Рішення

від 13.02.2019 по справі 558/550/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 558/550/18

Провадження № 2/161/324/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Кирилюк В.Ф., за участю секретаря судового засідання Самолюк І.М., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 1 Державний пожежно-рятувальний загін Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

29 серпня 2018 року ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3Л.) звернулася в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта (далі - відповідач, ПАТ НАСК Оранта ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 1 Державний пожежно-рятувальний загін Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області (далі - третя особа) про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 5 936,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 жовтня 2017 року в м. Луцьку сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки ВАЗ, який належить позивачу, та автомобіля марки ЗІЛ, який належить третій особі.

В процесі оформлення матеріалів ДТП, водії автомобілів на місті домовилися про складання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (т.з. Європротоколу ), в якому водій автомобіля ЗІЛ визнав свою вину в порушенні ПДР.

В подальшому, оскільки цивільно-правова відповідальність за шкоду завдану автомобілем ЗІЛ була застрахована у відповідача, позивач звернувся до нього із заявою про виплату страхового відшкодування.

За результатом проведеної відповідачем оцінки завданих збитків встановлено, що вартість матеріального збитку автомобіля позивача становить 11 872,28 грн. Однак, страхова компанія на власний розсуд застосувала положення п.36.3 ст.36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та зменшила суму виплати на 50%, оскільки вважала, що вина у ДТП є у обох водіїв.

Позивач вважає вказані дії відповідача протиправними, оскільки у повідомленні про ДТП водій третьої особи повністю визнав свою вину у ДТП, а позивач своєї вини не визнавав.

З наведених вище підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 5 936,14 грн.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Відповідач у письмовому відзиві від 26 вересня 2018 року просить суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що з наданих матеріалів відносно ДТП вбачається обопільна вина водіїв транспортних засобів ВАЗ та ЗІЛ, а отже на підставі п.36.3. ст.36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів позивачу була виплачена 50% страхової суми.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив позовні вимоги з підстав викладених у письмовому відзиві.

Третя особа пояснень щодо позову та відзиву не надала, свого представника у судове засідання не направила. В поданому суду клопотанні вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2017 року у м. Луцьку по вул. Львівська сталася ДТП за участю автомобіля ВАЗ 21074, державний номер НОМЕР_1, та автомобіля ЗІЛ 433462, державний номер 2619Ч2. За результатом вказаної ДТП водії скористалися своїм правом на складання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (так званий Європротокол ) (а.с.9).

Як слідує з матеріалів вказаного повідомлення, водій автомобіля ЗІЛ 433462, державний номер 2619Ч2 у графі 14 зазначив, що свою вину він визнає. Водій автомобіля ВАЗ 21074, державний номер НОМЕР_1, зазначив, що погоджується з водієм іншого автомобіля.

Сторонами не заперечується, що автомобіль ВАЗ 21074, державний номер НОМЕР_1, належить на праві власності позивачу, а автомобіль ЗІЛ 433462, державний номер 2619Ч2 - третій особі.

З матеріалів справи слідує і це не заперечується відповідачем, що станом на день ДТП цивільно-правова відповідальність за шкоду завдану автомобілем ЗІЛ 433462, державний номер 2619Ч2 була застрахована у відповідача.

Як слідує з матеріалів справи, 11 жовтня 2017 року позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.11).

Згідно виконаного відповідачем розрахунку страхового відшкодування, розмір матеріального збитку позивачу з врахування зносу деталей, що замінюється становить 11 872,28 грн. Однак в графі сума страхового відшкодування відповідач зазначив суму 5 936,14 грн., а в графі підстави для зменшення розміру страхового відшкодування - обопільна вина (а.с.12 зворот).

З пояснень та відзиву відповідача слідує, що у даному випадку він застосував положення норми п.36.3. ст.36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , тобто встановив обопільну вину водіїв у ДТП та виплатив половину належної страхової виплати позивачу.

