Рішення

від 06.02.2019 по справі 200/12873/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2019 р. Справа№200/12873/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Рудь Т.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Лікувальний центр Фармакотерапія

до відповідача 1: Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Донецькій області

до відповідача 2: Головного управління ДФС у Донецькій області

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Лікувальний центр Фармакотерапія , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Донецькій області, Головного управління ДФС у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.07.2008 р. між ТОВ Лікувальний центр Фармакотерапія та Маріупольською міською радою було укладено Договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Маріуполь, вул.Бахмутська, 122, кадастровий № 1412300000:04:021:0136.

Позивач є платником орендної плати з юридичних осіб до місцевого бюджету на територію Маріупольської міської ради.

17.02.2014 року ТОВ Лікувальний центр Фармакотерапія подало звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, в якій самостійно визначило орендну плату з юридичних осіб до сплати в сумі 27776,65 грн.

В зв'язку з тим, що земельна ділянка, яку орендує ТОВ Лікувальний центр Фармакотерапія , знаходиться у м. Маріуполі, 30.11.2017 р. ТОВ Лікувальний центр Фармакотерапія на паперовому носії до ГУ ДФС у Донецькій області було подано Уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік про зменшення зобов'язань в сумі 16203,00 грн. (підтверджується відміткою/штампом про отримання від 04.12.2017 р.).

Листом від 02.01.2018 р. за вих. № 46/10/05-99-46-05 ГУ ДФС у Донецькій області повідомила ТОВ Лікувальний центр Фармакотерапія , що надана декларація земельного податку не належить опрацюванню у зв'язку з перевищенням строку для подання уточнюючого документу.

ТОВ Лікувальний центр Фармакотерапія не згодне з ГУ ДФС у Донецькій області та вважає її дії такими, що суперечать нормам Податкового Кодексу України.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки (підтверджується Постановою Верховного Суду України від 27.02.2018 р. по справі № 826/3394/15, адміністративне провадження № К/9901/25489/18).

Уточнююча податкова декларація з плати за землю за 2014 рік про зменшення зобов'язань в сумі 16203 грн. подана ТОВ Лікувальний центр Фармакотерапія у відповідності до вимог Податкового Кодексу України, у передбаченому форматі, та відповідає всім вимогам, передбаченим ст. ст. 48,49 цього кодексу.

Отже, з огляду на положення Податкового Кодексу України, податковий орган не мав жодних підстав для неприйняття Уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2014 рік про зменшення зобов'язань в сумі 16203 грн.

Просив суд зобов'язати Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Донецькій області, Головне управління ДФС в Донецькій області прийняти та опрацювати в АІС Податковий блок уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, якою зменшено податкове зобов'язання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Лікувальний центр Фармакотерапія з плати за землю за 2014 рік в сумі 16203 грн. та зобов'язати Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Донецькій області, Головне управління ДФС в Донецькій області внести зміни до інтегрованої картки з плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) з юридичних осіб ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Лікувальний центр Фармакотерапія шляхом виключення суми з основного платежу в розмірі 16203 грн.

Ухвалою від 26 листопада 2018 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче судове засідання на 12 грудня 2018 року.

У зв'язую з перебування головуючого по справі судді у відрядження 12 грудня 2018 року, розгляд справи призначено на 11 грудня 2018 року.

11 грудня 2018 року розгляд справи відкладено на 10 січня 2019 року.

17 грудня 2018 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач зазначив, що до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фармакотерапія було надано лист №12 від 01.12.2017 р. з проханням прийняти уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2014 рік зі зменшенням податкових зобов'язань по земельному податку в сумі 16203,00 грн.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фармакотерапія було спрямовано листа №46/10/05-99-46-05 від 02.01.2018 р. з поясненнями щодо надання уточнюючої декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, а саме, що строк подання уточнюючої декларації за вказаний період минув, згідно ст.102 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями ( граничний термін подачі звітної декларації 20.02.2014 + 1095 днів).

03 січня 2019 року представник позивача надав через канцелярію суду відповідь на відзив відповідно до якої зазначив, що позивач погоджується з позицією відповідача 1, що оскільки основну податкову декларацію з плати за землю Позивачем подано 17.02.2014 року, тому граничний строк подання уточнюючої декларації був 17.02.2017 року і це фактично є порушенням строку, що встановлений ст. 102 Податкового кодексу України.

