Рішення
від 23.01.2019 по справі 915/689/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року Справа № 915/689/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П.,

при секретарі судового засідання Степановій І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» , вул. Горького, 127, м. Київ, 03150

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями «Євролакт» ,

АДРЕСА_1, 43026

до відповідача-2: публічного акціонерного товариства «Вознесенський сиркомбінат» , вул. Ківерцівська, буд. 9, м. Луцьк, Волинська область, 43006

про: звернення стягнення на майно

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №010-00/3572 від 19.08.2017 року;

від відповідача - 1: ОСОБА_2, довіреність від 30.08.2018 року;

від відповідача - 2: ОСОБА_3, довіреність від 29.08.2018 року,

СУТЬ СПОРУ.

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - Позивач, Банк) звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями «Євролакт» та публічного акціонерного товариства «Вознесенський сиркомбінат» (далі - Відповідач, а разом Відповідачі), в якому просить суд в рахунок погашення наявної перед Позивачем заборгованості позичальника - ТОВ «Каскад Продакшн ЛТД» (далі - позичальник) за кредитним договором №151208К53 від 08 жовтня 2008 року та кредитним договором № 151208К54 від 08 жовтня 2008 року, які укладені в рамках генеральної угоди № 151208N4 від 08 жовтня 2008 року, в розмірі 29294285,29 дол. США (еквівалентно станом на 26 березня 2013 року - 234149222,32 грн.) та 548969,64 грн., звернути стягнення на рухоме/нерухоме майно, що є предметом застави/іпотеки за іпотечними договорами №151208Z127 від 08 жовтня 2008 року, №151208Z128 від 05 грудня 2008 року та за договорами застави №151208Z131 від 08 жовтня 2008 року, №151208Z132 від 08 жовтня 2008 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ.

08.04.2013 року до господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява ОСОБА_4.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2013 року головуючим суддею обрано ОСОБА_5

10.04.2013 року ухвалою суду по справі №915/689/13 порушено провадження у справі.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Миколаївської області № 271 від 26.09.2016 року призначено повторний автоматизований розподіл справи №915/689/13, у зв'язку із неможливістю здійснювати правосуддя головуючим суддею Дубовою Т.М. через звільнення, за результатами якого головуючим суддею обрано ОСОБА_6

Відповідно до п.п. 9 п. 1 Перехідних положень ГПК (в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.12.2017 року розгляд справи вирішено продовжувати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, призначено підготовче засідання.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Миколаївської області №61 від 27.04.2018 року проведено повторний автоматизований розподіл справи №915/689/13 у зв'язку із задоволенням заяви №26-04/18 від 26 квітня 2018 року товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями «Євролакт» про відвід судді Семенчук Н.О. у справі №915/689/13.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2018 року головуючим суддею обрано ОСОБА_7

02.05.2018 року ухвалою суду справу №915/689/13 прийнято до провадження судді Алексєєва А.П., постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.05.2018 року.

17.05.2018 року ухвалою суду за клопотанням Відповідача підготовче засідання відкладено на 29.05.2018 року.

29.05.2018 року ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.06.2018 року.

15.06.2018 року Відповідачем-1 було заявлено відвід головуючому по справі судді Алексєєву А.П. на підставі п. 5. ч. 1 ст. 35 ГПК України через наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Ухвалою суду від 22.06.2018 року провадження у справі №915/689/13 зупинено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 229 ГПК України до вирішення питання про відвід судді Алексєєва А.П. Справу передано для розгляду заявленого відводу складу суду у порядку встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.

За результатом автоматизованого розподілу судової справи, проведеного 26.06.2018 року відділом документального забезпечення господарського суду Миколаївської області на підставі відповідного розпорядження керівника апарату суду від 26.06.2018 року №135, заяву про відвід судді Алексєєва А.П. розподілено для розгляду судді господарського суду Миколаївської області Ковалю Ю.М.

Ухвалою від 27.06.2018 року суддя Коваль Ю.М. відмовив у задоволені заяви про відвід судді Алексєєва А.П. від розгляду справи №915/689/13.

Ухвалою суду від 09.07.2018 року (суддя Алексєєв А.П.) поновлено провадження у справі №915/689/13, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 24.07.2018 року.

24.07.2018 року розгляд справи відкладено на 05.09.2018 року.

05.09.2018 року у судовому засіданні оголошено перерву до 04.10.2018 року.

04.10.2018 року у судовому засіданні оголошено перерву до 07.11.2018 року.

07.11.2018 року у судовому засіданні оголошено перерву до 28.11.2018 року.

28.11.2018 року у судовому засіданні оголошено перерву до 22.12.2018 року.

22.12.2018 року судове засідання не відбулось у зв'язку із знаходженням головуючого судді у нарадчій кімнаті по справі №915/1057/18.

Ухвалою суду від 22.12.2018 року судове засідання призначено на 23.01.2019 року.

23.01.2019 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

03.02.2016 року до суду від товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями «Євролакт» надійшла заява про застосування позовної давності (том 9 а.с. 1-5), відповідно до якої відповідач-1 просить:

- у зв'язку з подачею даної заяви, не розглядати заяву про застосування позовної давності, подану 28.01.2014 року;

- застосувати позовну давність до вимог позивача по зобов'язаннях, що виникли на підставі кредитного договору № 151208К53 від 08.10.2008 року;

- застосувати позовну давність до вимог позивача по зобов'язаннях, що виникли на підставі кредитного договору № 151208К54 від 08.10.2008 року.

03.02.2016 року до суду від відповідача-2 публічного акціонерного товариства «Вознесенський сиркомбінат» надійшла заява про застосування позовної давності (том 9 а.с. 6-10), відповідно до якої відповідач-2 просить:

- у зв'язку з подачею даної заяви, не розглядати заяву про застосування позовної давності, подану 28.01.2014 року;

- застосувати позовну давнівсть до вимог позивача по зобов'язаннях, що виникли на підставі кредитного договору № 151208К54 від 08.10.2008 року.

10.02.2016 року до суду від позивача надійшли заперечення на заяву про застосування позовної давності (том 9 а.с. 58-61).

29.02.2016 року до суду від відповідача-2 надійшли письмові пояснення на заперечення позивача щодо застосування позовної давності (том 10 а.с. 12-14).

01.03.2016 року до суду від позивача надійшли заперечення на заяви відповідачів про застосування позовної давності (том 10 а.с. 30-36).

01.03.2016 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо розрахунку боргу (том 10 а.с. 37-44).

25.10.2016 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення по розрахунку боргу (том 11 а.с. 88-91).

15.02.2018 року до суду від відповідача-1 надійшов відзив (том 12 а.с. 1-9).

19.02.2018 року до суду від відповідача-2 надійшов відзив (том 12 а.с. 121-128).

14.03.2018 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1 (том 12 а.с. 155-168).

14.03.2018 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2 (том 12 а.с. 219-231).

27.03.2018 року до суду від позивача надійшла довідка про часткове погашення заборгованості при ліквідації позичальника (том 13 а.с. 13).

17.07.2018 року до суду від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив (том 14 а.с. 22-27).

17.07.2018 року до суду від позивача надійшли пояснення (том 14 а.с. 35-38).

17.07.2018 року до суду від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив (том 14 а.с. 41-46).

04.09.2018 року до суду від відповідача-2 надійшли письмові пояснення (том 14 а.с. 124-127).

04.09.2018 року до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про залишення позову без розгляду (том 14 а.с. 129-131).

28.09.2018 року до суду від відповідачів надійшли письмові пояснення (том 14 а.с. 148-153).

04.10.2018 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення (том 14 а.с. 154-157).

05.11.2018 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення (том 14 а.с. 161-170).

14.11.2018 року до суду від позивача надійшло клопотання (письмові пояснення) (том 14 а.с. 180-186).

Заяви по суті, які подавалися сторонами у період з 17.07.2018 року по 17.12.2018 року, не приймаються судом до уваги, оскільки були подані після початку розгляду справи по суті.

Крім того, відповідно до ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

23.01.2019 року до суду від відповідача-1, товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями «Євролакт» , надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

23.01.2019 року до суду від відповідача-2, публічного акціонерного товариства «Вознесенський сиркомбінат» , надійшло клопотання про витребування у позивача оригіналів документів.

У судовому засіданні 23.01.2019 року судом відхилено зазначені клопотання відповідачів.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

В обґрунтування позову Позивач послався на обставини укладення між ним та позичальником кредитних договорів, на забезпечення виконання яких між Позивачем та Відповідачами були укладені договори іпотеки та застави.

В зв'язку із тим, що обов'язки за кредитними договорами позичальником не виконані позивач вирішив задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого рухомого та нерухомого майна належного відповідачам.

Згідно з положеннями ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення закріплені в ч. 1 та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до яких суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позичальником не було погашено у встановлений строк заборгованість за кредитними договорами за Генеральною угодою №151208N4, в зв'язку з чим є правові підстави для стягнення повної суми заборгованості за кредитом, нарахованими за користування кредитом процентами, а також заборгованості за комісією.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Зі змісту кредитних договорів за Генеральною угодою №151208N4 вбачається, що у разі невиконання грошових зобов'язань за цими договорами, позичальник сплачує ОСОБА_4 пеню, нараховану на суму прострочених платежів (із розрахунку фактичної кількості прострочених днів) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на те, що Позичальником порушено зобов'язання за кредитними договорами за Генеральною угодою №151208N4 (що відображено на відповідних рахунках позичальника, відкритих відповідно до умов кредитних договорів), наявні правові підстави для нарахування пені на суму прострочених платежів: по кредитах, по процентах за користування кредитами та по комісіях (платах).

В силу приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, достатньо правових підстав для нарахування трьох процентів річних за весь період прострочення повернення кредиту, сплати процентів та сплати комісій (плат).

Станом на 26.03.2013 року заборгованість ТОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД перед Позивачем за кредитними договорами за Генеральною угодою №151208N4 становить 29 294 285,29 дол. США (234 149 222, 32 грн. за офіційним курсом Національного банку України станом на 26.03.2013 pоку: 1 дол. США = 7,993 грн.) та 548 969,64 грн.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на тримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ст. 19 Закону України Про заставу ).

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором або у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (ст. 7 Закону України Про іпотеку ).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Разом з цим, ч. 2. ст. 35 Закону України Про іпотеку закріплено право іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

У зв'язку з цим Банк має право стягнути суму заборгованості за кредитними договорами за Генеральною угодою №151208N4 шляхом звернення стягнення на предмети застави/іпотеки за договорами застави/іпотечними договорами.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

На виконання ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» Позивачем було зареєстровано відомості щодо звернення стягнення на предмети застави за договорами застави.

Відповідачі заперечують проти задоволення позову, вважають позовні вимоги безпідставними, недоведеними, а відтак такими, що задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

1. Стосовно припинення основного зобов'язання та як наслідок припинення зобов'язань Відповідачів за договорами іпотеки та застави.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням основного зобов'язання за Генеральною угодою № 151208N4 від 08.10.2008 року, укладеною між Позивачем та позичальником.

