Ухвала

від 12.02.2019 по справі 908/1672/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 16/24/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.02.2019 Справа № 908/1672/17

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Романа Анатолійовича , за участі секретаря судового засідання Кричмаржевського Д.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою Управління з питань цивільного захисту Луганської обласної державної адміністрації (93405, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, просп. Центральний, буд.54-А)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізька трейдингова компанія" (69037, м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд.39)

про стягнення суми 91 297,50 грн.

в межах справи № 908/1672/17 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька трейдингова компанія" (69037, м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд.39, код ЄДРПОУ 39062829), ліквідатор - голова ліквідаційної комісії Погребной П.І. (адреса для листування: АДРЕСА_1)

За участю представників сторін:

від позивача - Мирошниченко К.М. (дов.№ 2 від 01.12.2018)

від відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Запорізької області від 07.09.2017 у справі № 908/1672/17 боржника - ТОВ "Запорізька трейдингова компанія" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Погребного Павла Івановича (ідент.№ НОМЕР_1, адреса для листування: АДРЕСА_1).

Повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 07.09.2017 за №45774.

На цей час ліквідаційна процедура триває.

22.12.2018 до господарського суду Запорізької області від Управління з питань цивільного захисту Луганської обласної державної адміністрації надійшла позовна заява (вих.№05-01/1445 від 20.12.2018) про стягнення з відповідача за позовом - ТОВ "Запорізька трейдингова компанія" коштів в сумі 91 297,50 грн. на підставі договору про закупівлю товарів за державні кошти №22 від 25.10.2016.

Відповідно до положень ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника боа визнання його банкрутом", суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника.

Ухвалою від 26.12.2018 згідно з положеннями ст.ст.162, 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву було залишено без руху та визначено не пізніше 14.01.2019 усунути виявлені судом недоліки заяви.

Після усунення позивачем недоліків у встановлений судом строк, ухвалою від 16.01.2019 позовну заяву прийнято по розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ "Запорізька трейдингова компанія", відкрито провадження за заявою, визначено розглядати заяву за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", на 12.02.2019, 12.00 призначено підготовче засідання.

Засідання зафіксовано аудиозаписом за допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу Оберіг .

Позовні вимоги засновані на договорі № 22 про закупівлю товарів за державні кошти від 25.10.2016, укладеному між Управлінням з питань надзвичайних ситуацій Луганської обласної державної адміністрації, яке перейменоване на Управління з питань цивільного захисту Луганської обласної державної адміністрації, - замовником та ТОВ Запорізька трейдингова компанія - постачальником, за яким відповідач зобов'язався поставити та передати позивачу у визначені строки бензин марки А-92 та дизельне паливо, а позивач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору. Позивач зазначив, що виконав умови договору, сплативши згідно з видатковою накладною № 1364 від 15.11.2016 за пальне обумовлену суму в розмірі 187987,50 грн., а відповідач, в свою чергу, передав талони на пально-мастильні матеріали. Талони використані частково, оскільки пальне видавалося за потребою, відповідно до розпоряджень голови обласної державної адміністрації, загальна сума недоотриманого пального складає 91297,50 грн. і можливість отримання відсутня, оскільки на відповідних АЗС відмовляють у відпуску, мотивуючи це простроченням дії талонів, але ж на талонах жодного позначення про строковість немає, і, крім того, за умовами договору з моменту переходу права власності та пальне, який пов'язано з моментом підписання сторонами видаткової накладної, та до моменту фактичного відпуску палива воно залишається на зберіганні постачальника не менше трьох календарних років. На підставі ст.ст.525, 526, 530, 627, 629, 667, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173-175, 193, 202 Господарського кодексу України позивач позов просить задовольнити.

Відповідачем направлено суду відзив (вих.№ 06/02-1 від 06.01.2019), у якому підтверджено сплату позивачем на виконання укладеного сторонами договору № 22 про закупівлю товарів за державні кошти від 25.10.2016 вартості пального згідно з умовами договору та недопоставку пального відповідачем на суму 91297,50 грн. і цю суму заборгованості відповідачем визнано.

Також від відповідача отримано заяву (вих.№ 11/02-1 від 11.02.2019) про розгляд позову Управління з питань цивільного захисту Луганської обласної державної адміністрації у відсутність його представника, за наявними матеріалами. В заяві підтверджено визнання позову.

Присутній в засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, не заперечила проти заяви відповідача про визнання заявлених вимог.

