Рішення

від 30.01.2019 по справі 922/1290/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1290/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Девелопмент Україна", м. Харків

до Приватного підприємства "Власенергія", м. Харків

про стягнення коштів 164989,00 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, ордер серії ДН № 047002 від 11.12.2018;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Буд-Девелопмент Україна", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Приватного підприємства "Власенергія", про стягнення боргу у розмірі 164989,00 грн. за договором підряду на виконання проектної документації № 22/05-2П від 04.06.2015. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2474,84 грн. просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду (суддя Тацій О.В.) від 21.05.2018 позовну заяву було залишено без руху.

07.06.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд-Девелопмент Україна" було подано до суду заяву про усунення недоліків.

Після усунення 07.06.2018 позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 11.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/1290/18.

Відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у зв'язку з закінченням строку відрядження судді Тацій О.В. призначено повторний автоматизований розподіл справи № 922/1290/18.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2018 визначено наступний склад колегії суду: головуючий суддя - Жельне С.Ч.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.07.2018 було постановлено про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

На стадії підготовчого провадження у справі сторони звернулись до суду із заявою про врегулювання спору за участю судді, у зв'язку з чим постановлено ухвалу суду від 09.10.2018 про призначення процедури врегулювання спору за участю судді та зупинено провадження у справі.

Протягом визначеного ч.1 ст.190 Господарського процесуального кодексу України строку від сторін не надійшло заяви про затвердження мирової угоди або звернення позивача до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду, або відмови позивача від позову чи визнання позову відповідачем.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 190 Господарського процесуального кодексу України врегулювання спору за участю судді проводиться протягом розумного строку, але не більше тридцяти днів з дня постановлення ухвали про його проведення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 189 ГПК України врегулювання спору за участю судді припиняється у разі закінчення строку врегулювання спору за участю судді.

Ухвалою Господарського суду Харківської області (суддя Жельне С.Ч.) від 05.11.2018 припинено врегулювання спору за участю судді та поновлено провадження у справі № 922/1290/18, вирішено передати справу № 922/1290/18 для визначення судді, в порядку встановленому статтею 32 ГПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу справ між суддями справу № 922/1290/18 передано на розгляд судді Шатернікова М.І.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.11.2018 суддею Шатерніковим М.І. справу № 922/1290/18 прийнято до свого провадження; призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на "04" грудня 2018 р. о 10:00.

В рамках проведення підготовчого провадження, призначено було підготовче засідання, яке неодноразово відкладалось в порядку приписів ч. 2 ст. 183 ГПК України.

У підготовчому засіданні 15.01.2019 р. постановлено: протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 922/1290/18 до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 30 січня 2019 року об 11:30 год.

Представник позивач у судовому засіданні підтримував заявлені позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві та додатково наданих заявах по суті справи, наголошуючи, що виготовлення технічної документації для енергозабезпечення будівлі гуртожитку за адресою м. Харків, пров. Вишневий, 12 було отримано та оплечено КП Жилкомсервіс", що підтверджує той факт, що відповідач не виконав договір підряду на виконання проектної документації № 22/05-2П від 04.06.2015.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у наданих до матеріалів справи заявах по суті справи повністю заперечував проти позову посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, наголошуючи на виконанні взятих на себе зобов'язань за спірним договором.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, судом встановлено наступне.

04.06.2015 р. між Товариством обмеженою відповідальністю "Буд-Девелопмент Україна" (замовник, позивач) та Приватним підприємством "Власенергія" (виконавець, відповідач) було укладено Договір підряду на виконання проектної документації № 22/05-2П (надалі - Договір) відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе зобов'язання розробити та узгодити в АК "Харківобленерго" проектну документацію для енергозбереження будівлі гуртожитку за адресою м. Харків, пров. Вишневий, 12.

В свою чергу, позивач зобов'язався прийняти розроблену документацію та оплатити виконані роботи в розмірі, строки і в порядку встановленому дійсним договором.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (пункти 8.1 Договору).

Порядок розрахунків за договором узгоджено сторонами у розділі 3 договору, зокрема вартість робіт сторонами визначена у розмірі 60000,00 грн. (п. 3.1 договору)

У відповідності до вимог пункту 3.3. договору, позивач протягом 3-х днів з моменту підписання договору вносить передплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача у розмірі 10000,00 грн.

Замовник має право до спливу трьохмісячного строку з дня підписання договору вносити платежі сумою визначеною на власний розсуд на розрахунковий рахунок виконавця. (п. 3.4 договору).

Відповідно до пп. 4.1., 1.3. договору приймання-здача виконаних робіт здійснюється шляхом оформлення ОСОБА_1 здачі-приймання виконаних робіт. Строк виконання робіт за договором - 100 календарних днів з моменту підписання договору та отримання передплати у відповідності з п. 3.3. договору.

Як зазначає позивач, на виконання своїх зобов'язань за договором підряду на виконання проектної документації № 22/05-2П від 04.06.2015 р., ним було оплачено в повному обсязі обумовлену сторонами плату за виконання відповідачем робіт в загальному розмірі 60000,00, що підтверджується платіжними дорученнями № 18 від 05.06.2015 на суму 10000,00 грн., № 67 від 28.07.2015 на суму 50000,00 грн., копії яких додані до матеріалів справи.