В рамках даної Генеральної угоди між Позивачем та позичальником було підписано кредитний договір №151208К54 від 08.10.2008 року та кредитний договір № 151208К53 від 08.10.2008 року.

Для забезпечення вимог ОСОБА_4, як іпотекодержателя, що випливають з Генеральної угоди №151208N4 від 08.10.2008 року з усіма кредитними договорами, які укладалися в рамках цієї Генеральної угоди, між ОСОБА_4 та Відповідачами було укладено договори іпотеки та договори застави.

Відповідно до п. 1.1. Договору іпотеки, іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з Генеральної угоди від 08.10.2008 року №151208N4 (далі - Генеральна угода) з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є Додатками до неї, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ.

Аналогічно, згідно п. 1.1. договору застави, заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з Генеральної угоди від 08.10.2008 року №151208N4 (далі - Генеральна угода) з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є додатками до неї, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ.

Таким чином, у вказаних правовідносинах за договорами іпотеки та договорами застави Відповідачі виступили майновими поручителями перед ОСОБА_4 за зобов'язаннями позичальника - ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД, що випливають з вищевказаних кредитних договорів.

Однак, ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД було ліквідоване, а запис про товариство було виключено з ЄДРЮОФОП.

Так, ухвалою господарського суду Волинської області від 11 березня 2016 року у справі №903/623/13, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2016 року, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД. Ліквідовано юридичну особу - ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД. Зобов'язано державного реєстратора вчинити дії, передбачені Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , спрямовані на припинення юридичної особи - ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД. Припинено провадження у справі про банкрутство ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД.

Постановою Вищого господарського суду України від 06 липня 2016 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2016 року та ухвалу Господарського суду Волинської області від 11 березня 2016 року (про затвердження звіту ліквідатора) скасовано, а справу №903/623/13 передано на новий розгляд до Господарського суду Волинської.

Постановою Верховного суду України від 19 жовтня 2016 року постанову Вищого господарського суду України від 6 липня 2016 року (про затвердження звіту ліквідатора) у справі № 903/623/13 скасовано, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2016 року залишено в силі.

Таким чином, постанова суду про ліквідацію боржника ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД набрала законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 83 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , у випадках, коли затверджений звіт ліквідатора, господарський суд в ухвалі про припинення провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також власнику майна та органам доходів і зборів за місцезнаходженням банкрута.

Положеннями ч. 5 ст. 91 Господарського кодексу України передбачено, що ліквідація господарського товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинилося, з дня внесення запису про його ліквідацію до державного реєстру.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 14 березня 2016 року до державного реєстру внесено запис №11981170025006425 про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД.

Таким чином, ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД припинило свою діяльність без правонаступництва та було виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, наслідком чого є його припинення, як юридичної особи, в розумінні ст. 91 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Таким чином, у зв'язку з ліквідацією ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД, зобов'язання за кредитними договорами № 151208К53 від 08.10.2008 року та №151208К54 від 08.10.2008 року, Генеральною угодою № 151208N4 від 08.10.2008 року, укладеними між ОСОБА_4 та позичальником є припиненими.

У свою чергу, нормами ч. 5 ст. 3 Закону України Про іпотеку передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України Про іпотеку іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Таким чином, нормою Закону України Про іпотеку передбачено спеціальну законну підставу припинення зобов'язання, зокрема іпотечного.

Крім того, у договорі іпотеки сторони самостійно, на власний розсуд внесли підстави припинення іпотеки за цим договором. Право на відображення волі сторін у договорі передбачене ст. ст. 6, 627 ЦК України.

Підстави припинення іпотеки, були внесені сторонами у договір іпотеки у повній відповідності ст. 6 ЦК України - сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.п. 4.2.1. договору іпотеки, іпотека припиняється з припиненням зобов'язань боржника за кредитним договором.

Отже, оскільки закон дозволяє сторонами врегулювати свої відносини на власний розсуд, то умова п.п. 4.2.1. договору іпотеки цілком відповідає нормам чинного законодавства.

Скориставшись таким правом, сторони дійшли згоди у спеціальній домовленості про припинення іпотеки у випадку припинення зобов'язань боржника за кредитним договором, тобто за основним зобов'язанням та закріпили таку спеціальну домовленість у договорі іпотеки.

Аналогічна ситуація склалась і стосовно договорів застави.

Положення п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України містять законну спеціальну підставу припинення права застави - право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Так само, у п. 3.3. Договору застави, вказано, що застава припиняється у відповідній її (його) частині з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.

Отже, скориставшись правом свободи договору, сторони дійшли згоди у спеціальній домовленості про припинення застави у випадку припинення забезпеченого заставою зобов'язання, тобто за основним зобов'язанням та закріпили таку спеціальну домовленість у договорі застави.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що у разі ліквідації боржника - сторони основного зобов'язання - право іпотеки та застави, що забезпечувало його виконання, також є припиненим.

Таким чином, як іпотека, так і застава припиняються у разі припинення основного зобов'язання відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593, ч. 1 ст. 609 ЦК України, ч. 1 ст. 17 Закону України Про іпотеку .

Зважаючи на викладене вище, припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом є підставою припинення іпотеки та застави, оскільки зобов'язання за кредитним договором припиняється.

Відтак зобов'язання Відповідачів перед ОСОБА_4 сплатити борг ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД за будь-якими договорами укладеними останнім, в тому числі за кредитними договорами № 151208К53 від 08.10.2008 року та №151208К54 від 08.10.2008 року, Генеральною угодою № 151208N4 від 08.10.2008 року є припиненими у зв'язку з ліквідацією юридичної особи - боржника.

Пунктом 4.2.1. договору іпотеки і пунктом 3.3. договору застави передбачено, що іпотека і застава припиняються з припиненням зобов'язань боржника за кредитними договорами, що і є спеціальною домовленістю сторін.

Оскільки такі зобов'язанням боржника припинилися внаслідок припинення ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД, як юридичної особи, припиненими є зобов'язання Відповідачів перед ОСОБА_4 за договорами іпотеки та договорами застави.

Отже, зважаючи, що зобов'язання Відповідачів перед ОСОБА_4 за іпотечними договорами і договорами застави є припиненими, то відсутня правова підстава для задоволення позову у даній справі.

ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД було ліквідоване і в рамках ліквідаційної процедури було проведено розрахунки з кредиторами, в тому числі із ОСОБА_4.

В період із 17.02.2016 року по 23.02.2016 року здійснено часткове погашення кредиторських вимог згідно ухвали господарського суду Волинської області про затвердження реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД.

Вимоги ОСОБА_4, як забезпеченого кредитора, в позачерговому порядку були частково погашені у сумі 4 559 691,88 грн.

Разом з тим, у розрахунку заборгованості, наданому позивачем, відсутні загальні суми, що були стягнуті за рішенням суду від 03.09.2012 року по справі № 5004/742/12, а також суми, які були погашені в рамках ліквідації ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД.

За змістом п. 5 ст. 45 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом вимоги, не задоволені за недостатністю майна банкрута, вважаються погашеними.

Окрім того, вказані розрахунки заборгованості містять певні невідповідності, що унеможливлюють перевірку обґрунтованості сум, заявлених до стягнення, зокрема:

1. Розрахунок пені за несвоєчасне погашення основного договору.

Сума пені розрахована невірно. Наприклад: 8708300*165*7,75*2/(360*100) = 618652,14 (натомість в розрахунку зазначено 309326,07). Аналогічно у всіх 4 таблицях розрахунку. Також у формулі розрахунку ставка НБУ має бути зазначена не у вигляді 7,75%, а у вигляді числа 7,75 (адже це змінює суму нарахування).

2. Розрахунок процентів.

Сума заборгованості по кредиту в сумі 8 708 300,00 дол. США (по 2 таблицям) змінюється без зазначення будь-яких коментарів: 8 708 300,00 дол. США, 4 515 800,00 дол. США, 8 708 300,00 дол. США, 4 192 500,00 дол. США, 8 708 300,00 дол. США.

3. Розрахунок пені за несвоєчасну сплату процентів.

У формулі розрахунку ставка НБУ має бути зазначена не у вигляді 7,75%, а у вигляді числа 7,75 (це змінює суму нарахування). Аналогічно у всіх 4 таблицях розрахунку.

4. Розрахунок комісії за управління.

При вказівці в розрахунку суми ліміту заборгованості в національній валюті - гривні, банк не надав пояснень яким чином розрахована дана сума. Вказане має істотне значення, адже фактично сума кредиту була надана в іноземній валюті - доларах США. Окрім того, формула розрахунку зазначена не вірно - в формулі вказано кількість днів за яку було здійснено нарахування комісії. Однак для її розрахунку має значення лише сума ліміту заборгованості. Аналогічно у всіх 4 таблицях розрахунку.

5. Розрахунок пені за несвоєчасну сплату комісії за управління.

Зважаючи, що неможливо встановити обґрунтованість розрахунку комісії, то відповідно і перевірка нарахуванні пені за її несвоєчасну сплату є неможливою. Окрім того, у формулі розрахунку ставка НБУ має бути зазначена не у вигляді 7,75%, а у вигляді числа 7,75 (це змінює суму нарахування). Аналогічно у всіх 4 таблицях розрахунку.

При цьому, зазначені недоліки позбавляють відповідача можливості провести перевірку обґрунтованості розрахунку та надати суду відповідні заперечення.

У свою чергу, відсутність належного розрахунку заборгованості у даній справі унеможливлює задоволення позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Вказане підтверджується принципом змагальності сторін, відповідно до якого позивач сам несе ризик невиконання вимог суду стосовно надання витребуваних доказів, зокрема належного розрахунку заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, Відповідачі вважають, що позивач не надав суду докази необхідні для вирішення справи, тобто не довів підставність свого позову.

3. Позивач не надав докази, що обліковує заявлений борг у себе на балансі.

Згідно зі ст. 36 Закону України Про банки і банківську діяльність банки зобов'язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків по всіх статтях активів та позабалансових зобов'язаннях.

Бухгалтерський облік типових кредитних операцій (надання (отримання) кредитів) здійснюється відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 року № 481, згідно з п. 1.3 глави 1 розділу III якої банк списує за рахунок спеціальних резервів заборгованість за кредитними операціями, яка визнана безнадійною щодо отримання.

При цьому, банк відображає в бухгалтерському обліку списання безнадійної та прощення заборгованості за рахунок спеціального резерву за критеріями, передбаченими внутрішньобанківським положенням (п. 2.1 глави 2 розділу VII Інструкції № 481).

Ознаки безнадійної заборгованості визначені п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України:

безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб -заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;

є) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

До безнадійної заборгованості банків може бути віднесена сума боргу за фінансовим кредитом, у тому числі сума основної заборгованості та/або сума нарахованих доходів, за яким прострочення погашення суми боргу (його частини) становить понад 360 днів, крім боргу за фінансовими кредитами осіб:

пов'язаних з таким кредитором;

які перебувають з таким кредитором у трудових відносинах;

які перебували з таким кредитором у трудових відносинах, та період між датою звільнення таких осіб та датою прощення їхньої заборгованості не перевищує три роки.