Проте зауважив, що в силу приписів Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції з 14.04.2014 року позивач був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

З 08.06.2016 року - дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування позивач від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності вже не звільнений.

Тобто період, протягом якого позивач був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, був з 14.04.2014 року по 07.06.2016 року включно. З 08.06.2016 року він має сплачувати вказане податкове зобов'язання на загальних підставах.

Отже, позивач як платник податків, який з 14.04.2014 року звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, мав право на зменшення (шляхом виключення) задекларованих податкових зобов'язань з плати за землю за червень - грудень 2014 року в не залежності від дати подання уточнюючого розрахунку, оскільки законом звільнений від сплати таких податкових зобов'язань.

10 січня 2019 року розгляд справи було відкладено на 21 січня 2019 року.

21 січня 2019 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 06 лютого 2019 року.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Лікувальний центр Фармакотерапія зареєстрований в якості юридичної особи, знаходиться на податковому обліку Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

24 липня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Лікувальний центр Фармакотерапія та Маріупольською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Маріуполь, вул.Бахмутська, 122, кадастровий номер №1412300000:04:021:0136.

17 лютого 2014 року позивачем було подано звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік (від 17.02.2014 за №9007165560) в якій самостійно визначив розмір орендної плати з юридичних осіб в розмірі 27776,65 грн.

30.11.2017 року позивачем було подано до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік про зменшення зобов'язань в сумі 16203 грн.

01.12.2017 року за №12 позивачем було направлено на адресу відповідача лист з проханням прийняти уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік зі зменшенням податкових зобов'язань по земельному податку в сумі 16203 грн.

Листом від 02.01.2018 року за №46/10/05-99-46-05 Головне управління ДФС у Донецькій області повідомило позивача, що граничний строк подання уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2014 рік, минув, згідно ст. 102 Податкового кодексу України.

Не погодившись з такою відмовою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вказує на таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України (тут і надалі - в редакції на період, який перевірявся) передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Тобто суми податкових зобов'язань, самостійно задекларовані платником податком у податковій звітності, є узгодженими грошовими зобов'язаннями з певного податку.

При цьому у відповідності до абз.1 п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Статтею 102 ПК України, в свою чергу, визначається строк у 1095 днів, що відраховується від дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Отже, пунктом 50.1 статті 50 ПК України надається платнику податків право на надання уточнюючих податкових декларацій у межах строку, встановленого статтею 102 цього Кодексу.

У п.286.2 ст.286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Стаття 287 ПК України визначає строки сплати плати за землю.

Так, відповідно до п.287.3 ст.287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Отже, землекористувач має сплачувати податкове зобов'язання з плати за землю, задеклароване ним у податковій звітності на поточний рік рівними частками щомісячно у строк до 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Разом з вказаними нормами суд враховує наступне.

14.04.2014 року набрав чинності Указ Президента України від 14.04.2014 року №405/2014, яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

15.10.2014 року набрав чинності Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (Закон від 02.09.2014 року №1669-VII), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 2 вказаного Закону на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій на виконання договірних зобов'язань та на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов'язаннями, зокрема юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Статтею 6 вказаного Закону під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 7 вказаного Закону скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції цей Закон, зокрема втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції надано визначення термінів:

територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014; період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

ОСОБА_2 населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, був затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р, дію якого зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №1079-р.

Вказаний ОСОБА_2 втратив чинність у зв'язку з набранням чинності ОСОБА_2 населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, що затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р.

До вказаних ОСОБА_2 внесено, зокрема м. Маріуполь Донецької області, де зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність позивач.

Враховуючи наведене з 14.04.2014 року позивач був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

08.06.2016 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування (Закон України №1365-VІІІ від 17.05.2016 року), яким тексти статей 6 і 7 викладено в такій редакції:

"Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону";

"Скасувати суб'єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону".

Вказаним законом також статтю 4 доповнено частиною четвертою наступного змісту:

ОСОБА_2 населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію .

ОСОБА_2 затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085, і м. Маріуполь Донецької області, в якому позивач користується земельною ділянкою державної та комунальної власності, до них не включено.

