Рішення

від 07.02.2019 по справі 923/787/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 рокуСправа № 923/787/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В., за участю секретаря судового засідання Кравченко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу № 923/787/18

за позовом Заступника керівника Генічеської місцевої прокуратури, 75300, Херсонська обл., Новотроїцький район, смт. Новотроїцьке, вул. Соборна, 108-а,

в інтересах держави в особі Новотроїцької районної ради, 75300, Херсонська обл., смт. Новотроїцьке, вул. Соборна, 73 та

Новотроїцького районного центру з обслуговування навчальних закладів та установ освіти, 75300, Херсонська обл., смт. Новотроїцьке, вул. М.І. Білошкури, 2

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вугільна Компанія Оріон", 25005, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Володимирська, 34/19

про стягнення 292 422,13 грн.

Представники сторін:

від прокуратури - ОСОБА_2 посвідчення №033353, видано 13.05.2015 року;

від позивача 1 - участі не брали;

від позивача 2 - участі не брали;

від відповідача - ОСОБА_3 , довіреність № 7 від 04.12.18 посвідчення адвоката №213 видано 06.11.2017 року;

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Заступника керівника Генічеської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Новотроїцької районної ради та Новотроїцького районного центру з обслуговування навчальних закладів та установ освіти до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вугільна Компанія Оріон" про стягнення на користь Новотроїцького районного центру з обслуговування навчальних закладів та установ освіти штрафу на підставі п. 8.2 Договору у розмірі 79 986,60 грн. і пені у розмірі 79 124,53 грн., а також на підставі п. 8.4 Договору штраф у розмірі 133 311 грн., а усього 292 422,13 грн. з покладенням судового збору на відповідача.

Вказана позовна заява надійшла за підсудністю на підставі ухвали Господарського суду Херсонської області № 923/787/18 від 13.09.18.

В обґрунтування позовних вимог зазначається про невиконання відповідачем зобов'язань за договором № 23-ТВ від 20.06.17 щодо постачання вугілля кам'яного.

Ухвалою від 12.10.18 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 923/787/18, справу № 923/787/18 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.11.2018 о 12:00.

У підготовчих засіданнях 06.11.18 та 22.11.18 оголошувались перерви в порядку норм ст. 183 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовчому засіданні 05.12.18 приймали участь представники прокуратури та відповідача. Відповідачем по справі подано клопотання про відкладення підготовчого засідання, мотивоване тим, що відповідач так і не отримав копію позовної заяви з додатками, а його представник ознайомився з матеріалами справи лише 05.12.18.

Після відкриття провадження у справі судом встановлено, що позовну заяву Заступником керівника Генічеської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Новотроїцької районної ради та Новотроїцького районного центру з обслуговування навчальних закладів та установ освіти подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 05.12.18 позовну заяву Заступника керівника Генічеської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Новотроїцької районної ради та Новотроїцького районного центру з обслуговування навчальних закладів та установ освіти до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вугільна Компанія Оріон" про стягнення 292 422,13 грн. - залишено без руху. Заступника керівника Генічеської місцевої прокуратури зобов'язано усунути встановлені недоліки в строк не більше п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме: надати докази відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

20.12.2018 до Господарського суду Кіровоградської області Генічеською місцевою прокуратурою подано заяву № 97/2465-18 від 14.12.18 на виконання ухвали від 05.12.18 про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано докази направлення копії позовної заяви з додатками на адреси учасників справи.

Ухвалою від 26.12.2018 продовжено розгляд справи №923/787/18, продовжено строк підготовчого провадження у справі №923/787/18 на 30 днів, підготовче засідання призначено на 08.01.2019 о 09:00 год.

Ухвалою від 08.01.19 відмовлено в задоволенні клопотання прокурора від 04.01.2019 №08-6вих-19 про відкладення підготовчого засідання, закрито підготовче провадження у справі №923/787/18, справу №923/787/18 призначено до судового розгляду по суті на 09.01.2019 о 12:45 год.

