Рішення

від 05.02.2019 по справі 904/5220/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2019м. ДніпроСправа № 904/5220/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М.

за позовом Підприємства об'єднання громадян (Релігійної організації, профспілки) "НЕРТУС", м. Одеса

до Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, м. Дніпро

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 2 746 889,43 грн. за договором поставки товару № 22/08/13 від 22.08.2013 року.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 12 від 10.12.2018 року, адвокат;

від відповідача: ОСОБА_2, ордер ДП № 694/000045 від 21.01.2019 року, адвокат.

вільний слухач: ОСОБА_3, НОМЕР_1 виданий 16.08.2003 року Покровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, громадянка України.

СУТЬ СПОРУ:

Підприємство об'єднання громадян (Релігійної організації, профспілки) "НЕРТУС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства заборгованість та штрафні санкції у розмірі 2 746 889,43 грн. за договором поставки товару № 22/08/13 від 22.08.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки товару № 22/08/13 від 22.08.2013 року в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, та призначено підготовче судове засідання на 20.12.2018 року о 10:00 год.

20.11.2018 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих. № б/н від 08.11.2018 року про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2018 року відмовлено в задоволенні забезпечення позову.

14.12.2018 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих. № 12а/3234 від 13.12.2018 року та пропозиція вих. № 12а/3233 про укладення мирової угоди.

14.12.2018 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № 12а/3267 від 14.12.2018 року про відкладення розгляду справи.

20.12.2018 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № 12О/3367 від 19.12.2018 року про долучення до матеріалів справи документів.

У підготовчому судовому засіданні 20.12.2018 року оголошено перерву до 21.01.2019 року о 11:00 год.

02.01.2019 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих. № б/н від 28.12.2018 року про зменшення розміру позовних вимог та відповідь на відзив на позовну заяву вих. № б/н від 28.12.2018 року, та відповідь на пропозицію укладення мирової угоди.

18.01.2019 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив вих. № 12/О144 від 17.01.2019 року та клопотання вих. № 12О/143 від 17.01.2019 року про долучення документів до матеріалів справи та зменшення позовних вимог.

21.01.2019 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № 12О/147 від 18.01.2019 року про допуск в судове засідання вільного слухача.

У підготовчому судовому засіданні 21.01.2019 року сторонами обговорені питання, які виникли з приводу спору по даній справі, та зазначено, що ними були надані всі можливі та допустимі докази по справі.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 21.01.2019 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 05.02.2019 року о 11:00 год.

04.02.2019 відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

05.01.2019 позивач подав до суду клопотання, в якому зазначив, що відповідач частково оплатив основну заборгованість у розмірі 199 200,00 грн.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст. 194 Господарського процесуального кодексу України).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку, вищевизначеному чинними правовими нормами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Підприємством об'єднання громадян (Релігійної організації, профспілки) "НЕРТУС" (далі-позивач, постачальник) та Дніпропетровським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством (далі-відповідач, покупець) укладено договір поставки № 22/08/13 від 22.08.2013 року.

Згідно п. 1.1. договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити і передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а саме: протезно-ортопедичні напівфабрикати та ортопедичні вироби для інвалідів, та інше, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату.

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 2.1. договору поставка товару, згідно даного договору, здійснюється постачальником окремими партіями у відповідності з потребами покупця.

Позивач на виконання умов договору здійснив поставку та передав у власність відповідача товар у період з 29.01.2018 по 03.05.2018 на загальну суму 2 267 702,86 грн., а покупець прийняв його, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна № 22 від 29.01.2018 на суму 28 587,99 грн.;

- видаткова накладна № 23 від 29.01.2018 на суму 68 608,90 грн.;

- видаткова накладна № 25 від 29.01.2018 на суму 34 604,76 грн.;

- видаткова накладна № 30 від 07.02.2018 на суму 21 400,00 грн.;

- видаткова накладна № 39 від 07.02.2018 на суму 9 340,32 грн.;

- видаткова накладна № 50 від 19.02.2018 на суму 154 071,38 грн.;

- видаткова накладна № 75 від 05.03.2018 на суму 59 093,39 грн.;

- видаткова накладна № 77 від 05.03.2018 на суму 71 000,00 грн.;

- видаткова накладна № 78 від 05.03.2018 на суму 636 168,66 грн.;

- видаткова накладна № 93 від 12.03.2018 на суму 54 654,00 грн.;

- видаткова накладна № 94 від 12.03.2018 на суму 154 950,00 грн.;

- видаткова накладна № 98 від 16.03.2018 на суму 150 026,46 грн.;

- видаткова накладна № 102 від 20.03.2018 на суму 5 800,00 грн.;

- видаткова накладна № 108 від 22.03.2018 на суму 24 800,00 грн.;

- видаткова накладна № 146 від 03.05.2018 на суму 40 897,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як сторони встановили у п. 4.1. договору, оплата за цим договором повинна проводитись за кожну партію товару в безготівковому порядку протягом 30 (тридцяти) днів з моменту поставки товару на підставі рахунку-фактури та/або накладних шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі.

