Рішення

від 06.02.2019 по справі 479/1073/18

КРИВООЗЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

479/1073/18

2/479/49/19

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 лютого 2019 року смт.Криве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

В складі : головуючої - судді Репушевської О.В.;

за участі : секретаря судових засідань Штуфри А.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Криве Озеро в порядку загального позовного провадження цивільну справу 479/1073/18 за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА КОРНАЦЬКИХ" про припинення дії договору оренди земельної ділянки шляхом його розірвання, -

у ч а с н и к и с п р а в и:

позивач ОСОБА_2

представники позивача адвокати Лук'яненко І.С., Бездітний В.А., за довіреністю, посвідченою Лавриненко М.І., приватним нотаріусом Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області, зареєстрованою в реєстрі за №765,

відповідач ТОВ "АГРОФІРМА КОРНАЦЬКИХ"

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з наданим позовом, мотивуючи тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка, з кадастровим номером: НОМЕР_2, площею 3.8534 га, в межах Великомечетнянської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області. 01 січня 2006 року між сторонами був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 50 років, який зареєстрований у Кривоозерському реєстраційному відділі Миколаївської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру" 04 квітня 2007 року за №040701700121. В порушення п.9 вказаного договору відповідач починаючи з 2008 року не сплачує орендну плату, що є підставою для припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Бездітний В.А. повністю підтримав позов, просив його задовольнити.

Представник відповідача в суд не з'явився, у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечував, пославшись на те, що позивач не звертався до Агрофірми із заявами про вид орендної плати, крім того сплив строк позовної давності. За таких обставин просив відмовити у задоволенні позову через його безпідставність, справу просив розглянути справи без його участі.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_2, площею 3.8534 га, розташованої в межах Великомечетнянської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується даними державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого Кривоозерською районною державною адміністрацією Миколаївської області 18 квітня 2005 року (а.с.8) та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4805129042018 від 13 вересня 2018 року (а.с.9-11).

01 січня 2006 року між сторонами був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 50 років, який зареєстрований у Кривоозерському реєстраційному відділі Миколаївської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру" 04 квітня 2007 року за №040701700121, що підтверджується копією вказаного договору (а.с.32-35). Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Пунктом 9 договору оренди землі визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю (або його уповноваженому представнику) готівкою відповідної грошової суми із каси Орендаря або перерахуванням її на банківський рахунок орендодавця. Щорічний розмір орендної плати складає фіксовану грошову суму у розмірі 1395 грн. 96 коп. З метою захисту майнових інтересів Орендодавця за згодою сторін на умовах, визначених цим договором, розрахунок по орендній платі може бути проведений визначеною кількістю сільськогосподарської продукції. Форма розрахунку за договором (грошова або у натуральній формі) окремо щорічно погоджується Сторонами в межах розміру плати, визначеного Додатком №1 до Договору, шляхом подання Орендодавцем на ім'я Орендаря письмової заяви. Така заява подається Орендодавцем Орендарю до 01 вересня року, за який проводиться розрахунок по орендній платі. Якщо протягом року Сторони не погодили форму виплати орендної плати, вважається, що розрахунок по орендній платі буде здійснюватися у грошовій формі на суму, зазначену в абзаці 1 п.9 цього Договору. У випадку настання форсмажорних обставин, які призвели до неможливості виконання зобов'язань в певній частині, коли між Сторонами є домовленість про сплату орендної плати в натуральній формі, Орендар виплачує Орендодавцю грошову компенсацію за частину недоданої сільськогосподарської продукції або заміняє іншою сільськогосподарською продукцією. Пунктом 10 Договору передбачено, що обчислення орендної плати за землю здійснюється без урахування індексу інфляції. Пунктом 11 встановлено, що орендна плата вноситься щорічно до 20 грудня того року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі. Пунктом 12 договору визначено, що передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами, накладними або підписаними сторонами відомостями на отримання відповідної продукції або послуг.

Позивач не подавав заяву про сплату йому орендної плати у натуральній формі, тож на підставі абз. 4 п.9 Договору оренди землі розрахунок за період з 2008 по 2017 роки мав проводитися у грошовій формі на суму, зазначену в абз.1 п.9 Договору до 20 грудня відповідного року.

Судом встановлено, що до звернення позивача до суду з даним позовом відповідач не виплачував йому орендну плату за 2008 - 2017 роки, що не заперечував представник відповідача у поданому до суду відзиві на позовну заяву.

На підставі наведених доказів судом встановлено, що відповідач дійсно більше двох років поспіль, тобто систематично, не сплачував позивачу орендну плату за землю, тобто порушував свої зобов'язання, визначені пунктом 9 Договору.

При цьому суд вважає таким, що не заслуговує на увагу твердження відповідача про те, що за відсутності заяви орендодавця про вид орендної плати він не мав обов'язку сплачувати орендну плату, а так як позивач не звертався до орендаря за отриманням орендної плати, то відповідач був позбавлений можливості сплатити орендну плату.

Такі доводи є надуманими, не відповідають умовам договору. Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження факту спроби сплатити орендну плату та факту ухилення позивача від отримання такої плати.

Згідно з положеннями ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно положень ст.13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями ст.32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті "д" частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим згідно з положеннями ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки. Що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

У правовій позиції, висловленій у справі № 6-1449цс17 від 11 жовтня 2017 року Верховний Суд України зазначив, що системний аналіз зазначених положень законодавства з врахуванням врегулювання відносин, пов'язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом "д" ст.141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення ч.2 ст.651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

У правовому висновку у справі № 6-977цс16 від 28 вересня 2016 року Верховний суд зазначив, що відповідно до ч.1 ст.32 зазначеного Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст.24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Згідно із п."д" ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної несплати орендної плати як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, в той час як разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі№6-146цс12.

Оскільки судом встановлено факт систематичної несплати відповідачем орендної плати, що на думку суду є істотним порушенням ТОВ "АГРОФІРМА КОРНАЦЬКИХ" договору, суд вважає, що наявні передбачені законом підстави для припинення договору оренди, шляхом його розірвання.

Даючи правову оцінку заяві відповідача про застосування строків позовної давності (а.с.27-31) суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

22 листопада 2018 р. представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності (а.с. 23-35). Так, в заяві вказано, що позивач, звернувшись з позовом у 2018 році, пропустив строк позовної давності, доказів того, що він як власник земельної ділянки не мав можливості дізнатися про порушення свого права в межах строку позовної давності, останнім не наведено.

Відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

ОСОБА_2, звернувшись з позовом 10 жовтня 2018 року не заявляв позовні вимоги про стягнення орендної плати, але просив суд про розірвання договору оренди як наслідок систематичного, тобто триваючого порушення своїх прав щодо отримання орендної плати за період з 2008 по 2017 роки, а тому не пропустив строк позовної давності, через що відсутні підстави для відмови в позові з цих підстав.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 77-80, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА КОРНАЦЬКИХ" про припинення дії договору оренди земельної ділянки шляхом його розірвання- задовольнити .

Договір оренди землі від №365/ВМ від 01 січня 2006 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА КОРНАЦЬКИХ", зареєстрований у Кривоозерському реєстраційному відділі МРФ ДП "Центр ДЗК" 04 квітня 2007 року за №040701700121 - розірвати .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА КОРНАЦЬКИХ", код ЄДРПОУ:31929340 на користь ОСОБА_2, РНОКПП:НОМЕР_1, судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді в сумі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кривоозерський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: https://court.gov.ua/sud1415/, E-mail: inbox@ko.mk.court.gov.ua.

Повне судове рішення складене та підписане 12 лютого 2019 року.

Суддя :