Постанова

від 02.04.2019 по справі 922/2961/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2019 р. Справа № 922/2961/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Крестьянінов О.О.

за участю секретаря судового засідання Кладька А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Явірське" (вх.№680 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 13.02.2019 (ухвалу постановлено суддею Калантай М.В. у приміщенні господарського суду Харківської області, підписано 15.02.2019) у справі №922/2961/18

за позовом Фермерського господарства "Явірське", с.Явірське Харківської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Пром", м.Харків,

про стягнення 3285279,99 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Фермерське господарство "Явірське" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Пром" про стягнення 3285279,99 грн., з яких: 2986618,19 грн. вартості переданої на зберігання продукції та 298661,80 грн. штрафу у розмірі 10% від вартості продукції.

Ухвалою господарського суду від 19.11.2018 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 13.02.2019 позов Фермерського господарства "Явірське" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Пром" про стягнення 3285279,99 грн. у справі №922/2961/18 залишено без розгляду.

В обґрунтування вищевказаної ухвали суд першої інстанції зазначив, що представник позивача не з'явився у призначене на 13.02.2019 судове засідання без поважних причин, і його неявка перешкоджає вирішенню спору, що є підставою для залишення позову без розгляду згідно пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України; суд позбавлений можливості відкласти призначене на 13.02.2019 судове засідання із забезпеченням належного повідомлення учасників справи у зв'язку із тим, що підготовче провадження у даній справі було закрито у підготовчому засіданні 15.01.2019, а тому згідно вимог частини 2 статті 195 ГПК України суд має розглянути справу в строк до 14.02.2019 включно.

Позивач із ухвалою не погодився, у межах встановленого законом строку подав апеляційну скаргу, в якій просить вказану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі невірно відрахував строки для розгляду справи по суті, оскільки 06.02.2019, згідно з ухвалою від 15.01.2019, проводилося іще підготовче засідання, тому строк для розгляду справи, передбачений ч.2 ст.195 ГПК України, закінчувався 06.03.2019; враховуючи дану обставину, а також те, що об'єктивно на збирання витребуваних судом доказів необхідно було більше часу, ніж 4 робочі дні, суд мав можливість застосувати п.п.2, 4 ч.2 ст.202 ГПК України та відкласти розгляд справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою, призначено її розгляд на 02.04.2019. Встановлено відповідачу строк до 22.03.2019 для подання відзиву на апеляційну скаргу.

20.03.2019 (тобто в межах визначеного судом строку) відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що підготовче провадження в даній справі, яке було відкрито 19.11.2018 та закрито 15.01.2019, тривало 57 днів; продовження строку підготовчого провадження судом не здійснювалося, тому відповідно до ч.2 ст.195 ГПК України, останнім терміном розгляду даної справи є 14.02.2019, що відповідає терміну, визначеному судом в ухвалі від 13.02.2019.

У судовому засіданні 02.04.2019 представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, не направив свого представника для участі в даному засіданні та не повідомив суд про причини його неявки.

В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Присутній у судовому засіданні представник позивача погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.

За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Фермерське господарство "Явірське" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Пром" (відповідач) про стягнення 3285279,99 грн., з яких: 2986618,19 грн. вартості переданої на зберігання продукції та 298661,80 грн. штрафу у розмірі 10% від вартості продукції.

На підтвердження позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору №3 від 20.09.2017 складського зберігання сільськогосподарської продукції (соєвих бобів), зокрема, стверджував, що на даний час продукція позивача не перебуває на зберіганні у відповідача (який в усному порядку повідомляв про її продаж); зберігачем не застосовувалися оздоровчі заходи щодо продукції більше року, що призвело до зміни якості вказаної продукції та неможливості її використання за первісним призначенням. До позовної заяви додано копію договору №3 від 20.09.2017, акту приймання-передачі продукції від 25.10.2017, копії листів, якими обмінювалися сторони.

Ухвалою від 19.11.2018 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.12.2018.

04.12.2018 від відповідача надійшов відзив, у якому він проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що 18.01.2018 на виконання умов договору №3 від 20.09.2017 ТОВ "Укр-Агро-Пром" направляло на електронну адресу позивача проект договору купівлі-продажу переданої на зберігання продукції (соєвих бобів), однак позивач від укладення цього договору відмовився через те, що не погодився із запропонованою ціною на соєві боби. До відзиву додано проект договору купівлі-продажу та роздруківку з аналізом цін на сільськогосподарську продукцію за період з 01.01.2018 по 23.11.2018.

У підготовчому засіданні 11.12.2018 судом оголошено перерву до 15.01.2019, про що повідомлено сторін відповідною ухвалою (т.1, а.с.60).

