Постанова

від 06.02.2019 по справі 817/1166/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 рокуЛьвів№857/3891/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Мельничук Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року у справі №817/1166/18, винесене головуючим суддею Махаринець Д.Є., проголошене о 16.49 год у м. Рівне, повний текст судового рішення складений 22.07.2018 р., за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Лазорчик до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування наказів,-

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ-фірма Лазорочик звернулось до суду з позовом до Головного Управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу в.о. начальника ГУ ДФС у Рівненській області №1171 від 16 квітня 2018 року Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Лазорчик , код 21088826 яким вирішено провести документальну планову виїзну перевірку ТзОВ фірма Лазорчик з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р. тривалістю 10 робочих днів з 27.04.2018 року; визнання протиправним та скасування наказу в.о. начальника ГУ ДФС у Рівненській області №1175 від 16 квітня 2018 року Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Лазорчик , код 21088826 , яким вирішено провести документальну планову виїзну перевірку дотримання ТзОВ фірмою Лазорчик вимог законодавства з питань державної митної справи, в тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 р.; визнання протиправним та скасування рішення від 27.04.2018 р. заступника начальника керівника ГУ ДФС у Рівненській області Про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків, ТОВ - фірма Лазорчик № 3627/10/17-00-14-01.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно з абз.2 пп.75.1.2 ст.75 ПК документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Відповідно до абз.1,1 п.77.1 ст.77 ПК документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Станом на 01.01.2018 року та на 01.03.2018 року позивач не був включений до плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2018 рік, що підтверджується відповіддю ДФС України. Проте, згодом позивач був включений до плану-графіку. Вважає, що включення до плану-графіку не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Відповідно до п.77.2 ст.72 ПК до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Позивач вважає, що висновок ДФС про наявність у товариства критеріїв ризику несплати податків високого ступеня є помилковим, оскільки протягом 2017 року Позивач сплатив 17 187 637,00 грн. податку на додану вартість, а протягом січня-березня 2018 р. 6 725 846,00 грн. Також позивач зазначає, що при здійсненні коригування була порушена відповідна процедура. Тому, коригування річного плану-графіку було здійснено не на підставі п.77.2 ст.72 ПК. Порушення коригування річного плану-графіку зумовило відсутність у відповідача права на проведення перевірки на підставі п.77.4 ст.77 ПК, ч.6 ст.346 МК.

Що стосується протиправності рішення про застосування повного адміністративного арешту, то вважає оскільки таке рішення винесено в порушення підпункту 94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України, то у відповідача були відсутні законні підстави для проведення або допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної планової перевірки ТОВ-фірми Лазорчик у квітні 2018 року з огляду на протиправність наказів № 1171 та № 1175, що в свою чергу виключало можливість прийняття відповідачем рішення про застосування адміністративного арешту майна Позивача.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ в.о. начальника ГУ ДФС у Рівненській області №1171 від 16 квітня 2018 року Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Лазорчик , код 21088826 яким вирішено провести документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Лазорчик з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 тривалістю 10 робочих днів з 27.04.2018. Визнано протиправним та скасовано наказ в.о. начальника ГУ ДФС у Рівненській області №1175 від 16 квітня 2018 року Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Лазорчик , код 21088826 , яким вирішено провести документальну планову виїзну перевірку дотримання Товариства з обмеженою відповідальністю фірмою Лазорчик вимог законодавства з питань державної митної справи, в тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за період з 01.01.2015 по 31.12.2017. Визнано протиправним та скасовано рішення від 27.04.2018 заступника начальника керівника ГУ ДФС у Рівненській області ОСОБА_1 Про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків, ТОВ - фірма Лазорчик №3627/10/17-00-14-01. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Лазорчик (ідентифікаційний код 21088826, адреса вул. Павлюченко, 3, м. Рівне, Рівненська область) 5286,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача та вважає її такою, що має бути скасована з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Так, апелянт вказує на те, що відповідно до абз.2 п.1 розділу 1 Порядку № 524 річний план-графік складається, починаючи з 2018 року. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Оновлення річного плану-графіка здійснюється у разі його коригування територіальними органами ДФС. Тобто, останнім реченням абзацу 2 п.1 розділу І Порядку № 524 передбачена можливість коригування територіальними органами ДФС річного плану-графіка із наступним його оновленням на офіційному веб - сайті ДФС України. При цьому обмеження органів ДФСУ щодо місяців коригування річного плану-графіка відсутні. Крім цього, вважає, що формування та направлення 30.03.2018 р. Головним управлінням ДФС у Рівненській області проекту коригування річного плану - графіка в частині включення ТОВ - Фірми Лазорчик (код 21088826) до річного плану-графіка на 2018 рік шляхом проведення коригування у березні 2018року (на квітень 2018р.) ніяким чином не є порушенням абз.3 п.3 Порядку № 524, оскільки коригування річного плану - графіка на 2018р. проводилось у відповідності до абзацу 2 п.1 розділу І Порядку № 524 з послідуючим оприлюдненням його на веб-сайті ДФС України 13.04.2018р.

Що стосується ступенів ризиків, то вважає, що судом першої інстанції невірно здійснено оцінку доказів ГУ ДФС у Рівненській області щодо наявності у ТОВ - фірми Лазорчик ризику високого ступеня несплати податків, а саме за період відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу III Порядку № 524 - 9 місяців 2017року: Рівень сплати ПДВ нижче на 50 та більше відсотків рівня сплати податку по відповідній галузі податкова віддача ТОВ фірма Лазорчик за 9 місяців 2017 року становить 0% проти середньогалузевої віддачі 1,33 %) . А саме, протягом січня - вересня 2017р. в поданих до ДПІ у м. Рівному ТОВ - фірмою Лазорчик податкових деклараціях з податку на додану вартість в жодному місяці підприємством не декларувалось Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (рядок 19). Вважає, що у Головного управління ДФС у Рівненській області були підстави для включення ТОВ - фірми Лазорчик , до річного плану-графіка на квітень 2018 року шляхом коригування плану-графіка за наявності ризику високого ступеня несплати податків за визначений період відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу III Порядку № 524 , а саме за 9 місяців 2017року: Рівень сплати ПДВ нижче на 50 та більше відсотків рівня сплати податку по відповідній галузі податкова віддача ТОВ фірма Лазорчик за 9 місяців 2017 року становить 0% проти %середньогалузевої віддачі 1,33 %.

Також зазначає, що Головним управлінням ДФС у Рівненській області направлення на проведення планової документальної перевірки ТзОВ - фірми Лазорчик від 27.04.2018р. оформлені відповідно до вимог ст. 81 Податкового кодексу України, посвідчення на право проведення перевірки оформлені відповіді до вимог ст.349 Митного кодексу України, тому позивачем посадових осіб Головного управліні ДФС у Рівненській області безпідставно не допущено до проведення планової документальної виїзної перевірки, в порушення ст.81 Податкового кодексу України та ст.349 Митного кодексу України, оскільки зазначені направлення/посвідчення на проведення планової документальної перевірки разом із службовими посвідченнями осіб, які зазначені в направленнях/посвідченнях на проведення перевірки, копії вищезазначених наказів про проведення перевірки були пред'явлені особисто директору ТзОВ - фірма Лазорчик - ОСОБА_2 27.04.2018р., який відмовився від підпису у направленнях та відмовив у допуску до проведення перевірки посадовим особам Головного управління ДФС у Рівненській області, про що складено акти відповідно до ст.81 Податкового кодексу України - ст. 349 Митного кодексу України.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в зажоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що твердження апелянта про включення позивача до річного плану-графіку у відповідності до вимог ст.77 ПК України та наказу Міністерства фінансів України від 02.06.2015р. №524 є безпідставними, оскільки формування та направлення проекту коригування плану-графіку було здійснено відповідачем не на підставі закону, а саме абз.3.п.З Порядку, тобто пізніше 03 березня 2018 року. Що стосується наявності у позивача високого ступеню ризику несплати податків, то такий висновок відповідача спростовується відповіддю ДФС України, яка зафіксована у листі від 30.03.2018 року, зокрема те, що станом на 01.01.2018 року та на 01.03.2018 року позивач не перебував у річному плані-графіку. Щодо рішення відповідача про застосування повного адміністративного арешту майна, то таке є протиправним, оскільки винесено в порушення підпункту 94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України, оскільки у позивача були відсутні законні підстави для недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної планової перевірки ТОВ-фірми Лазорчик у квітні 2018 року з огляду на протиправність наказів № 1171 та№ 1175, що в свою чергу виключало можливість прийняття відповідачем рішення про застосування адміністративного арешту майна позивача. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання засобами електронного зв'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 16.04.2018р. Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято наказ № 1171 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТЗОВ-фірма Лазорчик з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р. тривалістю 10 робочих днів з 27.04.2018 року та наказ № 1175 про проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання ТЗОВ фірма Лазорчик вимог законодавства України з питань державної митної справи, в тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 р. відповідно до програми перевірки тривалістю 10 робочих днів з 27.04.2018 р. по 14.05.2018 р.

27.04.2018 р. посадові особи відповідача прибули за місцезнаходженням позивача для проведення документальної планової виїзної перевірки, однак, оскільки позивач не допустив їх до проведення перевірки, ними було складено акт відмови у допуску посадових осіб ГУ ДФС у Рівненській області до проведення документальної планової виїзної перевірки.

27.04.2018 р. у зв'язку з недопуском посадових осіб ГУ ДФС у Рівненській області до проведення перевірки, заступником начальника ГУ ДФС у Рівненській області ОСОБА_1 було прийнято рішення № 3627/10/17-00-14-01 про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ фірма Лазорчик .

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідачем необґрунтовано зформовані зміни до вже затверджених планів-графіків перевірок, завчасно не оприлюднені, тому при прийнятті в подальшому на основі таких змін відповідних наказів, суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, а відтак накази відповідача № 1171, № 1175 від 16.04.2018 р. є протиправними та підлягають скасуванню. Як наслідок відсутні правові підстави для застосування арешту.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75, документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Згідно з п.77.1. ст.77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 346 Митного кодексу України документальні виїзні перевірки проводяться за наказом відповідного органу доходів і зборів з урахуванням обставин і підстав, установлених цим Кодексом. Документальною плановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка передбачена в плані-графіку органу доходів і зборів та проводиться за місцезнаходженням підприємства, що перевіряється.

З наведених норм чинного законодавства слідує, що проведення документальної планової перевірки платника податків можливе за умови передбачення її у плані - графіку перевірок контролюючого органу.

Наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 №524 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 14.04.2017) затверджено Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (далі - Порядок №524), який розроблений з метою забезпечення єдиного підходу до формування щоквартального плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (далі - план-графік).

Відповідно до абз.2 п.1 Порядку № 524 річний план-графік складається, починаючи з 2018 року. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Оновлення річного плану-графіка здійснюється у разі його коригування територіальними органами ДФС.

Згідно із абз.2 п.3 Порядку №524 проекти річних планів-графіків складаються територіальними органами ДФС не пізніше 01 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Проекти коригування планів-графіків у разі здійснення такого коригування формуються територіальними органами ДФС не пізніше 03 числа другого та третього місяця поточного кварталу засобами інформаційних систем ДФС (абз. 3 п.3 Порядку № 524).

Таким чином, з урахуванням приписів абз.3 п.3 Порядку № 524 відповідач мав сформувати проект коригування плану-графіку не пізніше 03.02.2018 р. чи 03.03.2018 р.

З відповіді ДФС України №1441/8/17-00-14-05-05 вбачається, що відповідач 30.03.2018р. направив проект коригування плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 2018 рік із пропозицією провести перевірку позивача у квітні 2018 року.

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що формування та направлення лише 30.03.2018 р. проекту коригування плану-графіка свідчить про порушення відповідачем абз.3 п.3 Порядку № 524.

Відповідно до абз.4 п.3 Порядку № 524 разом із проектом плану-графіка (коригування плану-графіка) формуються інформаційно-аналітичні довідки за кожним платником податків засобами інформаційних систем ДФС.

Після остаточного узгодження проектів планів графіків (коригування планів графіків) територіальні органи ДФС надають департаментам аудиту та податків і зборів з фізичних осіб паперовий варіант планів графіків (коригування планів-графіків) з відповідними додатками з дотримання вимог щодо направлення документів з грифом ДСК та обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка (коригування плану-графіка) (абз.5 п.3 Порядку № 524).

