Ухвала

від 13.02.2019 по справі 922/2961/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"13" лютого 2019 р.Справа № 922/2961/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Фермерського господарства "Явірське", с.Явірське Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Пром", м.Харків про стягнення 3 285 279,99грн. за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Явірське" (далі за текстом - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Пром" (далі за тестом - відповідач) про стягнення 3285279,99грн., з яких: 2986618,19грн. вартості переданої на зберігання продукції у розмірі та 298661,80грн. штрафу у розмірі 10% від вартості продукції.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору складського зберігання сільськогосподарської продукції №3 від 20.09.2017.

Ухвалою від 19.11.2018 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.12.2018.

04 грудня 2018 року від відповідача надійшов відзив, у якому він проти задоволення позову заперечив. При цьому, зазначив, що він 18.01.2018 на виконання умов Договору складського зберігання сільськогосподарської продукції №3 від 20.09.2017 направляв на електронну адресу позивача проект договору купівлі-продажу, переданої на зберігання продукції (соєвих бобів). Однак позивач від укладення цього договору відмовився через те, що не погодився із запропонованою ціною на соєві боби. Отже, підстави для застосування штрафу згідно пункту 9.3 цього Договору відсутні. Крім того, згідно пункту 5.1 договору №3 від 20.09.2017 зберігач відпускає продукцію поклажедавцеві лише у разі наявності письмової угоди сторін про не виконання умов розділу 9 цього договор. Однак така угода сторонами не укладалася. Також відповідач зазначив про нездійснення позивачем оплати за послуги зберігання, тому ним було застосовано такий спосіб забезпечення як притримання.

11 грудня 2018 року від відповідача надійшло клопотання, в якому він просив зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №646/8288/18 стосовно директора відповідача - гр.ОСОБА_1

У підготовчому засіданні 11.12.2018 судом оголошено перерву до 15.01.2019.

14 січня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що не отримував від відповідача проекту основного договору (купілві-продажу соєвих бобів, переданих на зберігання), а тому був змушений самостійно ініціювати процес повернення своєї продукції. Однак відповідач відмовився повертати продукцію, що передавалася на зберігання. У зв'язку із цим, позивач зазначив, що оскільки відповідачем не забезпечувалися оздоровчі заходи щодо переданої на зберігання продукції, на даний час якість продукції змінилася настільки, що її неможливо використати за первісним призначенням. Отже, з вищевикладеного можна зробити висновок, що передане на зберігання продукція продана або втрачена, а тому відповідач відповідно до статті 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" повинен відшкодувати вартість переданого на зберігання зерна (соєвих бобів).

У підготовчому засіданні 15.01.2019 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 06.02.2019.

04 лютого 2019 року від відповідача повторно надійшло клопотання про припинення провадження у справі, в якому він просив зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №646/8288/18 стосовно директора відповідача - гр.ОСОБА_1

У судовому засіданні 06.02.2019 судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №646/8288/18. При цьому суд виходив з того, що наведені відповідачем обставини не можуть бути підставою для зупинення провадження, зокрема, на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, оскільки при вирішення справи №646/8288/18, що розглядається в порядку кримінального судочинства, не будуть встановлюватися будь-які обставини, що мають значення для вирішення господарського спору у справі №922/2961/18.

Також, з метою перевірки доводів позивача про втрату відповідачем переданого на зберігання майна, у тому числі через зміну його якості внаслідок тривалого зберігання, а також отримання пояснень щодо передачі майна на зберігання за відсутності повного пакету документів, передбачених пунктом 2.4 Договору складського зберігання сільськогосподарської продукції №3 від 20.09.2017, судом у судовому засіданні 06.02.2019 оголошено перерву до 13.02.2019 для надання позивачу можливості надати відповідні пояснення.

11 лютого 2019 року від позивача надійшов лист №35 від 11.02.2019, в якому він зазначив про невиконанні відповідачем договірних умов щодо надання проекту договору купівлі-продажу переданої на зберігання продукції. Також, позивач вказав, що доказом відсутності у відповідача майна є те, що ним жодного разу не направлялися акти виконаних робіт/наданих послуг та рахунки на плату послуг зберігання відповідно до вимог пункту 6.3, 6.4 Договору складського зберігання сільськогосподарської продукції №3 від 20.09.2017. При цьому, позивач надав копії договорів поставки щодо придбання сої, врожаю 2017 року. При цьому, позивач зазначив, що фермерські господарства, у яких придбавалася соя, знаходяться на території Сумської області, а тому позивачу необхідний додатковий час для збирання всіх витребуваних судом документів. У зв'язку з цим, позивач просив відкласти розгляд справи для надання додаткових доказів.

У судове засідання 13.02.2019 представники сторін не з'явилися, про дату час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність залишення позову без розгляду, виходячи з наступного.

Частиною 4 статті 202 ГПК України встановлено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Також, згідно пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) без поважних причин не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, відповідно до вищевказаних імперативних норм процесуального законодавства нез'явлення позивача у судове засідання без поважних причин є підставою для залишення позову без розгляду.

У даному випадку позивачем не наведено суду поважних причин неявки його представника у призначене на 13.02.2019 судове засідання та не подано заяву про розгляд справи за його відсутності.

Так, заявляючи клопотання про відкладення розгляду справи, позивач посилався на необхідність надання додаткових доказів.

У зв'язку з цим, суд зазначає, що неотримання або лише часткове отримання позивачем певних доказів не є об'єктивною та непереборною обставиною, що позбавила позивача можливості забезпечити явку його представника у призначене на 13.02.2019 судове засідання.

До того ж, позивачем жодним чином не доведено самого факту неможливості надання суду додаткових доказів у призначене на 13.02.2019 судове засідання, оскільки позивач є стороною договорів поставки сої та повинен мати у своєму розпорядженні примірники цих договорів та всі документи, що складені на їх виконання, у тому числі відповідні карантинні сертифікати.

За таких обставин, суд вважає, що неявка представника позивача у судове засідання не була обумовлена жодними поважними причинами.

Крім того, слід зазначити, що відповідною до статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Всупереч вказаній нормі процесуального законодавства, позивачем було подано нові докази (договори поставки сої, видаткові накладні та платіжні доручення) вже на стадій судового розгляду справи, без будь-якого обґрунтування неможливості їх подання у встановлений ГПК України строк з причин, що не залежали від неї, а також не було надано доказів направлення цих доказів відповідачу.

До того ж, слід зауважити, що у судовому засіданні 06.02.2019 обговорювалося питання про необхідність доведення позивачем факту втрати відповідачем переданого на зберігання майна або зміни його якості внаслідок тривалого зберігання.

У зв'язку з цим, позивачу слід було надати суду пояснення саме щодо втрати зерна відповідачем або зміни його якості, а також щодо наявності або відсутності карантинних сертифікатів, передбачених пунктом 2.6 Договору.

Натомість відповідач таких пояснень суду не надав, а обмежився лише наданням копій договорів поставки сої врожаю 2017 року, які не мають будь-яких посилань на спірні правовідносини позивача та відповідача щодо надання послуг зберігання.

При цьому, суд позбавлений можливості відкласти призначене на 13.02.2019 судове засідання із забезпеченням належного повідомлення учасників справи, у зв'язку із тим, що підготовче провадження у даній справі було закрито у підготовчому засіданні 15.01.2019, а тому згідно вимог частини 2 статті 195 ГПК України суд має розглянути справу в строк до 14.02.2019, включно.

До того ж, через неявку представника позивача у судове засідання суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з огляду на таке.

Стаття 936 ЦК України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі статтею 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до пункту 8.1 Договору складського зберігання сільськогосподарської продукції №3 від 20.09.2017 строк зберігання продукції - 6 місяців з моменту укладення цього договору. Отже, останнім днем строку зберігання продукції є 20.03.2018.

Статтями 948, 949 ЦК України визначено, що поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Таким чином, за загальним правилом, у зв'язку із закінченням строку зберігання у позивача виникає право, а у відповідача - обов'язок саме щодо повернення позивачу речі, яка була передана на зберігання (у даному випадку - соєвих бобів 2017 року врожаю).

Натомість позивачем у позові було заявлено вимогу про стягнення з відповідача вартості даного майна. При цьому, позивач вказує як на втрату (продаж) відповідачем переданого на зберігання майна, так і на те, що якість переданого на зберігання майна змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням.

У звязку з цим суд зазначає, згідно із статтею 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Отже, у відповідача може виникнути зобов'язання щодо відшкодування вартості переданого на зберігання майна лише у випадках, передбачених статтею 951 ЦК України. Відповідно, доведення цих обставин є необхідною умовою для вирішення спору у даній справі.

Натомість, через неявку представника позивача та ненадання ним відповідних пояснень щодо факту втрати (зміни якості) соєвих бобів, суд позбавлений можливості вирішити спір по суті в межах заявлених позивачем вимог.

При цьому, суд зауважує, що наявні у справі матеріали, у тому числі листи відповідача та відзив на позов, не містять підтвердження факту втрати або зміни якості переданого на зберігання майна, внаслідок чого воно не може бути використано за первісним призначенням.

Також слід зауважити, що відповідно до пункту 5.1 Договору складського зберігання сільськогосподарської продукції №3 від 20.09.2017 зберігач відпускає продукцію поклажодавцеві або уповноваженій ним особі у разі наявності письмової угоди сторін про невиконання умов розділу 9 цього договору.

Проте позивачем не надано суду пояснень з приводу укладення або неукладення такої угоди сторонами.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що представник позивача не з'явився у призначене на 13.02.2019 судове засідання без поважних причин, і його неявка перешкоджає вирішенню спору, що є підставою для залишення позову без розгляду згідно пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України.

При цьому, слід звернути увагу, що згідно частини 4 статті 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

На підставі викладеного, керуючись статтями 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Фермерського господарства "Явірське" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Пром" про стягнення 3285279,99грн. у справі №922/2961/18 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали.

Ухвалу підписано 15.02.2019.

Суддя ОСОБА_2