Постанова

від 06.02.2019 по справі 676/4933/17

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КОПІЯ

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 676/4933/17

Провадження № 22-ц/4820/323/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І.

секретар судового засідання Медведчук Н.Д.

за участю відповідача ОСОБА_4, його представника Мішалової М.І., представника позивачів Чухась М.С., представника Митинецької сільської ради Ященка М.І.

розглянув у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні цивільну справу 676/4933/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_8 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 12 листопада 2018 року (суддя Вдовичинський А.В., повне судове рішення складено 20 листопада 2018 року) у справі за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_4, ОСОБА_8, Митинецької сільської ради Красилівського району про визнання заповіту нікчемним.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У вересні 2017 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звертаючись до суду із вказаним позовом зазначали, що вони є спадкоємцями за правом представлення на майно їх баби ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачі прийняли спадщину шляхом звернення з заявами до приватного нотаріуса Кам'янець-Подільського нотаріального округу Рудяк Т.В., де їм стало відомо про заповіт, складений 08.10.2008 року ОСОБА_11 на користь відповідачів. Позивачі вважають, що заповіт є нікчемним, оскільки складений з порушенням вимог щодо його посвідчення, зокрема секретар сільської ради не була уповноважена на вчинення нотаріальних дій, а реєстрація заповіту у Спадковому реєстрі була проведена лише через три місяці після смерті спадкодавця. І Митинецькою сільською радою було порушено вимоги законодавства, що регулює порядок справляння державного мита та його перерахування до відповідного бюджету. Тому, з врахуванням уточнень позову, позивачі просили суд визнати заповіт, що складений 08.10.2008 року ОСОБА_11 нікчемним.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 12 листопада 2018 року позов задоволено. Визнано нікчемним заповіт, складений 08.10.2008 року ОСОБА_11 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_8, що посвідчений секретарем Митинецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області Козак І.І., зареєстрований в реєстрі за № 439. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_4 та ОСОБА_8, оскаржили його в апеляційному порядку та вказують, що це рішення постановлено з порушенням судом норм матеріального та процесуального права і підлягає до скасування. На підтвердження доводів апеляційної скарги апелянти зазначили, що розглядаючи спір суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не допитав в якості свідка секретаря сільської ради Козак І.І. та не витребував її посадову інструкцію. На думку апелянтів, судом не в повному обсязі було зібрано докази на спростування вимог позивачів, а головою Митинецької сільської ради приховано докази на підтвердження повноважень секретаря сільської ради на вчинення нотаріальних дій, що призвело до ухвалення незаконного рішення у справі про визнання заповіту нікчемним.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_9 та ОСОБА_10 погоджуються із рішенням суду першої інстанції, вважають його законним і обґрунтованим. У відзиві вказують, що справа розглянута судом із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а мотиви та доводи викладені у скарзі є безпідставними.

ОСОБА_4, його представник Мішалова М.І. та представник Митинецької сільської ради Ященко М.І. підтримали апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.

Представник позивачів Чухась М.С. заперечила проти доводів апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до суду не з'явились, хоча про день і час розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника справи та представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог заявлених у суді першої інстанції, дійшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Так судом першої інстанції вірно встановлено, що 08 жовтня 2008 року ОСОБА_11 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом буде мати право заповіла ОСОБА_8 та ОСОБА_4 в рівних долях.

Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Митинецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області Козак І.І. та внесений у реєстр за №439 (а.с.59).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 померла, що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27 квітня 2017 року, виданого Кам'янець-Подільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Хмельницькій області (а.с.55).

ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є онуками померлої ОСОБА_11 та відповідно до ч.1 ст. 1261 та ч. 1 ст. 1266 ЦК України є спадкоємцями першої черги за законом за правом представлення після смерті їх батька та сина померлої ОСОБА_11, який помер до смерті спадкодавця. Позивачі прийняли спадщину шляхом звернення з відповідними заявами до нотаріальної контори.

З заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори також звернулась ОСОБА_8, яка є дочкою померлої.

ОСОБА_4, як спадкоємець померлої за заповітом подав до приватного нотаріуса Кам'янець-Подільського нотаріального округу Рудяк Т.В. заяву про відмову від прийняття спадщини за заповітом від 08.10.2008 року на користь ОСОБА_8

26.07.2017 року ОСОБА_8 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом: на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,3786, що розташована на території Митинецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області; на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,3952, що розташована на території Митинецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області; на грошовий вклад в сумі 3851,50 грн.