09.01.19 відповідачем подано до матеріалів справи відзив на позовну заяву, у якому позивач просить визнати причини пропуску строку надання відзиву на позовну заяву поважними та долучити даний відзив до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У даному випадку відповідачем пропущено строк для подання відзиву на позов саме через неотримання копії позовної заяви з додатками внаслідок недобросовісної поведінки позивача, що, на переконання господарського суду є безумовною підставою для визнання причини неподання відзиву на позов поважною.

Враховуючи викладене, господарський суд приймає відзив відповідача та розглядає справу з його урахуванням.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначаючи, що відповідач сплатив позивачеві за порушення умов Договору банківську гарантію у сумі 26 662,20 грн. - дані кошти сплачено саме за порушення відповідачем своїх зобов'язань по договору, про що також зазначено у самій гарантії.

Також на думку відповідача строк дії договору скінчився 31.12.17 і з цього моменту штраф та пеня не можуть застосовуватися до відповідача. Стягнення штрафу як на підставі п. 8.2 Договору, так і на підставі п. 8.4 Договору на думку відповідача є тотожним, а отже подвійною відповідальністю, що суперечить чинному законодавству. Крім того, розмір штрафу та пені, заявлений до стягнення, на думку відповідача, не відповідає вимогам ст. 231 Господарського кодексу України.

Прокуратурою подано пояснення на відзив, відповідно до яких банківська гарантія не є видом відповідальності за невиконання умов Договору і не повинна повертатись, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання; посилання відповідача, що штрафні санкції можуть бути стягнуті лише до закінчення строку дії договору є хибним, а стягнення штрафів за різні види порушення не є подвійною відповідальністю в розумінні чинного законодавства.

Відповідачем подано до матеріалів справи пояснення від 01.02.19, в яких зазначено, що у позовній заяві заявлено до стягнення штраф за одне й те ж саме правопорушення- непоставку товару, тільки двічі за п. 8.2 та п. 8.4 - тобто подвійне стягнення і застосування такого стягнення призведе до притягнення відповідача до подвійної відповідальності за одне й те ж саме правопорушення - невиконання умов договору щодо поставки товару.

У судових засіданнях 09.01.19 та 06.02.19 оголошувались перерви в порядку норм ст.216 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 07.02.19 приймали участь представники прокуратури та відповідача.

Прокурор підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі. 07.02.18 Генічеською місцевою прокуратурою подано засобами електронного цифрового зв'язку без кваліфікованого електронного підпису пояснення № 97/2465-18 від 07.02.19.

Відповідно до пункту 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі. Станом на дату проведення судового засідання оригінал вказаних пояснень на адресу суду не надійшов.

Таким чином, пояснення прокуратури № 97/2465-18 від 07.02.19, які надійшли засобами електронного зв'язку 07.02.2019 без кваліфікованого електронного підпису не оцінюються судом як офіційний документ та у зв'язку з чим не розглядаються.

Присутній у судовому засіданні 07.02.19 представник відповідача заперечив проти задоволення позову, з підстав, викладених у відзиві та раніше поданих до матеріалів справи поясненнях.

Крім того, у судовому засіданні 07.02.19 відповідачем подано додаткові письмові пояснення, в яких наголошено, що вимога про стягнення пені за порушення не грошового зобов'язання є необґрунтованою. Також при прийнятті рішення відповідач просить суд при прийнятті рішення у справі врахувати сплачені відповідачем на користь позивача кошти (банківську гарантію) у сумі 26 662,20 грн.

Позивачі правом на участь своїх представників у засіданні суду 07.02.19 не скористались, хоча є належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення позивачів про час та місце проведення засідання суду, господарський суд вважає за можливе розглянути справу №923/787/18 по суті у судовому засіданні 07.02.19 за відсутності представників позивачів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, оцінивши подані докази, з'ясувавши усі обставини справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" надає право прокурору здійснювати представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення таких інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки. Охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки у їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В обґрунтування порушення інтересів держави прокурор посилається на те, що відповідно до п. 1.1 Статуту Новотроїцького РЦОНЗУО, останній є бюджетною установою, що здійснює координаційну, науково-методичну, фінансово-господарську, організаційну та інші види діяльності з обслуговування навчальних закладів та установ освіти, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ Новотроїцького району. Засновником центру є Новотроїцька районна рада.

