Постанова

від 02.04.2019 по справі 479/1073/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

02.04.19

22-ц/812/657/19

Провадження № 22-ц/812/657/19 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 квітня 2019 року м. Миколаїв

справа № 479/1073/18-ц

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Базовкіної Т.М., Коломієць В.В.,

із секретарем Гавор В.Б.,

переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до

товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких

про розірвання договору оренди земельної ділянки

за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області, постановлене 6 лютого 2019 року суддею Репушевською О.В. в приміщенні цього ж суду (повне судове рішення складено 12 лютого 2019 року),

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ Агрофірма Корнацьких про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позивач зазначав, що є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 3.8534 га в межах Великомечетнянської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області. 1 січня 2006 року він уклав договір оренди земельної ділянки з ТОВ Агрофірма Корнацьких строком на 50 років, який 4 квітня 2007 року зареєстровано у Кривоозерському реєстраційному відділі Миколаївської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру" за №040701700121. Починаючи з 2008 року орендар не виплачує йому орендну плату, що призвело до систематичного порушення договірних зобов'язань.

Посилаючись на порушення прав орендодавця, ОСОБА_1 просив розірвати договір оренди.

Відповідач ТОВ Агрофірма Корнацьких позов не визнало, у відзиві на позовну заяву посилався на те, що своєчасній виплаті орендної плати перешкоджало неузгодження форми орендної плати зі сторони позивача. Водночас відповідач подав заяву про застосування позовної давності.

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 6 лютого 2019 року позов задоволено, договір оренди земельної ділянки від 1 січня 2006 року розірвано, з ТОВ Агрофірма Корнацьких на користь позивача стягнуто 704,80 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ Агрофірма Корнацьких просило рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову. Вимоги апелянта мотивовані тим, що суд не дав належну оцінку відсутності вини орендаря в затримці виплати орендної плати, а також безпідставно не застував наслідки спливу позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач виклав власну оцінку рішення суду, яке вважав законним та обґрунтованим, та доводів апеляційної скарги, які, на думку ОСОБА_1, є надуманими.

В судове засідання апеляційного суду представник відповідача не з'явився. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Справу розглянуто у відсутності представника відповідача та ОСОБА_1 за участю представників позивача.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Так, за змістом ст. 792 ЦК майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

За загальним правилом статті 651 ЦК умовою розірвання договору оренди в односторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 124 ЗК передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Стаття 13 Закону визначає, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом "д" частини 1 статті 141 ЗК передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата орендної плати.

Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати (статті 24 Закону).

Правилами частини 1 статті 32 Закону також передбачені умови розірвання договору оренди землі, якими є невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, випадкове знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також підстави, визначені земельним законодавством та іншими законами України.

Норми земельного законодавства не містять визначення поняття систематичності щодо несплати орендної плати, проте загальними правилами найму (частина 1 статті 782 ЦК) передбачено право наймодавця (орендодавця) відмовитись від договору найму, якщо наймач не вносить плату за три місяці підряд, якщо плату визначену щомісячними платежами.

Виходячи з того, що право орендодавця на розірвання договору є наслідком порушення зобов'язання орендаря, то відповідальність останнього наступає при наявності його вини (статті 611,614 ЦК).

З матеріалів справи вбачається, що за державним актом НОМЕР_2 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 3.8534 га, в межах Великомечетнянської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області (а.с. 8, 9-12).

1 січня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Корнацьких укладено договір оренди земельної ділянки строком на 50 років (далі - Договір). 4 квітня 2007 року договір зареєстровано у Кривоозерському реєстраційному відділі Миколаївської регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру" за № 040701700121 (а.с. 32-35).

Відповідно до пункту 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю готівкою відповідної грошової суми із каси орендаря або перерахуванням її на банківській рахунок орендодавця. Щорічний розмір орендної плати складає фіксовану грошову суму у розмірі 693,45 грн. Форма розрахунку за договором (грошова або натуральна форма) окремо щорічно погоджується сторонами в межах розміру плати, визначеної Додатком №1 до Договору, шляхом подання орендодавцем на ім'я орендаря письмової заяви. Така заява подається орендодавцем орендарю до 1 вересня року, за який проводиться розрахунок по орендній платі. Якщо протягом року сторони не погодили форму оплати, вважається, що розрахунок по орендній платі буде здійснюватися у грошовій формі на суму, визначену в абзаці 1 пункту 9 Договору.