Як вбачається із матеріалів справи заповіт ОСОБА_11 від 08.10.2008 року, що посвідчений секретарем Митинецької сільської ради зареєстровано в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Митинецької сільської ради Красилівського району за 2008 рік за №439 і був зареєстрований в Спадковому реєстрі 31.03.2017 року за №60463345 Хмельницькою філією ДП Національні інформаційні системи .

Зазначені обставини підтверджуються наявними в справі письмовими доказами (а.с. 49 - 86, 179 - 182).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний заповіт посвідчений секретарем Митинецької сільської ради Красилівського району без належних повноважень, а тому і є нікчемним.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1233 ЦК України встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу (ч.ч. 1, 3 ст. 1247 ЦК України).

Так згідно з ч. 2 ст. 209 ЦК України нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Відповідно до ст. 1251 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Статтею 5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року, в редакції на час посвідчення заповіту, визначено систему місцевого самоврядування, яка включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

В силу положень ч. 1 ст. 11, ч. ч. 1, 3 ст. 12 Закону Про місцеве самоврядування в Україні (в редакції на час посвідчення заповіту) виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданні.

Як слідує із п. п. 5 п. б ч. 1 ст. 38 Закону Про місцеве самоврядування в Україні (в редакції на час посвідчення заповіту) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.

Положеннями ч. 6 ст. 59 зазначеного вище Закону передбачено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Пунктом 1 частини 2 статті 37 Закону України Про нотаріат від 02.09.1993 року (в редакції на час посвідчення заповіту) визначено, що у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: вживають заходів щодо охорони спадкового майна; посвідчують заповіти (крім секретних).

Відповідно до п. 2 Розділу 1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Мін'юсту від 25.08.1994 року №22/5 з подальшими змінами і доповненнями (в редакції чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту) нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Радах народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

Отже, вирішальне значення має з'ясування питання прийняття виконавчим комітетом сільської ради рішення про покладення на певну особу виконавчого комітету обов'язків (надання повноважень) вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Згідно роз'яснень, що викладені в п.п. в п. 16 постанові Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року № 3 Про судову практику в справах про визнання угод недійсними у разі посвідчення угоди не тим органом або службовою особою, на яких покладено здійснення нотаріальних функцій, угода не може вважатися укладеною з додержанням встановленої нотаріальної форми.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановивши, що рішення, яке б надавало секретарю Митинецької сільської ради Козак І.І. право на вчинення нотаріальних дій станом на 08 жовтня 2008 року виконавчим комітетом Митинецької сільської ради не приймалось та застосувавши наведені законодавчі положення, прийшов до вірного висновку, що секретар Митинецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області Козак І.І., посвідчуючи спірний заповіт, не мала на це відповідних повноважень, в зв'язку із чим оспорюваний заповіт складено з порушенням вимог щодо його форми і він є нікчемним в силу ч.1 ст.1257 ЦК України.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і ґрунтується на доказах, яким судом дана правильна оцінка.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції не в повному обсязі було зібрано докази на спростування вимог позивачів, не витребувано посадову інструкцію секретаря сільської ради Козак І.І., якою вона була уповноважена на вчинення нотаріальних дій та не допитано її в якості свідка, колегія суддів вважає їх такими, що не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, як вбачається із пояснень наданих в суді апеляційної інстанції представником Митинецької сільської ради Ященком М.І., секретар сільської ради Козак І.І. мала право вчиняти нотаріальні дії саме на підставі посадової інструкції секретаря Митинецької сільської ради Козак І.І., затвердженої сільським головою М. Шульгою 28.04.2006 року. Інші рішення виконавчого комітету Митинецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області щодо надання у 2008 році секретарю виконкому Козак І.І. повноважень на вчинення нотаріальних дій відсутні.

Однак, судова колегія вважає, що посадова інструкція секретаря Митинецької сільської ради Козак І.І., яка затверджена сільським головою М. Шульгою 28.04.2006 року з огляду на положення Закону України Про нотаріат та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України (чинної на час посвідчення оспорюваного заповіту) не є беззаперечним доказом на підтвердження повноважень секретаря сільської ради щодо вчинення нотаріальних дій.

Оскільки повноваження вчиняти нотаріальні дії у секретаря Козак І.І. могли виникнути виключно на підставі рішення органу місцевого самоврядування, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про нікчемність оспорюваного заповіту, що посвідчений секретарем Митинецької сільської ради Козак І.І. і доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Беручи до уваги всі встановлені судом першої інстанції факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 12 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 лютого 2019 року.

Судді: (підпис) А.П. Корніюк

(підпис) І.В. П'єнта

(підпис) О.І.Талалай

Згідно з оригіналом

Суддя А.П. Корніюк