при подачі касаційної скарги.

При цьому слід зазначити, що як роз`яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи "Пономарьов проти України", вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані."

Порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами.

Пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Оскільки, ОСОБА_1 доводи скаржника для поновлення встановленого законом строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, а інших підстав для поновлення строку ненаведена, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження у справі № 911/5377/15 за касаційною скаргою ОСОБА_1 слід відмовити на підставі пункту 4 частини четвертої статті 293 ГПК України.

Керуючись статтями 169, 174, 234, 288, 290, 293 ГПК України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Київської області від 13.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 у справі № 911/5377/15.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос