Постанова

від 24.09.2019 по справі 755/16838/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/16838/17 Головуючий у 1-й інст. - Астахова О.О.

Апеляційне провадження 22-ц/824/8377/2019 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Клець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 січня 2019 року, ухвалене у складі судді Астахової О.О. у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Фінанс Банк , правонаступник якого Фінансова компанія Фінпорт , про захист прав споживачів,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись з позовомдо Публічного акціонерного товариства Фінанс Банк , в якому просять визнати припиненим зобов`язання ОСОБА_1 за договором поруки № 1204-КЛ-П від 11 липня 2012 року, укладеним між ПАТ Фінанс Банк та ОСОБА_1 , визнати припиненим зобов`язання ОСОБА_2 за договором поруки № 1204-КЛ-П від 06 лютого 2014 року, укладеним між ПАТ Фінанс Банк та ОСОБА_2 .

Посилаються на те, що відповідно до умов договору відкриття кредитної лінії № 1204-КЛ від 11 липня 2012 року, укладеного між ТОВ Агротехніка та ТММ-Банк , правонаступником якого є ПАТ Фінанс Банк , ТОВ Агротехніка був наданий кредит у розмірі 2 000 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.

Умовами кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно шляхом сплати чергових платежів у порядку та на умовах відповідно до п.п. 1.1, 2.7, 2.10 кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним договором 11 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агротехніка та ТММ - Банк , правонаступником якого є ПАТ Фінанс Банк , був укладений договір поруки № 1204-КЛ-П, а 06 лютого 2014 року - між ПАТ Фінанс Банк та ТОВ Агротехніка та ОСОБА_2 , за яким поручителі зобов`язались відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань ТОВ Агротехніка .

За умовами цих договорів поруки строк поруки встановлюється від дня укладення договору до дня повного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором або до дня повного виконання поручителем зобов`язань позичальника за кредитним договором перед кредитором.

Кінцевим строком виконання зобов`язання відповідно до кредитного договору є 01 липня 2015 року. Однак, ПАТ Фінанс Банк на дату звернення позивачів з даним позовом до суду, в порушення умов договорів поруки, не звернувся до поручителів з вимогами про повне або часткове виконання останніми взятих на себе зобов`язань за договорами поруки.

04 лютого 2016 року було здійснено останній платіж в сумі 20 000,00 грн. Тому, з 04 лютого 2016 року (з дати внесення останнього платежу) у банку виникло право вимагати від поручителів виконання зобов`язання з повернення частини боргу чи всієї суми заборгованості за кредитом.

Проте, банк не скористався правом вимоги до позивачів, як до поручителів, про виконання зобов`язань по кредиту в межах встановленого шестимісячного строку, перебіг якого розпочався з 04 лютого 2016 року та тривав до 04 серпня 2016 року, у зв`язку з чим позивачі вважають, що порука за договором поруки припинилась після спливу шестимісячного строку з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням .

Вважають, що договори поруки укладені з порушенням істотних умов договорів, оскільки у них відсутній строк дії договорів.

Банком без їх згоди в односторонньому порядку було збільшено процентну ставку за договором про відкриття кредитної лінії від 11 липня 2012 року з 24% до 25%, а в подальшому - до 26%. Таке збільшення відбулось без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг їх відповідальності, що є підставою для припинення договорів поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України .

Крім того, ОСОБА_2 , як дружина ОСОБА_1 , не надавала своєї згоди на укладення договору поруки між ОСОБА_1 та ТОВ Агротехніка .

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 січня 2019 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Фінанс Банк про захист прав споживачів - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Посилаються на те, що порука згідно ч.4 ст.559 ЦК України має бути припинена, так як шестимісячний строк сплинув раніше ніж банк звернувся до позивачів з вимогами як до поручителів. Твердження суду, що проценти за кредитною лінією були зменшені з 25% та 24%, що не збільшує обсягу відповідальності поручителів помилкові та не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки судом було досліджено лише додатковий договір № 4 та додатковий договір №3 до кредитного договору. Судом не досліджувалися взаєморозрахунки між сторонами на підставі яких можливо встановити яку суму і в який період було сплачено позичальником, а також за якою відсотковою ставкою сплачені кошти. Суд помилково вказав, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження неналежного виконання позичальником зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії, оскільки позивачами долучено до матеріалів позовної заяви копію платіжного доручення, відповідно до якого останній платіж здійснено 04.02.2016 року. Відповідач не надав суду доказів належного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором. Суд не зобов`язував позивачів надати графік платежів за кредитним договором, тому позивачі долучили до апеляційної скарги додаток № 1 до договору про відкриття кредитної лінії, а саме графік, відповідно до якого останній платіж позичальник повинен був сплатити 09.07.2013 року. Крім того, позивачі долучили до апеляційної скарги Додатковий договір №6 від 05.05.2015 року до договору №1204-КЛ про відкриття кредитної лінії укладений між позичальником та ПАТ Фінанс Банк - останній договір, який укладено між сторонами, відповідно до п.2 якого сторони внесли зміни в додаток № 1 до Договору та відповідно 01.07.2015 року в день закінчення строку кредитного договору позичальник зобов`язувався здійснити останній платіж.

Протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 18 червня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінпорт залучено до участі у справі в якості правонаступника Публічного акціонерного товариства Фінанс Банк .

