Рішення

від 07.02.2019 по справі 909/1085/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1085/18 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Коломиятеплосервіс",

пл. Привокзальна, буд.15,м. Коломия,Івано-Франківська область,78200;

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Омега-Інстал",

вул. Зелена, буд.6, м.Івано-Франківськ,76018;

про стягнення 139 859,87грн, з яких: 94 400,00грн - основний борг, 33 518,47грн - пеня, 8 923,19грн - інфляційні втрати, 3 018,21грн - 3% річних,

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 - директор, (витяг з ЄДР ЮО, ФО-П та ГФ №21805780 від 24.03.2016; посвідчення №072/19 дійсне до 30.11.2020);

від відповідача: не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Коломиятеплосервіс" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Омега-Інстал" про стягнення 139 859,87грн, з яких: 94 400,00грн - основний борг, 33 518,47грн - пеня, 8 923,19грн - інфляційні втрати, 3 018,21грн - 3% річних за неналежне виконання умов договору поставки №077-17 від 23.10.2017.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

При цьому судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997 (набрала чинності для України 11.09.1997), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із статтею 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» від 09.12.2010, «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами договору поставки №077-17 від 23.10.2017 на виконання умов якого позивач платіжним дорученням №16 від 23.10.2017 перерахував на рахунок відповідача 94 400,00грн - за димососи та циклони;

- невиконання відповідачем взятого на себе зобов"язання обумовленого розділом 4 договору щодо поставки оплаченого позивачем товару;

- звернення до відповідача з вимогою №87 від 25.10.2018 про повернення коштів в сумі 94 400,00грн у зв"язку з непоставкою товару, яка залишилась без належного реагування з боку відповідача;

- пункт 7.2. договору, приписи статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України на підставі яких, за порушення грошового зобов"язання, відповідачу нараховано 33 518,47грн - пені, 8 923,19грн - інфляційних втрат, 3 018,21грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовує нормами статей 509, 525, 526, 610, 629 Цивільного кодексу України, статей 173, 179, 193 Господарського кодексу України, статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань".

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалами суду від 18.12.2018, 24.01.2019. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог відповідач суду не подав. Однак керівник ТОВ "Омега-Інстал" адресував суду клопотання б/н від 16.01.2019 (вх№2227/19 від 07.02.2019) в якому зазначив, що позивач не направляв відповідачу позовну заяву і відповідно ТОВ "Омега-Інстал" не отримував останню. У зв"язку з чим просить суд відкласти розгляд справи для надання можливості представнику відповідача ознайомитись з матеріалами справи.

З"ясуваши всі обставини на яких ґрунтується клопотання відповідача б/н від 16.02.2019 (вх№2227/19 від 07.02.2019) суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні.

Матеріали справи містять фіскальний чек та опис вкладення до рекомендованого листа з відтиском календарного штемпеля ВПЗ-Коломия-3 ПАТ "Укрпошта" 10.12.2018, з якого вбачається направлення позивачем на адресу відповідача ТОВ "Омега-Інстал", вул.Зелена,6, м.Івано-Франківськ, 76018 копії позовної заяви з додатками. Вказана адреса є тотожною юридичній адресі відповідача зазначеній позивачем у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 17.03.2017, на 07.02.2019, а відтак твердження відповідача про ненаправлення позивачем позовної заяви не відповідають дійсності.

В силу статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи. При цьому згідно з приписами частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.12.2018 з відомостями про дату час та місце розгляду справи у відповідності до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України вручена відповідачу завчасно - 21.12.2018 (а.с.28) і відповідно ТОВ "Омега-Інстал" за переконанням суду мав достатньо часу (з 21.12.2018 до 07.02.2019) для того щоб скористатись своїми правами наданими йому приписами статей 42, 165 Господарського процесуального кодексу України та належним чином підготуватись до участі в судовому розгляді справи.

За таких обставин беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1,3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач, відповідно до законодавства належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Омега-Інстал" (постачальник/відповідач) та Комунальним підприємством "Коломиятеплосервіс" (замовник/позивач) укладено договір поставки №077-17 від 23.10.2017.

Згідно пункту 1.1. договору постачальник зобов'язався поставити замовнику запасні частини і комплектуючі, а саме димососи та циклони, а замовник прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Найменування, асортимент, кількість та ціну товару визначено у специфікації №1, що є невід"ємною частиною договору (пункт 1.2. договору).