Отже, з 08.06.2016 року - дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування (Закон України №1365-VІІІ від 17.05.2016 року) позивач від сплати за користування земельною ділянкою державної та комунальної власності вже не звільнений.

Тобто період, протягом якого позивач був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, був з 14.04.2014 року по 07.06.2016 року включно.

Отже, позивач як платник податків, який з 14.04.2014 року звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, мав право на зменшення (шляхом виключення) задекларованих податкових зобов'язань з плати за землю за червень - грудень 2014 року з урахуванням норм ст. 102 ПК України

Водночас особи, звільнені від сплати земельного податку, зобов'язані подавати звітну податкову декларацію.

Як вбачається з матеріалів справи, граничний строк, встановлений для подання уточнюючої декларації з плати за землю за 2014 рік, фактично сплинув у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Лікувальний центр Фармакотерапія 20 лютого 2017 року.

Позивачем уточнююча податкова декларація за 2014 рік була направлена до контролюючого органу лише 30 листопада 2017 року, тобто з порушенням строків її подання, проте, у наданому уточнюючому розрахунку, товариством, крім іншого було визначено до зменшення податкове зобов'язання з плати за землю за грудень 2014 року у розмірі 2314,71 грн., граничний строк для уточнення виявленої помилки по якому ще не настав.

Згідно з п. 5 розд. І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422, при виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов'язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Таким чином в разі необхідності контролюючий орган має можливість здійснювати коригування облікових показників інтегрованої картки платника, в тому числі в ручному режимі.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач, надсилаючи поза строком визначеним ст. 102 ПК України уточнюючу податкову декларацію з плати за землю та коригуючи показники звітності за 2014 рік в цілому, мав право на зменшення податкового зобов'язання з плати за землю лише за грудень 2014 року, оскільки на момент її отримання податковим органом, строк (1095 днів) на виправлення даних за вказаний місяць ще не сплинув.

Крім того, відповідачем не врахована позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 14.01.2010 року (набуло статусу остаточного 14.01.2001 року) в справі Щокін проти України (заяви № 23759/03 та № 37943/06), в п. 57 якого суд зазначив, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків національні органи були зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків.

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Маріупольської ОДПІ Головного управління ДФС в Донецькій області прийняти та опрацювати в АІС Податковий блок уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік та врахувати дані в частині зменшення податкового зобов'язання з плати за землю за грудень 2014 року.

Крім того, підлягає задоволенню як похідна позовна вимога позивача про зобов'язання Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Донецькій області внести зміни до інтегрованої картки позивача з плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) з юридичних осіб шляхом виключення суми з основного платежу в розмірі 2314,71 грн. за грудень 2014 року.

Разом з тим, вимоги позивача до другого відповідача - Головного управління ДФС України задоволенню не підлягають, оскільки позивач перебуває на обліку Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Донецькій області та дії щодо прийняття уточнюючих розрахунків з орендної плати за землю та коригування облікових показників інтегрованої картки позивача як платника з орендної плати за землю здійснюються Маріупольсокої ОДПІ Головного управління ДФС в Донецькій області.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Лікувальний центр Фармакотерапія до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Донецькій області, Головного управління ДФС у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Донецькій області (ЄДРПОУ 39883670) прийняти та опрацювати в АІС Податковий блок уточнюючу податкову декларацію ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Лікувальний центр Фармакотерапія (ЄДРПОУ 23185060) з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік та врахувати дані в частині зменшення податкового зобов'язання з плати за землю за грудень 2014 року у розмірі 2314,71 грн.

Зобов'язати Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Донецькій області (ЄДРПОУ 39883670) внести зміни до інтегрованої картки ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Лікувальний центр Фармакотерапія (ЄДРПОУ 23185060) з плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) з юридичних осіб шляхом виключення суми з основного платежу за грудень 2014 року у розмірі 2314,71 грн.

В інший частині позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Донецькій області (ЄДРПОУ 39883670) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Лікувальний центр Фармакотерапія (ЄДРПОУ 23185060) судовий збір у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одну) гривню.

Повний текст рішення складено та підписано 15 лютого 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Кониченко О.М.