Рішення

від 18.04.2019 по справі 922/2961/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2961/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фермерського господарства "Явірське", с.Явірське Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Пром", м.Харків про стягнення 3 285 279,99грн за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Явірське" (далі за текстом - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Пром" (далі за тестом - відповідач) про стягнення 3285279,99грн., з яких: 2986618,19грн. вартості переданої на зберігання продукції та 298661,80грн. штрафу у розмірі 10% від вартості продукції.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору складського зберігання сільськогосподарської продукції №3 від 20.09.2017.

Ухвалою від 19.11.2018 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.12.2018.

04 грудня 2018 року від відповідача надійшов відзив, у якому він проти задоволення позову заперечив. При цьому, зазначив, що він 18.01.2018 на виконання умов Договору складського зберігання сільськогосподарської продукції №3 від 20.09.2017 направляв на електронну адресу позивача проект договору купівлі-продажу, переданої на зберігання продукції (соєвих бобів). Однак позивач від укладення цього договору відмовився через те, що не погодився із запропонованою ціною на соєві боби. Отже, підстави для застосування штрафу згідно пункту 9.3 цього Договору відсутні. Крім того, згідно пункту 5.1 договору №3 від 20.09.2017 зберігач відпускає продукцію поклажедавцеві лише у разі наявності письмової угоди сторін про не виконання умов розділу 9 цього договор. Однак така угода сторонами не укладалася. Також відповідач зазначив про нездійснення позивачем оплати за послуги зберігання, тому ним було застосовано такий спосіб забезпечення як притримання.

11 грудня 2018 року від відповідача надійшло клопотання, в якому він просив зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №646/8288/18 стосовно директора відповідача - гр.ОСОБА_1

У підготовчому засіданні 11.12.2018 судом оголошено перерву до 15.01.2019.

14 січня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що не отримував від відповідача проекту основного договору (купілві-продажу соєвих бобів, переданих на зберігання), а тому був змушений самостійно ініціювати процес повернення своєї продукції. Однак відповідач відмовився повертати продукцію, що передавалася на зберігання. У зв'язку із цим, позивач зазначив, що оскільки відповідачем не забезпечувалися оздоровчі заходи щодо переданої на зберігання продукції, на даний час якість продукції змінилася настільки, що її неможливо використати за первісним призначенням. Отже, з вищевикладеного можна зробити висновок, що передане на зберігання продукція продана або втрачена, а тому відповідач відповідно до статті 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" повинен відшкодувати вартість переданого на зберігання зерна (соєвих бобів).

У підготовчому засіданні 15.01.2019 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 06.02.2019.

04 лютого 2019 року від відповідача повторно надійшло клопотання про припинення провадження у справі, в якому він просив зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №646/8288/18 стосовно директора відповідача - гр.ОСОБА_1

У судовому засіданні 06.02.2019 судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотань відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №646/8288/18. При цьому суд виходив з того, що наведені відповідачем обставини не можуть бути підставою для зупинення провадження, зокрема, на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, оскільки при вирішення справи №646/8288/18, що розглядається в порядку кримінального судочинства, не будуть встановлюватися будь-які обставини, що мають значення для вирішення господарського спору у справі №922/2961/18.

У судовому засіданні 06.02.2019 оголошено перерву до 13.02.2019.

11 лютого 2019 року від позивача надійшов лист №35 від 11.02.2019, в якому він зазначив про невиконанні відповідачем договірних умов щодо надання проекту договору купівлі-продажу переданої на зберігання продукції. Також, позивач вказав, що доказом відсутності у відповідача майна є те, що ним жодного разу не направлялися акти виконаних робіт/наданих послуг та рахунки на плату послуг зберігання відповідно до вимог пункту 6.3, 6.4 Договору складського зберігання сільськогосподарської продукції №3 від 20.09.2017. При цьому, позивач надав копії договорів поставки щодо придбання сої, врожаю 2017 року. При цьому, позивач зазначив, що фермерські господарства, у яких придбавалася соя, знаходяться на території Сумської області, а тому позивачу необхідний додатковий час для збирання всіх витребуваних судом документів. У зв'язку з цим, позивач просив відкласти розгляд справи для надання додаткових доказів.

Ухвалою від 13.02.2019 позов Фермерського господарства "Явірське" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Пром" про стягнення 3285279,99грн. у справі №922/2961/18 залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 вищевказану ухвалу скасовано, а справу №922/2961/18 передано на розгляд суду першої інстанції.

Ухвалою від 12.04.2019 продовжено розгляд справи №922/2961/18, призначено судове засідання на 18.04.2019.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, однак 16.04.2019 від нього надійшов лист №53 від 16.04.2019, в якому він наполягає на задоволенні позовних вимог та просить розглянути справу без його участі.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив. Про дату час і місце судового засідання повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

20 вересня 2017 року між відповідачем, як зберігачем, та позивачем, як поклажодавцем, укладено договір складського зберігання сільськогосподарською продукції №3 (далі - Договір), за умовами якого поклажодавець зобов'язався передати зберігачу сільськогосподарську продукцію, орієнтованою кількістю, в тому числі окремими партіями, а саме - соєві боби врожаю 2017 року, кількістю до 500,0тон, а зберігач зобов'язався прийняти її на зберігання на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що передана на зберігання продукція залишається власністю поклажодавця протягом усього часу знаходження її на зберігання у зберігача.

Відповідно до пункту 4.1 Договору зберігач не має права розпорядження продукції, що передається на зберігання.

Згідно з пунктом 2.5 Договору продукція передається поклажодавцем на збереження і приймається зберігачем за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с.Заводи, вул. Миру, буд. 54-Б.

