Ухвала

від 08.02.2019 по справі 915/573/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

08 лютого 2019 року Справа № 915/573/16

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М. при секретарі судового засідання Ковальжи А. І., розглянувши матеріали скарги № 02.2.3-57 від 24.01.2019 (вх. № 1341/19 від 28.01.2019) ПАТ «Дельта Банк» на дії державного виконавця по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» , вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133 (код ЄДРПОУ 34047020)

поштова адреса: бульвар Дружби Народів, 38, м. Київ, 01014

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Компанія ФінГруп» , вул. Набережна, 56, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286 (код ЄДРПОУ 35510252)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053

про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу

особа, дії якої оскаржуються: державний виконавець Федоровська-Войт К.В. Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області , вул. Океанівська, 1-А, м. Миколаїв, 54052 (код ЄДРПОУ 34203170)

за участю:

від позивача (скаржника): ОСОБА_2, довіреність № б/н від 29.12.2018;

від відповідача (боржника): представник не з'явився;

від третьої особи: представник не з'явився;

від ВДВС: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 29.01.2019;

від ВДВС (особа, дії якої оскаржуються): ОСОБА_4, довіреність № б/н від 31.01.2019

В судовому засіданні 08.02.2019 року відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

ВСТАНОВИВ:

28.01.2019 року до господарського суду Миколаївської області надійшла скарга вх. № 1341/19 ПАТ «Дельта Банк» , у якій заявник просить суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Федоровської-Войт К.В. Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області у виконавчому провадженні № 57288832 щодо повернення стягувачу виконавчого документа наказу № 915/573/16, виданого господарським судом Миколаївської області від 11.08.2016 року без виконання;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Федоровської-Войт К.В. Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області при винесенні постанови від 17.01.2019 року у виконавчому провадженні № 57288832 про повернення стягувачу виконавчого документа наказу господарського суду Миколаївської області від 11.08.2016 року у справі № 915/573/16 без виконання.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2019 року справу № 915/573/16 призначено головуючому судді Олейняш Е.М.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.01.2019 року скаргу на дії ДВС по справі № 915/573/16 призначено головуючому судді Олейняш Е.М.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.01.2019 року прийнято справу № 915/573/16 до провадження судді Олейняш Е.М. та призначено розгляд скарги в судовому засіданні на 08.02.2019 року.

ОСОБА_5 ОСОБА_6 УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

Представник стягувача вимоги скарги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у скарзі (арк. 174-178), та просив суд скаргу задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначив наступне.

17.01.2019 року державним виконавцем Федоровською-Войт К.В. Вітовського РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області у виконавчому провадженні № 57288832 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження (у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника фізичної особи).

Стягувач з постановою виконавця про повернення виконавчого документа не погоджується та вважає дії виконавця протиправними, оскільки виконавцем неправильно застосовано норми Закону України Про виконавче провадження . Так, п. 5 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження відноситься до Розділу IV Закону України Про виконавче провадження , в якому зазначені загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження, тобто виконання рішень майнового характеру, а рішення суду у даній справі, на підставі якого видано наказ № 915/573/16, має немайновий характер. До рішень немайнового характеру застосовується порядок та умови виконання рішень, який прописаний у Розділі VIII Закону України Про виконавче провадження .

Таким чином, виконавець не вжив всіх передбачених законом заходів щодо неупередженого, ефективного, своєчасного і в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Представники Вітовського районного ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області просили у задоволенні скарги на дії державного виконавця відмовити з підстав, зазначених у відзиві на скаргу (арк. 192-194). В обґрунтування заперечень зазначили наступне.

Статтею 63 Закону України Про виконавче провадження чітко передбачено порядок виконання рішень немайнового характеру, у разі якщо боржник навмисне не виконує рішення немайнового характеру.

