Рішення

від 30.01.2019 по справі 755/16838/17

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/16838/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді Астахової О.О.,

при секретарях: Полторак І.В., Неділько Л.Л., Якименко Т.С.

учасники справи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Фінанс Банк про захист прав споживачів, -

в с т а н о в и в :

06.11.2017 року позивачі звернулись до суду з позовом, у якому просять визнати припиненим зобов'язання ОСОБА_1 за договором поруки № 1204-КЛ-П від 11 липня 2012 року, укладеним між ПАТ Фінанс Банк та ОСОБА_1, визнати припиненим зобов'язання ОСОБА_2 за договором поруки № 1204-КЛ-П від 06 лютого 2014 року, укладеним між ПАТ Фінанс Банк та ОСОБА_2

Обґрунтовують свої вимоги тим, що відповідно до умов договору відкриття кредитної лінії № 1204-КЛ від 11 липня 2012 року, укладеного між ТОВ Агротехніка та ТММ -Банк , правонаступником якого є ПАТ Фінанс Банк , ТОВ Агротехніка був наданий кредит у розмірі 2 000 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.

Умовами кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно шляхом сплати чергових платежів у порядку та на умовах відповідно до п.п. 1.1, 2.7, 2.10 кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним договором 11 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агротехніка та ТММ - Банк , правонаступником якого є ПАТ Фінанс Банк , був укладений договір поруки № 1204-КЛ-П, а 06 лютого 2014 року - між ПАТ Фінанс Банк та ТОВ Агротехніка та ОСОБА_2, за яким поручителі зобов'язались відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ТОВ Агротехніка .

За умовами цих договорів поруки строк поруки встановлюється від дня укладення договору до дня повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором або до дня повного виконання поручителем зобов'язань позичальника за кредитним договором перед кредитором.

Кінцевим строком виконання зобов'язання відповідно до кредитного договору є 01 липня 2015 року. Однак, відповідач на дату звернення позивачів з даним позовом до суду, в порушення умов договорів поруки, не звернувся до поручителів з вимогами про повне або часткове виконання останніми взятих на себе зобов'язань за договорами поруки.

Позивачі зазначають, що відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука має бути припинена, так як шестимісячний строк сплинув раніше, ніж банк звернувся до них з вимогами як до поручителів.

04 лютого 2016 року відповідачем було здійснено останній платіж в сумі 20 000,00 грн. Тому, з 04 лютого 2016 року (з дати внесення останнього платежу) у відповідача виникло право вимагати від поручителів виконання зобов'язання з повернення частини боргу чи всієї суми заборгованості за кредитом.

Проте, банк не скористався правом вимоги до позивачів, як до поручителів, про виконання зобов'язань по кредиту в межах встановленого шестимісячного строку, перебіг якого розпочався з 04 лютого 2016 року та тривав до 04 серпня 2016 року, у зв'язку з чим позивачі вважають, що порука за договором поруки припинилась після спливу шестимісячного строку з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням, а саме, після спливу шестимісячного строку з моменту настання строку з 04 лютого 2016 року сплати щомісячного платежу за кредитом, тобто порука припинилась 04 серпня 2016 року.

Вважають, що договори поруки укладені з порушенням істотних умов договорів, оскільки у них відсутній строк дії договорів.

Банком без їх згоди в односторонньому порядку було збільшено процентну ставку за договором про відкриття кредитної лінії від 11 липня 2012 року з 24% до 25%, а в подальшому - до 26%. Таке збільшення відбулось без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг їх відповідальності, що є підставою для припинення договорів поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Крім того, у своїй позовній заяві позивачі вказують, що ОСОБА_2, як дружина ОСОБА_1, не надавала своєї згоди на укладення договору поруки між ОСОБА_1 та ТОВ Агротехніка .

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено її до судового засідання.

Відповідачу був встановлений строк до 29 березня 2018 року подати письмові заперечення або пояснення щодо позову.

Відповідно до п. 9Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У своєму відзиві від 02 квітня 2018 року представник відповідача Мазур Ю.П. заперечив проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що позивачі не отримували від відповідача грошові кошти, тобто, відповідно до Закону України Про захист прав споживачів , позивачі не є перед відповідачем споживачами. Вказує, що у договорах поруки визначений конкретний строк повернення грошових коштів до 01 липня 2015 року, що свідчить про укладення договорів поруки зі всіма істотними умовами, в т.ч. й з наявністю строку їх дії.

Звернення кредитора до поручителів є його правом, а не обов'язком. Банк не звертався до поручителів з вимогою.

Зазначає, що 11 липня 2012 року ОСОБА_2 було написано заяву, в якій вона надала свою згоду на укладення її чоловіком ОСОБА_1 договору поруки від 11 липня 2012 року.

Вказує на необгрунтованість доводів позивачів про збільшення без їх згоди процентної ставки, оскільки відповідно до додаткового договору № 4 до договору про відкриття кредитної лінії від 11 липня 2012 року відсоткова ставка навпаки була зменшена до 24% річних.

У своїй відповіді на відзив від 03 липня 2018 року позивачі вказують, що відповідно до умов договорів поруки строк поруки встановлюється від дня укладення цього договору до дня повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором або до дня повного виконання поручителем зобов'язань позичальника за кредитним договором перед кредитором і кінцем строком виконання зобов'язань відповідно до змісту кредитного договору є 01 липня 2015 року. Проте, банк, в порушення умов договорів поруки, не звертався до поручителів з вимогами про повне або часткове виконання взятих на себе зобов'язань за договорами поруки.

У відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука позивачів має бути припинена, так як шестимісячний строк сплинув раніше, ніж банк звернувся до них з вимогами як до поручителів.

Останній платіж у сумі 20 000,00 грн. відповідач вносив 04 лютого 2016 року, тому, саме з цієї дати у відповідача виникло право вимоги до поручителів виконання зобов'язання з повернення частини боргу чи всієї суми заборгованості за кредитом. Банк правом вимоги не скористався в межах встановленого законом шестимісячного строку, перебіг якого розпочався 04 лютого 2016 року та тривав до 04 серпня 2016 року.

Тому, закінчення строку, встановленого договором поруки, як і закінчення шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з вимогою до поручителя. Порука є строковим зобов'язанням і не залежить від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчить про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. ст. 559 ЦК України, тому застосуванню підлягають норми ч. 4 ст. 559 УК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з вимогою до поручителя.

Укладені договори поруки є такими, що укладенні з істотним порушенням умов даних договорів, оскільки у них відсутній строк дії договорів.

Крім того, відповідачем було безпідставно підвищено процентну ставку за договором кредиту.

В поданих представником ПАТ Фінанс Банк Лубіним С.А. запереченнях на відповідь на відзив 11 липня 2018 року представник відповідача зазначає, що ухвалою від 08 грудня 2017 року було відкрито провадження за позовом про захист прав споживачів . В порушення вимог ст. 179 ЦПК України у своїй відповіді на відзив позивачі не виклали своїх пояснень, міркувань і аргументів щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотивів їх визнання або відхилення. Відповідь на відзив відповідач отримав лише 04 липня 2018 року, що порушує вимоги ч. 4 ст. 179 ЦПК України.

Ухвалою суду від 11 липня 2018 року було закінчено підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 30 січня 2019 року учасники справи не з'явились, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від представника позивачів до суду надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідач ПАТ Фінанс Банк про причини неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.

Зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема договорів.

Судом встановлено, що 11 липня 2012 року між ПАТ ТММ-Банк , та ТОВ Агротехніка був укладений договір № 1204-КЛ про відкриття кредитної лінії, згідно умов якого, кредитодавець відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію загальним лімітом 1 250 000,00 грн. терміном по 09 липня 2013 року, зі сплатою 25% річних, при цьому погашення заборгованості в межах відкритої кредитної лінії здійснюється відповідно до графіку, що є додатком № 1 до цього договору, а проценти позичальником сплачується щомісячно шляхом безготівкового перерахування коштів не пізніше останнього робочого дня поточного місяця (а.с.5-8).

За умовами додаткового договору № 4 від 06 лютого 2014 року до договору № 1204-КЛ про відкриття кредитної лінії від 11 липня 2012 року проценти за кредитною лінією були встановлені у розмірі 24% річних у гривні та змінено строк відкриття кредитної ліній на 01 липня 2015 року (а.с.13-14).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором 11 липня 2012 року між ПАТ ТММ-Банк та ОСОБА_1 та ТОВ Агротехніка був укладений договір поруки № 1204-КЛ-П, згідно з яким ОСОБА_1 зобов'язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ТОВ Агротехніка (а.с.9-10).

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором, 06 лютого 2014 року між ПАТ Фінанс-Банк та ОСОБА_2 та ТОВ Агротехніка був укладений договір поруки № 1204-КЛ-П-1, згідно з яким ОСОБА_2 зобов'язалась солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ТОВ Агротехніка (а.с.11-12).

За умовами додаткового договору № 3 від 06 лютого 2014 року до договору № 1204-КЛ-П від 11 липня 2012 року боржнику встановлено кінцевий строк повернення кредитору грошових коштів 01 липня 2015 року та визначено сплату процентів за кредитною лінією у розмірі 24% річних (а.с.55).

Згідно протоколу № 27 загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства ТММ-Банк було внесено зміни до Статуту ПАТ ТММ-Банк , що пов'язані зі зміною найменування банку на Публічне Акціонерне Товариство Фінанс банк .

Відповідно до ст. 512 ЦК України, Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, Публічне Акціонерне Товариство Фінанс банк є правонаступником прав і обов'язків Публічного акціонерного товариства ТММ-Банк .

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч.ч. 1,2 ст. 553 ЦК України).

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Пунктом 1.3 договору про відкриття кредитної лінії від 11 липня 2012 року визначено, що проценти за кредитною лінією встановлюються у розмірі 25% відсотків річних у гривні.

За умовами додаткового договору № 4 від 06 лютого 2014 року до договору № 1204-КЛ про відкриття кредитної лініїі від 11 липня 2012 року та додаткового договору № 3 від 06 лютого 2014 року до договору поруки № 1204-КЛ-П від 11 липня 2012 року боржнику встановлено кінцевий строк повернення грошових коштів 01 липня 2015 року та визначено сплату процентів за кредитною лінією у розмірі 24% річних (а.с.55).

Таким чином, твердження позивачів про збільшення банком відповідальності поручителів шляхом одностороннього підвищення банком процентної ставки для позичальника не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки дослідженими судом доказами встановлено, що проценти за кредитною лінією були зменшені з 25% та 24%, що не збільшує обсяну відповідальності поручителів.

Крім того, ОСОБА_1, як поручитель за договором поруки від 11 липня 2012 року, на момент укладення додаткової угоди № 3 від 06 лютого 2014 року до договору поруки № 1204-КЛ-П від 11 липня 2012 року був поінформованим про збільшення строку кредитування та надав очевидну згоду на такі зміни у письмовому вигляді, що свідчить про його волевиявлення.

Судом також враховано, що закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного договору. Отже, на зміну умов основного договору, унаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Позивачами не доведена, а судом не встановлено, що внаслідок збільшення строку кредитування було збільшено обсяг відповідальності поручителів у спірних правовідносинах, такі обставини не були позивачем обґрунтовані, отже є припущенням.

Крім того, наявна в матеріалах справи копія заяви ОСОБА_5 від 11 липня 2012 року про надання згоди на укладення її чоловіком ОСОБА_1 договору поруки № 1204-КЛ-П від 11 липня 2012 року з АТ ТММ-Банк на суму 1 250 000,00 грн. (а.с.54) спростовує твердження позивачів про відсутність згоди дружини поручителя ОСОБА_1 при укладенні ним договору поруки 11 липня 2012 року.