Відповідно до п. 1.3 Статуту Новотроїцького РЦОНЗУО органом управління Центру є Новотроїцький відділ освіти районної державної адміністрації. Центр у своїй діяльності підзвітний та підконтрольний Новотроїцькій районній раді та Новотроїцькій районній державній адміністрації Херсонської області. Новотроїцький відділ освіти районної державної адміністрації є органом управління системою освіти у районі і головним розпорядником бюджетних коштів.

Враховуючи викладене, даний позов прокурором заявлено на захист інтересів держави, в особі позивачів, оскільки внаслідок порушення умов договору відповідачем, порушено інтереси як позивача-1 (розпорядника коштів), так і позивача-2 (сторони договору № 23-ТВ від 20.06.17р.).

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області у справі № 923/1183/17 від 27.03.18, що набрало законної сили 27.04.18 встановлено наступне:

" 20.06.2017 між Новотроїцьким РЦОНЗУО (покупець) та ТОВ "Вугільна Компанія Оріон" (продавець) укладено Договір про закупівлю товарів №23-ТВ (далі -Договір, а.с. 15-16), відповідно до умов якого продавець зобов'язується у період з липня по грудень 2017 року поставити покупцю товар зазначений у специфікації, що є невід'ємною частиною договору, а покупець - прийняти і оплатити товар.

Згідно п. п. 1.2, 1.3 Договору та специфікації №1 до Договору найменування товару: вугілля кам'яне (за кодом СРV згідно ДК 021:2015-0911 "Тверде паливо"): лот №1 - вугілля кам'яне марки АМ (13-25)-09111100 (вугілля) 84 т на суму 293 748,00 грн.; лот №2 - вугілля кам'яне марки ДГ (13-100) - 09111100 (вугілля) 102 т на суму 239 496,00 грн. Кількість товару: лот №1-84,0 т, лот №2-102,0 т.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 Договору строк (термін) поставки товару липень-грудень 2017 року партіями у 2 (двох) денний термін, згідно рознарядки окремо по кожному навчальному закладу та установі освіти, що обслуговує Покупець. Прийом-передача вугілля по кількості повинна проводитися безпосередньо у навчальних закладах та установах освіти, що обслуговує Покупець (їх склади). При відсутності рознарядки поставка не проводиться.

Пунктом 6.1.1. Договору визначено обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений Договором.

Відповідно до п. 10.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 року та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

... Згідно матеріалів даної справи, та що не спростовано відповідачем, останній свої зобов'язання за договором закупівлі товару по поставці товару не виконав, товар позивачу не поставив.

... Отже, з урахуванням умов Договору, а також наданих позивачем доказів порушення істотних умов останнього з боку відповідача, зокрема пункту 5.1., господарський суд дійшов висновку, що у позивача наявні всі підстави для звернення до суду з вимогою про розірвання договору в односторонньому порядку.

Разом з тим, позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору, зірвано початок опалювального сезону у навчальних закладах та установі освіти.

Позивач, не отримавши товар, був позбавлений можливості отримати очікуване, тому вимогу позивача господарський суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а договір № 23-ТВ від 20.06.2017 про закупівлю товару, укладений між Новотроїцьким районним центром з обслуговування навчальних закладів та установ освіти та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вугільна компанія Оріон" на загальну суму 533 244,00 грн підлягає розірванню."

Вказаним рішенням розірвано договір № 23-ТВ від 20.06.2017 про закупівлю, укладений між Новотроїцьким районним центром з обслуговування навчальних закладів та установ освіти та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вугільна компанія Оріон" на загальну суму 533 244,00 грн.