Державний виконавець зазначає, що ним було встановлено факт відсутності боржника. При цьому, у державного виконавця відсутні підстави для тверджень щодо навмисного невиконання боржником рішення суду немайнового характеру та, як наслідок, підстави для застосування ст. 63 Закону України Про виконавче провадження , у зв'язку з чим державним виконавцем прийнято процесуальне рішення щодо завершення виконавчого провадження на підставі п. 5 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

В порядку п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження можуть бути повернуті лише виконавчі документи, вимоги яких не можуть бути виконані без участі боржника, а також якщо державним виконавцем здійснено всі заходи, спрямовані на розшук боржника, проте з'ясувати місцезнаходження боржника не виявилось можливим.

Відповідач (боржник) та третя особа в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином. Заяв, клопотань, пояснень від вищевказаних осіб на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи вищевикладене, скарга на дії державного виконавця розглядається судом без участі боржника.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СКАРГИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.07.2016 року у справі № 915/573/16 позов задоволено та вирішено:

"ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Компанія ФінГруп в особі ліквідаційної комісії включити до ліквідаційного проміжного балансу кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства Дельта Банк в сумі 56 837 865, 20 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Компанія ФінГруп на користь Публічного акціонерного товариства Дельта Банк судовий збір в сумі 1 378, 00 грн." (арк. 70-72).

Рішення господарського суду Миколаївської області від 05.07.2016 року до суду вищої інстанції не оскаржувалось та набрало законної сили 19.07.2016 року.

На виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 05.07.2016 року видано відповідні накази від 20.07.2016 року та від 11.08.2016 року (арк. 75-76).

Наказ господарського суду Миколаївської області від 11.08.2016 року пред'явлено до виконання до органу ДВС.

На підставі заяви про відкриття виконавчого провадження ПАТ Дельта Банк вх. № 5366 від 24.09.2018 року державним виконавцем Вітовського районного ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_7 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57288832 від 24.09.2018 року по виконанню наказу господарського суду Миколаївської області від 11.08.2016 року № 915/573/16 (з урахуванням постанови про виправлення помилки у процесуальному документі від 02.10.2018 року) (арк. 236, 229).

З матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що державним виконавцем було вчинено наступні дії з примусового виконання судового рішення:

- отримано інформацію щодо оформлення за боржником права власності, іншого речового права на нерухоме майно станом на 24.09.2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, відповідно до якого відсутні відомості щодо зареєстрованого права власності, іншого речового права, іпотеки, обтяження за боржником ОСОБА_8 Компанія ФінГруп (арк. 230);

- отримано інформацію про юридичну особу-боржника з Єдиного державного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. 221-223);

- здійснено вихід за адресами місцезнаходження боржника (юридичної особи) та одного з засновників боржника ОСОБА_9, про що складено акти від 03.10.2018 року, від 19.12.2018 року, які підписані одноособово державним виконавцем та зі змісту яких вбачається неможливість встановлення місцезнаходження боржника (арк. 220, 224);

- отримано інформацію в телефонному режимі з заступником начальника відділу з питань банкрутства ГТУЮ у Миколаївській області, про що складено акт від 15.11.2018 року, який підписаний одноособово державним виконавцем, та зі змісту якого вбачається відсутність інформації про боржника (арк. 220).

Матеріали виконавчого провадження не містять доказів вчинення будь-яких інших дій державним виконавцем.

17.01.2019 року державним виконавцем Вітовського районного ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_7 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Постанова мотивована тим, що в ході проведення виконавчих дій не вдалося з'ясувати місце розташування боржника або його місцезнаходження. Також згідно з відповіддю МВС транспортні засоби за боржником не зареєстровані. За місцем знаходження боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено (арк. 184).

Неправомірність дій державного виконавця, визнання протиправною та скасування вищевказаної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 17.01.2019 року є предметом поданої до суду скарги на дії державного виконавця.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012р. та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012р. вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін.

У рішеннях у справі ОСОБА_9 проти України, no. 17022/02, від 11.12.2008р. та у справі Мкртчян проти України, no. 21939/05, від 20.05.2010р. Європейский суд з прав людини вказує, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні та обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій.

Судом також зазначалось, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично (рішення Суду у справі Чіжов проти України, заява №6962/02).

