Постанова

від 12.02.2019 по справі 826/10219/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10219/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Мельничука В.П.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2018 року, суддя Шрамко Ю.Т., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Песто Стар" до Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови,-

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Песто Стар" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві про визнання незаконною та скасування постанови №18 від 19.06.2017 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Песто Стар" мало законне право на недопуск посадових осіб відповідача до проведення перевірки з огляду на неотримання повідомлення про проведення перевірки контролюючим органом. Також позивач, зазначив, що відповідачем порушено ч. 15 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", оскільки останній використовував форми актів, які не були уніфіковані в установленому порядку. Крім того, зазначив про невірний розмір штрафних санкцій, накладених оскаржуваною постановою.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2018 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Плану здійснення Головним управлінням Держпродпотребслужби в м. Києві планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на IV квартал 2016 року, затвердженого наказом відповідача від 23.09.2016 року №36, на підставі наказу Головного управління Держпродпотребслужби в м. Києві від 05.12.2016 року №1914 та направлення на проведення планового заходу від 05.12.2016 року №1841 посадовими особами відповідача здійснено вихід для проведення планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Песто Стар" за адресою: м. Київ, проспект Глушкова, 13 Б.

У зв'язку з недопуском позивачем посадових осіб Головного управління Держпродпотребслужби в м. Києві до проведення перевірки відповідачем 20.12.2016 року складено акт про створення перешкод посадовій особі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у проведенні перевірки, а також акт №000332 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" в частині вищезазначеного недопуску.

19.06.2017 року Головним управлінням Держпродпотребслужби в м. Києві прийнято постанову №18 Про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів", якою за створення перешкод службовим особам органу, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Песто Стар" застосовано штраф у розмірі 15 863,67 грн.

Позивач, вважаючи вищезазначену постанову протиправною та такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України Про захист прав споживачів регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ст. 26 вказаного Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право, зокрема, давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти додержання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб'єктів; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюються відповідними актами.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 02.09.2015 року № 667, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику, зокрема, у галузі державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.

Згідно п. 7 Положення №667 Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Відповідно до п. п. 1, 3 п. 7 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в області, в місті Києві, затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 15.02.2016 року № 45, чинного на момент проведення перевірки, Головне управління Держпродспоживслужби відповідно до покладених на нього завдань у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів (у тому числі споживачів виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння): перевіряє додержання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та надання послуг; накладає на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення за порушення законодавства про захист прав споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

У відповідності до ч. 11 ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Приписи ч. 4 ст. 5 вказаного Закону визначають, що органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку.

Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Згідно із ст. 11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний, зокрема, допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у матеріалах справи наявна копія повідомлення про проведення планової перевірки ТОВ "Песто Стар" №575 від 16.11.2016 року, в якому міститься відмітка про його особисте вручення 23.11.2016 року директору ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.11.2016 року (дата отримання ОСОБА_3 повідомлення про проведення перевірки), вбачається, що керівником ТОВ "Песто Стар" значиться ОСОБА_4, а місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_1 (а.с. 56-58).

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 року №755-IV передбачено наступне.

Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що керівником ТОВ "Песто Стар", станом на час отримання повідомлення про проведення перевірки, був ОСОБА_4, що спростовує доводи апелянта про належне повідомлення позивача про проведення перевірки.

Будь-яких доказів, що ОСОБА_3 є уповноваженою особою ТОВ "Песто Стар", матеріали справи не містять.

Доводи представників відповідача про те, що перевірка продовилась в структурному підрозділі ТОВ Песто Стар , а ОСОБА_3 є директором зазначеного структурного підрозділу, колегія суддів не може взяти до уваги.

Як убачається із повідомлення про проведення планової перевірки суб єкта господарювання від 16.11.2016 року №575 (а.с.28) Головним управлінням Держпродспоживслужби повідомлено саме ТОВ Песто Стан про проведення з 30 листопада по 20 грудня 2016 року планової перевірки. Адресу місця знаходження ТОВ Песто Стар зазначено м. Київ, проспект Глушкова,13 Б. Зазначені дані вказано у графі найменування юридичної особи, місцезнаходження, щодо діяльності яких здійснюється захід .

Із пояснень представника відповідача вбачається, що перевірка мала здійснюватись в приміщенні структурного приміщення ТОВ Песто Стар , місце розташування якого м. Київ, пр. Глушкова,13-Б.

Проте, як встановлено судом, у повідомленні відсутні дані про те, що перевірка має проводитись у структурному підрозділі, тоді як повідомлено саме товариство про проведення перевірки в товаристві.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно абз. 4 ч. 4 ст. 5 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Отже, положеннями Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності прямо передбачено право суб'єкта господарювання не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення перевірки у разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу та не надання копій документів, передбачених законом.

У справі Рисовський проти України (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип належного урядування , зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

Враховуючи вищевикладене, зокрема, відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів на підтвердження вручення повідомлення позивачу про проведення планового заходу, колегія суддів приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Песто Стар" мало право не допускати посадову особу (осіб) відповідача до здійснення такого планового заходу, що свідчить про відсутність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону про споживачів, наслідком чого є визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови, а тому, оскаржувана постанова відповідача №18 від 19.06.2017 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 23 Закону України Про захист прав споживачів створення перешкод службовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При застосуванні штрафів, адміністративних стягнень різними державними органами, податкових порушень, фінансових санкції тощо, прив'язаних до НМДГ - його сума дорівнює 17 гривень.

Із оскаржуваної постанови убачається, що розмір штрафу, застосованого до позивача відповідачем, становить 15 863,67 грн.

Розрахунку, який би вказував на обгрунтованість зазначеної суми штрафу, виходячи з вимог ст. 23 вищезазначеного Закону, відповідач до суду не надав, у т. ч не надав доказів щодо розрахунку розміру штрафу до 10 відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місць.

Щодо інших доводів апелянта, то колегія суддів зазначає, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2018 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Судя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Мельничук В.П.

Повний текст виготовлено: 13 лютого 2019 року.