Постанова

від 11.06.2019 по справі 200/12873/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року справа №200/12873/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Арабей Т.Г., Сіваченка І.В., секретар судового засідання Верховецька Г.О., за участю представника Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Донецькій області, Головного управління ДФС у Донецькій області - Груєнко С.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний центр «Фармакотерапія» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року (повний текст складено 15 лютого 2019 року в м. Слов`янськ) у справі № 200/12873/18-а (суддя І інстанції - Кониченко О.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний центр «Фармакотерапія» до Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Донецькій області, Головного управління ДФС у Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

20 листопада 2018 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікувальний центр «Фармакотерапія» , звернувся до суду з позовом до Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Донецькій області, Головного управління ДФС у Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.07.2008 р. між ТОВ «Лікувальний центр «Фармакотерапія» та Маріупольською міською радою було укладено Договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Маріуполь, вул.Бахмутська, 122, кадастровий № 1412300000:04:021:0136.

Позивач є платником орендної плати з юридичних осіб до місцевого бюджету на територію Маріупольської міської ради.

17.02.2014 року ТОВ «Лікувальний центр «Фармакотерапія» подало звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, в якій самостійно визначило орендну плату з юридичних осіб до сплати в сумі 27776,65 грн.

В зв`язку з тим, що земельна ділянка, яку орендує ТОВ «Лікувальний центр «Фармакотерапія» , знаходиться у м. Маріуполі, 30.11.2017 р. ТОВ «Лікувальний центр «Фармакотерапія» на паперовому носії до ГУ ДФС у Донецькій області було подано Уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік про зменшення зобов`язань в сумі 16203,00 грн. (підтверджується відміткою/штампом про отримання від 04.12.2017 р.).

Листом від 02.01.2018 р. за вих. № 46/10/05-99-46-05 ГУ ДФС у Донецькій області повідомила ТОВ «Лікувальний центр «Фармакотерапія» , що надана декларація земельного податку не належить опрацюванню у зв`язку з перевищенням строку для подання уточнюючого документу.

ТОВ «Лікувальний центр «Фармакотерапія» не згодне з ГУ ДФС у Донецькій області та вважає її дії такими, що суперечать нормам Податкового Кодексу України.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки (підтверджується Постановою Верховного Суду України від 27.02.2018 р. по справі № 826/3394/15, адміністративне провадження № К/9901/25489/18).

Уточнююча податкова декларація з плати за землю за 2014 рік про зменшення зобов`язань в сумі 16203 грн. подана ТОВ «Лікувальний центр «Фармакотерапія» у відповідності до вимог Податкового Кодексу України, у передбаченому форматі, та відповідає всім вимогам, передбаченим ст. ст. 48,49 цього кодексу.

Отже, з огляду на положення Податкового Кодексу України, податковий орган не мав жодних підстав для неприйняття Уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2014 рік про зменшення зобов`язань в сумі 16203 грн.

Просив суд зобов`язати Маріупольську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Донецькій області, Головне управління ДФС в Донецькій області прийняти та опрацювати в АІС «Податковий блок» уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, якою зменшено податкове зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний центр «Фармакотерапія» з плати за землю за 2014 рік в сумі 16203 грн. та зобов`язати Маріупольську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Донецькій області, Головне управління ДФС в Донецькій області внести зміни до інтегрованої картки з плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) з юридичних осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний центр «Фармакотерапія» шляхом виключення суми з основного платежу в розмірі 16203 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 200/12873/18-а позов задоволено частково. Зобов`язано Маріупольську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Донецькій області (ЄДРПОУ 39883670) прийняти та опрацювати в АІС «Податковий блок» уточнюючу податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний центр «Фармакотерапія» (ЄДРПОУ 23185060) з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік та врахувати дані в частині зменшення податкового зобов`язання з плати за землю за грудень 2014 року у розмірі 2314,71 грн. Зобов`язано Маріупольську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Донецькій області (ЄДРПОУ 39883670) внести зміни до інтегрованої картки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний центр «Фармакотерапія» (ЄДРПОУ 23185060) з плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) з юридичних осіб шляхом виключення суми з основного платежу за грудень 2014 року у розмірі 2314,71 грн. В інший частині позову - відмовлено.

Позивачем не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення в частині не задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення у відповідній частині про задоволення позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права,без урахування вимог ст.50, 102 Податкового кодексу України щодо урахуваня строку давності та приписів Закону України Про тимачсові заходи на період проведення антитерористичної операції .

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року апеляційну скаргу Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 200/12873/18-а - повернуто заявникові. В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги позивача.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачів, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікувальний центр «Фармакотерапія» зареєстрований в якості юридичної особи, знаходиться на податковому обліку Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

24 липня 2008 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Лікувальний центр «Фармакотерапія» та Маріупольською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер № НОМЕР_1 .

17 лютого 2014 року позивачем було подано звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік (від 17.02.2014 за №9007165560) в якій самостійно визначив розмір орендної плати з юридичних осіб в розмірі 27776,65 грн.

30.11.2017 року позивачем було подано до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік про зменшення зобов`язань в сумі 16203 грн.

01.12.2017 року за №12 позивачем було направлено на адресу відповідача лист з проханням прийняти уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік зі зменшенням податкових зобов`язань по земельному податку в сумі 16203 грн.

Листом від 02.01.2018 року за №46/10/05-99-46-05 Головне управління ДФС у Донецькій області повідомило позивача, що граничний строк подання уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2014 рік, минув, згідно ст. 102 Податкового кодексу України.

