Постанова

від 31.01.2019 по справі 920/65/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2019 р. Справа№ 920/65/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Пашкіної С.А.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання : Цибульський Р.М.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 31.01.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікс-Прес"

на рішення Господарського суду Сумської області

від 01.03.2018 (повний текст підписано 07.03.2018)

у справі №920/65/17 (суддя Резніченко О.Ю)

за позовом Департаменту забезпечення ресурсних платежів

Сумської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікс-Прес"

про дострокове розірвання договору та виселення з приміщення

ВСТАНОВИВ:

Департамент забезпечення ресурсних платежів звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив суд достроково розірвати договір оренди нерухомого майна №УМКВ - 0833 від 21.08.2015 та виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Ікс-Прес" з нежитлових приміщень площею 161,6 кв.м., що розташовані у будинку №18 по вул. Покровській у місті Суми.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 01.03.2018 у справі №920/65/17 позов Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради - задоволено повністю, вирішено достроково розірвати укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Ікс-Прес та Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (правонаступник Управління майна комунальної власності Сумської міської ради) договір оренди нерухомого майна УМКВ-0833 від 21.08.2015, вирішено виселити Товариство з обмеженою відповідальністю Ікс-Прес з нежитлових приміщень площею 161,6 кв.м., що розташовані у будинку №18 по вул. Покровській у м. Суми, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Ікс-Прес на користь Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради 3200,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю Ікс-Прес ) звернувся до Харківського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Сумської області від 01.03.2018 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі та здійснити новий розподіл судових витрат. Крім того, відповідач просив поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 01.03.2018.

Апеляційна скарга мотивована тим, що порушення умов Договору не є істотним, а позивач не був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні Договору, а тому, керуючись положеннями ст. 651 Цивільного кодексу України, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позову.

У зв'язку з ліквідацією Харківського апеляційного господарського суду справу було передано до утвореного Указом Президента України № 454/2017 від 29.12.2017 Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ікс-Прес на рішення Господарського суду Сумської області від 01.03.2018 у справі №920/65/17 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.

09.11.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного Господарського суду від представника відповідача (скаржника) надійшли:

- пояснення по справі №920/65/17, в яких відповідач заперечує факт наявності порушень умов договору, які завдали позивачу таку шкоду, внаслідок якої він значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладенні такого договору, а при його укладенні він розраховував на отримання орендної плати, яку і отримує;

- заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, відповідно до якої скаржник просить вирішити питання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Сумської області, Сумського районного суду Сумської області чи Сумського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 прийнято справу №920/65/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Ікс-Прес на рішення Господарського суду Сумської області від 01.03.2018 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Зубець Л.П., суддів: Калатай Н.Ф., Мартюк А.І. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Ікс-Прес призначено на 20.12.2018.

Враховуючи положення п. 17.4 ч. 17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п. 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. на лікарняному, розпорядженням №09.1-08/700/18 від 20.12.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №920/65/17.

У відповідності до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 20.12.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Зубець Л.П. (суддя-доповідач), судді: Мартюк А.І., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 прийнято справу №920/65/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Ікс-Прес на рішення Господарського суду Сумської області від 01.03.2018 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Зубець Л.П., судді Мартюк А.І., Пашкіна С.А., розгляд справи призначено на 31.01.2019 в режимі відеоконференції.

Представники сторін у судове засідання 31.01.2019 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представників сторін.

Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В судовому засіданні 31.01.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та письмових поясненнях, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до договору оренди № УМКВ - 0833 від 21.08.2015, укладеного між сторонами (надалі - Договір), відповідачу у строкове платне користування (в оренду) передано нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Покровська, буд. 18, площею 161,6 кв.м. для проведення виставок образотворчої та книжкової продукції, виробленої в Україні.

Факт передачі відповідачу в оренду нерухомого майна підтверджується відповідним актом прийняття-передачі від 21.08.2015.