Відповідно до п.4 Порядку № 524 до плану-графіка відбираються платники податків відповідно до вимог статті 77 розділу ІІ Податкового кодексу.

Відповідно до п.77.2 ст.77 Податкового кодексу до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Відповідно до п.2 розділу ІІІ Порядку № 524 формування переліку платників податків до розділів І та ІІ плану-графіка проводиться за критеріями ризиків згідно з вимогами пункту 5 цього розділу, у тому числі за даними інформаційних систем ДФС. При плануванні на І квартал наступного року враховуються показники за результатами діяльності платника податків за 9 місяців поточного року, на ІІ та ІІІ квартали - за попередній рік, на ІV квартал - за перше півріччя поточного року. Якщо податковим (звітним) періодом для податку на прибуток платника податків є календарний рік, при плануванні враховуються показники за попередній рік.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що досліджена в судовому засіданні інформаційно-аналітична довідка діяльності підприємства, яке включається до плану-графіку перевірок на 2018 рік та письмові пояснення, які надані відповідачем у відзиві на позовну заяву від 16.05.2018 р. дають підстави для висновку, що відповідач планував перевірку ТОВ фірма Лазорчик у І кварталі 2018 року, оскільки відповідачем враховувались показники за результатами діяльності позивача за 9 місяців 2017 року. З коригованого плану-графіку, відповіді ДФС від 19.04.2018 р. № 13655/6/99-99-14-03-01-15 слідує, що ТОВ фірма Лазорчик було включено до плану-графіка на квітень 2018 року з перевіряємим періодом з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 рік.

Проте, плануючи перевірки позивача на ІІ квартал 2018 року, відповідач мав враховувати показники за результатами діяльності ТОВфірма Лазорчик за попередній 2017 рік., тому суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач при плануванні перевірки позивача на ІІ квартал 2018 року діяв всупереч п.2 розділу ІІІ Порядку №524.

Що стосується доводів апелянта про наявність високого ступеня ризику у господарській діяльності ТОВ фірма Лазорчик .

Суд першої інстанції правильно вказав, що доводи відповідача спростовується листом ДФС від 06.03.2018р. № 8125/6/99-99-14-03-01-15, з якого вбачається, що станом на 01.03.2018 року ТОВфірма Лазорчик не включено до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2018 рік, що відповідно може свідчити про відсутність високого ступеня ризику несплати податків Позивачем у 2017 році.

Твердження відповідача про встановлення наявності ризику високого ступеня (а саме рівень сплати ПДВ нижче на 50 та більше відсотків рівня сплати податку по відповідній галузі податкова віддача ТОВ фірма Лазорчик за 9 місяців 2017 року становить 0% проти середньогалузевої віддачі 1,33%) спростовується реєстром платіжних доручень за 2017 рік, січень-лютий 2018, з яких вбачається, що протягом 2017-2018 років позивач сформував податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 22 587 955,68 грн. (17187637,03 грн. (за 2017 рік) + 5 400 318,65 грн. (за січень-лютий 2018 року). З платіжних доручень за січень-лютий 2018 р. (№ 3350 від 23.01.2018р. 3000,00 грн.; №3385 від 29.01.2018 р. 500 000,00 грн., № 3386 від 29.01.2018 р. 500 000,00 грн., №3552 від 16.02.2018 р. 100 000,00 грн., № 3612 від 22.02.2018 р. 117 000,00 грн., №3653 від 28.02.2018 р. 141 000,00 грн.) вбачається, що позивачем сплачено за січень лютий 2018 року податку на додану вартість з електронного рахунку в розмірі 1 361 000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для коригування річного плану-графіка та порушений порядок коригування плану-графіка в частині включення позивача до плану-графіка на квітень 2018 року з перевіряємим періодом з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 рік.

Відповідно до п. 81.1, п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового чи митного контролю щодо себе.

Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).

Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.

У Доповіді Верховенство права , яка схвалена Європейською Комісією За демократію через право (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (25-26 березня 2011 року), наголошено, що принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; держава зобов'язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію (пункт 44); правова визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин (пункт 46); парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів (пункт 47); правова визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов'язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття законних очікувань ) (пункт 48).

