Рішення

від 14.02.2019 по справі 905/2320/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.02.2019 Справа № 905/2320/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., розглянув у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Петровський посад" про стягнення 17445 грн. 12 коп. -

Без повідомлення (виклику) учасників справи, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Донецької області із позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Петровський посад" про стягнення 17445 грн. 12 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем в частині оплати договору купівлі-продажу природного газу №406/14-ТЕ-7 від 19.11.2013.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.12.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

19.11.2013 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку Петровський посад (покупець) було підписано договір купівлі-продажу природного газу №406/14-ТЕ-7.

За приписами п.п.1.1 - 1.2 вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

За правилами п.2.1 договору від 19.14.2013 продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 66 тис. куб. м.

За змістом п.5.2 укладеного сторонами правочину до сплати за 1000 куб. м газу належить 1309,20 грн. з ПДВ.

Відповідно до ч.11 цей Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору позивачем та відповідачем було підписано, зокрема:

- акт приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуги для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням) від 31.01.2014 у січні 2014 на суму 15085,91 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуги для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням) від 28.02.2014 у лютому 2014 на суму 13507,02 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуги для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням) від 31.03.2014 у березні 2014 на суму 9953,84 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуги для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням) від 31.10.2014 у жовтні 2014 на суму 2267,53 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуги для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням) від 30.11.2014 у листопаді 2014 на суму 7434,95 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуги для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням) від 31.12.2014 у грудні 2014 на суму 10151,53 грн.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вказує позивач з посиланням на відомості, які містяться у довідці «Операції з 01.01.2014 по 31.03.2018» Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , розрахунок за вказаними поставками природного газу було здійснено відповідачем з порушенням строків, встановлених розділом 6 «Порядок та умови проведення розрахунків» договору не в повному обсязі.

За таких обставин, при прийнятті цього рішення суд виходить з того, що фактичне перерахування вартості природного газу було здійснено відповідачем з порушенням договірних строків, а на час розгляду справи за останнім існує борг на суму 5751,53 грн.

Доводи позивача в цій частині відповідачем не спростовані. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які свідчать про повне чи часткове погашення боргу, за природний газ поставлений позивачем по Договору №406/14-ТЕ-7 від 19.11.2014 у спірний період.

Отже вимоги позивача про стягнення основного боргу на суму 5751,53 грн. підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 3% річних - 565,00 грн., інфляційні втрати - 8837,65 грн.

Частиною ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відтак, з огляду на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, нараховано та пред'явлено до стягнення, у межах провадження по даній справі:

за зобов'язаннями грудня 2014 на суму боргу 5751,53 грн. 3% річних за період з 15.01.2015 по 27.04.2018.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що нарахування позивачем 3% річних є арифметично не вірними, а тому підлягають задоволенню на суму у розмірі 580,92 грн.

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично не вірним, а тому підлягають задоволенню на суму у розмірі 8509,05 грн.

Крім суми інфляційних втрат та 3% річних, позивач просить стягнути з відповідача пеню за газ поставлений у грудні 2015 року відповідачу за період з 15.01.2015 по 14.07.2015 на загальну суму 2199,94 грн.

Згідно до п.7.2 у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Акти прийняття-передачі природного газу за січень, лютий, березень, жовтень, листопад, грудень 2014 року по договору отриманий відповідачем та засвідчений підписами представників сторін, засвідчені печатками підприємств.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.

Матеріали справи не містять доказів повної чи часткової сплати боргу відповідачем позивачу зазначеним Актам приймання-передачі по договору № 406/14-ТЕ-7.

Здійснивши перерахунок пені за визначений період, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично та методологічно не вірним, а тому підлягають задоволенню на суму у розмірі 1687,29 грн.

За змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують доводи позивача, отже вимоги ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Петровський посад про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням норм ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Петровський посад" про стягнення заборгованості 17445,12 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петровський посад» (83111, м.Донецьк, вул. Петровського, б.191Г, код ЄДРПОУ 36012639) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) заборгованість у розмірі 16528 (шістнадцять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 79 коп. з яких:

- основний борг у розмірі 5751 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят одна) грн. 53 коп.;

- пеня 1687 (одна тисяча шістсот вісімдесят сім) грн. 29 коп.;

- 3% річних у розмірі 580 (п'ятсот вісімдесят) грн. 92 коп.;

- інфляційні втрати в розмірі 8509 (вісім тисяч п'ятсот дев'ять) грн. 05 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 14 лютого 2019 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов