Постанова

від 30.01.2019 по справі 804/3002/16

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 січня 2019 року м. Дніпросправа № 804/3002/16

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

за участю секретаря судового засідання Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТ ГРУПП"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2016 року (суддя Турлакова Н.В., м. Дніпро)

у справі № 804/3002/16

за позовом Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТ ГРУПП"

про стягнення заборгованості, -

встановив:

У травні 2016 року позивач звернувся до суду першої інстанції, в якому просив звернути стягнення на кошти з рахунків платника податків ТОВ "ГРАНІТ ГРУПП" (код ЄДРПОУ 34752520) у банках, обслуговуючих такого платника податків, у тому числі готівкових коштів в розмірі:

- 401056 грн. 52 коп. в рахунок погашення заборгованості по орендній платі з юридичних осіб на бюджетний розрахунковий рахунок 33216812700111, код платежу 18010600, одержувач УДКС у Криворізькому районі Недайводська сільська рада, код ОКПО 38032070, банк одержувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, МФО 805012;

- 91190 грн. 63 коп. в рахунок погашення заборгованості по орендній платі з юридичних осіб на бюджетний розрахунковий рахунок 332178112700109, код платежу 18010600, одержувач УДКС у Криворізькому районі Лозуватська сільська рада, код ОКПО 38032070, банк одержувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, МФО 805012.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2016 р. позовні вимоги позивача задоволено у повному обсязі.

Суд першої інстанції зазначив про правомірність та обґрунтованість висновків, викладених в акті камеральної перевірки ТОВ "ГРАНІТ ГРУПП". Враховуючи відсутність оскарження ТОВ "ГРАНІТ ГРУПП" винесених на підставі вказаного акта перевірки податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "ГРАНІТ ГРУПП" оскаржило його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що сама камеральна перевірка підприємства була проведена позивачем з порушенням вимог Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 р. № 71-VIII, оскільки ТОВ "ГРАНІТ ГРУПП" є суб'єктом господарювання, на який поширюється дія мораторію на проведення контролюючими органами планових та позапланових заходів державного контролю, що був встановлений вказаним законом.

Також, скаржник вказує, що в оскаржуваній постанові суд першої інстанції посилається на податкову вимогу № 55-04 від 02.08.2013 р., яка, на думку скаржника, не має жодного відношення до предмету спору, оскільки заборгованість, що підлягає стягненню у межах цієї справи виникла у період з 30.07.2015 р. по 23.04.2016 р.

Крім того, з метою уникнення повторного стягнення з ТОВ "ГРАНІТ ГРУПП" заборгованості по орендній платі з юридичних осіб, скаржник вказує на необхідність визначення позивачем, за якими саме договорами оренди земельних ділянок виникла спірна заборгованість, оскільки останній вже має судові рішення, які перебувають на стадії примусового виконання щодо стягнення заборгованості по орендній платі з юридичних осіб за період з 30.07.2015 р. по 30.01.2016 р.

Окрім цього, скаржник посилається на порушення позивачем норм матеріального та процесуального права, якими врегульовано процедуру стягнення податкового боргу, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог (т. 1 а.с. 1-4).

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

Позивач заперечення на апеляційну скаргу не надав.

19.03.2018 р. від позивача засобами електронного поштового зв'язку надійшли додаткові пояснення, у яких останній, зокрема, зазначив, що предметом розгляду у межах цієї справи є заборгованість скаржника, яка раніше не була заявлена до стягнення. Податковий борг скаржника виник у 2013 році, що стало підставою для винесення фіскальним органом податкової вимоги № 55-04 від 02.08.2013 р. З цього часу податковий борг скаржника змінювався, проте, у повному обсязі погашений не був. Водночас, сума податкового боргу, яка заявлена позивачем до стягнення у межах цієї справи, у розмірі 492247,15 грн. підтверджена відповідними інтегрованими картками платника по орендній платі з юридичних осіб в розрізі земельних ділянок Недайводської сільської ради та Лозуватської сільської ради (т. 1 а.с. 209-229).

У судовому засіданні 30.01.2019 р. представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав з урахуванням пояснень скаржника, що надійшли на адресу суду засобами електронного поштового зв'язку 08.01.2019 р. (т. 2 а.с. 43-47).

Позивач в судове засідання 30.01.2019 р. свого представника не направив, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності за наявними у справі доказами (т. 2 а.с. 54).

З огляду на це, враховуючи норми ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість судового розгляду справи без участі представника позивача.

Вислухавши пояснення представника скаржника, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пп. 14.1.175 вказаного пункту податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Нормами пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України на платника податків покладено обов'язок сплачувати податки та збори у встановлені строки.

Пунктом п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

При цьому, п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.

У п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частинами за місяцями.

Пунктом 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу в розмірі 492247,15 грн., що складається з: орендної плати за землю з юридичних осіб - 322437,45 грн., штрафних санкцій - 54703,00 грн., пені - 115106,00 грн., за період з 30.07.2015 року по 23.04.2016 року по договорам оренди землі, що укладені між позивачем та Лозуватською сільською радою і Недайводською сільською радою. В розрізі сільських рад податковий борг складає: по Недайводській сільській раді - 401056,52 грн., по Лозуватській сільській раді - 91190,63 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 13.04.2016 року фахівцями Криворізької північної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку ТОВ "ГРАНІТ ГРУПП", за результатами якої складено акт №1540/34752520 від 13.04.2016 р. (т. 1 а.с. 16).