Таким чином, крім інших підстав для визнання заборгованості безнадійною у Податковому кодексі України вказана така підстава як заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Як було вказано вище, ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД припинено як юридичну особу, у зв'язку з його ліквідацією, а за змістом п. 5 ст. 45 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом вимоги, не задоволені за недостатністю майна банкрута, вважаються погашеними.

Тож настали обставини, які за законом мають наслідком визнання заборгованості безнадійною щодо її отримання та списання за рахунок спеціальних резервів.

Однак, позивачем не надано доказів того, що заборгованості, яку він заявив у даній справі досі обліковується ним на балансі.

У свою чергу, списання заборгованості за рахунок спеціальних резервів означає, що її стягнення, а відтак і задоволення позову у даній справі є неможливим.

4. Стосовно небажання позивача врегульовувати спір в позасудовому порядку, а також щодо відсутності інших заходів стягнення заборгованості.

Відповідач, ТОВ СУПБ Євролакт , неодноразово звертався до банку з пропозиціями щодо врегулювання боргових відносин шляхом викупу заставного/іпотечного майна безпосередньо товариством або шляхом залучення інвестора.

Однак, пропозиції по викупу майна ТОВ СУПБ Євролакт хоч і не були нижчою за вартість згідно діючої на той час та погодженої банком експертної оцінки, але не були прийняті банком.

Небажання банком вирішувати зазначене питання на абсолютно відкритих ринкових умовах поступово призводить до катастрофічних наслідків.

Такі дії є абсолютно незаконними і протиправними, оскільки банк намагається заволодіти майном за рахунок неіснуючих (припинених) кредитних зобов'язань ліквідованого(припиненого) позичальника.

Вищевказані обставини були наведені ТОВ СУПБ Євролакт у листі на ім'я голови правління банку ОСОБА_8, однак не отримали ніякого реагування.

Тож, на думку ТОВ СУПБ Євролакт розцінює вказані обставини як такі, що свідчать про намір банку не забезпечити погашення заборгованості, а як намір заволодіти майном товариства.

ОСОБА_9 також підтверджується відсутністю з боку позивача інших заходів (судових та позасудових) спрямованих на погашення заборгованості. ОСОБА_4 з 2013 року наполягає саме на зверненні стягнення на майно ТОВ СУПБ Євролакт у судовому порядку.

Тож на думку ТОВ СУПБ Євролакт дії, які спрямовані на заволодіння майном товариства за рахунок неіснуючих (припинених) кредитних зобов'язань ліквідованого(припиненого) позичальника, є незаконними.

У заяві відповідачів про пропущення позивачем строків позовної давності зазначено наступне.

Договорами іпотеки та застави були забезпечені вимоги ОСОБА_4, що випливають з Генеральної угоди від 08.10.2008 року №151208N4 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є Додатками до неї, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ.

Чинними на момент укладення договорів іпотеки та застави були кредитні договори № 151208К53 від 08.10.2008 року та № 151208К54 від 08.10.2008 року.

Тобто, Відповідачі поручилися за виконання кредитних договорів №151208К53 від 08.10.2008 року та № 151208К54 від 08.10.2008 року на умовах, чинних на 08.10.2008 року.

При цьому, протягом строку дії кредитного договору № 151208К53 від 08.10.2008 року між банком та позичальником було підписано ряд додаткових договорів, якими було продовжено кінцевий термін сплати процентів за користування кредитними коштами, а також було погоджено новий графік надання та погашення кредиту.

Зважаючи, що продовження кінцевого терміну сплати процентів за користування кредитними коштами фактично збільшує розмір нарахованих процентів, то такими додатковими договорами було змінено істотні умови зобов'язань за які поручилися відповідачі.

Аналогічно, до кредитного договору № 151208К54 від 08.10.2008 року між банком та позичальником було підписано ряд додаткових договорів, якими зокрема встановлювалися нові графіки сплати процентів за користування кредитними коштами, а також було продовжено кінцевий термін сплати нарахованих процентів до 07.10.2011 року, хоча п. 3.2.3. кредитного договору №151208К54 від 08.10.2008 року було визначено кінцевий термін погашення кредиту 07.10.2009 року.

Тобто, оскільки продовження кінцевого терміну сплати процентів за користування кредитними коштами фактично збільшує розмір нарахованих процентів, то такими додатковими договорами було змінено істотні умови зобов'язань, за які поручилися відповідачі.

Відповідно до п. 7.2. Договорів іпотеки, усі зміни та доповнення до цього Договору мають юридичну силу лише за умови виконання їх у письмовій формі та підписання повноважними на те представниками сторін, скріплення печатками сторін, та нотаріального посвідчення.

Згідно пункту 6.2. Договорів застави, всі зміни та доповнення до цього Договору мають юридичну силу лише за умови виконання їх у письмовій формі та підписання повноважними на те представниками сторін, скріплення печатками сторін, та нотаріального посвідчення.

Жодних додаткових договорів до договорів іпотеки та застави укладено не було. Окрім того, договори іпотеки та застави не містять посилання на те, що забезпечення поширюється на умови кредитних договорів, які можуть бути змінені в майбутньому. Договори забезпечення містять чітку вказівку на те, що забезпеченню підлягають чинні умови кредитних договорів.

Таким чином, зобов'язання, визначені додатковими угодами до кредитних договорів забезпеченню не підлягають, оскільки обсяг відповідальності майнового поручителя обмежується умовами чинних кредитних договорів, які існувати на день укладення договорів іпотеки та застави.

Оскільки обсяг відповідальності майнового поручителя обмежується умовами чинних кредитних договорів, які існувати на день укладення договорів іпотеки та застави, то для майнових поручителів строки виконання основних зобов'язань за кредитними договорами є такими, які були визначені станом на 08.10.2008 року, а саме:

- за кредитним договором № 151208К53 від 08.10.2008 року - до 07.10.2011 року;

- за кредитним договором № 151208К54 від 08.10.2008 року - до 07.10.2009 року.

При цьому, оскільки Позивач звернувся до суду з позовом 01.04.2013 року, то до спірних правовідносин повинна бути застосована позовна давність.

В силу вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями ст. 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В силу норм ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно з частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 3.4.1. кредитного договору № 151208К53 від 08.10.2008 року, позичальник зобов'язаний погасити кредит у валюті кредиту на рахунок, вказаний у п. 3.8. цього договору в строк, зазначений у п. 3.2.2. цього договору, згідно з графіком надання та погашення кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника. Строки, передбачені графіком надання та погашення кредиту є обов'язковими.

Тобто, оскільки в кредитному договорі передбачено, що його виконання здійснюється частинами відповідно до графіка погашення кредиту, то початком перебігу позовної давності для стягнення кредиту й процентів за користування кредитом є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, однак не сплатив його, а тому загальна позовна давність застосовується до кожного щомісячного простроченого платежу, який був визначений у договорі графіком платежів. Така правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 року №6-20цс14.

Таким чином, враховуючи, що позивач звернувся з позовом 01.04.2013 року, то до основних зобов'язань по сплаті тіла кредиту та процентів за користування кредитом, строк виконання яких настав до 31.03.2010 року, застосовується загальний строк позовної давності, а до неустойки, строк сплати якої настав до 31.03.2012 року - спеціальний строк позовної давності.

Окрім того, зважаючи, що п. 3.2.3 кредитного договору № 151208К54 від 08.10.2008 року встановлено кінцевий строк виконання зобов'язань до 07.10.2008 року, то строк позовної давності за зобов'язаннями, які є забезпеченими договорами іпотеки та застави, сплив 08.10.2012 року.

Оскільки, позивач звернувся з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та предмет застави 01.04.2013 року, тобто після спливу строку позовної давності, то у позові в цій частині слід відмовити на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Оскільки обсяг відповідальності майнового поручителя обмежується умовами чинних кредитних договорів, які існувати на день укладення договорів іпотеки та застави, то до даних правовідносин підлягає застосуванню строк позовної давності.

У відповіді на відзиви позивач зазначив наступне.

1. Позивач не погоджується із твердження відповідачів про те, що у зв'язку із припиненням юридичної особи ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД припинилось основне зобов'язання та як наслідок зобов'язання, що випливають із договорів забезпечення.

Згідно зі ст. 20 Закону України Про заставу (далі - ОСОБА_9 про заставу) заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (cт. 19 Закону Про заставу ).

Відповідно до ч. 1 ст. 12, ст. 33 Закону України Про іпотеку (далі - ОСОБА_9 про іпотеку) у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором або у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

3а рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (ст. 7 Закону України Про іпотеку ).

При цьому, Відповідачі у відзивах зазначають, що зобов'язання за іпотечними договорами і договорами застави є припиненими, та відсутня правова підстава для задоволення позову у даній справі.

Разом з тим, відповідно до положень п.п. 4.2.1 та п. 4.2 ст. 4 іпотечних договорів іпотека припиняється у разі припинення зобов'язань боржника за кредитним договором.

Згідно із положеннями п.п. 3.3 п. 3 договорів застави застава припиняється у відповідній її (його) частині, зокрема, з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.

Ні в іпотечних договорах, ні в договорах застави не визначено ліквідацію Боржника, як підставу для припинення іпотеки/застави та звільнення майнового поручителя від відповідальності перед ОСОБА_4.

Зокрема, згідно позиції Вищого господарського суду України, викладеної в постанові від 03.04.2017 року у справі №903/109/16 за позовом ПАТ Вознесенський сиркомбінат до ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД, AT Укрексімбанк про розірвання Договору застави №151208Z132 та Іпотечного договору №151208Z128:

... згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов'язання зіставляють із підставами для припинення права іпотеки. Однак, при цьому слід ураховувати, що відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які охоронні зобов'язання, які випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти дію зобов'язань, які забезпечують основне зобов'язання, яке залишилось невиконаним.

Як вже зазначалось вище, за змістом статті 11 Закону України Про іпотеку іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки. Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із ЄДРЮО та ФОП. Оскільки покладення на особу, яка видала забезпечення, цих ризиків відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника, отже, ліквідація боржника не повинна припиняти обов'язок заставодавця (іпотекодавця) з несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто, звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 10.02.2016 у справі N 6-216цс14).

Враховуючи зазначене, посилання скаржника на наявність підстав для припинення провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД у зв'язку з ліквідацією сторони у справі, та припинення провадження у справі в частині вимог до ПАТ Державний експортно-імпортний банк України за відсутності предмета спору на підставі п. 1-1 cm. 80 ГПК України, є безпідставними та необгрунтованими .

Відтак, судом касаційної інстанції встановлено, що забезпечувальні зобов'язання, які випливають із положень Договору застави №151208Z132 та Іпотечного договору №151208Z128 не припиняються у зв'язку з ліквідацією ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД, з огляду на наявність заборгованості за кредитними договорами.

Дійсно, за змістом положень пункту 1 частини першої статті 593 ЦК право застави припиняється, зокрема, уразі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до частини першої статті 609 цього Кодексу зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Разом із тим згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним (стаття 599 ЦК).

Інститут забезпечення виконання зобов'язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін зобов'язання, насамперед інтересів кредитора, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання зобов'язання.

За змістом частини першої статті 589 ЦК правовим наслідком невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, є виникнення у заставодержателя права звернення стягнення на предмет застави, заставодавцем якого відповідно до частини першої статті 583 ЦК і частини другої статті 11 Закону України Про заставу може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). При цьому майновий поручитель несе відповідальність перед заставодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави.

Таким чином, укладаючи договір застави, заставодавець бере на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (у межах вартості предмета застави), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із відповідного Єдиного державного реєстру. Оскільки покладення цих ризиків на особу, яка видала забезпечення, відбулося за договором, укладеним заставодавцем саме із кредитором, то всі узяті ризики слід покладати на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника. Отже, ліквідація боржника не повинна припиняти обов'язку заставодавця із несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків має бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.

Отже, сам факт ліквідації боржника за основним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору застави, укладеного на забезпечення виконання боржником основного зобов'язання, та звільнення заставодавця від відповідальності перед кредитором.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року у справі №6-216цс14, від 10 лютого 2016 року, у справі №6-84цс15, від 06 липня 2016року у справі №3-578гс16.

Положеннями частин першої, другої статті 590 ЦК визначено порядок дій заставодержателя щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України Про заставу заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відтак, враховуючи наявну судову практику та правову позицію Верховного Суду України, з огляду на те, що Позивач реалізував своє право щодо звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави ще в квітні 2013 року, беручи до уваги невиконання зобов'язань, забезпечених іпотекою/заставою, враховуючи, що на той час Господарським судом Волинської області ще не було винесено ухвалу про ліквідацію позичальника у справі №903/623/13 і виключення ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, цілком правомірним є висновок про те, що ліквідація позичальника не припиняє обов'язку майнового поручителя із несення ризиків, пов'язаних з невиконанням зобов'язань Боржником.

Крім того, сам факт ліквідації ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД, як боржника за основним зобов'язанням, із внесенням запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за кредитними договорами, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення Договорів забезпечення, укладених на забезпечення виконання боржником основного зобов'язання, та звільнення майнового поручителя від відповідальності перед кредитором.

2. Щодо твердження ТОВ СУБП Євролакт про ненадання до суду належного розрахунку заборгованості Позивач зазначив наступне.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, Позивач надав до суду відповідні письмові докази, що підтверджують наявність обставин, на яких ґрунтуються вимоги до Відповідачів, зокрема, копії кредитних договорів та договорів застави, детальні та обґрунтовані розрахунки заборгованості ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД, виписки по рахунках, що підтверджують надання кредитних коштів та наявність відповідної заборгованості позичальника, копії платіжного доручення в іноземній валюті №1 від 09.10.2008 pоку, зведеного меморіального ордеру від 09.10.2008 pоку, меморіального валютного ордеру №1 від 09.10.2008 pоку, платіжного доручення в іноземній валюті №2 від 09.10.2008 pоку, зведеного меморіального ордеру від 09.10.2008 pоку, меморіального валютного ордеру №2 від 09.10.2008 pоку, заяви №2 про продаж іноземної валюти за рахунок кредитних коштів від 10.10.2008 pоку, меморіального ордеру №23686 від 10.10.2008 pоку, постанови Правління Національного банку України від 09.08.2010 року №377, постанови Правління Національного банку України від 21.03.2012 року №102 тощо.

Розрахунок заборгованості ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД наданий банком у справу було здійснено згідно з нормами чинного законодавства України, зокрема, виходячи з даних бухгалтерського обліку та на підставі первинних документів, що підтверджують заборгованість у відповідному розмірі, в тому числі на підставі виписок по рахунках Позичальника за кредитними договорами, в яких відображено відповідні операції.

Разом з тим, Позивач надав наступні пояснення щодо окремих складових розрахунку заборгованості ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД.

Щодо нарахування пені за несвоєчасну сплату процентів та за несвоєчасну сплату комісії позивачем зазначено наступне.

Відповідно до п. 7.2 ст. 7 кредитних договорів №151208К53 та №151208К54, у разі невиконання зобов'язань згідно з п.п.3.4.1 п.3.4 (щодо погашення кредиту), п.п.3.5.1 п.3.5 ст. 3 (щодо сплати процентів) Позичальник сплачує пеню у валюті кредиту. У разі невиконання зобов'язань згідно з п.4.1 ст. 4 кредитних договорів (щодо сплати комісії) позичальник сплачує ОСОБА_4 пеню у гривнях. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п.3.2 Кредитних договорів (п.п.3.2.10, 3.2.9 - у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), і підлягає сплаті на указані в Кредитних договорах рахунки.

Згідно постанови Правління Національного банку України від 09.08.2010 року № 377 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» , з 10.08.2010 року по 22.03.2012 року була встановлена облікова ставка в розмірі 7,75 % річних.

Згідно постанови Правління Національного банку України від 21.03.2012 року №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» , з 23.03.2012 року була встановлена облікова ставка в розмірі 7,5 % річних.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на те, що позичальником порушено зобов'язання за кредитними договорами за Генеральною угодою №151208N4, позивач зазначає про наявність правових підстав для стягнення пені, нарахованої у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредитів, несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитами, а також несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитами.

Щодо розрахунку пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитним договором №151208К53 позивачем зазначено наступне.

Згідно з п.п. 3.5.1 п. 3.5 ст. 3 кредитного договору №151208К53 позичальник сплачує ОСОБА_4 проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п.3.2 кредитного договору, у валюті кредиту. Такі проценти нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця. Протягом цього період сплачуються проценти за попередній місяць.

Згідно із Додатковим договором №151208К53-35 від 31.05.2011 року (п.1) до кредитного договору №151208К53 сторони домовились продовжити до 07.10.2011 року строк сплати процентів, що нараховані/будуть нараховані позичальнику до 07.10.2011 року.

Відтак, проценти, нараховані за період з 09.10.2008 року по 30.09.2011 року в розмірі 2697493,67 дол. США (з урахуванням сплачених позичальником процентів в розмірі 419763,28 дол. США), підлягали сплаті у строк, встановлений додатковою угодою №151208К53-35 від 31.05.2011року.

У зв'язку з несплатою процентів у відповідні строки, починаючи з 10.10.2011 року по 26.03.2013 року ОСОБА_4 нарахована пеня за несвоєчасну сплату процентів, із застосуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо шестимісячного строку нарахування пені.

Відповідно до розрахунку заборгованості позичальника за пенею, нарахованою за несвоєчасну сплату процентів за кредитним договором №151208К53, загальний розмір нарахованої пені станом на 26.03.2013 року складає 232718,71 дол. США.

Щодо розрахунку пені за несвоєчасну сплату комісії за кредитним договором №151208К53 позивачем зазначено наступне.

Відповідно до п.п. 4.1.1 Кредитного договору №151208К53 позичальник зобов'язаний сплатити ОСОБА_4 комісію за управління кредитом у розмірі 0,025% від ліміту кредитної лінії, зі сплатою щомісяця (п.3.2 Договору). Починаючи з 01.02.2012 року Банк припиняє нарахування комісії за управління кредитом (п. 4 Додаткового договору №151208К53-36 від 29.02.2012 p.).

Відтак, сума заборгованості за комісією за управління кредитом за період з 01.10.2008 року по 31.01.2012 pоку, з урахуванням сплачених сум в розмірі 563376,24 грн., складає 117337,88 грн.

Крім того, згідно із додатковим договором №151208К53-33 від 03.03.2011 року (п.2) до кредитного договору №151208К53 сторони встановили графік сплати комісії за управління кредитом, що нарахована/буде нарахована Позичальнику до 31.03.2011 року як мінімально необхідний:

- щомісячна загальна сума погашення комісії за управління кредитом, в тому числі за кредитним договором №151208К53, має становити не менше, ніж:

25 000,00 грн. - у грудні 2010 pоку;

25 000,00 грн. - у січні 2011 pоку;

25 000,00 грн. - у лютому 2011 pоку;

25 000,00 грн. - до 20 березня 2011 pоку, решту комісії за управління кредитом позичальник сплачує до 31.03.2011 року.

Згідно із додатковим договором №151208К53-34 від 31.03.2011 року (п.2) до Кредитного договору №151208К53 сторони встановили графік сплати комісії за управління кредитом, що нарахована/буде нарахована позичальнику до 01.06.2011 року як мінімально необхідний:

25 000,00 грн. - у квітні 2011 pоку;

25 000,00 грн. - до 20 травня 2011 pоку, решту комісії за управління Кредитом Позичальник сплачує до 01.06.2011 року.

Згідно із додатковим договором №151208К53-35 від 31.05.2011 року (п.2) до кредитного договору №151208К53 сторони встановили графік сплати комісії за управління Кредитом, що нарахована/буде нарахована позичальнику до 07.10.2011 року як мінімально необхідний:

- щомісячна загальна сума погашення комісії за управління Кредитом, в тому числі за кредитним договором №151208К53, має становити не менше, ніж:

25 000,00 грн. - у червні 2011 pоку; 25 000,00 грн. - у липні 2011 pоку;

25 000,00 грн. - у серпні 2011 pоку;

25 000,00 грн. - у вересні 2011 pоку, решту комісії за управління Кредитом Позичальник сплачує до 07.10.2011 року.

Тому за період з 01.05.2011 року по 06.12.2011 року пеня за комісією за управління Кредитом нараховувалась на суму заборгованості, визначену Додатковими договорами, за окремо встановленим графіком.

Відповідно до розрахунку заборгованості позичальника за пенею, нарахованою за несвоєчасну сплату комісії за управління за Кредитним договором №151208К53 за окремо встановленим графіком та без окремо встановленого графіку, загальний розмір нарахованої пені станом на 26.03.2013 року складає 12825, 91 грн.

Щодо розрахунку пені за несвоєчасну сплату процентів за Кредитним договором №151208К54 позивачем зазначено наступне.

Згідно з п.п. 3.5.1 п. 3.5 ст.3 кредитного договору №151208К54 позичальник сплачує банкові проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2 кредитного договору, у валюті кредиту. Такі проценти нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі Банківського року у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця. Протягом цього періоду сплачуються проценти за попередній місяць.

Згідно із додатковим договором №151208К54-38 від 31.05.2011 року (п.1) до кредитного договору №151208К54 сторони домовились продовжити до 07.10.2011 року строк сплати процентів, що нараховані/будуть нараховані Позичальнику до 07.10.2011 року.

Відтак, проценти, нараховані за період з 09.10.2008 року по 30.09.2011 року в розмірі 3 421 543,31 дол. США (з урахуванням сплачених Позичальником процентів в розмірі 603 916,52 дол. США), підлягали сплаті у строк, встановлений додатковою угодою №151208К54-38 від 31.05.2011 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості позичальника за пенею, нарахованою за несвоєчасну сплату процентів за кредитним договором №151208К54, загальний розмір нарахованої пені станом на 26.03.2013 року складає 295972, 89 дол. США.