У даній справі з огляду на невиконання відповідачем зобов'язань за договором № 23-ТВ від 20.06.17 щодо постачання вугілля кам'яного Заступником керівника Генічеської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Новотроїцької районної ради та Новотроїцького районного центру з обслуговування навчальних закладів та установ освіти подано позов про стягнення на користь Новотроїцького районного центру з обслуговування навчальних закладів та установ освіти штрафу на підставі п. 8.2 Договору у розмірі 79 986,60 грн. і пені у розмірі 79 124,53 грн., а також на підставі п. 8.4 Договору штраф у розмірі 133 311 грн., а усього 292 422,13 грн. з покладенням судового збору на відповідача.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги, господарський суд виходить з наступного.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.8.2. договору, за порушення строків передачі товару Продавець сплачує пеню у розмірі 10% від вартості товару за кожен день прострочення передачі (але не менше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), а також штраф у розмірі 15% від ціни товару.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по поставці товару не здійснив, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань і він вважається таким, що прострочив зобов'язання по поставці товару, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо неможливості виконання умов договору з підстав, які від нього не залежать та які він рахує як непереборна сила, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Пунктами 9.1, 9.2 Договору визначено, що жодна із сторін не несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань по цьому договору, якщо це невиконання чи неналежне виконання зумовлене дією обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Сторона, для якої склались форс-мажорні обставини, зобов'язана не пізніше 5 календарних днів з дати настання таких обставин повідомити у письмовій формі іншу сторону з наданням підтверджуючих документів. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Верховною радою України, Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ними органами.

Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Як вказав Верховний Суд України у постанові від 10.06.2015 у справі №3-216гс15, для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.

В той же час, у даній справі, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин непереборної сили відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно, правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання умов договору № 23-ТВ від 20.06.17, як вбачається з матеріалів справи, відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача, що стягнення пені за порушення негрошового зобов'язання не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на таке.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України).

Водночас, в силу приписів частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Цю норму Цивільного кодексу України слід розуміти так, що спеціальними законами можуть передбачатися особливості регулювання певних майнових відносин в сфері господарювання.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

У пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексу України" зазначено, що спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання. Наприклад, правила частини першої статті 232 ГК України, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами частини першої статті 624 ЦК України, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка).

При цьому, слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми ГК України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК України, слід застосовувати правила, встановлені ЦК України.

За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Господарського кодексу України, які регулюють майнову відповідальність суб'єктів господарювання за порушення господарських зобов'язань.

В силу приписів статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Аналізуючи в сукупності вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов'язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Про це, зокрема, свідчить використання законодавцем таких термінів, як "зобов'язання", "грошова сума".

Як наслідок, враховуючи приписи частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов'язання, а не лише грошового.

При цьому, аналізуючи частину 3 статті 549 Цивільного кодексу України у контексті меж свободи договору, визначених абзацом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що сторони в договорі можуть змінити її положення та забезпечити за допомогою пені не лише грошове зобов'язання.

Перевіривши розрахунок пені, наведений у позовній заяві, господарський суд дійшов висновку, що він відповідає вищевикладеним вимогам чинного законодавства, період нарахування пені по обом лотам з 18.10.17 по 15.04.18 визначено правомірно, розрахунок є математично вірним.

Відтак, позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 79 124,53 грн. за період з 18.10.17 по 15.04.18 підлягають задоволенню.

З посиланням на п. 8.2 Договору у позовній заяві також заявлено до стягнення 15% штрафу у сумі 79 986,60 грн.

Суд зауважує, що одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17 та від 22.03.2018 у справі №911/1351/17.

Укладеним між сторонами договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, а відтак наявні правові підстави для одночасного стягнення пені та штрафу.

Господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача, що відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України штраф має становити 7%, а не 15%, оскільки законом визначено штраф у розмірі 7% лише для виключних випадків, яким даний не є. Договір фінансувався з місцевого бюджету, а не державного, сторони, враховуючи принцип свободи договору, мають право встановити розмір штрафу на власний розсуд.

