Ухвала

від 21.08.2019 по справі 910/9633/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА 21 серпня 2019 року м. Київ справа №  910/9633/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Могил С.К. – головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Міщенко І.С., перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.С. УКРАЇНА" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 у справі № 910/9633/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.С. УКРАЇНА" до Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Дочірнє підприємство "ФІНАНСОВА УСТАНОВА" ВМ - ФАКТОР" про стягнення 177 266, 75 грн., В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "А.Б.С. УКРАЇНА" 13.08.2019 безпосередньо звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 у справі № 910/9633/18. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 14.08.2019 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. – головуючий (доповідач), Міщенко  І.С., Волковицька  Н.О. Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 встановлено у розмірі  1  921  грн. Оскільки предметом позову у даній справі є стягнення 177 266, 75 грн., ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому справа є малозначною відповідно до положень ст. 12 ГПК України. Разом з тим, обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені п.п. "а)", "в)", "г)" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, заявник касаційної скарги зазначає, що остання стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки відсутні постанови Верховного Суду, які б формували єдину правозастосовчу практику та містили висновки щодо правильного застосування норм права у подібних правовідносинах; з огляду на судові рішення, які прийняті у подібних справах, вбачається неоднозначність судової практики. При цьому, скаржник зазначає, що справа має для нього виняткове значення, оскільки безпідставне списання відповідачем грошових коштів створює загрозу погіршення фінансово-господарського стану підприємства та може призвести до виникнення стійкої фінансової неспроможності, та як наслідок, до неможливості позивачем виконувати свої грошові зобов'язання перед постачальниками та клієнтами. Скаржник також стверджує, що справа №  910/9633/18 була помилково віднесена судом першої інстанції до категорії малозначних справ. У касаційній скарзі її заявник, зокрема, зазначає, що висновок судів про те, що додатки 1 та 2 до рішення РНБО від 02.05.2018 "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" були опубліковані 24.05.2018 є помилковим, оскільки ґрунтується на підставі неналежного та недопустимого доказу – копії листа Національного банку України від 31.05.2018 №25-0008/30079. Разом з цим, скаржник стверджує, що постанова НБУ від  №  654 станом 24.05.2018 не поширювала свою дію на вказане рішення РНБО та Указ Президента України від 14.05.2018 № 126/2018, а тому відповідачем здійснено безпідставне, без відповідного розпорядження відповідача списання грошових коштів. Як вбачається з прийнятих судових рішень у справі № 910/9633/18, тексти яких розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.С. УКРАЇНА" відмовлено повністю. Суди обох інстанцій, врахувавши положення Закону України "Про санкції", Закону України "Про національний банк України", постанови НБУ від №  654, рішення РНБО від 02.05.2018, додатків 1 та 2 до рішення РНБО від 02.05.2018 виходили з того, що дії відповідача щодо "блокування активів та/або "зупинення фінансових операцій" та обліковування на відповідному балансовому рахунку, призначеному для обліку кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку, відповідають вимогам Закону України "Про санкції" та постанови правління Національного банку України від 01.10.2015 № 654. Тому, відповідачем правомірно здійснено сторно-проводку по операціях санкційних клієнтів з 24.05.2018. При цьому, грошові кошти в сумі 175 857 грн. не списані в доход банку, а обліковуються на рахунках зобов'язань перед клієнтами відповідно до постанови правління Національного банку України від 01.10.2015 № 654 "Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)". Враховуючи викладене, Суд зазначає, що доводи скаржника про належність окремих доказів, у тому числі копії листа Національного банку України від 31.05.2018 №  25-0008/30079 у даному випадку, колегією суддів не розглядаються, оскільки фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 300 ГПК України). Тому пов'язані з наведеним аргументи скаржника не можуть бути прийняті Верховним Судом. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду також вважає, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Що ж до посилань скаржника на те, що справа має для нього виняткове значення, оскільки безпідставне списання відповідачем грошових коштів створює загрозу погіршення фінансово-господарського стану підприємства та може призвести до виникнення стійкої фінансової неспроможності, та як наслідок, до неможливості позивачем виконувати свої грошові зобов'язання перед постачальниками та клієнтами, то апеляційний господарський суд зазначив, що грошові кошти в сумі 175 857 грн. не списані в доход банку, а обліковуються на рахунках зобов'язань перед клієнтами відповідно до постанови правління Національного банку України від 01.10.2015 № 654. Верховний Суд звертає увагу на те, що правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до ст. 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Використання ж процесуальних фільтрів, закріплених у ст. 293 ГПК України, повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства. Враховуючи викладене та те, що Судом не встановлено випадків, зазначених у п.п. а), б), в), г) п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.С. УКРАЇНА" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 у справі №  910/9633/18. Керуючись ст.ст. 12, 234, п. 2 ч. 3 ст. 287, п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, Суд, - У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.С. УКРАЇНА" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 у справі № 910/9633/18. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуючий суддя                                                                       Могил С.К.   Судді:                                                                                              Волковицька Н.О.                                                                                                         Міщенко І.С.