Щодо розрахунку пені за несвоєчасну сплату комісії за Кредитним договором №151208К54 позивачем зазначено наступне.

Відповідно до п.п. 4.1.1 кредитного договору №151208К54 Позичальник зобов'язаний сплатити ОСОБА_4 комісію за управління кредитом у розмірі 0,025% від ліміту заборгованості, зі сплатою щомісяця (п.п. 3.2.7 Договору).

Згідно із додатковим договором №151208К54-38 від 31.05.2011 року (п.2) до кредитного договору №151208К54, сторони домовились встановити наступний графік сплати комісії за управління кредитом, що нарахована/буде нарахована позичальнику до 07.10.2011 року як мінімально необхідний:

- щомісячна загальна сума погашення комісії за управління кредитом, в тому числі за кредитним договором №151208К54, має становити не менше, ніж:

25 000,00 грн. - у червні 2011 pоку;

25 000,00 грн. - у липні 2011 pоку;

25 000,00 грн. - у серпні 2011 pоку;

25 000,00 грн. - у вересні 2011 pоку, решту комісії за управління кредитом позичальник сплачує до 07.10.2011 року.

У зв'язку з невиконанням зобов'язання щодо сплати у передбачені строки комісії за управління Кредитом, за період з 10.10.2011 року по 10.04.2012 року ОСОБА_4 нарахована пеня на заборгованість за комісією в розмірі 345 559,70 грн. (1 045 623, 00 грн. - 700 063, 30 грн.), що виникла в період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року.

Крім того, за період з 08.11.2011 року по 08.05.2012 року ОСОБА_4 нарахована пеня на заборгованість за комісією в розмірі 22 694,57 грн., що виникла в період з 01.10.2011 року по 31.10.2011року.

Всього, відповідно до розрахунку заборгованості Позичальника за пенею, нарахованою за несвоєчасну сплату комісії за управління за кредитним договором №151208К54, загальний розмір нарахованої пені станом на 26.03.2013 року складає 29058,15 грн. із застосуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо шестимісячного строку нарахування пені.

3. Щодо твердження Відповідачів про те, що Позивачем не надано доказів про облік заявленого боргу у себе на балансі зазначено наступне.

Відповідачі вважають, що настали обставини, які за законом мають наслідком визнання заборгованості безнадійною щодо її отримання та списання за рахунок спеціальних резервів. Однак, Позивачем не надано доказів того, що заборгованість, яку він заявив у даній справі, досі обліковується ним на балансі .

Жодної залежності задоволення позовних вимог у справі від факту відшкодування чи невідшкодування банком заборгованості позичальника за рахунок створеного ним страхового резерву, чинним законодавством України не передбачено. Порядок списання банками заборгованості за рахунок створеного ним страхового резерву застосовується з метою ведення податкового обліку та оподаткування доходів, відповідно до вимог чинного законодавства.

Відтак, зазначене вище твердження Відповідачів є безпідставним та необґрунтованим, таким, що не має жодного відношення до предмету спору у даній справі.

4. Щодо врегулювання спору в позасудовому порядку.

Відповідач, ТОВ СУПБ Євролакт , вказує що неодноразово звертався до ОСОБА_4 з пропозиціями щодо врегулювання боргових відносин шляхом викупу заставного/іпотечного майна безпосередньо товариством або шляхом залучення інвестора. Однак, жодна із наданих банку пропозицій по викупу майна ТОВ СУПБ Євролакт не була прийнята банком ; Небажання AT Укрексімбанк вирішувати зазначене питання на абсолютно відкритих ринкових умовах, небажання банку з вигодою для себе врегулювати спірну ситуацію, поступово призводить до катастрофічних наслідків .

Однак, такі твердження ТОВ СУБП Євролакт є безпідставними та необгрунтованими.

По-перше, думка ТОВ СУБП Євролакт про те, його пропозиції є вигідними для ОСОБА_4, є лише його суб'єктивною, нічим не підтвердженою думкою.

По-друге, вирішуючи питання щодо прийняття чи неприйняття пропозицій щодо погашення проблемних кредитів, Банк розглядає такі пропозиції комплексно, аналізує всі наявні аспекти ситуації, що склалася, розраховує ймовірну вигоду або ж збитки, які Банк може понести в результаті прийняття таких пропозицій. Відтак, ОСОБА_4 не зобов'язаний погоджуватися на пропозиції, які не є економічно вигідними для ОСОБА_4.

Щодо твердження ТОВ СУБП Євролакт про те, що останній розцінює вказані обставини як такі, що свідчать про намір банку не забезпечити погашення заборгованості, а як намір заволодіти майном товариства слід зазначити, що такі твердження є безпідставними.

Так, предметом позову у справі є стягнення заборгованості ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД шляхом звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки/застави, з визначенням способу реалізації предмета застави шляхом продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеної в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до чинного законодавства України. Відтак, звернення до суду із зазначеним позовом не свідчить про намір Позивача заволодіти майном Відповідачів.

Поряд із зверненнями до ОСОБА_4 з пропозиціями про, нібито, врегулювання ситуації з вигодою для банку , Відповідачі звернулись до Господарського суду Волинської області та Господарського суду Миколаївської області з позовами про розірвання договорів забезпечення, а також про визнання недійсним іпотечного договору №151208Z128.

При цьому, варто зазначити, що у справах:

- №903/108/16 за позовом ТОВ СУБП Євролакт до ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД, AT Укрексімбанк про розірвання договору застави №151208Z131 та іпотечного договору №151208Z127;

- №903/109/16 за позовом ПАТ Вознесенський сиркомбінат до ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД, AT Укрексімбанк про розірвання договору застави №151208Z132 та іпотечного договору №151208Z128;

- №915/167/16 за позовом ТОВ СУБП Євролакт до ПАТ Вознесенський сиркомбінат , AT Укрексімбанк , за участю третіх осіб Кабінету Міністрів України, ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД про визнання недійсним іпотечного договору №151208Z128,

у задоволенні позовних вимог ТОВ СУБП Євролакт та ПАТ Вознесенський сиркомбінат до ОСОБА_4 судами було відмовлено в повному обсязі.

Проте, у зв'язку із зверненням Відповідачів із зазначеними позовами до ОСОБА_4, ОСОБА_4 був змушений нести додаткові матеріальні витрати на сплату судових витрат, відправлення поштової кореспонденції, проїзд представників ОСОБА_4 до територіально віддалених судів тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги ОСОБА_4 є законними та обґрунтованими, а доводи ТОВ СУПБ Євролакт , зазначені у Відзиві на позовну заяву, відповідно, безпідставними та необґрунтованими, такими, що не можуть бути взяті судом до уваги.

В обґрунтування заперечень проти пропуску позовної давності позивачем зазначено наступне.

Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Так, згідно із положеннями ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначив Верховний Суд України в розділі IX «Припинення іпотеки» аналізу судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна: «У судовій практиці трапляються випадки, коли закінчення строку договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов'язання, зіставляють із підставами для припинення права іпотеки. Разом із тим, слід враховувати, що відповідно до ст. 599 ЦК зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У кредитора за договором залишається право вимоги до боржника, а боржник не звільняється від обов'язку розрахуватися з кредитором, відповідне право вимоги залишається навіть після спливу строку договору» .

Ч. 5 ст. 261 ЦК України установлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Відповідно до п.п. 4.4.2 п.4.4 постанови №10 Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» , за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). З урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

13.06.2012 pоку Банк звернувся до господарського суду Волинської області із позовом №010-05/4906 від 12.06.2012 року до ТОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД (який поряд з іншими боржниками - ТОВ «СУБП «Євролакт» та ВАТ «Вознесенський сиркомбінат» не виконує зобов'язання за кредитним договором №151208К53 від 08.10.2008 року та кредитним договором №1511208К54 від 08.10.2008 pоку, укладеними в рамках Генеральної угоди №151208N4 від 08.10.2008 року) про стягнення заборгованості за кредитним договором №151208К53 від 08.10.2008 року та кредитним договором №1511208К54 від 08.10.2008 pоку, укладеними в рамках Генеральної угоди №151208N4 від 08.10.2008 pоку, в розмірі 27189059,33 дол. США та 497807,26 грн.

Доказами направлення до господарського суду Волинської області зазначеної вище позовної заяви до ТОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД є опис вкладень від 13.06.2012 року та фіскальний чек №3118 від 13.06.2012 року.

Отже, днем подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №151208К53 від 08.10.2008 року та кредитним договором №1511208К54 від 08.10.2008 pоку, укладеними в рамках Генеральної угоди №151208N4 від 08.10.2008 року з ТОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД, є 13.06.2012 року.

Посилаючись на викладене, позивач зазначає, що 13.06.2012 року є датою, з якої позовна давність була перервана, та з якої заново почався перебіг позовної давності.

Крім того, кінцевий термін погашення кредиту за Кредитними договорами встановлено до 07.10.2011 року, а з даним позовом позивач звернувся до суду 04.04.2013 року, тобто позивачем не пропущено трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

08 жовтня 2008 року, між ВАТ "Укрексімбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Укрексімбанк"), як кредитором, та ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД, як позичальником, було укладено Генеральну угоду №151208№4, відповідно до умов якої банк взяв зобов'язання з фінансування довгострокової програми по розвитку діяльності позичальника шляхом укладення кредитних договорів, а позичальник взяв на себе обов'язок своєчасно та у повному обсязі погашати ОСОБА_4 заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом та інші платежі за кредитним договором (пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Генеральної угоди) (а.с. 179-195, т.1).

Надалі сторони додатковими угодами вносили зміни та доповнення до Генеральної угоди, а саме: №151208N4-1 від 31 липня 2009 року, №151208N4-2 від 01 вересня 2009 року, №151208N4-3 від 30 вересня 2009 року, №151208N4-4 від 30 жовтня 2009 року, №151208N4-5 від 30 листопада 2009 року, №151208N4-6 від 20 грудня 2009 року, №151208N4-7 від 03 березня 2010 року, №151208N4-8 від 31 березня 2010 року, №151208N4-9 від 03 червня 2010 року, №151208N4-10 від 03 березня 2011 року, №151208N4-11 від 31 березня 2011 року та №151208N4-12 від 31 травня 2011 року. (надалі Генеральна угода) (а.с. 196-211, т.1).