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Аналогічні положення передбачено ст. 326 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішення судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів ).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України Про виконавче провадження на органи державної виконавчої служби покладено виконання рішень як майнового, так і немайнового характеру.

Як вказано вище, рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.07.2016 року у справі № 915/573/16 зобов'язано ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Компанія ФінГруп в особі ліквідаційної комісії включити до ліквідаційного проміжного балансу кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства Дельта Банк в сумі 56 837 865, 20 грн.

Тобто, судом винесено рішення немайнового характеру.

Виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення є рішеннями немайнового характеру, виконання яких регулює розділ VIII Виконання рішень немайнового характеру Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до п. 1 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 та зареєстрована 02.04.2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція) виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.

Приписами ч. 1-3 ст. 63 Закону України Про виконавче провадження встановлено наступний порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, а саме:

1. За рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

2. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

3. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника , виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника , виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, відповідно до положень вищенаведеної норми повторне невиконання без поважних причин боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Положеннями ч. 2, 3 ст. 18 Закону встановлено права та обов'язки державного виконавця, зокрема передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону).

Крім того, Законом надано державному виконавцю права, зокрема, але не виключно:

- з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону);

- накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п. 16 ч. 3 ст. 18 Закону);

- у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону);

- здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (п. 22 ч. 3 ст. 18 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України Про виконавче провадження розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до п. ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про юридичну особу, а саме: дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) та про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог.

Розділом ІV Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження Закону України Про виконавче провадження , зокрема, ст. 37 передбачено підстави для повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ ПО СКАРЗІ НА ДІЇ ДЕРЖАВНОГО ВИКОНАВЦЯ.

Державний виконавець при здійсненні виконавчих дій керується положеннями Розділу ІV Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження Закону України Про виконавче провадження як при виконанні рішень майнового характеру, так і при виконанні рішень немайнового характеру. Проте, здійснюючи організацію та проведення виконавчих дій при виконанні рішень немайнового характеру державний виконавець повинен враховувати й приписи ст. 63 Закону України Про виконавче провадження , яка є спеціальною при виконанні рішень немайнового характеру. За таких обставин, є помилковою правова позиція стягувача щодо неправомірності застосування державним виконавцем положень ст. 37 Закону України Про виконавче провадження саме при виконанні рішень немайнового характеру. Державний виконавець має право на підставі ст. 37 Закону повернути виконавчий документ без виконання при виконанні рішень немайнового характеру, але виключно за наявності підстав , передбачених вказаною нормою.

Судом встановлено, що виконавчий документ по даній справі виданий на виконання рішення немайнового характеру, яке не може бути виконано без участі боржника. Так, в резолютивній частині рішення суду зобов'язано боржника - юридичну особу ОСОБА_8 Компанія ФінГруп в особі ліквідаційної комісії вчинити дії з включення до проміжного ліквідаційного балансу кредиторських вимог. Тобто, обов'язок по виконанню судового рішення у даній справі покладено на боржника - юридичну особу в особі ліквідаційної комісії . За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником та одночасно головою ліквідаційної комісії з припинення або ліквідатором є ОСОБА_10 Проте, матеріали виконавчого провадження не містять жодної інформації та доказів на її підтвердження щодо встановлення вищевказаної особи та вчинення подальших встановлених законом виконавчих дій.

Статтею 111 ЦК України встановлено порядок ліквідації юридичної особи. Відповідно до ч. 8 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

В силу вищевказаної норми ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходи, пов'язані з ліквідацією юридичної особи, зокрема, але не виключно: закриває рахунки, відкриті у фінансових установах (ч. 3), забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, звітності за останній звітний період тощо (ч. 7).

Приймаючи до уваги, що прийняте судом рішення немайнового характеру не може бути виконано без участі боржника, обов'язок по виконанню судового рішення у даній справі покладається саме на ліквідаційну комісію (ліквідатора). Участь державного виконавця у виконавчому провадженні обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій. Суд дійшов висновку, що в спірному випадку державним виконавцем повинна була встановлюватись саме вказана особа (ліквідатор) та вчинятись подальші відповідні виконавчі дії. Проте, державним виконавцем в спірному випадку боржник помилково розглядається виключно як юридична особа.