В свою чергу, відповідач не виконав свою частину домовленостей, не розробив та не узгодив проектну документацію у строк передбачений договором.

При цьому, як наголошує позивач, до подачі позову, між сторонами на протязі тривалого часу здійснювались заходи досудового врегулювання спору, шляхом безпосереднього спілкування та шляхом направлення листів-претензій, проте суперечності не були усунуті.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку шляхом стягнення з відповідача попередньої оплати у розмір 60000,00 грн., на яку позивачем нараховано неустойку у розмірі 12000,00 грн., три проценти річних у розмірі 4729,00 грн. за період з 15.09.2015 по 01.05.2018 р. та інфляційні втрати у розмірі 88260,00 грн. за період з 15.09.2015 р. по 20.02.2018 р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний уплатити підряднику обумовлену ціну після остаточної здачі роботи при умові, що робота виконана належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як зазначено у Договорі, позивач протягом 3-х днів з моменту підписання договору вносить передплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача у розмірі 10000,00 грн. Замовник має право до спливу трьохмісячного строку з дня підписання договору вносити платежі сумою визначеною на власний розсуд на розрахунковий рахунок виконавця. (п. 3.3, 3.4 договору).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що позивач 05.06.15 та 28.07.2015 перерахував відповідачу попередню оплату в загальному розмірі 60000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 18 на суму 10000,00 грн. та № 67 на суму 50000,00 грн., що в свою чергу не заперечується відповідачем..

Таким чином у відповідача, внаслідок здійснення попередньої оплати позивачем робіт на суму 60000,00 грн., виник кореспондуючий обов'язок виконати обумовлені договором роботи.

Частиною 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

До матеріалів справи сторонами доказів складання ОСОБА_1 здачі-приймання виконаних робіт на виконання спірного договору підряду не надано, як і не надано доказів виконання здійснення дій направлених на передання виконаних робіт у строки узгоджені у договорі.

Відповідно до приписів ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події.

У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження обставин належного виконання умов договору підряду на виконання проектної документації № 22/05-2П від 04.06.2015 р. або повернення 60000,00 грн. суми попередньої оплати, суд дійшов висновку, що обставини наявності у відповідача перед позивачем відповідної суми боргу є встановленими у розумінні ч. 2 ст. 74 ГПК України.

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо належного виконання умов договору щодо розробки проектної документації, а умови щодо погодження проектної документації не були виконані з причин неналежного виконання умов договору позивачем, як такі, що не доведені належними доказами (не надано доказів приймання робіт в порядку розділу 4 договору, не надано доказів урегулювання розбіжностей, які виникли з вини позивача).

За таких обставин, оскільки відповідач порушив взяте на себе зобов'язання по здійсненню робіт та станом на дату прийняття відповідного рішення суму попередньої оплати не повернув, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 60000,00 грн. боргу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами і не спростована відповідачем.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача: неустойку в порядку п. 5.2. договору за прострочення виконання підрядником прийнятих на себе зобов'язань у розмірі 12000,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до пункту 5.2. Договору, у випадки прострочення виконання підрядником прийнятих на себе зобов'язань відповідно до п. 1.3 договору, підрядник сплачує замовнику неустойку у розмірі 0.5 % за кожен день прострочення від вартості невиконаних у встановлений строк робіт, але не більше 20% від загальної суми договору.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені спірним договором зобов'язання по належному виконанню робіт та враховуючи встановлену у договорі відповідальність за невиконання договірних зобов'язань у вигляді неустойки, останній повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п.5.2 договору), у вигляді сплати неустойки у визначеному договором розмірі.

Суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, в яких не виявлено помилок, враховуючи встановлену у договорі відповідальність за неналежне виконання умов договору, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 12000,00 грн. (20% від суми договору) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню як правомірні.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 88260,00 грн. та 3% річних у розмірі 4729,00 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначаючи правову природу грошового зобов'язання, необхідно, перш за все виходити з правил ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, враховуючи правовідносини, що склались між сторонами, обов'язок відповідача був виконати роботи, а отже вимога про стягнення суми попередньої оплати не є наслідком порушення відповідачем грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як попередня оплата, не може розцінюватись як грошове зобов'язання в розумінні положень ч. 1 ст. 509 та ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно застосування позивачем статті 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Проте спірним договором, укладеним між сторонами, обов'язок виконавця (відповідача) сплачувати проценти, як і розмір цих процентів, не встановлений

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 910/24853/13 та від 20.11.2018 у справі №916/75/18.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є безпідставними.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, при цьому враховуючи п. 9 ст. 129 ГПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача, судовий збір у мінімальному розмірі, який підлягав до сплати за вимогу майнового характеру, тобто у розмірі 1762,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 2, 11, 74, 129, 233, 236- 238, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Власенергія" (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 79; код ЄДРПОУ 36455344) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Девелопмент Україна" (61004, м. Харків, вул. Конєва, 4, офіс Д1; код ЄДРПОУ 38384831) 60000,00 грн. боргу, 12000,00 грн. неустойки та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 11.02.2019 р.

Суддя ОСОБА_2