08 жовтня 2008 року, в рамках Генеральної угоди між ВАТ "Укрексімбанк", як кредитором та ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД, як позичальником, було укладено:

- кредитний договір №151208К53, згідно умов якого банк зобов'язувався надати відповідачу кредит (невідновлювальну відкличну кредитну лінію) з лімітом 8 708 300,00 доларів США до 07 жовтня 2011 року зі сплатою 15,25% річних (п.п. 3.2.1., 3.2.2., 3.2.3., 3.2.5. цього кредитного договору) (а.с.1-18, т.2) ;

- кредитний договір №151208К54, згідно умов якого банк зобов'язувався надати відповідачу кредит (відновлювальну кредитну лінію) з лімітом кредитної лінії 16 291 700,00 доларів США до 07 жовтня 2009 року зі сплатою 14,75% річних. (п.п. 3.2.1., 3.2.3., 3.2.4., 3.2.6. цього Кредитного договору) (а.с.81-99, т.2)

В подальшому, до даних кредитних договорів, сторонами вносились зміни і доповнення, на підставі додаткових договорів - до кредитного договору №151208К53 - №151208К53-1 від 07 листопада 2008 року, №151208К53-2 від 20 листопада 2008 року, №151208К53-3 від 28 листопада 2008 року, №151208К53-4 від 05 грудня 2008 року, №151208К53-5 від 06 січня 2009 року, №151208К53-6 від 15 січня 2009 року, №151208К53-7 від 30 січня 2009 року, №151208К53-8 від 06 лютого 2009 року, №151208К53-9 від 26 лютого 2009 року, №151208К53-10 від 05 березня 2009 року, №151208К53-11 від 01 квітня 2009 року, №151208К53-12 від 07 квітня 2009 року, №151208К53-13 від 28 квітня 2009 року, №151208К53-14 від 07 травня 2009 року, №151208К53-15 від 29 травня 2009 року, №151208К53-16 від 30 червня 2009 року, №151208К53-17 від 07 липня 2009 року, №151208К53-18 від 31 липня 2009 року, №151208К53-19 від 07 серпня 2009 року, №151208К53-20 від 01 вересня 2009 року, №151208К53-21 від 30 вересня 2009 року, №151208К53-22 від 08 жовтня 2009 року, №151208К53-23 від 30 жовтня 2009 року, №151208К53-24 від 06 листопада 2009 року, №151208К53-25 від 30 листопада 2009 року, №151208К53-26 від 20 грудня 2009 року, №151208К53-27 від 03 березня 2010 року, №151208К53-28 від 31 березня 2010 року, №151208К53-29 від 30 квітня 2010 року, №151208К53-30 від 03 червня 2010 року, №151208К53-31 від 30 липня 2010 року, №151208К53-32 від 31 січня 2011 року, №151208К53-33 від 03 березня 2011 року, №151208К53-34 від 31 березня 2011 року, №151208К53-35 від 31 травня 2011 року, №151208К53-36 від 29 лютого 2012 року (надалі - Кредитний договір №151208К53) (а.с.19-80, т.2) та - до Кредитного договору №151208К54 - №151208К54-1 від 07 листопада 2008 року, №151208К54-2 від 20 листопада 2008 року, №151208К54-3 від 28 листопада 2008 року, №151208К54-4 від 28 листопада 2008 року, №151208К54-5 від 05 грудня 2008 року, №151208К54-6 від 06 січня 2009 року, №151208К54-7 від 15 січня 2009 року, №151208К54-8 від 30 січня 2009 року, №151208К54-9 від 06 лютого 2009 року, №151208К54-10 від 16 лютого 2009 року, №151208К54-11 від 26 лютого 2009 року, №151208К54-12 від 05 березня 2009 року, №151208К54-13 від 01 квітня 2009 року, №151208К54-14 від 07 квітня 2009 року, №151208К54-15 від 28 квітня 2009 року, №151208К54-16 від 07 травня 2009 року, №151208К54-17 від 29 травня 2009 року, №151208К54-18 від 30 червня 2009 року, №151208К54-19 від 07 липня 2009 року, №151208К54-20 від 31 липня 2009 року, №151208К54-21 від 07 серпня 2009 року, №51208К54-22 від 01 вересня 2009 року, №151208К54-23 від 07 вересня 2009 року, №151208К54-24 від 30 вересня 2009 року, №151208К54-25 від 08 жовтня 2009 року, №151208К54-26 від 30 жовтня 2009 року, №151208К54-27 від 06 листопада 2009 року, №151208К54-28 від 30 листопада 2009 року, №151208К54-29 від 20 грудня 2009 року, №151208К54-30 від 03 березня 2010 року, №151208К54-31 від 31 березня 2010 року, №151208К54-32 від 30 квітня 2010 року, №151208К54-33 від 03 червня 2010 року, №151208К54-34 від 30 липня 2010 року, №151208К54-35 від 31 січня 2011 року, №151208К54-36 від 03 березня 2011 року, №151208К54-37 від 31 березня 2011 року, №151208К54-38 від 31 травня 2011 року, № 151208К54-39 від 29 лютого 2012 року (надалі - Кредитний договір №151208К54) (а.с. 100-165, т.2) , якими неодноразово продовжувались строки сплати відсотків за попередні місяці, змінювалися графіки їх сплати та неодноразово продовжувались і змінювались графік, порядок та строки сплати комісії за управління кредитом.

Факт укладення зазначених договорів сторонами не заперечується.

Відповідно до п.п. 3.5.1., 3.5.2. даних кредитних договорів (№151208К53 та №151208К54), позичальник сплачує банкові відсотки за користування кредитом у валюті кредиту, які нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця. Протягом цього періоду сплачуються проценти за попередній місяць. Проценти за останній період нарахування процентів підлягають оплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом.

За п.п. 3.2.6 кредитного договору №151208К53 та п.п. 3.2.7. кредитного договору №151208К54 від 08 жовтня 2008 року, розмір комісії за управління кредитом складає 0,025% від ліміту кредитної лінії, зі щомісячною сплатою.

Згідно п.п. 4.1.1. Кредитних договорів №151208К53 та №151208К54 від 08 жовтня 2008 року передбачено, що позичальник зобов'язаний сплатити банкові комісію за управління кредитом, розмір якої нараховується за відповідний період управління кредитом у національній валюті за курсом Нацбанку України на дату нарахування і підлягає сплаті щомісяця до 7 числа місяця, наступного за розрахунковим. Комісія за управління кредитом за останній період нарахування комісії за управління підлягає сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом.

ОСОБА_4 позичальнику кредитних коштів, а отже і виконання прийнятих на себе зобов'язань по кредитуванню підтверджується:

1. За кредитним договором №151208К53 в розмірі 8708300,00 доларів США:

- випискою з рахунку №20734010228152 (а.с.119-178, т.1) ;

- платіжним дорученням в іноземній валюті №1 від 09 жовтня 2008 року (а.с.136, т. 3) ;

- зведеним меморіальним ордером від 09 жовтня 2008 року (а.с.137, т. 3) ;

- меморіальним валютним ордером №1 від 09 жовтня 2008 року (а.с.138, т.3) .

2. За кредитним договором №151208К54 в розмірі 11380000,00 доларів США:

- випискою з рахунку №20623010328152 (а.с.60-118, т. 1) ;

- платіжним дорученням в іноземній валюті №2 від 09 жовтня 2008 року (а.с.139, т.3) ;

- зведеним меморіальним ордером від 09 жовтня 2008 року (а.с.140, т.3) ;

- меморіальним валютним ордером №2 від 09 жовтня 2008 року (а.с. 141, т.3);

- заявою №2 про продаж іноземної валюти за рахунок кредитних коштів від 10 жовтня 2008 року (а.с.142, т.3);

- меморіальним ордером №23686 від 10 жовтня 2008 року (а.с.143, т.3) .

ОСОБА_4, вважаючи, що позичальником не виконуються зобов'язання за кредитними договорами за Генеральною угодою №151208N4, зокрема щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також плат та комісій, надіслав на адресу позичальника вимогу №158-02/10236 від 15 грудня 2011 року про усунення порушення зобов'язань, в якій вимагав здійснити протягом 10 банківських днів з моменту отримання зазначеної вимоги погашення простроченої заборгованості (а.с. 50-52, т.3).

18 червня 2012 року Банк звернувся до господарського суду Волинської області із позовом до позичальника - ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД про стягнення 27189059,33 доларів США та 497807,26 грн. з підстав невиконання позичальником умов кредитних договорів №151208К53 та №151208К54 від 08 жовтня 2008 року (справа №5004/742/12).

Рішенням господарського суду Волинської області від 03.09.2012 року по справі №5004/742/12, яке набрало законної сили, позов було задоволено.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 у справі №903/623/13, залишеною в силі постановою Верховного Суду України від 19.10.2016, прийнято рішення про ліквідацію боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад-Продакшн» ЛТД.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 14.03.2016 до державного реєстру внесено запис №11981170025006425 про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД.

Отже, факти направлення ОСОБА_4 позичальнику вимоги №158-02/10236 від 15 грудня 2011 року про усунення порушення зобов'язань, задоволення господарським судом Волинської області позову по справі №5004/742/12, ліквідація позичальника - товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад-Продакшн» ЛТД свідчать про порушення позичальником умов кредитних договорів по своєчасному поверненню кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, а також по сплаті інших передбачених платежів.

На виконання ст. 24 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень позивачем було зареєстровано відомості щодо звернення стягнення на предмети застави за договорами застави (а.с. 53-61, т.3) .

04.04.2013 року в зв'язку із тим, що позичальником не було відредаговано на вимогу №158-02/10236 від 15 грудня 2011 року, не виконано умови кредитних договорів, що призвело до виникнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20088300,00 доларів США, Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області із даним позовом до відповідачів, як заставодавців рухомого та нерухомого майна, про звернення стягнення на відповідне рухоме та нерухоме майно в рахунок погашення наявної заборгованості.

Сторонами не заперечувалися факти укладення договорів іпотеки та застави.

08 жовтня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями "Євролакт" (іпотекодавець) та відкритим акціонерним товариством "Укрексімбанк" (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір №151208Z127, відповідно до умов якого (п. 1.1. договору), іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги, іпотекодержателя, що випливають з Генеральної угоди від 08.10.2008 року №151208N4 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках генеральної угоди, їй підпорядковуються та є додатками до неї, є які від'ємними її частинами та складають єдиний документ), укладеної між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад-Продакшн» ЛТД, відповідно до якої банк при виконанні боржником умов та положень, визначених в кредитному договорі, проводить кредитні операції виключно в межах загального ліміту заборгованості за кредитним договором, встановленим у розмірі, що не перевищує суму, еквівалентну 25000000,00 дол. США, терміном користування до 07 жовтня 2013 року.

08 жовтня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями "Євролакт" (заставодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Укрексімбанк" (заставодержатель) було укладено договір застави №151208Z131, відповідно до умов якого (п. 1.1. договору), заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя. що випливають з генеральної угоди від 08 жовтня 2008 року №151208N4 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках генеральної угоди, їй підпорядковуються та є до датками до неї, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ), укладеної між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад-Продакшн» ЛТД (боржник), відповідно до якої банк при виконанні боржником умов та положень, визначених в кредитному договорі, проводить кредитні операції виключно в межах загального ліміту заборгованості за кредитним договором, встановленим у розмірі, що не перевищує суму, еквівалентну 25000000,00 дол. США, терміном користування до 07 жовтня 2013 року.