Таким чином, доводи позивачів у цій частині також є безпідставними.

Перевіряючи твердження позивачів щодо припинення поруки внаслідок пропушення відповідем шестимісячного строку звернення до поручителів з вимогою про сплату боргу по кредиту, погашення якого здійснюється частинами, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як встановлено судом, позичальник ТОВ Агротехніка , а відтак і поручителі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взяли на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 01 липня 2015 року, сплачуючи її частинами, відповідно до графіку, що є додатком № 1 до цього договору, та щомісячно сплачувати кредитору нараховані проценти за користування кредитом не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення періодичних/щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Відповідно до п. 5.1 договору поруки № 1204-КЛ-П від 11 липня 2012 року у разі порушення поручителем строку виконання зобов'язання за цим договором поруки (п.3.3 договору поруки) поручитель сплачує кредиторові пеню у розмірі подвійної обліковлї ставки НБУ, чинною у період прострочення, від усієї суми зобов'язання боржника за основним договором, яка вказана у листі-вимозі, за кожен календарний день прострочення.

Однак, відповідачем не надано доказів пред'явлення банком поручителям вимог про погашення боргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.

З огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Такої ж правової позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12.

За змістом п.1.1 договору про відкриття кредитної лінії, погашення заборгованості в межах відкритої кредитної лінії здійснюється відповідно до графіку, що є додатком № 1 до цього договору.

Як убачається з п. 2.10 договору про відкриття кредитної лінії, щомісячні платежі по оплаті процентів позичальник повинен здійснювати не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

З матеріалів справи убачається, що єдиний платіж про погашення заборгованості нарахованих відсотків у розмірі 20 000,00 грн. був здійснений позичальником 04 лютого 2016 року, про що свідчить квитанція № 102 (а.с.15).

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження неналежного виконання позичальником зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії.

Крім того, матеріали справи не містять графіку, що є додатком № 1 до договору про відкриття кредитної лінії, за яким, у відповідності до п.1.1 цього договору, здійснюється погашення заборгованості в межах відкритої кредитної лінії, та розрахунку суми заборгованості за цим договором перед банком, що позбавляє суд можливості визначити момент настання строку погашення кожного чергового плтежу .

Позивач не скористався визначеним для нього ст. 84 ЦПК України правом заявити суду клопотання про витребування доказів.

Таким чином, судом не встановлено факту неналежного виконання зобов'язань позичальником за договором про відкриття кредитної лінії щодо погашення заборгованості за кредитом та плати відсотків.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ст.ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 94 ЦПК України).

Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (ст. 100 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Чинним законодавством визначено процесуальні обов'язки сторін, які останні повинні сумлінно дотримуватися.

Порядок подання доказів визначено у статті 83 ЦПК України, відповідно до частини третьої цієї статті відповідач повинен подати суду докази разом із відзивом.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ст. 83 ЦПК України).

Позивачами не доведено належними і допустимими доказами невиконання позичальником своїх зобов'язань по погашенню боргу за кредитним договором, що б призвело до утворення заборгованості по кредиту, виконання зобов'язань за договором про відриття кредитної лінії частинами, що укладеними додатковими угодами до договору про відкриття кредитної лінії та договору поруки від 11 липня 2012 року було збільшено обсяг відповідальності поручителів, тому правових підстав для визнання поруки припиненою суд не вбачає.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі наявних у справі матеріалів, а також розподіл судових витрат між сторонами, правове регулювання якого міститься в положеннях ст.ст. 141, 142 ЦПК України.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки згідно із пп.9 п. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір пільги щодо сплати судового збору мають інваліди ІІ групи, якими є позивачі, а осіб, які понесли судові витрати у цій справі не встановлено, то судові витрати по оплаті судового збору компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 526, 553, 554, 559 ЦК України, ст.ст. 1-13, 76-83, 141, 209-211, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Фінанс Банк про захист прав споживачів та визнання договорів поруки припиненими - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного задовольнити.

Cуддя О.О. Астахова

Складення повного тексту - 08.02.2019.