Рішення

від 04.02.2019 по справі 910/9633/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2019 м. Київ Справа № 910/9633/18

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.С. УКРАЇНА";

до: акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: дочірнє підприємство "ФІНАНСОВА УСТАНОВА" ВМ - ФАКТОР";

про: стягнення 177.266,75 грн.

Суддя Балац С.В.

Секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники:

позивача: Дроботько О.В.;

відповідача: не з'явилися;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "А.Б.С. УКРАЇНА" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - відповідач) про стягнення 177.266,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем здійснено безпідставне списання грошових коштів відповідача, що призвело до звернення позивача до господарського суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача 177.266,75 грн., з яких: 175.857,00 грн. - сума безпідставно списаних грошових коштів, 773,77 грн. - пеня та 635,98 грн. - 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9633/18 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.2018 розгляд справи № 910/9633/18, за клопотанням відповідача, вирішено здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 17.10.2018. Вказаною ухвалою суд залучив до участі у справі дочірнє підприємство "ФІНАНСОВА УСТАНОВА" ВМ - ФАКТОР" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням того, що доводи позивача про незаконність перерахування грошових коштів з його рахунку в сумі 175.857,00 грн. не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства про санкції. Крім того, кошти не списані в дохід відповідача, а обліковуються на рахунках зобов'язань перед клієнтами відповідно до постанови НБУ № 654.

Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій вказано про те, що: оскільки відповідач не є органом виконавчої влади, то рішення РНБО від 02.05.2018 для нього не є обов'язковим для виконання; оскільки постанова правління НБУ № 654 набрала чинності 25.05.2018 щодо осіб, зазначених у рішенні РНБО від 02.05.2018, то жодна особа, зазначена у вказаному рішенні РНБО не вважалася та не могла вважатися "особою, зазначеною у санкційних списках"; відповідач взагалі не має забезпечувати реалізацію санкцій, оскільки чинним законодавством його не наділено такими повноваженнями; додатки № 1 та 2 до рішення РНБО від 02.05.2018 не були офіційно оприлюднені та не були доведені до відома населення в порядку, передбаченому чинним законодавством, а отже вони не набрали законної сили та є нечинними; редакція Умов і Правил банківських послуг відповідача не може підтверджувати заперечення останнього, оскільки на момент здійснення безпідставного списання (06.06.2018) діяла інша редакція Умов і Правил банківських послуг відповідача.

До господарського суду надійшли пояснення дочірнього підприємства "ФІНАНСОВА УСТАНОВА" ВМ - ФАКТОР", в яких вказано про те, що відповідач не мав права керуватися постановою правління НБУ від 01.10.2015 № 654 і списувати кошти з рахунку позивача, оскільки Третя особа не є підсанкційною особою, а позивач є належним отримувачем грошових коштів.

Ухвалами-повідомленнями від 12.11.2018 сторони процесу повідомлені про призначення підготовчого засідання на 28.11.2018.

В підготовчому засіданні 28.11.2018 оголошено перерву до 17.12.2018.

В підготовчому судовому засіданні 17.12.2018 суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 16.01.2019.

Ухвалами-повідомленнями від 16.01.2019 сторони процесу повідомлені про відкладення судового засідання на 30.01.2019.

До господарського суду надійшло клопотання відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції із визначенням відповідального суду - господарський суд Дніпропетровської області, в задоволенні якого судом відмовлено з підстав, викладених в ухвалі суду від 24.01.2019 № 910/9633/18.

В судовому засіданні 30.01.2019 оголошено перерву до 04.02.2019.

В судовому засіданні 04.02.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як клієнтом, та відповідачем, як банком, укладено договір банківського обслуговування шляхом підписання анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Договір).

Після підписання анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг банк відкрив позивачу рахунок № 26009056224889, валюта - українська гривня, дата відкриття - 10.05.2017 (далі - банківський рахунок), що підтверджується довідкою відповідача від 10.05.2017 № 170510SU12202900.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором банківського рахунку.

У відповідності до п. 1. статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Позивач вказує, що 06.06.2018 відповідач, без розпорядження позивача, на підставі меморіального ордеру І0606L004R здійснив списання з банківського рахунку позивача грошові кошти в сумі 175.857,00 грн., вказавши у призначення платежу "6859246 Відправника/одержувача внесено до Указу Президента № 126/2018 від 14.05.2018", що підтверджується витягом з банківської виписки по банківському рахунку за 06.06.2018.

У зв'язку з тим, що відповідач здійснив списання грошових коштів за власною ініціативою, позивач звернувся до відповідача з листом від 06.06.2018 № 3 в якому вимагав надати пояснення щодо причин такого списання.