Перевіривши розрахунок суми штрафу, заявленого на підставі п. 8.2 Договору, господарський суд дійшов висновку, що він є правильним та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача-2.

Крім того, позовна заява містить вимогу про стягнення з відповідача 25% штрафу у сумі 133 311,00 грн. на підставі п. 8.4 Договору.

Пунктом 8.4 Договору визначено, що за односторонню, необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань, що випливають з цього Договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 25% від ціни Товару, що зазначена в Договорі.

Факт односторонньої необґрунтованої відмови відповідача від виконання своїх зобов'язань, що випливають з цього Договору та правові підстави для стягнення штрафу з останнього є вище встановленим.

Господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача, що стягнення двох видів штрафів є подвійною відповідальністю, що суперечить ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, оскільки окремими пунктами Договору передбачена відповідальність за окремі види порушень умов Договору.

Господарський суд також враховує принцип свободи договору, відповідно до якого сторони мають право при укладенні договору встановити різні види санкцій за окремі порушення, за умови, що таке встановлення не суперечитиме нормам чинного законодавства.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення 25% штрафу у сумі 133 311,00 грн. на підставі п. 8.4 Договору, є правомірними, сума штрафу розрахована математично правильно, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.

У відзиві на позовну та письмових поясненнях від 07.02.19 відповідач також просить Суд при прийнятті рішення у справі врахувати сплачені відповідачем на користь позивача кошти за порушення своїх зобов'язань за договором у розмірі 26 662,20 грн. та зменшити на дану суму розмір штрафу.

Дійсно, в матеріалах справи містяться докази сплати відповідачем банківської гарантії у сумі 26 662,20 грн. відповідно до Договору про надання гарантії № 182-17 від 09.06.17 р.

Бенефіціаром за вказаним договором виступив Новотроїцький районний центр з обслуговування навчальних закладів та установ освіти. Факт отримання такої гарантії учасниками справи не спростовано.

В той же час, господарський суд не вбачає правових підстав для зменшення розміру заявлених позовних вимог на суму сплаченої гарантії з огляду на таке.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право зазначити в оголошенні про проведення процедури закупівлі та в тендерній документації вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції. У разі якщо надання забезпечення тендерної пропозиції вимагається замовником, в тендерній документації повинні бути зазначені умови його надання, зокрема вид, розмір, строк дії та застереження щодо випадків, коли забезпечення тендерної пропозиції не повертається учаснику. У такому разі учасник під час подання тендерної пропозиції одночасно надає забезпечення тендерної пропозиції.

Як встановлено судом, за умовами Тендерної документації, забезпечення тендерної пропозиції надається учасником торгів у вигляді банківської гарантії. Розмір забезпечення тендерної пропозиції визначено у сумі 26 662,20 грн.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Гарантія може забезпечувати як грошове так і не грошове зобов'язання боржника, так як законом не встановлено будь-яких обмежень щодо можливості застосування такого способу забезпечення в залежності від правової природи основного зобов'язання.

При цьому, відповідальність гаранта перед кредитором носить виключно грошовий характер. При порушенні боржником основного зобов'язання гарант повинен лише сплатити грошову суму відповідно до умов гарантії, а не виконати забезпечене зобов'язання в натурі (передати товар, виконати роботи, надати послуги, тощо).

Відповідно до п. 2 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою НБУ 15.12.2004 № 639 (надалі - Положення) гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант (банк, який надає гарантію на користь бенефіціара) бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (особа, на користь якої надається гарантія) сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Відповідно до п. 5 розділу 1 Положення банк-гарант може надавати такі види гарантій: платіжні гарантії, гарантії повернення авансового платежу, тендерні гарантії (гарантії забезпечення пропозиції), гарантії виконання, гарантії повернення позики тощо.

Відповідно до ст. 562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

Гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов'язання боржником. Проте, особливістю гарантії є те, що її чинність не залежить від дійсності або чинності основного зобов'язання, що забезпечується гарантією. Отже, гарантійне зобов'язання носить самостійний, автономний характер по відношенню до основного зобов'язання.