Строк дії договору оренди встановлюється з 21.08.2015 по 21.07.2018 (п. 10.1. Договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконує належним чином умов укладеного між сторонами Договору, а саме не виконує п. 6.2.1, п. 6.2.2, п. 6.2.3, п. 6.2.4, п. 6.2.6., п. 6.2.7, п. 6.2.9, п. 6.2.10, п. 6.2.19, п. 6.2.23, п. 6.2.24, що на його думку підтверджується актами перевірок виконання умов Договору.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою достроково розірвати Договір, на підставі ч. 3 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна та пункту 7.1.2 Договору.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 10.04.2017 в задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2017 вищезазначене рішення та постанову апеляційної інстанції було скасовано, а справу було передано на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Згідно до ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Касаційний суд зазначив, що при новому розгляді справи суду слід більш ретельно досліди Договір, зобов'язання сторін за ним, належним чином встановити чи виконував відповідач свої зобов'язання за ним, (зокрема, чи було ним виконано п. п. 6.2.1.- 6.2.7., 6.2.9. - 6.2.11., 6.2.19, 6.2.23.- 6.2.24 Договору), врахувавши ст. ст. 610, 530, 525, 526 ЦК України; дослідити підстави для розірвання Договору в силу вимог ч. 3 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна , а також встановити чи мало місце дотримання відповідачем умов Договору неналежним чином, що є підставою, передбаченою ч. 3 ст. 26 вказаного Закону, п. 7.1.2 Договору для розірвання цього Договору в судовому порядку.

Відповідно до п. 6.2.1 Договору на відповідача покладено обов'язок використовувати об'єкт оренди тільки за цільовим призначенням у відповідності до Договору.

У п. 1.1 Договору визначено, що об'єкт передається в оренду для проведення виставок образотворчої та книжкової продукції, виробленої в Україні.

При проведенні перевірки позивачем виконання умов Договору (право на проведення перевірок передбачене п.п. 7.1.1 п. 7.1 Договору) 12.12.2016, 12.09.2017 було встановлено, що приміщення взагалі не використовуються відповідачем з дня його передачі в оренду з 21.08.2015.

Відповідач у відзивах на позовну заяву та запереченнях, які подавались під час розгляду справи, пояснює, що ним не порушено вимоги п. 6.2.1 Договору, так як позивач не подав доказів на підтвердження того, що відповідачем використовується приміщення за цільовим призначенням, а невикористання приміщення не є, на його думку, порушенням умов Договору.

Суд приходить до висновку, що невикористання об'єкту оренди є порушенням умов Договору, так як при визначенні предмету Договору сторони встановили мету, з якою майно передається в користування.

Пунктом 6.2.2 Договору встановлено, що відповідач зобов'язаний привести об'єкт оренди в належний стан, який відповідатиме протипожежним та санітарним вимогам, в термін 1 рік.

Невиконання умов вказаного пункту Договору позивач обґрунтовує тим, що станом ні на 12.12.2016, ні на 12.09.2017 відповідачем інформацію про відповідність стану об'єкта оренди протипожежним та санітарним вимогам не надано. Документи щодо здійснення охорони об'єкта оренди до позивача не надані. Приміщення не підключено до централізованої системи опалення. Інформація про встановлення автономної системи опалення відсутня, тобто приміщення не опалюється другий осінньо-зимовий період поспіль, що призводить до його руйнації. Поточний ремонт об'єкта оренди не проведено.

Заперечуючи проти позиції позивача, відповідач пояснює, що ним на протязі 2016 року було укладено низку договорів з метою приведення об'єкту оренди до належного стану, та відповідачем подані письмові докази - копії договорів (а.с. 62-117, том 1).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості заперечень відповідача, так як по-перше, пунктом 6.2.2 чітко визначений термін приведення приміщень в належний стан - один рік, тобто до 21.08.2016, що відповідачем зроблено не було, по-друге, сам факт укладення договорів підряду із підприємницькими організаціями, не може бути підтвердженням факту приведення приміщення в належний протипожежний та санітарний стан без підтвердження факту введення в експлуатацію водо-, електро-, газо- постачання та відповідності приміщення правилам пожежної безпеки.

Пунктом 6.2.3 Договору встановлено обов'язок відповідача протягом шести місяців після підписання цього Договору укласти окремі угоди на тепло-, електро-, газо-, водопостачання, водовідведення, вивіз сміття та експлуатаційні витрати з відповідними обслуговуючими підприємствами, тобто у строк до 21.02.2016.

Вказаний обов'язок відповідачем не був виконаний, а саме з пропущенням шестимісячного строку 13.05.2016 було укладено договір вивозу відходів, 01.06.2016 - договір на утримання будівель та прибудинкових територій, 10.02.2017 - договір на електропостачання.

Доказів укладення договорів на водопостачання та водовідведення, газопостачання відповідачем суду не надано.

