Постанова

від 12.02.2019 по справі 826/1754/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1754/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Мельничука В.П.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2018 року, суддя Шевченко Н.М., у справі за адміністративним позовом Релігійної громади Української Православної парафії Святителя Петра Могили у Шевченківському районі міста Києва до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа: Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправним та скасування рішення,-

У С Т А Н О В И Л А:

Релігійна громада Української Православної парафії Святителя Петра Могили у Шевченківському районі міста Києва звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа: Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Щусєва, 12-А у Шевченківському районі міста Києва від 20.10.2014 року №419/14/12-3/009-14 Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 29.05.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач порушив права та законні інтереси Релігійної громади Української Православної парафії Святителя Петра Могили у Шевченківському районі міста Києва, що закріплені в ч. 2 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності на отримання містобудівних умови та обмежень для проектування об'єкта будівництва.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2018 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши осуб, що з явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовою особою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві ОСОБА_3, відповідно до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції №762 від 22.05.2017 року та на підставі довідки про результати документальної перевірки від 17.05.2017 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

Вказаною перевіркою встановлено, що замовнику будівництва - Релігійній громаді Української Православної парафії Святителя Петра Могили у Шевченківському районі міста Києва надані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 20.10.2014 року №419/14/12-3/009-14 на об'єкт будівництва: Будівництво храму за адресою: вул. Щусєва, 12-А у Шевченківському районі м. Києва .

В пункті 7 загальних даних (цільове призначення земельної ділянки) містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки зазначається: для будівництва храму, а в пункті 9 (функціональне призначення земельної ділянки) зазначається: територія багатоповерхової житлової забудови - відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року № 370/1804.

Позаплановою перевіркою встановлено, що зазначені містобудівні умови та обмеження не відповідають намірам забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, чим порушено абз. 2 п. 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року №109.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 29.05.2017 року.

Також, за результатами перевірки видано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 29.05.2017 року з вимогою усунути причини та умови, що стали підставою для вчинення виявлених порушень у термін до 29.06.2017 року.

Крім того, 29.05.2017 року рішенням головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві ОСОБА_3 скасовано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вул. Щусєва, 12-А у Шевченківському районі м. Києва від 20.10.2014 року № 419/14/12-3/009-14 (для будівництва храму).

Позивач, вважаючи вищезазначене рішенням відповідача протиправним та таким, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 698 (далі - Порядок № 698) та Порядком надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року № 109 (далі - Порядок № 109).

Згідно з ст. 7 Закону України "Про основи містобудування державне регулювання у сфері містобудування" здійснюється Верховною радою України, Кабінетом міністрів України, Верховною радою та Кабінетом міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

Таким органом є Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що державний архітектурно-будівельний нагляд - сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року № 698 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду (далі - Порядок № 698), пунктом 2 якого передбачено, що нагляд здійснюється Держархбудінспекцією через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві і Севастополі (далі - головні інспектори будівельного нагляду) шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.

Перевірки проводяться головним інспектором будівельного нагляду або кількома головними інспекторами будівельного нагляду.

Відповідно до п.4 Порядку з метою здійснення нагляду головні інспектори будівельного нагляду, зокрема, перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об'єктами нагляду.

Згідно з п. 5 Порядку у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право, серед іншого, видавати обов'язкові до виконання об'єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених Законом України Про регулювання містобудівної діяльності повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.

Відповідно до п. 23, 27 Порядку за результатами планової або позапланової перевірки головний інспектор будівельного нагляду, який проводив перевірку, складає акт перевірки за формою згідно з додатком 4.

У разі відмови керівника об'єкта нагляду, або його заступника, або уповноваженої керівником особи підписати акт головний інспектор будівельного нагляду, який склав акт перевірки, робить відповідну відмітку у такому акті.

Пунктом 29 Порядку встановлено, що у разі виявлення головним інспектором будівельного нагляду під час проведення перевірки порушення складається протокол про правопорушення за формою, встановленою Мінрегіоном. Разом з протоколом видається припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (далі - припис) за формою згідно з додатком 5.

Припис складається у двох примірниках. Один примірник надається керівнику об'єкта нагляду, або його заступнику, або уповноваженій керівником особі, другий залишається у головного інспектора будівельного нагляду, який його видав.

Відповідно до пункту 32 Порядку, якщо рішення об'єкта нагляду порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, таке рішення скасовується або його дія зупиняється в разі можливості усунення виявлених порушень.

Про скасування або зупинення дії рішення об'єкта нагляду головним інспектором будівельного нагляду приймається рішення за формою згідно з додатком 6, яке надсилається об'єкту нагляду протягом трьох робочих днів з дати його прийняття рекомендованим листом з описом вкладення з повідомленням про вручення.

Відповідно до ч.2, 5 ст. 26 Закону №3038 суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

У відповідності до частини першої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Згідно із ст. 29 Закону №3038 основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.

Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

До містобудівних умов та обмежень можуть включатися вимоги щодо архітектурних та інженерних рішень.

Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.

Зміни до містобудівних умов та обмежень можуть вноситися тільки за згодою замовника.

З матеріалів справи вбачається, що Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за заявою Релігійної громади Української Православної парафії Святителя Петра Могили у Шевченківському районі міста Києва видав містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вул. Щусєва, 12-А у Шевченківському районі м. Києва від 20.10.2014 року №419/14/12-3/009-14.

