Постанова

від 06.02.2019 по справі 824/642/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/642/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

06 лютого 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року (повне рішення складено 19 жовтня 2018 року в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бімедіс Голд" (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

позивач 09.07.2018 звернувся із адміністративним позовом до Чернівецького окружного адміністративного суду в якому просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бімедіс Голд" адміністративно-господарські санкції в сумі 24 113,57 грн. та пеню у розмірі 1147, 81 грн.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.10.2018 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, те що роботодавцем - відповідачем у справі не виконані вимоги щодо нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році, що є підставою для стягнення адміністративно - господарських санкцій до державного бюджету.

Правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бімедіс Голд" (вулиця Руська, 136, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 41144072) зареєстроване як юридична особа 09.02.2017.

28.02.2018 відповідачем подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік форми № 10-ПІ, в якому зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 14 осіб, а середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві інвалідів становила 0 осіб, в той час коли встановлений норматив складав 1 робоче місце, тобто не працевлаштовано 1 особу - інваліда. Фонд оплати праці штатних працівників склав 675 179,61 тис. грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника складала 48 227,12 грн. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем визначена у розмірі 24 113, 57 грн.

17.04.2018 позивач направив на адресу відповідача претензію, у зв'язку із не виконанням нормативу працевлаштування інвалідів, відповідно до якої відповідач зобов'язаний був самостійно сплатити протягом 15 діб на рахунок позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 24113,57 грн. Разом із цим, у претензії зазначено, що з 15.04.2018 почала нараховуватись пеня. Вказана претензія направлена відповідачу 17.04.2018, що підтверджується журналом реєстрації вихідної кореспонденції.

11.05.2018 листом №644/2412.03-18 Чернівецькою міською філією Чернівецького обласного центру зайнятості повідомлено Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про те, що ТОВ "Бімедіс Голд" упродовж 2017 року до Чернівецького міського центру зайнятості 17.07.2017 та 04.12.2017 були подані звіти форми 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" щодо вільних робочих місць на посаду перекладач з іспанської мови (1 вакансія). Упродовж 2017 року не було видано жодного направлення для працевлаштування інвалідів на вакантну посаду перекладача, у зв'язку із відсутністю претендентів відповідної кваліфікації на обліку в Чернівецькому міському центрі зайнятості.

Упродовж 2017 року відбувалося підтвердження актуальності вакансії в телефонному режимі. Інших звернень з питань працевлаштування інвалідів не проводилось.

Згідно розрахунку адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та пені з 15.04.2018 за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій, станом на 09.07.2018 основний борг склав 24113,57 грн. та пеня у розмірі 1147,81 грн.

Проте, вказана сума відповідачем не сплачена, у зв'язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та за відсутності у населеному пункті, за місцем знаходження ТОВ "Бімедіс Голд" інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Згідно статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII), інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Положенням статті 18 Закону №875-XII зазначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами 1, 2 ст. 19 Закону №875-XII вказано, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 20 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 №5067-VI, роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Пунктом 2.1 Порядку надання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (далі - Порядок №316) встановлено, що інформація за даною формою подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З наведених норм слідує, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у разі вчинення передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів, а саме - розроблення необхідних заходів по створенню робочих місць для інвалідів, інформування відповідні установи про вакантні посади для інвалідів, проте не працевлаштувало інвалідів з незалежних від нього причин, у зв'язку з відсутністю інвалідів, відмовою інваліда від працевлаштування на підприємстві та бездіяльністю державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем упродовж 2017 року до Чернівецького міського центру зайнятості 17.07.2017 та 04.12.2017 були подані звіти форми 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" щодо вільних робочих місць на посаду перекладач з іспанської мови (1 вакансія). Упродовж 2017 року не було видано жодного направлення для працевлаштування інвалідів на вакантну посаду перекладача, у зв'язку із відсутністю претендентів відповідної кваліфікації на обліку в Чернівецькому міському центрі зайнятості.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що відповідач упродовж 2017 року здійснював підтвердження актуальності вакансії в телефонному режимі. Інших звернень з питань працевлаштування інвалідів не проводилось.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що відповідач у 2017 році, обов'язки, покладені на нього ч. 3 ст. 18 Закону № 875-XII виконав, зокрема ним виділено та створено робоче місце для працевлаштування інвалідів, надано державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і відзвітовано до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів.

Отже, вказане свідчить про те, що відповідачем були виконані вимоги Закону № 875 щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, доказів того, що підприємство не створило робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано. При цьому, причини непрацевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, відтак, оскільки у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

Вказана позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.02.2018 у справі № 820/2124/16, від 12.07.2018 у справі №820/2371/16, від 31.10.2018 у справі №812/1136/18.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що відповідачем протягом 2017 року було забезпечено встановлену чинним законодавством кількість вакансій для осіб з обмеженими фізичними можливостями, а також регулярно подавалась звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу", що свідчить про відсутність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій і пені на загальну суму 25 261,38 грн.

Стосовно клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи слід зазначити наступне. Клопотання обгрунтоване тим, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження у даній справі із доданими документами товариство не отримувало.

Проте, згідно матеріалів справи, ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі з додатками та ухвала про призначення справи до розгляду направлялися відповідачу на адресу вул. Руська, 136, м. Чернівці, проте, згідно відомостей Укрпошти щодо відстеження пересилань, остання ухвала знаходилась у відділенні Укрпошти у точці видачі з 22.01.2019, однак, станом на 06.02.2019 відповідач не з'явився у точці видачі відправлень для отримання вказаних ухвал.

Частиною 8 ст. 126 КАС України вказано, що вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже враховуючи, що доводи відповідача про невручення йому документів по справі спростовуються матеріалами справи, а подання відзиву на апеляційну скаргу є правом відповідача, а не обов'язком, то наведені відповідачем доводи не свідчать про поважність підстав для відкладення розгляду справи, а в матеріалах справи наявні всі необхідні докази для прийняття судом законного та обґрунтованого рішення в порядку письмового провадження, а тому суд вважає, що вказане клопотання задоволенню не підлягає.

За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3