В пункті 6.2.4. Договору сторони погодили, що відповідач зобов'язаний протягом 10 робочих днів після укладення цього Договору застрахувати об'єкт оренди і надати орендодавцю копії страхового полісу, договору і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування.

Відповідач з порушенням встановленого строку лише 08.09.2016 року уклав договір добровільного страхування майна № 019040/0211/0000072. Строк вищезазначеного договору - до 07.09.2017.

Відповідач доказів поновлення договору страхування суду не надав, чим порушив п. 6.2.4 Договору.

Згідно з п. 6.2.5 Договору відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату за об'єкт оренди у розмірі та у термін згідно з цим договором на відповідний рахунок міського бюджету.

Позивач зазначає, що у відповідача станом на 12.12.2016 була наявна заборгованість в сумі 2437,86 грн., яку відповідач сплатив 15.12.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 4.3 Договору орендна плата щомісячно перераховується відповідачем в термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням ПДВ.

Згідно квитанції № 0.0.670452111.1 від 15.12.2017 заборгованість позивача за листопад 2016 в розмірі 2435 грн. 32 коп. була погашена.

Суд прийшов до висновку, що позивачем не спростовано, що відповідач протягом дії Договору своєчасно сплачував платежі за Договором. Крім того, заборгованість із орендних платежів у відповідача перед позивачем відсутня.

Тому, посилання позивача на вищезазначені факти, не можуть бути обставиною, що підтверджує порушення відповідачем умов Договору щодо своєчасної сплати орендної плати за Договором і бути однією з підстав для його розірвання в силу ч. 3 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна та умов Договору.

Відповідно до п. 6.2.6. Договору відповідач зобов'язаний здійснювати звірку розрахунків та платежів орендної плати із орендодавцем не менше ніж один раз в квартал з підписанням акту звірки.

Позивач вважає, що даний пункт Договору відповідачем не виконується, звірка не проводиться.

Відповідач заперечує проти позиції позивача і на підтвердження своїх заперечень подає суду акт звірки розрахунків від 31.01.2017 за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 (т. 1, а.с. 134).

Суд першої інстанції правомірно відхилив вказаний доказ як підтвердження факту виконання п. 6.2.6 Договору, оскільки сторони у Договорі самостійно визначили періодичність проведення звірки - не менше ніж один раз в квартал з підписанням акту звірки, а матеріали справи не містять доказів виконання вказаних дій з періодичністю визначеною Договором.

У відповідності до п. 6.2.7 Договору передбачено, що в термін, який не перевищує 6 місяців з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди, відповідач повинен розробити та погодити з департаментом містобудування та земельних відносин Сумської міської ради паспорт опорядження фасаду та благоустрою прилеглої території. Роботи по опорядженню фасаду та благоустрою прилеглої території повинні бути виконані в термін, що не перевищує 6 місяців з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди.

В обґрунтування порушення вказаного пункту Договору відповідачем позивач зауважує на те, що у строк до 21.02.2016 копій паспорту опорядження фасаду та благоустрою прилеглих територій не надано, а відповідачем роботи не проведено (акт перевірки від 12.12.2016). Також при проведенні перевірки позивачем виконання умов Договору 12.09.2017, стан виконання п. 6.2.7 Договору не змінився, будь-які роботи відповідачем проведені не були.

Заперечуючи проти доводів позивача, відповідач пояснює, що ним погоджено паспорт опорядження фасаду об'єкту оренди з департаментом містобудування та земельних відносин Сумської міської ради та надає копію цього паспорту (т.1, а.с. 159-172).

При дослідженні вказаного письмового доказу судом встановлено, що він не може бути прийнятий в підтвердження факту виконання обов'язку відповідача щодо погодження паспорту об'єкта, так як на титульному аркуші паспорту міститься напис погоджено та підпис особи без зазначення посади цієї особи та належності до департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, дати погодження.

Крім цього, згідно довідки управління архітектури та містобудування Сумської міської ради № 278/08.01.02-23 від 06.04.2017 (т. 1, а.с. 231) будь-яка інформація щодо погодження паспорту опорядження фасадів по об'єкту оренди відсутня.

Також, відповідачем не надано доказів фактичного виконання робіт по опорядженню фасаду та благоустрою прилеглої території у строк до 21.02.2016.