Позивач факт виплати йому 5 936,14 грн. страхового відшкодування не заперечує.

Надаючи правову оцінку діям відповідача щодо виплати позивачу лише половини страхового відшкодування, суд зазначає наступне.

Пунктом 2.11 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, визначено, що якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди немає потерпілих та не завдано матеріальної шкоди третім особам, а транспортні засоби можуть безпечно рухатися, водії (за наявності взаємної згоди в оцінці обставин скоєного) можуть прибути до найближчого поста або до органу Національної поліції для оформлення відповідних матеріалів, попередньо склавши схему пригоди та поставивши підписи під нею.

Третіми особами вважаються інші учасники дорожнього руху, які через обставини виявились причетними до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.

Пунктом 33.2 статті 33 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон) визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

З аналізу вищенаведених положень матеріального закону, а також ПДР, слідує, що чинним законодавством передбачений альтернативний позасудовий порядок вирішення питання щодо відшкодування шкоди внаслідок ДТП за участю транспортних засобів, які забезпечені відповідно до Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів . В такому разі, якщо водії погоджується з обставинами ДТП, складається повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яке подається потерпілою стороною разом із заявою про виплату страхового відшкодування.

Пунктом 36.3 статті 36 Закону визначено, що у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з'єднанні між собою (у складі одного транспортного составу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, а в разі якщо цей тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ.

Якщо водії транспортних засобів скористалися правом, передбаченим пунктом 33.2 статті 33 цього Закону, страховик відшкодовує виключно шкоду, визначену статтями 29 та 30 цього Закону.

Проаналізувавши вищенаведені положення законодавства у своїй сукупності, суд дійшов переконливого висновку, що страховик не наділений правом самостійно, тобто на власний розсуд, встановлювати винних осіб внаслідок ДТП, навіть у випадку, коли водії скористалися правом на оформлення повідомлення про ДТП на підставі п.33.2 ст.33 Закону.

Повноваженнями щодо встановлення вини в результаті ДТП наділений лише суд, у випадку складання відповідних матеріалів про адміністративне правопорушення (кримінального провадження), або самі водії - учасники ДТП, якщо вони добровільно за обопільною згодою вирішили скористатися позасудовим варіантом вирішення питання щодо оформлення ДТП шляхом складання відповідного повідомлення.

Страховик в такому випадку має виконати положення абзацу третього п.33.2 ст.33 Закону, тобто відшкодувати виключно шкоду, визначену статтями 29 та 30 цього Закону.

У розглядуваному випадку, як слідує зі складеного повідомлення про ДТП, вину у вказаному ДТП визнав водій третьої особи. Водій автомобіля позивача вину у ДТП не визнавав, а отже відсутні підстави для встановлення їх обопільної вини.

У зв'язку з вищевикладеним, на думку суду, у розглядуваній ситуації відсутні правові підстави для застосування п.36.3 ст.36 Закону, тобто ділення страхової виплати наполовину у зв'язку з обопільною виною водіїв.

З наведених вище мотивів та підстав суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно не виплатив позивачу повну суму страхового відшкодування, а отже позовні вимоги про стягнення невиплаченої суми у розмірі 5 936,14 грн. підлягають до задоволення.

Крім того, у зв'язку із задоволенням позову, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивач слід стягнути 704,80 грн. судового збору, який сплачений при поданні позову (а.с.1).

Керуючись ст. ст. 141, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта на користь ОСОБА_3 недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 5 936,14 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять шість гривень чотирнадцять копійок).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія Оранта на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачем у справі є ОСОБА_3, яка проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2.

Відповідачем у справі є Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія Оранта , адреса місцезнаходження м. Київ, вул. Здолбунівська, буд . 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186 .

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача є 1 Державний пожежно-рятувальний загін Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області, адреса місцезнаходження м. Луцьк, вул. Електроапаратна, буд.6, код ЄДРПОУ 38131220 .

Повний текст рішення складений та підписаний 14 лютого 2019 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_4