14.01.2019 позивач надав відповідь на відзив, у якій зазначив, що не отримував від відповідача проекту основного договору (купівлі-продажу соєвих бобів, переданих на зберігання), а тому був змушений самостійно ініціювати процес повернення своєї продукції. Однак відповідач відмовився повертати продукцію, що передавалася на зберігання. У зв'язку із цим позивач зазначив, що оскільки відповідачем не забезпечувалися оздоровчі заходи щодо переданої на зберігання продукції, на даний час якість продукції змінилася настільки, що її неможливо використати за первісним призначенням. Отже, за висновком позивача, передану на зберігання продукцію продано або втрачено, а тому відповідач відповідно до статті 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" повинен відшкодувати вартість переданого на зберігання зерна (соєвих бобів).

У підготовчому засіданні 15.01.2019, в яке представник відповідача не з'явився, судом було заслухано представника позивача, з'ясовано, що останнім надано всі докази, які Фермерське господарство "Явірське" вважало за необхідне надати. У вказаному засіданні судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 06.02.2019. Відповідне підтверджується протоколом судового засідання від 15.01.2019 (т.1, а.с. 71) та звукозаписом вказаного засідання. Водночас в ухвалі від 15.01.2019 (т.1, а.с.74), зазначено, що підготовче засідання відбудеться 06.02.2019.

У судовому засіданні 06.02.2019, в яке представник відповідача також не прибув, судом було оголошено про початок розгляду справи по суті, досліджено наявні у справі докази, встановлено відсутність у матеріалах справи сертифікату якості на продукцію, а також інших необхідних документів, передбачених пунктом 2.4 договору №3 від 20.09.2017.

З метою перевірки доводів позивача про втрату відповідачем переданого на зберігання майна, у тому числі через зміну його якості внаслідок тривалого зберігання, а також отримання пояснень щодо передачі майна на зберігання за відсутності повного пакету документів, передбачених пунктом 2.4 договору №3 від 20.09.2017, у судовому засіданні 06.02.2019 оголошено перерву до 13.02.2019 для надання позивачу можливості надати відповідні пояснення.

Як вбачається з протоколу судового засідання 06.02.2019 (т.1, а.с.84), звукозапису вказаного засідання та ухвали від 06.02.2019 (т.1, а.с.87), судом не було витребувано у позивача жодних нових доказів, не визнано явку представників сторін обов'язковою. Натомість, як встановлено судом апеляційної інстанції зі звукозапису судового засідання 06.02.2019, Фермерському господарству "Явірське" було лише запропоновано надати пояснення в обґрунтування правомірності позовних вимог (без зазначення про те, в якому вигляді – усному чи письмовому – мають бути подані відповідні пояснення).

11.02.2019 позивач надав пояснення (т.1, а.с.88), в яких зазначає про невиконання відповідачем договірних умов щодо надання проекту договору купівлі-продажу переданої на зберігання продукції; вказує на те, що відповідачем жодного разу не направлялися акти виконаних робіт/наданих послуг та рахунки на плату послуг зберігання відповідно до вимог пункту 6.3, 6.4 договору №3 від 20.09.2017. До пояснень додано копії договорів поставки щодо придбання сої врожаю 2017 року. При цьому позивач зазначив, що фермерські господарства, у яких закуповувалася соя, знаходяться на території Сумської області, а тому позивачу необхідний додатковий час для збирання всіх витребуваних судом документів. У зв'язку з цим, позивач просив суд відкласти розгляд справи для надання додаткових доказів.

У судове засідання 13.02.2019 представники сторін не з'явилися.

Розглянувши наявні матеріали справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення позову без розгляду (з наведених вище підстав).

Надаючи оцінку вказаному висновку місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, колегія суддів не погоджується з ним з огляду на наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 8 зазначеного Закону передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом (частина 2 статті 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

За змістом частини 9 статті 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 226 зазначеного Кодексу суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У розумінні наведених положень залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з'явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору. Тобто коли йдеться про ігнорування позивачем своїх процесуальних обов'язків і вимог суду, що унеможливлює розгляд господарським судом і вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Неявка позивача в судове засідання є підставою для залишення позову без розгляду за наявності одночасно таких умов: явка представника позивача була визнана судом обов'язковою, позивач не з'явився на виклик у засідання господарського суду, неявка представника позивача перешкоджає вирішенню спору (частина четверта статті 202 ГПК України).

Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.11.2018 у справі №904/10074/17, від 20.11.2018 у справі №908/104/18, від 21.12.2018 у справі №910/17428/17 від 18.02.2019 у справі №916/2980/17.