У відповідності до п. 6.2.9. Договору відповідач зобов'язаний виконувати обов'язки, передбачені частиною 2 статті 18 та статтею 36 Закону України Про благоустрій населених пунктів . Укласти договір з виконавчим комітетом Сумської міської ради (Інспекція з благоустрою міста Суми Сумської міської ради) про закріплення та утримання території міста Суми в належному санітарно-технічному стані в десятиденний строк з моменту підписання цього Договору.

Факт виконання вказаного пункту договору підтверджується копією договору № 92 від 26.09.2016 (т. 1, а.с. 116-117). Однак вказаний пункт Договору виконаний відповідачем з порушенням встановленого строку.

Згідно з п. 6.2.10 Договору відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний ремонт об'єкта оренди. Ця умова не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень об'єкта оренди і не тягне за собою зобов'язання позивача щодо компенсації вартості поліпшень. У разі, якщо відповідач подає заяву на погодження позивачем здійснення невід'ємних поліпшень об'єкта оренди, він зобов'язаний надати експертний висновок на проектно-кошторисну документацію на здійснення невід'ємних поліпшень.

Обґрунтовуючи факт невиконання даного пункту Договору, позивач посилається на те, що відповідачу було надано дозвіл на проведення поліпшення майна, однак ремонтні роботи ним не проводилися, проектно-кошторисна документація та експертний висновок не надавалися. Так, відповідно до листа позивача від 25.09.2015 № 08.01-18/3676 (т.1, а.с. 250) дійсно була надана згода відповідачу на проведення поліпшення орендованого майна за умови виготовлення до початку проведення поліпшення проектно-кошторисної документації на проведення робіт, пов'язаних із поліпшенням орендованого майна, та узгодження її з управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради, органами пожежного та санітарного нагляду, іншими заінтересованими службами міста. Після цього проектно-кошторисну документацію з результатами її експертизи, здійсненою організацією, яка має ліцензію на виконання проектних робіт для будівництва, необхідно надати на погодження до управління майна комунальної власності Сумської міської ради.

Відповідач в підтвердження своїх заперечень проти вимог позивача в цій частині посилається на те, що уклав 25.04.2016 договір підряду № 25/04/16 на проведення капітального ремонту об'єкту оренди та сплатив підрядній організації 109596,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 92 від 22.02.2017 (т. 1, а.с. 101-103). Також, в підтвердження факту проведення капітального ремонту приміщення відповідачем надано копії договірної ціни до Договору, локального кошторису, довідки про вартість виконаних робіт і акту приймання виконаних будівельних робіт (т. 1, а.с. 192-221).

Суд першої інстанції правомірно погодився з фактом виконання відповідачем робіт за договором № 25/04/16 від 25.04.2016, однак дійшов висновку, що вказані роботи були проведені без надання експертного висновку та узгодження робіт із управлінням архітектури та містобудування, органами пожежного та санітарного нагляду, що є прямим порушенням умов п. 6.2.10 Договору.

Відповідно до п. 6.2.19 Договору відповідач зобов'язаний узгодити цільове призначення об'єкта оренди з органами пожежної безпеки, за необхідністю з санітарно-епідеміологічною службою міста та отримати відповідний дозвіл на початок роботи.

Позивач зазначає про факт невиконання вказаної умови Договору відповідачем.

Відповідач у відзивах на позовну заяву, не заперечуючи проти факту невиконання вказаного пункту Договору, обґрунтовує свою позицію тим, що строк виконання зазначеної умови Договору не визначений. Тому, не має підстав стверджувати про її невиконання відповідачем.

Однак, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Протягом тривалого часу, починаючи з дати укладення Договору, відповідач не виконав покладений на нього обов'язок згідно із п. 6.2.19 Договору. При цьому, строк дії Договору встановлений до 21.07.2018, а тому, невизначення у Договорі моменту виконання обов'язку відповідача не може бути підставою для невиконання цього обов'язку взагалі.

Крім цього, відповідач був обізнаний про той факт, що позивач неодноразово зазначав про невиконання ним, у тому числі, і пункту 6.2.19 Договору. Однак ніяких дій по усуненню недоліків не вчинив.

Згідно до п. 6.2.24 Договору кожні півроку відповідач повинен надавати позивачу відомості про випуск та/або розповсюдження книжкової продукції державною мовою в обсязі не менше як 50 %.

