Рішення

від 11.02.2019 по справі 453/1092/18

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/1092/18

№ провадження 2/453/39/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

11 лютого 2019 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого - судді Микитина В.Я. ,

секретаря судових засідань ОСОБА_1 ,

з участю позивача ОСОБА_2 ,

його представника - адвоката ОСОБА_3 ,

представника третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_6, з участю третіх осіб - Хітарської сільської ради Сколівського району Львівської області та Служби у справах дітей Сколівської районної державної адміністрації Львівської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 в особі належним чином уповноваженого представника - адвоката ОСОБА_3 (ордер серії ЛВ № 019045 від 02.08.2018 року) 13.09.2018 року звернувся у суд із позовом, в якому просить визнати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та її малолітню дочку - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у будинку № 37 по вул. Т. Шевченка у с. Кальне Сколівського району Львівської області. Судові витрати у справі позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою судді від 02.10.2018 року вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження із визначенням дати підготовчого засідання.

Ухвалою підготовчого судового засідання у даній справі від 13.11.2018 року підготовче провадження закрито, а справа призначена до судового розгляду по суті.

Судовий розгляд справи по суті відбувся 11.02.2019 року.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач є дочкою позивача і з народження була зареєстрована у належному йому на праві власності житловому будинку з його дозволу, однак уже упродовж двох років фактично постійно не проживає у такому будинку, а періодично лише з'являється та вчиняє сварки. Разом із відповідачем, як з матір'ю дитини, також зареєстрована її малолітня дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, однак не проживає. Натомість позивач у такому будинку зареєстрований та проживає, а такі дії відповідача разом із її малолітньою дочкою чинять йому перешкоди у володіння та користуванні своєю власністю. Відтак позивач, виходячи з положень ст. ст. 72, 150 ЖК УРСР., ст. ст. 16, 317-319, 321, 405 ЦК України, був змушений звертатись до суду із даним позовом, у котрому обрав спосіб захисту - визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

Позивач та його уповноважений представник у підготовчому засіданні та у судовому засіданні при розгляді справи по суті позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, надали пояснення, аналогічні наведеним у позові.

Відповідач, будучи належно повідомленою про дату, час та місце підготовчого та судового засідань у справі, у підготовче засідання та у судове засідання щодо розгляді справи по суті не з'явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала.

У зв'язку із встановленням судом обставин, визначених ст. 280 ЦПК України, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд даної справи.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Хітарська сільська рада Сколівського району Львівської області явку належно уповноваженого представника у підготовче та судове засідання не забезпечила, про причини неявки такого представника суд не повідомила, письмових пояснень на позовну заяву не подала.

Належно уповноважений представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Служби у справах дітей Сколівської районної державної адміністрації Львівської області - ОСОБА_4 у підготовчому засіданні та у судовому засіданні при розгляді справи по суті проти позову заперечив, просив у такому відмовити, письмових пояснень на позовну заяву не подав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх учасників справи, давши належу оцінку доказам у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі Плахтєєва та Плахтєєв проти України (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз'яснень, суд, перевіряючи порушення прав позивача цивільного характеру, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Так, позивач є одноосібним власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого у с. Кальне Сколівського району Львівської області по вул. Т. Шевченка, 37 на території Хітарської сільської ради Сколівського району Львівської області, що підтверджується Свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок, виданого 29.11.1991 року виконавчим комітетом Сколівської районної ОСОБА_4 народних депутатів Львівської області та зареєстрованого Стрийським міжміським бюро технічної інвентаризації за № 89.

Позивач проживає у вказаному будинку, де також проживала та залишається зареєстрованою його дочка - Головчанська (після одруження - ОСОБА_6) М.В., ІНФОРМАЦІЯ_1, а також її малолітня дочка - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Встановлено, що відповідач проживала та була зареєстрованою у належному на праві власності позивачу домоволодінні з народження, за згодою позивача як батька, що стверджується наявною у справі копією будинкової книги для прописки громадян. Іншого житла, придатного для проживання, відповідач не має.

Згідно акту обстеження, складеного депутатською комісією Хітарської сільської ради Сколівського району Львівської області 24.07.2018 року за вих. № 53, окрім позивача у належному йому житловому будинку зареєстровані також відповідач (його дочка) та малолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (внучка позивача), котрі фактично там не проживають вже упродовж двох років.