08 жовтня 2008 року між Публічним акціонерним товариством "Вознесенський сиркомбінат" (заставодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Укрексімбанк" (заставодержатель) було укладено договір застави №151208Z132, відповідно до умов якого (п. 1.1. договору), заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя. що випливають з генеральної угоди від 08 жовтня 2008 року №151208N4 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках генеральної угоди, їй підпорядковуються та є до датками до неї, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ), укладеної між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад-Продакшн» ЛТД (боржник), відповідно до якої банк при виконанні боржником умов та положень, визначених в кредитному договорі, проводить кредитні операції виключно в межах загального ліміту заборгованості за кредитним договором, встановленим у розмірі, що не перевищує суму, еквівалентну 25000000,00 дол. США, терміном користування до 07 жовтня 2013 року.

05 грудня 2008 року між Публічним акціонерним товариством "Вознесенський сиркомбінат" (іпотекодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Укрексімбанк" (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір №151208Z128 відповідно до умов якого (п. 1.1. договору), іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з генеральної угоди від 08 жовтня 2008 року №151208N4 з усіма чинними кредитними договорами, м укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є Додатками до нього невід'ємними її частинами та складають єдиний документ), укладеної між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад-Продакшн» ЛТД (боржник), відповідно до якої банк при виконанні боржником умов та положень, визначених в кредитному договорі, проводить кредитні операції виключно в межах загального ліміту заборгованості за кредитним договором, встановленим у розмірі, що не перевищує суму, еквівалентну 25000000,00 дол. США, терміном користування до 07 жовтня 2013 року.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитними договорами, нарахування пені та 3 % річних:

- 20088300,00 доларів США - заборгованість за тілом кредиту по кредитним договорам;

- 2954606,21 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом та 117337,88 грн. - заборгованість по комісії за управління кредитом відповідно до умов кредитного договору №151208К53 від 08 жовтня 2008 року;

- 3757537,77 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом та 368254,27 грн. - заборгованість по комісії за управління кредитом відповідно до умов кредитного договору №151208К54 від 08 жовтня 2008 року.

Пунктом 7.2. кредитних договорів №151208К53 від 08 жовтня 2008 року, №151208К54 від 08 жовтеня 2008 року передбачено, що у разі невиконання зобов'язань згідно з п.п. 3.4.1., 3.5.1. цих договорів позичальник сплачує ОСОБА_4 пеню у валюті кредиту. У разі невиконання зобов'язань згідно з п. 4.1. цих договорів Позичальник сплачує ОСОБА_4 пеню у гривнях. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2. цих договорів, і підлягає сплаті на відповідні рахунки.

За прострочення позичальником платежів за кредитними договорами №151208К53 від 08 жовтня 2008 року, №151208К54 від 08 жовтня 2008 року ОСОБА_4 нараховано пеню в загальній сумі 1321760,93 дол. США та 41884,06 грн., з них:

- згідно Генеральної угоди №151208 від 08 жовтня 2008 року та кредитного договору №151208К53 від 08 жовтня 2008 року 343796,42 дол. США - пеня за несвоєчасне повернення кредиту , 232718,71 дол. США - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом , 12825,91 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом ;

- згідно Генеральної угоди №151208 від 08 жовтня 2008 року та кредитного договору №151208К54 від 08 жовтня 2008 року 449272,91 дол. США - пеня за несвоєчасне повернення кредиту , 295972,89 дол. США - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом , 29058,15 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом .

Згідно положень ст. 625 ЦК України ОСОБА_4 також за порушення грошових зобов'язань було нараховано 3% річних.

Письмові розрахунки позивача містяться у матеріалах справи, які виконані позивачем з огляду на підтверджуючі видачу кредитних коштів документів та виписок по рахунках, про які судом було зазначено вище.

Так згідно наданих розрахунків (а.с. 193-218, т. 10).

Станом на 26.03.2013 року заборгованість ТОВ Каскад-Продакшн ЛТД перед AT Укрексімбанк за Кредитними договорами за Генеральною угодою №151208N4 становить 29294285,29 дол. США (234149222,32 грн. за офіційним курсом Національного банку України станом на 26.03.2013 року , 1 дол. США - 7,993 грн.) та 548 969,64 грн., яка складається із заборгованості за:

1. Кредитним договором №151208К53:

- 8 708 300,00 дол. США - заборгованість за тілом кредитом;

- 343 796,42 дол. США - пеня за прострочення погашення тіла кредиту, нарахована за період з 10.10.2011 року по 10.04.2012 року;

- 2954606,21 дол. США - заборгованість за процентами, нарахованими за період з 09.10.2008 року по 26.03.2013 року;

- 232718,71 дол. США - пеня за прострочення сплати процентів, нарахована за період з 10.10.2011 року по 26.03.2013 року;

- 117337,88 грн. - заборгованість за платою за управління кредитом, нарахованою за період з 01.10.2008 року по 31.01.2012 року;

- 12 825,91 грн. - пеня за прострочення сплати комісії за управління кредитом, нарахована за період з 01.05.2011 року по 08.08.2012 року;

- 510 070,18 дол. США - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті основного боргу та процентів, нараховані за період з 10.10.2011 року по 26.03.2013 року;

- 5 384,69 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті частини нарахованої комісії за управління кредитом, нараховані за період з 01.05.2011 року по 26.03.2013 року.

2. Кредитним договором №151208К54 в розмірі:

- 11 380 000,00 дол. США - заборгованість за тілом кредитом;

- 449 272,91 дол. США - пеня за прострочення погашення тіла кредиту, нарахована за період з 10.10.2011 року по 10.04.2012 року;

- 3 757 537,77 дол. США - заборгованість за процентами, нарахованим за період 09.10.2008 року по 26.03.2013 року;

- 295 972,89 дол. США - пеня за прострочення сплати процентів, нарахована за період 10.10.2011 року по 26.03.2013 року;

- 368 254,27 грн. - заборгованість за комісією за управління кредитом, нарахованою за період з 01.10.2008 року по 31.10.2011 року;

- 29 058,15 грн. - пеня за прострочення сплати комісії за управління кредитом, нарахованої за період з 10.10.2011 року по 08.05.2012 року;

- 662010,20 дол. США - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті основного боргу та процентів, нараховані за період з 10.10.2011 року по 26.03.2013 року;

- 16 108,74 грн. - 3% річних у зв'язку з простроченням зобов'язань за договором по сплаті нарахованої комісії за управління кредитом, нараховані за період з 10.10.2011 року по 26.03.2013 року.

Суд зазначає, що належними доказами, які підтверджують, зокрема, наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути, в першу чергу, первинні документи, інші бухгалтерські документи та документи фінансової звітності, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , відтак, згідно з положеннями частини 1 даної статті, -підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо, - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - ОСОБА_9 про бухгалтерський облік): первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

В Україні всі юридичні особи зобов'язані вести бухгалтерський облік, що визначається ст. 1 Закону про бухгалтерський облік як процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону про бухгалтерський облік вказаний закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством .

Поряд з тим, ч. З ст. 6 Закону про бухгалтерський облік зазначає: Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності . Звідси випливає, що бухгалтерський облік банківських установ здійснюється на підставі спеціальних норм. ОСОБА_9 пояснюється особливостями їх статутної діяльності, які закріплені у ст. ст. 17, 19, 20, 47, 49, 51, 55, 56 Закону України Про банки і банківську діяльність від 07.12.2000 ОСОБА_9 визначає, що банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги . Такий статус обумовлює специфіку у вирішенні питань внутрішньої облікової політики, а ст. 68 цього ж Закону встановлює: ОСОБА_4 організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання , користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни . У відносинах, що виникли застосуванню підлягають Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затвердженими Постановою Правління НБУ від 18.06.2003 № 255; ОСОБА_10 рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкція про його застосування, затвердженими Постановою Правління НБУ №280 від 17.06.2004; Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженою Постановою Правління НБУ № 481 від 27.12.2007 тощо.

Відповідно до п. 5.5. Положення про організацію операційної діяльності в банках України Постанова Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 (далі - Положення № 254) форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Нормами п. 5.6. Положення № 254 встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Отже, розрахунок заборгованості було здійснено згідно з нормами чинного законодавства України, зокрема, виходячи з даних бухгалтерського обліку та на підставі наданих первинних документів про видачу кредитних коштів, наданих до матеріалів справи виписок по рахунках, в яких відображено відповідні операції.

Згідно до правової позиції, яку висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від. 24.01.2018 у справі № 913/758/16 У відповідності до положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - ОСОБА_9 про бухгалтерський облік) належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути документи первинного бухгалтерського обліку та інформація з регістрів бухгалтерського обліку, оформлені у відповідності до вимог Закону про бухгалтерський облік.

За приписами cm. 9 Закону про бухгалтерський облік інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік є процесом виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень (cm. 1 Закону про бухгалтерський облік).

Внесення відомостей щодо умов кредитування клієнтів та всіх здійснених фінансових операцій до програмного комплексу банку є, окрім іншого, вимогою положення Про організацію операційної діяльності в банках України , затвердженого постановою Правління НБУ №254 від 18.06.2003 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №559/7880.

Позивачем, на підтвердження обліковування сум, що є предметом стягнення у цьому спорі, надані банківські виписки з рахунків боржника, які підтверджують наявність заборгованості відповідача перед позивачем .

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 30.01.2018 у справі № 591/3284/15-ц, зокрема, зазначив: Приймаючи додані банком, на підтвердження своїх вимог, до позовної заяви фотокопії документів, які стосуються предмета позову, апеляційний суд вірно прийняв їх як належний доказ у справі, оскільки вони посвідчені у встановленому порядку, а також: обґрунтовано прийняв до уваги надані виписки банку по особовим рахункам відповідача, відкритих у позивача, з 02 серпня 2013 року по 20 травня 2016 року, а також: з 29 липня 2013 року по 04 липня 2016 року (т. 1 а.с. 179-216), які відносяться до первинних бухгалтерських документів, і які підписані відповідальними працівниками ПАТ Дельта Банк та засвідчені, відповідно, відбитком печатки ПАТ Дельта Банк та штампом банку .

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи зазначене, подані Позивачем документи, зокрема виписки по рахункам, є належними доказами наявності заборгованості позичальника за кредитними договорами.

Належний розрахунок заборгованості було подано з позовною заявою та уточнений, більш розширений, на виконання вимог суду (а.с. 191 - 224, т. 10) .

Згідно наданої позивачем довідки (а.с. 13, т.13) в ході проведення ліквідаційної процедури у справі №903/623/13 про банкрутство ТОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД, порушеної господарським судом Волинської області, AT «Укрексімбанк» 19 грудня 2017 року були отримані кошти в розмірі 4 559 691,88 грн. згідно із меморіальним ордером №1 від 19 грудня 2017 року (том 13 а.с. 14) та направлені на погашення заборгованості за простроченими процентами позичальника за кредитним договором від 08 жовтня 2008 року №151208К53 (еквівалент 163 521,81 дол. США), що укладений в рамках Генеральної угоди від 08 жовтня 2008 pоку №151208N4.