На підтвердження виконання відповідачем п. 6.2.24 Договору за яким взято обов'язок забезпечувати випуск та (чи) розповсюдження книжкової продукції державною мовою в обсязі не менше 50% відповідачем надано наступні документи суду: свідоцтво про внесення відповідача до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції від 03.06.2014 та довідку про випуск та/або розповсюдження не менш як 50% книжкової продукції державною мовою № 242 від 27.04.2016.

Наведені докази, на думку відповідача, підтверджують фактичне виконання ним п. 6.2.24 Договору. Про існування даних документів, як зазначає відповідач, позивачу достовірно відомо, оскільки вони надавались в інші судові справи і представник позивача з ними ознайомлювався.

Проте, оскільки вищезазначеним пунктом Договору встановлено саме обов'язок відповідача кожні півроку надавати позивачу такі докази, а крім цього, випуск та розповсюдження книжкової продукції повинні були здійснюватись саме в орендованому приміщенні за адресою: м. Суми, вул. Покровська, буд. 18, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що вказаний пункт Договору відповідачем не виконано.

Дослідивши стан виконання обов'язків відповідача за Договором, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність факту невиконання відповідачем умов п.п. 6.2.1, 6.2.2., 6.2.3, 6.2.4., 6.2.6, 6.2.7, 6.2.9, 6.2.19, 6.2.24 Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічна норма міститься і у ст. 283 ГК України.

Частина 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, яка є загальною для розірвання договору, передбачає можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при укладенні Договору позивач розраховував, що відповідач використовуватиме належним чином та з певною метою приміщення, однак, з матеріалів справи вбачається, що фактичного використання, з метою вказаною в Договорі, відповідачем не здійснюється, а крім того, відповідач не забезпечує належне обслуговування та утримання приміщення, що може мати наслідком погіршення стану чи руйнування приміщення, а тому порушення допущені відповідачем судом визнано істотними в розумінні ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Водночас орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України Про оренду державного та комунального майна , згідно з ч. 3 ст. 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Належне ж виконання зобов'язання означає досягнення тієї мети, яку сторони ставили перед собою, вступаючи у зобов'язання.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відносини між позивачем і відповідачем за Договором в частині укладення, виконання та розірвання Договору регулюються Законом України Про оренду державного та комунального майна , який містить спеціальні норми в порівнянні з загальними , що містяться в ГК України та ЦК України.

При цьому, встановлення судом істотності порушення стороною умов договору є достатньою підставою для розірвання договору в силу ч. 2 ст. 651 ЦК України, а порушення (невиконання, неналежне виконання) сторонами своїх зобов'язань є наслідком розірвання договору в силу, зокрема, вимог Закону України Про оренду державного та комунального майна у судовому порядку.

Відповідно до п. 7.1.2 Договору позивач має право вимагати від відповідача дострокового розірвання договору та відшкодування збитків, якщо орендар не привів об'єкт оренди в належний стан у встановлений цим договором термін, об'єкт оренди не використовується орендарем протягом трьох місяців з моменту прийняття об'єкта оренди за актом приймання-передачі, а також у разі невиконання орендарем інших зобов'язань за цим договором.

Також Договір підлягає достроковому розірванню за рішенням суду з підстав, передбачених підпунктами б , в , д пункту 7.1.2 Договору.

Враховуючи наведені обставини справи у їх сукупності, судом встановлено, що відповідач не привів об'єкт оренди в належний стан, який відповідає протипожежним та санітарним нормам в термін 1 рік - до 21.08.2016, об'єкт після його передачі відповідачу за актом приймання-передачі від 21.08.2015 не використовується відповідачем, а також порушені інші умови Договору, як по суті так і по строкам, про що зазначено вище. Це свідчить про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором належним чином і, відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна , є підставою для розірвання Договору.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про дострокове розірвання договору УМКВ-0833 від 21.08.2015, який укладений між сторонами.

Крім того, оскільки Договір розірваний судом, то у відповідача відсутні підстави для користування орендованим приміщенням, тому правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про виселення відповідача із займаних нежитлових приміщень площею 161,6 кв.м., що розташовані у будинку № 18 по вул. Покровській у м. Суми, у зв'язку із розірванням укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна УМКВ-0833 від 21.08.2015.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача).

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 76, 129, 269, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікс-Прес" на рішення Господарського суду Сумської області від 01.03.2018 у справі №920/65/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 01.03.2018 у справі №920/65/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №920/65/17 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.А. Пашкіна

А.І. Мартюк