Рішення

від 07.02.2019 по справі 908/2538/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/158/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2019 Справа № 908/2538/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Горохов І.С.,

За участю секретаря судового засідання Чернетенко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно - будівельне підприємство Азовінтекс , 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, 68а

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Комунтех , 69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 7; юридична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 2, кв. 171

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору:

23.11.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява позовом Дочірнєго підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно - будівельне підприємство "Азовінтекс", Донецька область, м. Маріуполь до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтех", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором про надання транспортних послуг та послуг будівельної техніки № 525/2015-7ТУ від 03.12.2015 в розмірі 48 014,11 грн.

23.11.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 27.11.2018 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем. Зазначена ухвала була отримана представником позивача 06.12.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 12.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2538/18, присвоєно справі номер провадження 15/158/18. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 09.01.2019 о/об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 09.01.2019 розгляд справи відкладався на 23.01.2019 о 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 23.01.2019 відкладено розгляд справи у порядку спрощеного провадження на 07.02.2019 об 11 год. 30 хв.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем належним чином не виконано зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих транспортних послуг та послуг будівельної техніки, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 48 014,11 грн також позивач просить окрім витрат по сплаті судового збору, стягнути з відповідача 3000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

06.02.2019 від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

У зв'язку з неявкою сторін звукозапис судового процесу не здійснювався.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.

03.12.2015 між ДП ТОВ Проектно - будівельне підприємство Азовінтекс - виконавець та ТОВ Комунтех - замовник укладено договір № 525/2015-7ТУ про надання транспортних послуг та послуг будівельної техніки (далі за текстом - договір).

За умовами п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених договором та додатками до нього, виконавець надає замовнику послуги з надання йому транспортних засобів, а також механізмів та іншої будівельної техніки (далі - техніка), а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх.

Відповідно до п. 4.1. договору вартість послуг визначається за згодою сторін, у відповідності з додатками, що є невід'ємною частиною цього договору.

В пункті 4.4. договору сторони узгодили, що розрахунки за надані послуги проводяться замовником в наступному порядку:

- авансовий платіж в розмірі 57 036,00 грн з ПДВ, шляхом перерахування вказаної суми на розрахунковий рахунок виконавця не менше ніж за 1 банківський день д початку надання послуг;

- остаточний розрахунок проводиться після підписання акту наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, в строк не пізніше 10 календарних днів з момент, виставлення рахунку за фактом надання послуг.

Пунктом 4.6. договору встановлено, що замовник підписує і направляє виконавцеві акт наданих послуг протягом 3-х робочих днів з моменту його отримання або надає мотивовану відмову від його підписання. Акт вважається підписаним замовником при відсутності відповіді останнього протягом 4-х робочих днів з моменту направлення акту виконавцем.

Пунктом 3.2. договору визначено обов'язок замовника оплачувати надані послуги, включаючи простої та перебазування техніки, у строки та в розмірах, визначених договором та додатками до нього.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2015 (п. 6.8. договору).

На виконання умов договору сторонами підписано та скріплено печатками акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- № ДП-0000010 від 31.12.2015 на суму 60 000,00 грн;

- № ДП-0000001 від 11.01.2016 на суму 42 500,22 грн;

- № ДП-0000005 від 31.01.2016 на суму 72 483,49 грн;

- № ДП-0000009 від 29.02.2016 на суму 13 030,40 грн.

У зв'язку з порушеннями відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг, позивач звернувся до відповідача з претензією № 525/36-02 від 19.10.2016 щодо погашення заборгованості у розмірі 48 014,11 грн.

Відповіді на претензію не надано, заборгованість не погашена.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором надання послуг.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно визначення частини 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору № 525/2015-7ТУ від 03.12.2015, а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України, частини першої статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Сторонами надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень. Заперечення відповідача спростовано матеріалами справи та приписами норм чинного законодавства України.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, відзив або докази повного погашення заборгованості на позов не надав. Натомість позивачем надано докази на підтвердження своїх вимог.

За викладених обставин вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 48 014,11 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаний з розглядом справи. До витрат пов'язаний з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідально до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволенні позову на відповідача.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано лише договір про надання правової допомоги № 2016/12/26 від 26.12.2016 з додатковою угодою № 1 від 29.12.2017, доручення № 4 від 11.10.2018 (додаток № 2 до договору), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3329 від 09.09.2009, ордер на надання правової допомоги серія ДН № 00083951 від 12.10.2018.

Тобто, в порушення приписів ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження понесених витрат в розмірі 3000,00 грн, як і не надано актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

За викладених обставин, вимога про стягнення з відповідача 3000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комунтех (69035 м. Запоріжжя, вул. Діагональна, б. 7; ідентифікаційний код юридичної особи 35536197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно - будівельне підприємство Азовінтекс (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, 68а; ідентифікаційний код юридичної особи 33491374) заборгованість у розмірі 48 014,11 грн (сорок вісім тисяч чотирнадцять гривень 11 коп), суму судового збору в розмірі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12 лютого 2019 року.

Суддя І. С. Горохов