Постанова

від 24.07.2019 по справі 910/9633/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2019 р. Справа№ 910/9633/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Дідиченко М.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.С. УКРАЇНА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року (дата складення повного тексу 14.02.2019 року)

у справі № 910/9633/18 (суддя: Блац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.С. УКРАЇНА"

до Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Дочірнє підприємство "ФІНАНСОВА УСТАНОВА" ВМ - ФАКТОР"

про стягнення 177 266,75 грн.

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "А.Б.С. УКРАЇНА" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - відповідач) про стягнення 177 266,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем здійснено безпідставне списання грошових коштів відповідача, що призвело до звернення позивача до господарського суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача 177 266,75 грн, з яких: 175 857,00 грн - сума безпідставно списаних грошових коштів, 773,77 грн - пеня та 635,98 грн - 3 % річних.

Господарський суд міста Києва відмовив в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.С. УКРАЇНА" в повному обсязі своїм рішенням від 04.20.2019 року (повний текст підписано 14.02.2019 року).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "А.Б.С. УКРАЇНА" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Також, скаржник зазначив, що додатки 1 та 2 до рішення РНБО від 02.05.2018 року Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) не були офіційно оприлюднені та не були доведені до відома населення у порядку передбаченому чинним законодавством, а отже не набрали законної сили та є не чинними. Разом з цим скаржник зазначив, що постанова НБУ №654 станом на 24.05.2018 року не поширювала свою дію на рішення РНБУ від 02.05.208 року та Указ Президента України від 14.05.2018 року №126/2018.

Крім того, скаржник вказав, що позивачем не надавалось відповідачу відповідного розпорядження про списання коштів у сумі 175857,00 грн з його рахунку.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2019 року справу № 910/9633/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Руденко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.С. УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року у справі №910/9633/18. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.С. УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року у справі №910/9633/18 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2019 року, у зв`язку з перебуванням суддів Коротун О.М. та Руденко М.А. у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/9633/18 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Дідиченко М.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.С. УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року у справі №910/9633/18 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Смірнова Л.Г., Дідиченко М.А.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.С. УКРАЇНА" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.05.2017 року між позивачем (клієнт) та відповідачем (банк), було укладено договір банківського обслуговування шляхом підписання анкети - заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (далі - договір).

Після підписання анкети - заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг банк відкрив позивачу рахунок № НОМЕР_1 , валюта - українська гривня, дата відкриття - 10.05.2017 року (далі - банківський рахунок), що підтверджується довідкою відповідача від 10.05.2017 року № 170510SU12202900.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором банківського рахунку.

Відповідно до п. 1. ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Так, за твердженням позивача 06.06.2018 року відповідач, без розпорядження позивача, на підставі меморіального ордеру І0606L004R здійснив списання з банківського рахунку позивача грошові кошти в сумі 175.857,00 грн, вказавши у призначення платежу "6859246 Відправника/одержувача внесено до Указу Президента № 126/2018 від 14.05.2018 року", що підтверджується витягом з банківської виписки по банківському рахунку за 06.06.2018 року.

У зв`язку з тим, що відповідач здійснив списання грошових коштів за власною ініціативою, позивач звернувся до відповідача з листом від 06.06.2018 року № 3 в якому вимагав надати пояснення щодо причин такого списання.

Відповідач в свою чергу 23.06.2018 року надав відповідь за № 20.1.0.0.0/7-20180606/8891, в якій, зокрема, повідомив, що списання грошових коштів з банківського рахунку позивача здійснене на тій підставі, що грошові кошти в сумі 175.857,00 грн отримані від юридичної особи, до якої застосовані обмежувальні заходи (санкції).

Відповідно до ч. 1 ст. 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку (ст. 1071 Цивільного кодексу України).

Рішенням ради національної безпеки і оборони України від 02.05.2018 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (далі - рішення РНБО), яке введено в дію указом президента України від 14.05.2018 року № 126/2018, який набрав чинності 19.05.2018 року (офіційно опублікований в газеті Голос України 19.05.2018 року №91).

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України", рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.