Вказане також узгоджується і з сталою практикою ЄСПЛ, яка знайшла своє відображення у справі Звежинський проти Польщі : Суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі Беєлер проти Італії ). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (п.73) .

З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем необґрунтовано зформовані зміни до вже затверджених планів-графіків перевірок, завчасно не оприлюднені, тому при прийнятті в подальшому на основі таких змін відповідних наказів, суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, а відтак накази відповідача №1171, №1175 від 16.04.2018 р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 27.04.2018 р. №3627/10/17-00-14-01 суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 94.1 та підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відтак, підставою для застосування адміністративного арешту є вчинене платником податків правопорушення у сфері оподаткування, яке полягає в неправомірному недопуску до перевірки посадових осіб податкового органу за наявності законних підстав для її проведення.

Згідно із п. 94.10 ст.94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків визначає Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України 14.07.2017 № 632, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 р. за №948/30816 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 4.1., 4.2. Порядку, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 1) відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 2).

Обґрунтованість арешту майна, накладеного рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин.

У такому випадку рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду.

В судовому засіданні судом було з'ясовано, що обґрунтованість арешту майна позивача, накладеного рішенням про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків від 27.04.2018 р. № 3627/10/17-00-14-01 судом не підтверджена в судовому порядку.

Відповідно до п. 94.19 ст.94 ПК України, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з: відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим; погашенням податкового боргу платника податків; усуненням платником податків причин застосування адміністративного арешту; ліквідацією платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства; наданням відповідному контролюючому органу третьою особою належних доказів про належність арештованого майна до об'єктів права власності цієї третьої особи; скасуванням судом або контролюючим органом рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про арешт; прийняттям судом рішення про припинення адміністративного арешту; пред'явленням платником податків дозволів (ліцензій) на провадження діяльності, а також документа, що підтверджує реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, здійснену в установленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; фактичним проведенням платником податків інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

У випадках, визначених підпунктами 94.19.2-94.19.4, 94.19.8, 94.19.9 пункту 94.19 цієї статті, рішення щодо звільнення з-під арешту майна приймається контролюючим органом протягом двох робочих днів, що наступають за днем, коли контролюючому органу стало відомо про виникнення підстав припинення адміністративного арешту.

У разі якщо рішення про звільнення майна з-під арешту прийнято щодо арешту, який було визнано судом обґрунтованим, контролюючий орган повідомляє про своє рішення відповідний суд не пізніше наступного робочого дня.

У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадках, визначених пунктами 94.19.1, 94.19.6, 94.19.7, 94.19.9, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється.

Згідно підпункту 94.19.3 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України припинення адміністративного арешту платника податків здійснюється у зв'язку з усуненням платником податків причин застосування адміністративного арешту.

У випадках, визначених підпунктами 94.19.2, 94.19.3, 94.19.4, 94.19.8, 94.19.9 пункту 94.19 цієї статті, рішення щодо звільнення з-під арешту майна приймається контролюючим органом протягом двох робочих днів, що наступають за днем, коли контролюючому органу стало відомо про виникнення підстав припинення адміністративного арешту.

Аналогічні положення містяться й у Розділах VIII та ІХ Порядку.

Пунктом 94.11 ст.94 ПК України визначено, що рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Системно-логічний аналіз пунктів 94.10, 94.11, 94.19 ст.94 ПК України свідчить, що оцінка правомірності рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу щодо арешту майна може бути здійснена судом незалежно від того, чи підтверджено у встановленому порядку обґрунтованість такого рішення.

Як зазначалось вище, у спірних правовідносинах наявні підстави для визнання протиправними та скасування наказів відповідача № 1171, № 1175 від 16.04.2018 р., тому відповідно відсутні правові підстави для застосування арешту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порушення будь-якого з зазначених принципів може бути визнано судом підставою для визнання незаконною дії. Тобто вчинення дій відносно суб'єкта господарювання/ чи будь яких інших осіб без наявності передбачених на те законодавством повноважень є протиправним.

Перевіривши оскаржені позивачем рішення, апеляційний суд вважає, що такі не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати що рішення відповідача є протиправними, прийняті відповідачем необґрунтовано, без дотриманням вимог законів України, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року у справі №817/1166/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 15.02.2019р.