На виконання умов Договору, позивачем було передано, а відповідачем прийнято на зберігання соєві боби врожаю 2017 року у кількості 278,720тон, загальною вартістю 2986618,89грн., що підтверджується підписаним сторонами актом прийому-передачі від 25.10.2017.

Згідно з пунктом 3.1.3 Договору зберігач зобов'язаний зберігати продукцію протягом строку, встановленого пунктом 8.1. даного Договору.

Так, відповідно до пункту 8.1 Договору строк зберігання продукції - 6 (шість) місяців з моменту укладення цього договору.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його укладення і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як зазначає позивач у позові, головною метою укладення Договору було не зберігання продукції та не користування нею зберігачем, а її продаж у майбутньому, шляхом укладення між сторонами договору купівлі-продажу Продукції.

Так, відповідно до пункту 9.1 Договору сторони зобов'язалися до дати, визначеної в пункті 8.1 цього договору, укласти договір купівлі-продажу продукції, далі по тексту "Основний договір", на нижчевикладених умовах:

- предмет купівлі-продажу: продукція, передана на зберігання;

- вартість продукції дорівнює вартості продукції, переданої на зберігання, в т.ч. ПДВ з урахуванням доставки до складу Зберігача;

- базис поставки - склад Зберігача, що знаходиться за адресою, визначеною в пункті 2.5 цього Договору;

- строки оплати - протягом 10 робочих днів з моменту виставлення рахунків поклажодавцем.

Згідно з пунктом 9.2 Договору проект Основного договору доручається скласти зберігачу та направити його в електронному вигляді для погодження поклажодавцем на електронну адресу, вказану у цьому Договорі.

Позивач вказує, що відповідач свій обов'язок щодо складення проекту Основного договору та направлення його на погодження поклажодавцю не виконав. Також відповідач не виконав вимог пункту 3.1.2 Договору, відповідно до якого зберігач зобов'язаний не пізніше ніж за 7 днів до закінчення строку зберігання продукції попередити поклажодавця про закінчення строку і визначити строк витребування продукції.

У зв'язку з цим, позивач направив на адресу відповідача вимогу №141/03/18 від 14.03.2018, в якій просив повернути йому продукцію у зв'язку з виробничою необхідністю та закінченням строку зберігання продукції.

У відповідь на дану вимогу позивачем було отримано від відповідача лист за вихідним №04-1/05/18 від 04.04.2018, яким було повідомлено, що TOB "Укр-Агро-Пром" як зберігач відпускає зі зберігання продукцію ФГ "Явірське" як поклажодавцю у разі наявності письмової згоди сторін про не виконання умов розділу 9 Договору та при умові повної оплати послуг зберігача. Крім того, повідомлено, що відповідачем було направлено позивачу проект договору купівлі-продажу на виконання умов пункту 9.2 Договору.

Враховуючи відмову відповідача повернути продукцію зі зберігання, а також посилаючись на те, що на даний час продукція, яка була передана за Договором, не перебуває на зберіганні у відповідача, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 2986618,19грн. вартості переданої на зберігання продукції та 298661,80грн. штрафу у розмірі 10% від вартості продукції.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 936 ЦК України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі статтею 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до пункту 8.1 Договору складського зберігання сільськогосподарської продукції №3 від 20.09.2017 строк зберігання продукції - 6 місяців з моменту укладення цього договору. Отже, останнім днем строку зберігання продукції є 20.03.2018.

Статтями 948, 949 ЦК України визначено, що поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Разом із тим, згідно із статтею 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Отже, у відповідача виникає зобов'язання щодо відшкодування вартості переданого на зберігання майна у випадку втрати (нестачі) речі.

Саме через втрату відповідачем продукції позивачем у позові було заявлено вимогу про стягнення саме вартості переданого на зберігання майна.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд наголошує, що у даному випадку саме відповідач, як зберігач продукції, має можливість та повинен доводити факт наявності її на зберіганні.

Однак, відповідачем доводи позивача про втрату (продаж) переданої на зберігання продукції жодним чином не спростовано.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, суд вважає, що відповідач порушив договірні зобов'язання за Договором та втратив передану на зберігання продукцію, у зв'язку з чим має відшкодувати позивачу її вартість.

У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги про стягнення 2986618,19грн. вартості переданої на зберігання продукції законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 9.3 Договору сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладання Основного договору, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням в укладенні Основного договору або його не укладенням, включаючи упущену вигоду, а також сплатити штраф у розмірі 10% від вартості продукції, переданої на вберігання.

На підставі даної умови Договору позивач заявляє до стягнення вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі в розмірі 298661,80грн. (10% від вартості продукції, переданої на зберігання).

Суд вважає дану вимогу правомірною, оскільки за умовами пункту 9.2 Договору саме відповідач був зобов'язаний скласти та направити позивачу проект Основного договору.

Матеріали справи не містять належних доказів виконання відповідачем даного обов'язку.

Слід зазначити, що відповідачем до відзиву було додано проект договору купівлі-продажу, однак при цьому жодним чином не доведено факту направлення даного документа позивачу, у тому числі й засобами електронного зв'язку.

Також, відповідачем не надано доказів реагування з боку позивача на цей проект договору, а у випадку відсутності такого реагування - доказів повторного звернення до нього з метою з'ясування причин непогодження проекту договору.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач необґрунтовано ухилився від укладання Основного договору, а тому вимога про стягнення 298661,80грн. штрафу є такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Пром" (61020, Харківська область, м.Харків, пров.Метизний, буд.5, код 37447209) на користь Фермерського господарства "Явірське" (64224, Харківська область, Балаклійський район, с.Явірське, вул. Центральна, буд.81, код 39606310) 2986618,19грн. вартості переданої на зберігання продукції та 298661,80грн. штрафу у розмірі 10% від вартості продукції, 49279,20грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "02" травня 2019 р.

Суддя ОСОБА_2