Відповідач частково виконав прийняті на себе зобов'язання оплативши грошові кошти у сумі 258 859,63 грн. за поставлений товар.

З урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, сума боргу відповідача складала 2 008 843,23 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, протягом розгляду справи, частково оплатив на користь позивача заборгованість за поставлений товар на загальну суму 199 200,00 грн. Тобто спір в цій частині сторонами врегульовано.

За таких обставин, провадження у справі в частині вимог про стягнення 199 200,00 грн. основного боргу підлягає закриттю за відсутністю предмета спору згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Згідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Як визначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставку у сумі 1 809 643,23 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що у разі прострочення терміну оплати за поставлений товар покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач заявив до стягнення пеню за загальний період з 28.02.18 по 17.10.2018 що складає у розмірі 391 388,08 грн.

Розрахунок пені зроблений позивачем, відповідає умовам договору та діючого законодавства, що є підставою для задоволення даних вимог.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем нараховано відповідачу 3% річних за загальний період з 28.02.18 по 17.10.2018 в розмірі 34 033,00 грн. та інфляційні втрати за загальний період з лютого 2018 по жовтень 2018 в розмірі 58 139,55 грн.

Заперечення відповідача, що договір не містить строку оплати, не відповідають дійсності. Строк, протягом якого покупець (відповідач) має здійснити оплату отриманого товару, визначено у п. 4.1. договору, зміст якого було зазначено вище та відповідає диспозиції ст.251 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що нарахування пені, інфляції та 3% річних проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідачем через канцелярію суду 04.02.2019 було подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій в якій він зазначає про свою незгоду з нарахуванням йому штрафних санкцій, в тому числі інфляційних та 3% річних.

Розглянувши таку заяву, суд залишає її без задоволення з огляду на таке.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Таку саме природу мають і річні, які є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже інфляційні нарахування та річні, заявлені до стягнення на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу не можуть бути зменшені за рішенням суду.

Що стосується зменшення розміру пені, то відмовляючи в задоволенні цього клопотання суд виходить з відсутності доказів винятковості обставин причин прострочення виконання зобов'язання, оцінки поведінки боржника, а саме сплата частини заборгованості під час слухання справи, до звернення позивача до суду відповідачем було сплачено лише 3 473,23 грн. з 2 267 702,86 грн.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідачем доказів на підтвердження своїх доводів надано не було.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню частково, а саме 1 809 643,23 грн. - основного боргу, 391 388,08 грн. - пені, 34 033,00 грн. - 3% річних, 58 139,55 грн. - інфляційних втрат в частині стягнення основного боргу в сумі 199 200,00 грн. слід закрити провадження.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача в сумі 37 386,06 грн. До того ж позивачем з урахуванням зменшення суми позову судовий збір у сумі 3 817,28 грн. підлягає поверненню позивачу із державного бюджету.

Загальні питання повернення сплачених сум судового збору врегульовано статтею 7 Закону України "Про судовий збір" в редакції Закону №484-VIII від 22.05.2015р., яка набрала чинності 01.09.2015р.

Зокрема, вказаною статтею визначено вичерпний перелік підстав повернення судового збору, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 Закону України "Про судовий збір", у випадках, встановлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, в ч. 1 цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Позивачем подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, є підставою для повернення судового збору за умови подання відповідної заяви.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Підприємства об'єднання громадян (Релігійної організації, профспілки) "НЕРТУС" до Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 2 746 889,43 грн. за договором поставки товару № 22/08/13 від 22.08.2013 року - задовольнити частково.

Стягнути з Дніпропетровського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (49061, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 21, код ЄДРПОУ 03187660) на користь Підприємства об'єднання громадян (Релігійної організації, профспілки) "НЕРТУС" (65031, м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, буд. 3/1, код ЄДРПОУ 38723074) - 1 809 643,23 грн. - основного боргу, 391 388,08 грн. - пені, 34 033,00 грн. - 3% річних, 58 139,55 грн. - інфляційних втрат та 37 386,06 грн. - витрат по сплаті судового збору.

В частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу за договором поставки № 22/08/13 від 22.08.2013 у сумі 199 200,00 грн. - закрити провадження.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.02.2019

Суддя ОСОБА_4