За змістом пункту 11 Договору орендна плата вноситься щорічно до 26 грудня того року, за який здійснюється розрахунок орендної плати.

Договором також передбачені порядок перегляду розміру орендної плати (пункт 13 Договору) та наслідки прострочення виплати орендної плати - виплата пені (пункт 14 Договору).

Право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати передбачено пунктом 28 Договору.

За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та умов цього договору (пункт 41 Договору).

Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що це порушення сталось не з її вини (пункт 42 Договору).

Судом встановлено, що в період з часу укладення Договору земельна ділянка ОСОБА_1 знаходиться в фактичному користуванні відповідача.

Відомостей про сплату орендної плати у період 2008 - 2017 років справа не містить.

Твердження ОСОБА_1 про неотримання ним орендної плати у період 2008-2017 років відповідач не спростовує.

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звертався до ТОВ Агрофірма Корнацьких з вимогою про сплату орендної плати (а.с.13-14).

Письмової відповіді на претензію позивач не отримав.

Встановивши зазначені обставини та врахувавши вимоги норм цивільного та земельного законодавства, а також правові позиції вищих судових органів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту систематичного, а саме протягом 2008-2017 років, невиконання орендарем обов'язків щодо виплати орендної плати ОСОБА_1, що відповідно до статті 651 ЦК, статті 141 ЗК та статті 32 Закону є підставою для розірвання Договору.

Доводи апелянта про те, що товариство було позбавлене можливості виплачувати орендну плату, апеляційний суд вважає непереконливими.

Так, непереборною перешкодою для належного виконання обов'язку з виплати орендної плати відповідач вважає відсутність письмовою заяви орендодавця, як то передбачено абзацом 3 пункту 9 Договору.

Проте, визначене цією нормою правило передбачає письмове узгодження форми розрахунку. Водночас абзацом 4 цього ж пункту прямо визначено, якщо протягом року сторони не погодили форму оплати праці, вважається, що розрахунок по орендній платі буде здійснюватися у грошовій формі на суму, визначену Договором.

Отже, відсутність письмової заяви ОСОБА_1 щодо форми розрахунку не перешкоджало ТОВ Агрофірма Корнацьких своєчасно щороку проводити виплату орендної плати позивачеві, належно виконуючи договірні зобов'язання.

Апеляційний суд не вбачає підстав вважати ОСОБА_1 кредитором, який прострочив, як то наголошує апелянт.

За правилами статті 613 ЦК кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (частина 1).

Відсрочення виконання зобов'язання на час прострочення кредитора можливо за умови, що кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок (частина 2 статті 613 ЦК ).

Висновок суду про можливість виплати орендної плати орендарем й без письмової заяви орендодавця унеможливлює застосування правил статті 613 ЦК.

При цьому матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 відмовлявся від прийняття орендної плати або іншим чином перешкоджав орендарю провести її оплату. Відсутні й докази щодо намагання товариства провести таку оплату, зокрема шляхом внесенням боргу в депозит нотаріуса (стаття 537 ЦК).

Отже, ТОВ Агрофірма Корнацьких не довело відсутності своєї вини у порушенні договірних зобов'язань щодо виплати орендної плати, як підстави для відмови у розірванні договору.

Не можна погодитись і з твердження апелянта про невірне застосування судом першої інстанції правил позовної давності.

Вирішуючи це питання за заявою ТОВ Агрофірма Корнацьких (а.с.29-31), суд першої інстанції виходив з того, що оскільки порушення прав орендодавця триває з 2008 року та не припинилось на теперішній час, ОСОБА_1, звернувшись з позовом про розірвання договору в жовтні 2018 року, діяв в межах строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК.

Твердження апелянта про те, що трирічний строк позовної давності має рахуватись з 2008 року, коли позивач мав довідатись про порушення свого права, а тому на час пред'явлення позову (жовтень 2018 року) сплинув, пов'язане з невірним тлумаченням норм, що регулюють порядок обчислення позовної давності, та їх застосуванням до, так званих, триваючих правопорушень.

Рішення Європейського Суду з прав людини, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, розкривають зміст позовної давності, завдання цього інституту права, вплив та взаємодію з основними принципами, запровадженими Конвенцією з прав людини та основоположних свобод (преамбула, стаття 6), але не спростовують основного висновку суду першої інстанції про дотримання позивачем строків, передбачених статтею 257 ЦП.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного, земельного та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких залишити без задоволення.

Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 6 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: Т.М.Базовкіна

В.В.Коломієць

----------------------------

Повну постанову складено 2 квітня 2019 року.