В судовому засіданні 08.02.2019 року представники органу ДВС усно зазначили, що державним виконавцем вчинялись дії по встановленню вищевказаної особи (ліквідатора), проте в іншому виконавчому провадженні, а у зв'язку з відсутністю у державного виконавця ідентифікуючої інформації щодо вказаної особи місце проживання останньої не встановлено (зафіксовано в протоколі судового засідання від 08.02.2019 року). Проте, матеріали даного виконавчого провадження № 57288832 містять лише докази встановлення державним виконавцем місцезнаходження юридичної особи (боржника) та одного із засновників юридичної особи, який не є ліквідатором. При цьому, матеріали даного виконавчого провадження не містять жодної інформації та доказів на її підтвердження щодо встановлення особи ліквідатора, його розшуку тощо. Державний виконавець в силу п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження наділений правами щодо безоплатного одержання від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідних для проведення виконавчих дій пояснень, довідок та іншої інформації, в тому числі конфіденційної. Враховуючи вищевикладене, проведені виконавчі дії у даному виконавчому провадженні № 57288832, а саме дії щодо встановлення наявності нерухомого майна у боржника (юридичної особи), встановлення місцезнаходження самої юридичної особи та місця проживання одного з засновників юридичної особи є неповними та фактично призвели до невиконання остаточного судового рішення, чим порушено права стягувача.

Положеннями ст. 63 Закону України Про виконавче провадження передбачено порядок виконання судових рішень немайнового характеру. Зокрема, на державного виконавця покладається обов'язок з перевірки боржником виконання судового рішення, а у випадку невиконання боржником судового рішення без поважних причин - накладення на боржника штрафу та притягнення до кримінальної відповідальності. За таких обставин, накладення штрафу та притягнення до кримінальної відповідальності за приписами вищевказаної статті може бути застосовано за сукупності таких двох умов: 1) невиконання боржником рішення; 2) відсутність поважних причин такого невиконання. Одними з засад виконавчого провадження є верховенство право, законність, справедливість, неупередженість та об'єктивність (ст. 8 Закону України Про виконавче провадження ). Враховуючи, що державним виконавцем не було вжито заходів щодо встановлення ліквідатора по даному виконавчому провадженню, суд вважає помилковою правову позицію стягувача щодо неправомірності дій державного виконавця у виді не накладення штрафу та не притягнення до кримінальної відповідальності осіб, оскільки неповідомлення ліквідатора унеможливлює встановлення причини невиконання судового рішення, у зв'язку з його необізнаністю.

Повернення виконавчого документа на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження можливе лише якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника. В даному виконавчому провадженні державним виконавцем взагалі не встановлювалась особа боржника (ліквідатор), на якого фактично покладено обов'язок з виконання судового рішення, а відтак відсутні підстави для тверджень про неможливість встановлення особи боржника. Проведення виконавчих дій не в повному обсязі в рамках саме даного виконавчого провадження № 57288832 свідчить про передчасність дій щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про порушення прав стягувача у даному виконавчому провадженні, які підлягають захисту, та наявності підстав для задоволення скарги на дії державного виконавця.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Скарга на дії державного виконавця підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 232-235, 254-256, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» № 02.2.3-57 від 24.01.2019 року (вх. № 1341/19 від 28.01.2019) на дії державного виконавця задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії державного виконавця Федоровської-Войт К.В. Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області у виконавчому провадженні № 57288832 щодо повернення стягувачу виконавчого документа наказу № 915/573/16, виданого господарським судом Миколаївської області від 11.08.2016 року без виконання.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Федоровської-Войт К.В. Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області при винесенні постанови від 17.01.2019 року у виконавчому провадженні № 57288832 про повернення стягувачу виконавчого документа наказу господарського суду Миколаївської області від 11.08.2016 року у справі № 915/573/16 без виконання.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її складення та підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі ст. 235, 254-256 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 13.02.2019 року .

Суддя Е.М. Олейняш