Згідно ч. 2 ст. 56 Закону України "Про національний банк України" національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Пунктом 7 частини 1 постанови правління НБУ "Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" від 01.10.2015 року № 654 (далі - постанова № 654), зокрема, визначено, що банкам України, заблокувати кошти/зупинити фінансові операції осіб, зазначених у санкційних списках, у такому порядку: кошти, що надійшли на користь особи, зазначеної в санкційних списках, до якої застосовано санкцію "блокування активів", банк зараховує на банківський рахунок цієї особи, а у разі відсутності в банку рахунку такої особи, банк обліковує кошти на відповідному балансовому рахунку, призначеному для обліку кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку.

Частиною 3-1 постанови № 654 передбачено, що банкам України заборонено проводити операції, які мають на меті, сприяють або можуть сприяти уникненню обмежень, установлених спеціальними економічними та іншими обмежувальними заходами (санкціями). Порушують, сприяють або можуть сприяти порушенню обмежень, установлених спеціальними економічними та іншими обмежувальними заходами (санкціями).

На виконання пункту 4 Рішення РНБО НБУ продовжив механізм реалізації банками санкцій, застосованих РНБО та постановою правління від 24.05.2018 року № 55 вніс зміни до постанови № 654.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України "Про санкції", рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій набирає чинності з моменту видання указу президента України і є обов`язковим до виконання, тобто Рішення РНБО є обов`язковим до виконання з 19.05.2018 року.

Для реалізації санкцій в частині заблокування коштів чи зупинення фінансових операцій осіб, зазначених у санаційному списку, необхідна наявність додатків до Рішення РНБО, які були опубліковані 24.05.2018 року (відповідно до листа НБУ від 31.05.2018 року № 25-0008/30079).

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що додатки 1 та 2 до рішення РНБО від 02.05.2018 року Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) не були офіційно оприлюднені та не були доведені до відома населення у порядку передбаченому чинним законодавством, а отже не набрали законної сили та є нечинним, як безпідставне та таке, що спростовується матеріалами справи.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що відповідні додатки є невід`ємною частиною рішення РНБО від 02.05.2018 року Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) .

Відповідно до Рішення РНБО, до дочірнього підприємства "ФІНАНСОВА УСТАНОВА" ВМ - ФАКТОР" застосовані обмежувальні заходи: блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; обмеження торгівельних операцій; запобігання виведенню капіталів за межі України; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, надходження 24.05.2017 року грошових коштів від підсанкціоної особи - дочірнього підприємства "ФІНАНСОВА УСТАНОВА" ВМ - ФАКТОР" в сумі 175857,00 грн на банківський рахунок позивача є операцією від особи, щодо якої встановлені обмежувальні заходи.

Так, постановою № 654, зокрема, визначено, що кошти, що надійшли на користь клієнта від особи, зазначеної в санкційних списках, до якої застосовані санкції "блокування активів" та/або "зупинення фінансових операцій", банк обліковує на відповідному балансовому рахунку, призначеному для обліку кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 56 Закону України "Про національний банк України", національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що постанова НБУ №654 станом на 24.05.2018 року не поширювала свою дію на рішення РНБУ від 02.05.208 року та Указ Президента України від 14.05.2018 року №126/2018.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем, з метою належного виконання вимог Закону України "Про санкції", та постанови № 654 здійснено сторно-проводку по операціях санкційних клієнтів з 24.05.2018 року.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що грошові кошти в сумі 175.857,00 грн не списані в дохід банку, а обліковуються на рахунках зобов`язань перед клієнтами відповідно до Постанови № 654.

Разом з цим, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що він не надавав відповідачу відповідного розпорядження про списання коштів у сумі 175857,00 грн з його рахунку, оскільки, останнє спростовується висновками суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що списання грошових коштів з банківського рахунку позивача в сумі 175857,00 грн здійснене відповідачем з дотриманням вимог закону.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в сумі 175857,00 грн.

Разом з цим, позовні вимоги про стягнення з відповідача 773,77 грн - пені та 63598 грн - 3 % річних задоволенню не підлягають, як похідні вимоги від вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості, в задоволенні якої судом першої інстанції було відмовлено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, скаржник не надав суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги фактично зводяться до мотивів викладених у відзиві відповіді на відзив на позовну заяву, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.С. УКРАЇНА" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року у справі №910/9633/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/9633/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Л.Г. Смірнова

М.А. Дідиченко