Відповідно до висновків вказаного акта перевіркою встановлено порушення п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, яке полягає у несвоєчасній сплаті самостійно узгоджених платником податків податкових зобов'язань по орендній платі за землю за податковими деклараціями з плати за землю № 9003675172 від 31.01.2014 р., № 9003675183 від 31.01.2014 р., №9008220535 від 03.02.2015 р.

Враховуючи вказані висновки акта перевірки, на підставі ст. 126 Податкового кодексу України до скаржника було застосовано штрафні санкції за несплату узгоджених податкових зобов'язань у сумі 38004,94 грн. та 16698,06 грн., про що позивачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 13.04.2016 р. № 000124418 та № 000123418 (т. 1 а.с. 17).

Вказані податкові повідомлення-рішення в день їх винесення були вручені скаржнику, про що свідчать відповідні підписи його уповноваженої особи на корінцях цих рішень.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення від 13.04.2016 р. № 000124418 та №000123418, які були винесені позивачем на підставі акта камеральної перевірки №1540/34752520 від 13.04.2016 р., та суми, за якими заявлені до стягнення позивачем у межах цієї справи, були оскаржені ТОВ "ГРАНІТ ГРУПП" в судовому порядку відповідно до п. 56.1, п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України після винесення судом першої інстанції оскаржуваної постанови від 15.08.2016 р.

За результатами такого оскарження Дніпропетровським окружним адміністративним судом (суддя Кононенко О.В.) було ухвалено постанову від 16.05.2017 р. у справі № 804/2114/17 про скасування податкових повідомлень-рішень Криворізької північної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 13.04.2016 р. № 000124418 та №000123418 (т. 1 а.с. 148-151). Вказана постанова набрала законної сили 08.12.2017 року, що сторонами не заперечується.

Виходячи з принципу офіційного з'ясування обставин, встановленого ч. 4 ст.9 КАС України, а також ч. 4 ст. 308 КАС України, що передбачає право суду апеляційної інстанції приймати докази, які не були подані до суду першої інстанції, у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, колегія суддів вважає за можливе прийняти до уваги, що податкові повідомлення-рішення від 13.04.2016 р. № 000124418 та №000123418 скасовані, отже, сума позову підлягає відповідному зменшенню в частині стягнення штрафних санкції.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що суду першої інстанції відповідачем заявлялось клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 804/2860/16, в якій предметом розгляду було визнання нечинними розпоряджень, на підставі яких відповідачу були надані в оренду земельні ділянки на території Лозуватської та Недайводської сільських рад. Ухвалою суду від 15.08.2016 року в задоволенні клопотання було відмовлено, з огляду на те, що податковий борг відповідача сформувався на підставі самостійно задекларованих річних сум орендної плати, а податкові повідомлення-рішення від 13.04.2016 р. № 000124418 та № 000123418, що прийняті за наслідками камеральної перевірки, на той час не були оскаржені.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне прийняти до уваги надані відповідачем рішення: постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 р. у справі № 804/2860/16 (а.с.141 т.1), якою визнані протиправними і скасовані розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 30.12.2008 року № Р-795/0/3-08 та № Р-794/0/3-08 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду відповідачу, а також розпорядження голови Криворізької районної державної адміністрації від 08.09.2009 року № 660р та № 661р про укладання договору оренди земельної ділянки з відповідачем для добувної промисловості.

З урахуванням зазначеного рішення суду у справі № 804/2860/16, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23 травня 2018 року у справі № 904/918/18 договір оренди земельної ділянки площею 10,1386 га, розташованої на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30 липня 2018 року у справі № 904/1716/18 договір оренди земельної ділянки площею 120 га, розташованої на території Недайводської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, визнані недійсними.

Відповідно до положень ст. 216 ЦК України недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім наслідків, пов'язаних з його недійсністю.

Таким чином, відсутні підстави для нарахування земельного податку за вказаними договорами і, відповідно, заборгованість на підставі таких договорів не може бути стягнута, оскільки відсутні правові підстави. Це не виключає можливості певного відшкодування за час користування землею, проте, воно має здійснюватись за інших правових підстав та в іншому порядку, що знаходиться поза межами цього судового спору.

У письмових поясненнях від 08.01.2019 р. скаржником наведено розрахунок суми заборгованості з орендної плати за землю відповідно до податкової декларації з плати за землю № 9008220535 від 03.02.2015 р., що належить до сплати ним у межах цієї справи, яка становить 13 780 грн. (т. 2 а.с. 43-44).

Позивачем не надано до суду розрахунку суми заборгованості відповідача на час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на це, враховуючи вищевикладені обставини, а також ненадання позивачем актуального на час розгляду справи розрахунку заборгованості, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "ГРАНІТ ГРУПП" податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб в сумі 13 780 грн.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТ ГРУПП" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2016 р. у справі №804/3002/16 змінити, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

Позов Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Звернути стягнення на кошти з рахунків платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТ ГРУПП" (код ЄДРПОУ 34752520) у банках, обслуговуючих такого платника податків, у тому числі готівкових коштів в розмірі 13 780 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят) грн. в рахунок погашення заборгованості з орендної плати з юридичних осіб на бюджетний розрахунковий рахунок 332178112700109, код платежу 18010600, одержувач УДКС у Криворізькому районі Лозуватська сільська рада, код ОКПО 38032070, банк одержувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, МФО 805012.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 06.02.2019 року.

Головуючий суддя О.М. Панченко

Суддя В.Є. Чередниченко

Суддя С.М. Іванов