Водночас, оскільки гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов'язання боржником, законне право вимоги кредитора до гаранта може виникнути лише у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником.

Частиною 1 статті 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Враховуючи наведені правові норми, господарський суд дійшов висновку, що гарантія є окремим специфічним засобом забезпечення виконання зобов'язань та не виключає застосування штрафних санкцій, визначених умовами договору, на забезпечення якого спрямована гарантія.

Відтак, господарський суд не вбачає правових підстав для зменшення розміру заявлених позовних вимог на суму сплаченої гарантії.

На підставі вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В той же час у відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, а тому вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто, зменшення розміру пред'явленої до стягнення суми неустойки є правом суду, яке може бути використане за наявності певних умов.

Отож, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, а саме:

- намагання відповідача уникнути негативних наслідків односторонньої відмови від договору шляхом попередження відповідача (листи № 14-08/1, № 14-08/2 від 14.08.17 "Про підвищення ціни на вугілля та внесення змін до Договору № 23-ТВ від 20.06.17 року", "Про розірвання Договору № 23-ТВ Лот № 1 від 20.06.17 року", за змістом яких відповідач просив внести зміни до Договору в частині ціни за одиницю товару Лоту № 2 у зв'язку із коливанням ціни на ринку та розірвати Договір по Лоту № 2 відповідно до Указу Президента України № 62/2017 "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України" та рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 15.03.17 та згідно ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі");

- відсутність (недоведеність наявності) збитків позивача-2 (окрім твердження останнього про зрив початку опалювального сезону), у зв'язку з таким простроченням, внаслідок чого розмір пред'явленої до стягнення суми пені та штрафу не відповідає наслідкам прострочення виконання зобов'язання відповідачем, господарський суд вважає за можливе скористатись своїм правом та зменшити пред'явлену до стягнення суму неустойки (пені та штрафу).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. №7-рп/2013.

З метою дотримання балансу майнових інтересів сторін, а також враховуючи правову природу та призначення штрафних санкцій, господарський суд вважає доцільним зменшення пред'явленої до стягнення суми неустойки на 10 % - до 90%.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 71 212,07 грн., штраф на підставі п. 8.2 Договору у розмірі 71 987,94 грн. та штраф на підставі п.8.4 Договору у сумі 119 979,91 грн., а усього 263 179,92 грн.

Судовий збір на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вугільна Компанія Оріон" (25005, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Володимирська, 34/19, і.к. 41091115) на користь Новотроїцького районного центру з обслуговування навчальних закладів та установ освіти (75300, Херсонська обл., смт. Новотроїцьке, вул. М.І. Білошкури, буд. 2, і.к. 38248807) 263179, 92 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Вугільна Компанія Оріон" (25005, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Володимирська, 34/19, і.к. 41091115) на користь прокуратури Херсонської області (73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33, ідентифікаційний код 04851120, р/р 35210003002291 банк: Державна казначейська служба України у м. Києві, МФО 820172, призначення платежу: повернення судового збору відповідно до рішення суду) судовий збір у сумі 4 386,33 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити Прокуратурі Херсонської області (73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33), Генічеській місцевій прокуратурі (75300, Херсонська обл., Новотроїцький район, смт. Новотроїцьке, вул. Соборна, 108-а), Прокуратурі Кіровоградської області (25006, м.Кропивницький, вул. Велика Пермська, 4), Новотроїцькій районній раді (75300, Херсонська обл., смт. Новотроїцьке, вул. Соборна, 73), Новотроїцькому районному центру з обслуговування навчальних закладів та установ освіти (75300, Херсонська обл., смт. Новотроїцьке, вул. М.І.Білошкури, 2), ТОВ "Вугільна компанія Оріон" (25005, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Володимирська, 34/19).

Повне рішення складено 14.02.2019.

Суддя Т. В. Макаренко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості забезпечення учасникам справи права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.