Частиною 1 статті 177 ГПК України встановлено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Згідно з ч.2 ст.185 ГПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:

1) залишення позовної заяви без розгляду;

2) закриття провадження у справі;

3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до ст.194 ГПК України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

За приписами ч.3 ст.232 ГПК України, розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Виходячи з системного аналізу змісту вищевказаних норм, колегія суддів зазначає, що пункт 4 частини 1 статті 226 ГПК України, на який посилається місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі, може бути застосовано виключно у підготовчому провадженні – у разі, якщо суд дійде висновку про неможливість вирішити спір по суті з вини позивача.

Проте, як було встановлено вище, у судовому засіданні 15.01.2019 місцевий господарський суд, з'ясувавши, що Фермерське господарство "Явірське" надало всі докази, які вважало за необхідне надати, закрив підготовче провадження (за відсутності заперечень позивача проти здійснення вказаної процесуальної дії) та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.02.2019, з дотриманням строків, встановлених ч.3 ст.177 ГПК України, відповідно до якої підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Представник позивача в апеляційному господарському суді зазначав, що судом першої інстанції було продовжено строк підготовчого провадження, однак відповідні твердження не узгоджуються з матеріалами справи, з яких не вбачається продовження судом вказаного строку. Зазначення в ухвалі від 15.01.2019 (т.1, а.с.74) про те, що підготовче засідання відбудеться 06.02.2019 такою процесуальною дією не є (враховуючи, що судом у засіданні 15.01.2019, у присутності представника позивача, під запис було оголошено саме про закриття підготовчого провадження).

У подальшому, в ході розгляду справи по суті, у судовому засіданні 06.02.2019 суд оголосив перерву для отримання пояснень від позивача (явку представника якого не було визнано обов'язковою), при цьому жодних нових доказів судом не витребовувалося.

Позивач 11.02.2019 надав до суду пояснення з додатками, однак суд залишив позов без розгляду фактично лише з тих підстав, що вказані пояснення ним були визнані недостатніми і з них не вбачається наявності обставин, з якими ст. 951 ЦК України пов'язує виникнення у зберігача обов'язку відшкодувати поклажодавцеві збитки, завдані втратою (нестачею) або пошкодженням речі.

Як вбачається зі змісту пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України, на який посилається місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі, вказана норма не містить такої підстави для залишення позову без розгляду як ненадання позивачем пояснень.

Щодо доказів, то, як уже зазначалося, їх не було витребувано у позивача в судовому засіданні 06.02.2019, натомість місцевий господарський суд іще 15.01.2019, при закритті підготовчого провадження, встановив, що позивач надав усі докази, які вважав необхідними. В оскаржуваній ухвалі від 13.02.2019 суд зазначив, що позивачем, всупереч вимогам ст. 80 ГПК України, 11.02.2019 було подано нові докази (договори поставки сої, видаткові накладні та платіжні доручення) вже на стадії судового розгляду справи, без будь-якого обґрунтування неможливості їх подання у встановлений ГПК України строк з причин, що не залежали від нього.

При цьому в оскаржуваній ухвалі судом не обґрунтовано неможливості розгляду справи за наявними у ній доказами, та не мотивовано – чому неявка представника позивача, присутнього в попередніх засіданнях, саме в судове засідання 13.02.2019 (в яке він не був викликаний в порядку ч.1 ст.120 ГПК України, а лише був повідомлений про час та місце проведення вказаного засідання) перешкоджає розгляду спору по суті, за наявними у справі доказами.

Також суд не мотивував, з яких причин не доведеність позивачем підстав для застосування норм матеріального права, а саме, ст. 951 ЦК України (на що посилається суд в оскаржуваній ухвалі), визнано ним обставиною, що перешкоджає закінченню розпочатого судом розгляду справи по суті в порядку ч.3 ст.232 ГПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом в порушення норм процесуального права було залишено позов без розгляду на стадії судового процесу (розгляд справи по суті), яка не передбачає відповідної процесуальної дії, та не мотивовано в оскаржуваній ухвалі неможливості закінчення розгляду справи по суті.

Зазначене призвело до порушення процесуальних прав учасників справи, зокрема, позивача (про що останній обґрунтовано зазначає в апеляційній скарзі).

Згідно з п.6 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п.4 ст.280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Отже, враховуючи, що, як було встановлено вище, місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали було порушено норми процесуального права, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвалу від 13.02.2019 про залишення позову без розгляду слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 269, п.6 ст.275, п. 4 ст.280, ст.282 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Явірське" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 13.02.2019 у справі №922/2961/18 скасувати.

Справу №922/2961/18 передати на розгляд суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.04.2019

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.О. Крестьянінов