Не погодившись з такою відмовою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, сцуд першої інстанції зазначив наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України (тут і надалі - в редакції на період, який перевірявся) передбачено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Відповідно до п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

З огляду на зазначене, сума податкових зобов`язань, самостійно задекларовані платником податком у податковій звітності, є узгодженими грошовими зобов`язаннями з певного податку.

Відповідності до абз.1 п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Статтею 102 ПК України, в свою чергу, визначається строк у 1095 днів, що відраховується від дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Отже, пунктом 50.1 статті 50 ПК України надається платнику податків право на надання уточнюючих податкових декларацій у межах строку, встановленого статтею 102 цього Кодексу.

У п.286.2 ст.286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Стаття 287 ПК України визначає строки сплати плати за землю.

Відповідно до п.287.3 ст.287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Отже, землекористувач має сплачувати податкове зобов`язання з плати за землю, задеклароване ним у податковій звітності на поточний рік рівними частками щомісячно у строк до 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

14.04.2014 року набрав чинності Указ Президента України від 14.04.2014 року №405/2014, яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

15.10.2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (Закон від 02.09.2014 року №1669-VII), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 2 вказаного Закону на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій на виконання договірних зобов`язань та на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов`язаннями, зокрема юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Статтею 6 вказаного Закону під час проведення антитерористичної операції звільнено суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Статтею 7 вказаного Закону скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб`єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон, зокрема втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» надано визначення термінів:

територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014; період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, був затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р, дію якого зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №1079-р.

Вказаний Перелік втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, що затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р.

До вказаних Переліків внесено, зокрема м. Маріуполь Донецької області, де зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність позивач.

Враховуючи наведене з 14.04.2014 року позивач був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

08.06.2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» (Закон України №1365-VІІІ від 17.05.2016 року), яким тексти статей 6 і 7 викладено в такій редакції:

"Звільнити суб`єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону";

"Скасувати суб`єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону".

Вказаним законом також статтю 4 доповнено частиною четвертою наступного змісту:

«Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію» .

Такі Переліки затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085, і м. Маріуполь Донецької області, в якому позивач користується земельною ділянкою державної та комунальної власності, до них не включено.

Отже, з 08.06.2016 року - дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» (Закон України №1365-VІІІ від 17.05.2016 року) позивач від сплати за користування земельною ділянкою державної та комунальної власності вже не звільнений.

Тобто період, протягом якого позивач був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, був з 14.04.2014 року по 07.06.2016 року включно.

Отже, позивач як платник податків, який з 14.04.2014 року звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, мав право на зменшення (шляхом виключення) задекларованих податкових зобов`язань з плати за землю за червень - грудень 2014 року з урахуванням норм ст. 102 ПК України

Водночас особи, звільнені від сплати земельного податку, зобов`язані подавати звітну податкову декларацію.

Як вбачається з матеріалів справи, граничний строк, встановлений для подання уточнюючої декларації з плати за землю за 2014 рік, фактично сплинув у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний центр «Фармакотерапія» 20 лютого 2017 року.

Позивачем уточнююча податкова декларація за 2014 рік була направлена до контролюючого органу лише 30 листопада 2017 року, тобто з порушенням строків її подання, проте, у наданому уточнюючому розрахунку, товариством, крім іншого було визначено до зменшення податкове зобов`язання з плати за землю за грудень 2014 року у розмірі 2314,71 грн., граничний строк для уточнення виявленої помилки по якому ще не настав.

Згідно з п. 5 розд. І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422, при виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Таким чином в разі необхідності контролюючий орган має можливість здійснювати коригування облікових показників інтегрованої картки платника, в тому числі в ручному режимі.

Аналізуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, надсилаючи поза строком визначеним ст. 102 ПК України уточнюючу податкову декларацію з плати за землю та коригуючи показники звітності за 2014 рік в цілому, мав право на зменшення податкового зобов`язання з плати за землю лише за грудень 2014 року, оскільки на момент її отримання податковим органом, строк (1095 днів) на виправлення даних за вказаний місяць ще не сплинув.

Відповідачем не врахована позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 14.01.2010 року (набуло статусу остаточного 14.01.2001 року) в справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06), в п. 57 якого суд зазначив, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків платників податків національні органи були зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків.

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зобов`язання Маріупольської ОДПІ Головного управління ДФС в Донецькій області прийняти та опрацювати в АІС «Податковий блок» уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік та врахувати дані в частині зменшення податкового зобов`язання з плати за землю за грудень 2014 року.

Крім того, підлягає задоволенню як похідна позовна вимога позивача про зобов`язання Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Донецькій області внести зміни до інтегрованої картки позивача з плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) з юридичних осіб шляхом виключення суми з основного платежу в розмірі 2314,71 грн. за грудень 2014 року.

Між тим, вимоги позивача до другого відповідача - Головного управління ДФС України задоволенню не підлягають, оскільки позивач перебуває на обліку Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Донецькій області та дії щодо прийняття уточнюючих розрахунків з орендної плати за землю та коригування облікових показників інтегрованої картки позивача як платника з орендної плати за землю здійснюються Маріупольсокої ОДПІ Головного управління ДФС в Донецькій області.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікувальний центр «Фармакотерапія» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 200/12873/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 200/12873/18-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 13 червня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Арабей

І.В. Сіваченко