У відповідності до специфікації №1 найменування товару - димосос Д167-37 №5 4 кВт 1500 об/хв, кількість 2шт., ціна за шт. 21 583,34грн без ПДВ; циклон МЦ-800 кількість 2шт., ціна за шт. 17 750,00грн без ПДВ.

Сума цього договору становить 94 400,00грн. з ПДВ. Оплата - 100% попередня оплата. Вид розрахунків безготівковий (пункти 2.1., 2.5.договору).

Пунктами 4.1.- 4.3. договору сторони обумовили термін поставки - протягом 15 робочих днів. Датою поставки товару вважається дата передачі постачальником замовнику товару згідно з підписаною сторонами видатковою накладною. Право власності на товар переходить від постачальника до замовника з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Цей договір вступив в силу з дня його підписання та діяв до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов"язань (пункт 10.1.договору).

Платіжним дорученням №16 від 23.10.2017 (а.с.14) позивач - КП "Коломиятеплосервіс" перерахував на рахунок відповідача - ТОВ "Омега-Інстал" 94 400,00грн - за димососи та циклони згідно договору №077-17 від 23.10.2017.

Однак відповідач не довів перед судом виконання взятих на себе зобов"язань щодо поставки товару на суму здійсненої позивачем передоплати - 94 400,00грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою №87 від 25.10.2018 (а.с.15-16) про повернення коштів в сумі 94 400,00грн у зв"язку з непоставкою товару. Однак доказів належного реагування відповідачем суду не пред"явлено.

Предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку попередньої оплати в сумі 94 400,00грн, а також 33 518,47грн - пені, 8 923,19грн - інфляційних втрат, 3 018,21грн - 3% річних, нарахованих на підставі пункту 7.2. договору, статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за невиконання грошового зобов"язання.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір поставки №077-17 від 23.10.2017 укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

В силу статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України).

У розумінні приписів наведеної правової норми, умовою для її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки до боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до продавця. Законодавство не визначає форму пред'явлення такої вимоги покупця, тому останній може здійснити своє право будь-яким способом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - позову.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті193 Господарського кодексу України).

Нормою частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не довів перед судом виконання своїх зобов"язань щодо поставки товару, обумовленого договором №077-17 від 23.10.2017, то вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 94 400,00грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 33 518,47грн - пені, 8 923,19грн - інфляційних втрат, 3 018,21грн - 3% річних (розрахунок а.с.11), нарахованих на підставі пункту 7.2. договору, приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за порушення грошового зобов"язання, то у суду відсутні правові підстави для задоволення вказаних вимог.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема приписами статей 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Так за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Пеня за порушення грошового зобов'язання обчислюється лише у відсотках до суми простроченого платежу.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтями 1, 3 цього закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2. договору встановлено обов"язок постачальника оплатити замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

За загальним правилом, закріпленим у статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже вище вказані правові норми передбачають можливість стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних виключно за прострочення виконання саме грошового зобов"язання. Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов"язання, позаяк відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов"язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов"язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов"язання. Така ж правова позиція дотримана у постановах Верховного Cуду від 26.10.2018 у справі №910/1775/18, від 20.11.2018 у справі №916/75/18.

За таких обставин враховуючи вище сказане, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 33 518,47грн - пені, 8 923,19грн - інфляційних втрат, 3 018,21грн - 3% річних.

З огляду на вимоги частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином на основі вище сказаного стягненню з відповідача в судовому порядку підлягають 94 400,00грн - неповернутої попередньої оплати. В частині стягнення 33 518,47грн - пені, 8 923,19грн - інфляційних втрат, 3 018,21грн - 3% річних - відмовити.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 129 1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 11, 204, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625-629, 655, 663, 693, 712 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Комунального підприємства "Коломиятеплосервіс" до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Омега-Інстал" про стягнення 139 859,87грн - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Омега-Інстал", вул. Зелена, буд.6, м.Івано-Франківськ,76018 (ідентифікаційний код 39812400) на користь Комунального підприємства "Коломиятеплосервіс", пл. Привокзальна, буд.15, м. Коломия, Івано-Франківська область,78200 (ідентифікаційний код 40333641) 94 400,00грн (дев"яносто чотири тисячі чотириста грн 00коп.) - заборгованості, 1 762,00грн (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн 00коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 33 518,47грн - пені, 8 923,19грн - інфляційних втрат, 3 018,21грн - 3% річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 12.02.2019

Суддя С.Кобецька