Відповідно до пункту 2.2 Порядку №109 для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.

Відповідно до абз. 2 пункт 2.4 вказаного Порядку підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у разі надання необхідних документів замовником, підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які б спростовували факт надання позивачем усіх необхідних документів для отримання містобудівних умов та обмежень та доказів, які б підтверджували невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 року №370/1804, земельна ділянка на вул. Щусєва, 12-А у Шевченківському районі м. Києва за функціональним призначенням відноситься до території багатоповерхової житлової забудови.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у пункті 7 загальних даних спірних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки цільовим призначенням земельної ділянки зазначено для будівництва храму.

Разом з тим, судом першої інстанції враховано, що пункт 2.1 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень встановлює, що територія міста за функціональним призначенням і характером використання поділяється на сельбищну, виробничу, в т.ч. зовнішнього транспорту, і ландшафтно-рекреаційну.

Відповідно до п. 2.2 вказаного вище ДБН до сельбищної території входять ділянки житлових будинків, громадських установ, будинків і споруд, у т.ч. навчальних, проектних, науково-дослідних та інших інститутів без дослідних виробництв, внутрішньосельбищна вулично-дорожна і транспортна мережа, а також площі, парки, сади, сквери, бульвари, інші об'єкти зеленого будівництва й місця загального користування.

Згідно з Б Б.1.1-12:2011 Настанова про склад та зміст плану зонування території (зонінг) ДСТУ-Н Вид використання території - використання та забудова території, що поєднуються за подібністю відповідних ознак. Розрізняються переважний, супутній та допустимий вид використання.

Дозволений (переважний та супутній) вид використання території - використання, яке відповідає переліку переважних та супутніх видів використання та містобудівної документації.

Супутній вид використання території (земельної ділянки) - вид використання, який є дозволенним та необхідним для забезпечення функціонування переважного виду використання земельної ділянки, (який не потребує спеціального погодження).

Наміри щодо забудови земельної ділянки є будівництво храму. Розміщення на території багатоповерхової житлової забудови храму відповідає вимогам п. 2.1-2.2 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , є дозволеним та необхідним для забезпечення функціонування переважного виду використання земельної ділянки і не потребує спеціального погодження.

Таким чином судом першої інстанції вірно зазначено, що наміри позивача щодо забудови земельної ділянки на вул. Щусєва, 12-А у Шевченківському районі відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні - Генеральному плану.

Крім того, відповідно до п 8 ст. 1 Закону №3038 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.

Отже, з наведених норм законодавства слідує, що містобудівні умови та обмеження за своєю юридичною суттю є актом індивідуальної дії та направлені на врегулювання правовідносин, у даному випадку, між товариством та спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій згідно з нормами Закону.

Суд звертає увагу, що обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника. Таким чином, містобудівні умови та обмеження за своєю правовою природою є складовою частиною вихідних даних для проектування та будівництва об'єктів, які визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва у відповідності до вимог, встановлених законодавством та містобудівною документацією, тобто, гранично допустимі (дозволені) вимоги до майбутнього проекту, та є чинними до завершення будівництва об'єкта.

Оскільки містобудівні умови та обмеження мають на меті закріплення вимог до конкретного об'єкта будівництва (мають констатуючий характер), фактично вони вичерпують свою дію одночасно з їх прийняттям.

Суд звертає увагу, що містобудівні умови та обмеження не є рішенням Департаменту архітектури та містобудування в контексті Порядку, яке може бути скасоване чи зупинене за результатами перевірки у порядку державного архітектурно-будівельного нагляду.

Таким чином, приймаючи рішення про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, інспектор Гончаров В.В. вийшов за межі наданих йому повноважень.

Разом з тим, як вірно зазначає суд першої інстанції, чинна на момент видання спірних містобудівних умов та обмежень редакція Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , не передбачала можливості скасування містобудівних умов та обмежень. Таку можливість законодавець передбачив лише у Законі України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності , який набрав чинності 10.06.2017 року, тобто після дати прийняття оскаржуваних у даній справі рішень.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності" від 09 квітня 2015 року №320-VIII, який набрав чинності 01 вересня 2015 року, зокрема внесено зміни до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в частині здійснення архітектурно-будівельного нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу Порядок №698 набрав чинності 25 вересня 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач провів позапланову перевірку щодо видачі спірних містобудівних умов та обмежень у травні 2017 року, разом з тим, містобудівні умови та обмеження видані 20 жовтня 2014 року.

Отже, перевірка правомірності видачі позивачу спірних містобудівних умов та обмежень у порядку архітектурно-будівельного нагляду здійснена з порушенням норм законодавства.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, дія положень про здійснення архітектурно-будівельного нагляду не може поширюватись на правовідносини, що виникли до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності" та Порядку №698.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та як наслідок наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Також, судом попередньої інстанції вірно зазначено, що у відповідності до пункту 32 Порядку передбачено зупинення рішення об'єкта нагляду, яке порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, в разі можливості усунення виявлених порушень. Водночас, відповідач не довів неможливість усунення виявлених перевіркою порушень, та обов'язковість скасування містобудівних умов та обмежень без попереднього зупинення їх дії.

При цьому, відповідачем порушено положення п. 29 Порядку щодо обов'язковості складення протоколу у разі виявлення порушення під час проведення перевірки .

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2018 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Судя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Мельничук В.П.

Повний текст виготовлено: 13 лютого 2019 року.