Суд звертає увагу на те, що відповідач, в силу положень ч. 2 ст. 64 ЖК Української РСР (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) відноситься до членів сім'ї позивача як власника житлового будинку по вул. Т. Шевченка, 37 у с. Кальне Сколівського району Львівської області та донедавна вела з ним спільне господарство.

Сам-же позивач під час судового розгляду справи по суті зазначив, що відповідач упродовж вказаного в акті обстеження дворічного періоду постійно не проживає за згаданою адресою, однак час-від-часу навідується та вчиняє з ним сварки.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК Української РСР (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) власник має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї та інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВП від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Про зазначене також йдеться у ст. ст. 316, 317, 319 та 321 ЦК України, згідно з якими правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. ст. 16, 386, 387 та 391 вказаного Кодексу власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК Української РСР (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житловим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником. З огляду на вказане, право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно, а тому виникнення права членів сім'ї власника житла на користування ним та обсяг цього права залежить від виникнення у власника житла права власності на нього. Таким чином, припинення права власності особи на житло припиняє право членів сім'ї на користування цим житлом, а права членів сім'ї власника будинку (квартири) на об'єкт власності є похідним від права самого власника.

Частина 4 ст. 156 ЖК Української РСР (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) передбачає збереження такого права користування житлом для членів сім'ї, а також для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку, однак при цьому є важлива умова, а саме - збереження права власності на житло цього власника, тобто незмінність власника майна.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що відповідач є та надалі залишається членом сім'ї позивача як власника житлового будинку по вул. Т. Шевченка, 37 у с. Кальне Сколівського району Львівської області, де зареєстрована разом із своєю малолітньою дочкою (дочка та внучка позивача), час-від-часу навідується туди та використовує житло за призначенням, то їх право користування житловим приміщенням у цьому житловому будинку неможна вважати припиненим, а саму відповідача з її малолітньою дочкою не слід вважати такими, що втратили право користування цим житловим приміщенням, виходячи у тому числі з незмінності власника будинку, у котрому воно розміщене. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження поважності причин непроживання відповідача разом з малолітньою дочкою у будинку позивача, а з пояснень позивача слід дійти висновку, що вони не проживають там саме через постійні конфлікти з позивачем, що неможна вважати неповажними причинами, оскільки перешкоди у проживанні чиняться відповідачу саме позивачем.

Наявний у справі акт обстеження, складеного депутатською комісією Хітарської сільської ради Сколівського району Львівської області 24.07.2018 року за вих. № 53 наведених обставин справи не спростовує, а інші письмові докази на спростування таких обставин позивачем не надані, у матеріалах справи відсутні.

Що стосується посилань позивача на положення ст. 72 ЖК Української РСР (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), то такі суд вважає необґрунтованими, так як зазначена норма передбачає можливість визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням лише у будинках відомчого житлового фонду, до котрих житловий будинок по вул. Т. Шевченка, 37 у с. Кальне Сколівського району Львівської області не відноситься.

Відтак, у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі за їх безпідставністю.

Одночасно, у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача не підлягає до стягнення також і документально підтверджені судові витрати у справі.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 81, 89-90, 95, 141, 258-259, 264-265, 268, 280-281 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_5, яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_6, з участю третіх осіб - Хітарської сільської ради Сколівського району Львівської області та Служби у справах дітей Сколівської районної державної адміністрації Львівської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням у будинку по вул. Т. Шевченка, 37 у с. Кальне Сколівського району Львівської області, - відмовити.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги на таке рішення, якщо заяву про перегляд заочного рішення чи апеляційну скаргу не було подано.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити заочне рішення у загальному порядку, встановленому ЦПК України, тобто шляхом подання до Львівського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається безпосередньо до Сколівського районного суду Львівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3; зареєстроване місце проживання: 82644, Львівська область, Сколівський район, с. Кальне, вул. Т. Шевченка, буд. 37; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; зареєстроване місце проживання: 82644, Львівська область, Сколівський район, с. Кальне, вул. Т. Шевченка, буд. 37; реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Хітарська сільська рада Сколівського району Львівської області; місцезнаходження: 82644, Львівська область, Сколівський район, с. Хітар; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 22390881.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Сколівської районної державної адміністрації Львівської області; місцезнаходження: 82600, Львівська область, м. Сколе, м-н. Незалежності, буд. 1; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відсутній.

Суддя В.Я. Микитин

Повне заочне рішення складене 12 лютого 2019 року.