За підсумками судового засідання, після заслуховування представника позивача та дослідження матеріалів справи, у нарадчій кімнаті прийнято судове рішення. Постановлено ухвалу, вступну та резолютивну частини якої оголошено після виходу з нарадчої кімнати. Представника позивача повідомлено про термін виготовлення повного тексту ухвали - протягом п'яти днів після оголошення скороченого тексту.

Судом встановлено, що 25.10.2016 Управлінням з питань надзвичайних ситуацій Луганської обласної державної адміністрації, яке перейменоване на Управління з питань цивільного захисту Луганської обласної державної адміністрації та ТОВ Запорізька трейдингова компанія укладено договір № 22 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - Договір), за яким відповідач - постачальник зобов'язався поставити та передати позивачу - замовнику в обумовлені строки бензин марки А-92 та дизельне паливо, а позивач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Згідно з п.п.2.1, 2.2 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 14.11.2016 до нього загальна сума поставки складає 187987,50 грн., ця сума сплачується згідно з виставленими накладними.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору обумовлено, що право власності на паливо від постачальника до замовника переходить в момент підписання сторонами видаткової накладної на товар. Постачальник надає замовнику скретч-картки разом із видачею видаткової накладної. З моменту переходу права власності на паливо та до моменту фактичного відпуску палива замовнику паливо залишається на зберіганні в постачальника. Відпуск палива здійснюється на підставі пред'явлених скретч-карток на паливо на АЗС Постачальника. Сторони погодили, що в рамках Договору звичайним терміном зберігання є період не менше 3 (трьох) календарних років з дати підписання видаткової накладної на паливо та видачі талонів на паливо (з моменту надходження палива на зберігання). У разі, якщо замовник не скористається правом отримати паливо в період звичайного терміну зберігання (трьох років), сторони дійшли згоди, що паливо залишається на зберіганні у постачальника до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Згідно з видатковою накладною № 1364 від 15.11.2016 позивачем сплачено вартість товару та отримано від відповідача талони на пальне, які використані частково.

Як зазначає позивач, пальне на суму 91297,50 грн. не отримано через прострочення талонів, про що повідомляли на АЗС постачальника.

Таке не узгоджується з п.п.3.1, 3.2 Договору.

Ст.629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, ч.1 ст.193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Ст.712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

У відповідності до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст.667 ЦК України встановлено, що в разі якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.

За положеннями ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як зазначалося в описовій частині ухвали, відповідач не заперечив існування заборгованості перед позивачем та визнав заявлені вимоги.

Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (ч.1).

До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч.2).

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч.4).

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч.5).

Суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем не порушує будь-чиїх прав чи інтересів, позовні вимоги відповідають умовам укладеного сторонами договору та положеннями закону, є обґрунтованими та правомірними.

Ліквідатор ТОВ Запорізька трейдингова компанія Погребной П.І. на правах керівника має повноваження на вчинення таких дій.

В поданій відповідачем заяві про розгляд позову у відсутність представника підтверджується визнання позову з посиланням на ч.4 ст. 191 ГПК України, що є свідченням обізнаності відповідача про наслідки визнання позову.

Ч.3 ст.185 ГПК України унормовано, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

За наведених обставин визнання позову відповідачем судом прийнято.

Позовні вимоги задоволено повністю.

У відповідності до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, внаслідок чого підлягає відшкодуванню з останнього на користь позивача, яким збір сплачено при пред'явленні позову.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 3, 12, 20, 129, 185, 191, 232-235 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Управління з питань цивільного захисту Луганської обласної державної адміністрації задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька трейдингова компанія (69037, м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд.39, код ЄДРПОУ 39062829) на користь Управління з питань цивільного захисту Луганської обласної державної адміністрації (93405, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, просп. Центральний, буд.54-А, код ЄДРПОУ 14372998) 91297 грн. 50 коп. боргу та 1762 грн. 00 коп. відшкодування судового збору.

Видати наказ.

Копії даної ухвали надіслати сторонам спору, ліквідатору відповідача.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення суддею, відповідно до ч.1 ст.235 ГПК України.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів після складення повного тексту за правилами, визначеними ст. ст. 254-259 ГПК України, шляхом подання наразі апеляційної скарги через господарський суд Запорізької області.

Повний текст ухвали складено та підписано 15.02.2019.

Суддя Р.А.Ніколаєнко