Проте відповідач, у відповіді від 23.06.2018 № 20.1.0.0.0/7-20180606/8891, зокрема, повідомив, що списання грошових коштів з банківського рахунку позивача здійснене на тій підставі, що грошові кошти в сумі 175.857,00 грн. отримані від юридичної особи, до якої застосовані обмежувальні заходи (санкції).

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного.

Приписами частини 1 статті 1068 Цивільного кодексу України встановлено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Положеннями статті 1071 Цивільного кодексу України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Рішенням ради національної безпеки і оборони України від 02.05.2018 "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (далі - рішення РНБО), яке введено в дію указом президента України від 14.05.2018 № 126/2018, який набрав чинності 19.05.2018.

Відповідно до частини 4 статті 10 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України", рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади.

Частиною 2 статті 56 Закону України "Про національний банк України" визначено, що національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Пунктом 7 частини 1 постанови правління НБУ "Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" від 01.10.2015 № 654 (далі - Постанова № 654), зокрема, визначено, що банкам України, заблокувати кошти/зупинити фінансові операції осіб, зазначених у санкційних списках, у такому порядку: кошти, що надійшли на користь особи, зазначеної в санкційних списках, до якої застосовано санкцію "блокування активів", банк зараховує на банківський рахунок цієї особи, а у разі відсутності в банку рахунку такої особи, банк обліковує кошти на відповідному балансовому рахунку, призначеному для обліку кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку.

Частиною 3-1 Постанови № 654 передбачено, що банкам України заборонено проводити операції, які мають на меті, сприяють або можуть сприяти уникненню обмежень, установлених спеціальними економічними та іншими обмежувальними заходами (санкціями). Порушують, сприяють або можуть сприяти порушенню обмежень, установлених спеціальними економічними та іншими обмежувальними заходами (санкціями).

На виконання пункту 4 Рішення РНБО НБУ продовжив механізм реалізації банками санкцій, застосованих РНБО та постановою правління від 24.05.2018 № 55 вніс зміни до Постанови № 654.

Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України "Про санкції", рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій набирає чинності з моменту видання указу президента України і є обов'язковим до виконання, тобто Рішення РНБО є обов'язковим до виконання з 19.05.2018.

Для реалізації санкцій в частині заблокування коштів чи зупинення фінансових операцій осіб, зазначених у санаційному списку, необхідна наявність додатків до Рішення РНБО, які були опубліковані 24.05.2018 (відповідно до листа НБУ від 31.05.2018 № 25-0008/30079).

Відповідно до Рішення РНБО, до дочірнього підприємства "ФІНАНСОВА УСТАНОВА" ВМ - ФАКТОР" застосовані обмежувальні заходи: блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; обмеження торгівельних операцій; запобігання виведенню капіталів за межі України; зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань.

Таким чином, надходження 24.05.2017 грошових коштів від підсанкціоної особи - дочірнього підприємства "ФІНАНСОВА УСТАНОВА" ВМ - ФАКТОР" в сумі 175.857,00 грн. на банківський рахунок позивача є операцією від особи, щодо якої встановлені обмежувальні заходи.

Постановою № 654, зокрема, визначено, що кошти, що надійшли на користь клієнта від особи, зазначеної в санкційних списках, до якої застосовані санкції "блокування активів" та/або "зупинення фінансових операцій", банк обліковує на відповідному балансовому рахунку, призначеному для обліку кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку.

Таким чином відповідачем, з метою належного виконання вимог Закону України "Про санкції", та Постанови № 654 здійснено сторно-проводку по операціях санкційних клієнтів з 24.05.2018.

Більш того, грошові кошти в сумі 175.857,00 грн. не списані в дохід банку, а обліковуються на рахунках зобов'язань перед клієнтами відповідно до Постанови № 654.

Підсумовуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку, списання грошових коштів з банківського рахунку позивача в сумі 175.857,00 грн. здійснене відповідачем з дотриманням вимог закону, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача заявленої до стягнення основної заборгованості в сумі 175.857,00 грн. є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 773,77 грн. - пені та 635,98 грн. - 3 % річних задоволенню не підлягають, оскільки є похідними вимогами від вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості, в задоволенні якої судом відмовлено.

Доводи позивача викладені у відповіді на відзив судом відхилені оскільки: враховуючи приписи ч. 2 ст. 56 Закону України "Про національний банк України", національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, якіє обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб . Решта доводів позивача спростовується викладеними вище обставинами.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14 лютого 2019 року

Суддя С.В. Балац