Позивачем також повідомлено, що в рамках виконавчого провадження, відкритого з метою виконання рішення Господарського суду Волинської області від 03 вересня 2012 року та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2012 року у справі №5004/742/12 ТОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД не здійснювало іншого погашення заборгованості за основним боргом, процентами, комісією за управління, тощо за Кредитними договорами від 08 жовтня 2008 року №151208К53 та від 08 жовтня 2008 року №151208К54, які діють в рамках Генеральної угоди від 08 жовтня 2008 pоку №151208N4.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11 липня 2018 року по справі 910/4435/18, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями "Євролакт", Публічного акціонерного товариства "Вознесенський сиркомбінат" до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк") про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором №151208Z127 від 08 жовтня 2008 року, визнання припиненою застави за договором застави №151208Z131 від 08 жовтня 2008 року, визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором №151208Z128 від 05 грудня 2008 року та визнання припиненою застави за договором застави №151208Z132 від 08 жовтня 2008 року.

Таким чином, судом встановлено факт чинності укладених між Позивачем та Відповідачами забезпечувальних договорів за умови припинення основного зобов'язання - Генеральної угоди та кредитних договорів до неї, у зв'язку із банкрутством та послідуючою ліквідацією позичальника - ТОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо характеру спірних правовідносин.

З огляду на предмет позову між позивачем та відповідачами склалися правовідносини з приводу забезпечення виконання зобов'язання позичальника - ТОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД за кредитними договорами на підставі укладених із Позивачем договорів іпотеки та застави.

Зазначені правовідносини в частині регулювання виконання сторонами умов договорів іпотеки та застави регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України про договір, а в частині унормування цих відносин ст. ст. 546, 572-593 ЦК України, а також положеннями Закону України Про іпотеку та Закону України Про заставу .

Мотиви задоволення позову виходячи із встановлених судом обставин.

Як було зазначено судом вище, Позивачем протягом розгляду справи доведено наявність підстав для звернення стягнення за договорами застави. Розрахунок сум заборгованості по тілу кредиту, нарахованих відсотках, комісій, пені та 3% річних судом прийнято як вірний з огляду на те, що протягом розгляду справи відповідачами не спростовано правильність цього розрахунку із наданням контррозрахунку виконаного згідно умов кредитних договорів.

Крім того, відповідачі не були позбавлені можливості надати судові висновок експерта з порушеного питання відповідно до ч. 3 ст. 98 ГПК України.

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За правилами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на те, що Позичальником порушено зобов'язання за кредитними договорами за Генеральною угодою №151208N4 ) є підстави для нарахування пені на суму прострочених платежів: по кредитах, по процентах за користування кредитами та по комісіях (платах).

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на гримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (cт. 19 Закону України Про заставу ).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Разом з цим, ч. 2. ст. 35 Закону про іпотеку закріплено право іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Отже згідно положень названих ст. ст. 546, 572-593 ЦК України, Закону України Про іпотеку та Закону України Про заставу підставою звернення стягнення на майно є невиконання основного зобов'язання, забезпеченого заставою та іпотекою, в момент настання терміну його виконання.

У зв'язку з цим Позивач як заставодержатель та іпотекодержатель вправі просити суд стягнути суму заборгованості за кредитними договорами за Генеральною угодою №151208N4 шляхом звернення стягнення на предмети застави та іпотеки на підставі укладених угод.

Позивачем судові доведено належними та допустимими доказами обставини щодо:

- отримання позичальником кредитних коштів за кредитними договорами 53-54 на загальну суму 20088300 доларів США, що підтверджується наданими позивачем доказами зазначеними судом під час встановлення обставин;

- невиконання позичальником - ТОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД умов кредитних договорів по поверненню кредитних коштів та сплаті передбачених платежів, що підтверджується наданою позивачем вимогою про сплату боргу, яку позичальник залишив без задоволення;

- утворення заборгованості у зв'язку із неповерненням кредитів, сплаті відсотків за користування кредитом, комісії підтверджується рішеннями судів про стягнення коштів з позичальника та банкрутство позичальника.

Позивач просить в рахунок погашення наявної перед ним заборгованості за кредитними договорами звернути стягнення на рухоме і нерухоме майно, що є предметом договорів застави та іпотеки.

Такий спосіб реалізації предмета забезпечення зумовлений, зокрема, тим, що експертиза, що проводилась в рамках даної справи, була проведена не щодо усього майна, переданого в забезпечення, тому експертний висновок є неповним.

Крім того, з моменту проведення експертизи сплинув вже не один рік. Зважаючи на динаміку зміни цін в Україні, зазначені в експертному висновку суми є неактуальними.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).

Пункт 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства відносить розумність строків розгляду справи судом.

При цьому, слід звернути увагу на висновки, зроблені ОСОБА_11 Палатою Верховного Суду в постанові від 21.03.2018 у справі № 235/3619/15-ц: У справі, яка розглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши наявність заборгованості за кредитним договором, порушення обов'язків іпотекодавцем, прийняв рішення про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом продажу вищевказаного нерухомого майна ПАТ Укрсоцбанк від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України Про іпотеку за ціною, встановленою за згодою сторін або на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності нарівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

При цьому суд не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 Закону України Про іпотеку .

Виходячи зі змісту поняття ціна , як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України Про іпотеку можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України Про іпотеку встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Разом з тим відповідно до статей 19, 57 Закону України Про виконавче провадження сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_11 Верхового Суду дійшла висновку про те, що у спорах цієї категорії, лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень .

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, у зв'язку із тим, що Позивачем отримано частину коштів внаслідок ліквідації позичальника, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 13, т.13) , позов підлягає частковому задоволенню.

Мотиви суду по відхиленню аргументів відповідачів.

Як було зазначено судом встановлено факт чинності укладених між Позивачем та Відповідачами забезпечувальних договорів за умови припинення основного зобов'язання - Генеральної угоди та кредитних договорів до неї, у зв'язку із банкрутством та послідуючою ліквідацією позичальника - ТОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД. Факт ліквідації боржника за кредитним договором з унесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договорів іпотеки/застави, які укладено для забезпечення виконання кредитних договорів боржником.

Жодної залежності задоволення позовних вимог у справі від факту відшкодування чи невідшкодування Позивачем заборгованості позичальника за рахунок створеного ним страхового резерву, чинним законодавством України не передбачено. Порядок списання банками заборгованості за рахунок створеного ним страхового резерву застосовується з метою ведення податкового обліку та оподаткування доходів, відповідно до вимог чинного законодавства.

Відтак, зазначене вище твердження Відповідачів є безпідставним та необґрунтованим, таким, що не має відношення до предмету спору у даній справі.

Однак, такі твердження ТОВ СУБП Євролакт є безпідставними та необгрунтованими.

Думка ТОВ СУБП Євролакт про те, його пропозиції є вигідними для ОСОБА_4, є лише його суб'єктивною, нічим не підтвердженою думкою.

ОСОБА_4 не зобов'язаний погоджуватися на пропозиції, які не є економічно вигідними для ОСОБА_4.

Посилаючись на викладене, суд зазначає, що 13.06.2012 року є датою, з якої позовна давність була перервана, та з якої заново почався перебіг позовної давності.

Крім того, кінцевий термін погашення кредиту за кредитними договорами встановлено до 07.10.2011 року, а з даним позовом позивач звернувся до суду 04.04.2013 року, тобто позивачем не пропущено трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 237, 238, 241 ГПК України

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити частково.

2. В рахунок погашення наявної перед публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 127, код ЄДРПОУ 00032112) заборгованості за кредитним договором №151208К53 від 08.10.2008 року та кредитним договором №151208К54 від 08.10.2008 року, укладеними в рамках Генеральної угоди №151208N4 від 08.10.2008 року, в розмірі 29130763,48 дол. США та 548969,64 грн. звернути стягнення на рухоме і нерухоме майно, що є предметом застави та іпотеки за:

- договором застави № 151208Z131 від 08.10.2008 року укладеним між відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» , ідентифікаційний код 00032112, та товариством з обмеженою відповідальністю «Євролакт» , ідентифікаційний код 32332395, який посвідчений 08.10.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрований в реєстрі за № 3239, а саме - обладнання та інші основні засоби, транспортні засоби та спецтехніка, які належать на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями «Євролакт» (43026, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 32332395);

- іпотечним договором № 151208Z127 від 08.10.2008 року укладеним між відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» , ідентифікаційний код 00032112, та товариством з обмеженою відповідальністю «Євролакт» , ідентифікаційний код 32332395, який посвідчений 08.10.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрований в реєстрі за № 3237, а саме нерухоме майно - частину головного виробничого комплексу літ. "Д-2", загальною площею 1372,9 кв.м., що становить 7/100 частин комплексу розташованого у м. Вознесенську, вул. Молодогвардійська, 58а і яке належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями «Євролакт» (43026, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 32332395);

- договором застави № 151208Z132 від 08.10.2008 року укладеним між відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» , ідентифікаційний код 00032112, та відкритим акціонерним товариством «Вознесенський сиркомбінат» , ідентифікаційний код 00446598, який посвідчений 08.10.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрований в реєстрі за № 3240, а саме рухоме майно - обладнання та інші основні засоби, що належать на праві вланості публічному акціонерному товариству «Вознесенський сиркомбінат» (43006, Волинська область, м. Луцьк, вул. Ківерцівська, буд. 9, код ЄДРПОУ 00446598);

- іпотечним договором № 151208Z128 від 05.12.2008 року укладеним між відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» , ідентифікаційний код 00032112 та відкритим акціонерним товариством «Вознесенський сиркомбінат» , ідентифікаційний код 00446598, який посвідчений 05.12.2008 року приватним нотаріусом Вознесенського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі за № 3154, а саме нерухоме майно - частину головного виробничого комплексу літ. "Д-2", загальною площею 19467,20 кв.м., що становить 93/100 частин комплексу розташованого у м. Вознесенську, вул. Молодогвардійська, 58а, яке належить на праві власності публічному акціонерному товариству «Вознесенський сиркомбінат» (43006, Волинська область, м. Луцьк, вул. Ківерцівська, буд. 9, код ЄДРПОУ 00446598),

з визначенням способу реалізації предмета застави шляхом продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеної в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до чинного законодавства України.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями «Євролакт» (43026, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 32332395) на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 127, код ЄДРПОУ 00032112) судовий збір у сумі 34410,00 грн.

5. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Вознесенський сиркомбінат» (43006, Волинська область, м. Луцьк, вул. Ківерцівська, буд. 9, код ЄДРПОУ 00446598) на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 127, код ЄДРПОУ 00032112) судовий збір у сумі 34410,00 грн.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Південно-Західного апеляційного господарського суду в порядку визначеному главою 1 розділу 4 ГПК України із врахуванням його перехідних положень.

Рішення набирає законної сили згідно положень ст. 241 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 08.02.2019 року.

Суддя А.П. Алексєєв


Суд	Господарський суд Миколаївської області
Дата ухвалення рішення	23.01.2019
Оприлюднено	16.02.2019
Номер документу	79845788
Судочинство	Господарське

Савицький Я.Ф.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 23.01.2019 по справі 915/689/13ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —915/689/13

Рішення
від 23.01.2019 по справі 915/689/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