ТОВ Фінансова компанія Фінпорт звернулось до суду з відзивом на апеляційну скаргу, в якому заперечило проти задоволення апеляційної скарги. Посилається на те, що у скаржників помилкове уявлення про строк пред`явлення кредитором вимоги до поручителя. Позивачі безпідставно вказують на те, що шестимісячний строк сплинув раніше ніж банк звернувся до них з вимогами як до поручителів, оскільки банк взагалі не звертався до позивачів. У позовній заяві позивачі стверджували, що відсотки за користування грошовими коштами банком в односторонньому порядку збільшено до 26%, але банк надав до суду документи, які свідчать не про збільшення, а навпаки про зменшення відсотків до 24%. Позивачі стверджують, що відповідач мав би надати суду докази належного виконання скаржником зобов`язань за кредитним договором, проте така вимога передчасна, оскільки банк не звертався до суду про порушення позичальником умов кредитного договору та про стягнення кредитної заборгованості. Позивачі безпідставно посилаються на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2018 року у справі №2-1169/11, в якій йде мова про позов Банку до боржника та встановлено, що позивач пропустив строк звернення до суду з вимогою до поручителів про стягнення кредитної заборгованості. Проте ПАТ Фінанс Банк не звертався з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як до поручителів, жодних спірних відносин з приводу поручителів у ПАТ Фінанс Банк не виникало.

В судовому засіданні представник позивачів підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив посилаючись на обставини викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не доведено належними і допустимими доказами невиконання позичальником своїх зобов`язань по погашенню боргу за кредитним договором, що призвело б до утворення заборгованості по кредиту, виконання зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії частинами, що укладеними додатковими угодами до договору про відкриття кредитної лінії та договору поруки від 11 липня 2012 року було збільшено обсяг відповідальності поручителів, тому правових підстав для визнання поруки припиненою суд не встановив.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 11 липня 2012 року між ПАТ ТММ-Банк , та ТОВ Агротехніка був укладений договір № 1204-КЛ про відкриття кредитної лінії, згідно умов якого кредитодавець відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію загальним лімітом 1 250 000,00 грн. терміном по 09 липня 2013 року, зі сплатою 25% річних, при цьому погашення заборгованості в межах відкритої кредитної лінії здійснюється відповідно до графіку, що є додатком № 1 до цього договору, а проценти позичальником сплачуються щомісячно шляхом безготівкового перерахування коштів не пізніше останнього робочого дня поточного місяця (а.с.5-8).

За умовами додаткового договору № 4 від 06 лютого 2014 року до договору № 1204-КЛ про відкриття кредитної лінії від 11 липня 2012 року проценти за кредитною лінією були встановлені у розмірі 24% річних у гривні та змінено строк відкриття кредитної ліній на 01 липня 2015 року (а.с.13-14).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним кредитним договором 11 липня 2012 року між ПАТ ТММ-Банк та ОСОБА_1 та ТОВ Агротехніка був укладений договір поруки № 1204-КЛ-П (а.с.9-10).

Згідно п.3.1 цього договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) Боржником умов Основного договору щодо своєчасного повернення Кредиторові грошових коштів отриманих в межах кредитної лінії у повному обсязі, або своєчасної сплати процентів за кредитною лінією, або своєчасної сплати штрафних санкцій, передбачених Основним договором, або своєчасного відшкодування Кредиторові реальних збитків, завданих порушенням (невиконаням чи неналежним виконанням) Боржником умов Основного договору, Кредитор має право пред`явити до Поручителя вимогу про виконання Поручителем у повному обсязі зобов`язань Боржника за Основним договором.

Відповідно до п.3.2 договору поруки Кредитор, після порушення (невиконання чи неналежного виконання) Боржником умов Основного договору щодо своєчасного повернення Кредиторові грошових коштів отриманих в межах кредитної лінії у повному обсязі, або своєчасної сплати процентів за кредитною лінією, або своєчасної сплати штрафних санкцій, передбачених Основним договором, або своєчасного відшкодування Кредиторові реальних збитків, завданих порушенням (невиконанням чи неналежним виконанням) Боржником умов Основного договору, пред`являє до Поручителя вимогу шляхом направлення Поручителеві на адресу його місцезнаходження, яка вказана у цьому договорі поруки, або шляхом особистого вручення Поручителеві під розписку письмового листа - вимоги про виконання Поручителем у повному обсязі зобов`язань Боржника за Основним договором.

Згідно п.4.1 договору поруки від 11.07.2012 року строк поруки встановлюється від дня укладення цього договору поруки та до дня повного виконання Боржником зобов`язань за Основним договором або до дня повного виконання Поручителем зобов`язань Боржника за Основним договором перед Кредитором.

На підставі п.8.4 цього Договору поруки усі повідомлення Сторін цього Договору поруки здійснюються у письмовій формі шляхом особистого вручення або направлення листів поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження Сторін, вказаними у цьому Договорі поруки.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним кредитним договором, 06 лютого 2014 року між ПАТ Фінанс-Банк та ОСОБА_2 та ТОВ Агротехніка був укладений договір поруки № 1204-КЛ-П-1, згідно з яким ОСОБА_2 зобов`язалась солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань ТОВ Агротехніка (а.с.11-12).

Відповідно до п.5.1 вказаного договору поруки у випадку, якщо на момент настання строку виконання Позичальником повністю або частково зобов`язань, забезпечених цим Договором, вони не будуть виконані належним чином, Кредитор повідомляє Поручителя шляхом направлення письмового повідомлення із зазначенням суми грошових коштів та рахунків, на які Поручитель зобов`язаний перерахувати вказані кошти.

Згідно п.6.1 Договору поруки строк поруки встановлюється від дня укладення цього Договору до дня повного виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором або до дня повного виконання Поручителем зобов`язань Позичальника за Кредитним договором перед Кредитором.

За умовами додаткового договору № 3 від 06 лютого 2014 року до договору поруки № 1204-КЛ-П від 11 липня 2012 року боржнику встановлено кінцевий строк повернення кредитору грошових коштів 01 липня 2015 року та визначено сплату процентів за кредитною лінією у розмірі 24% річних (а.с.55).

Згідно протоколу № 27 загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства ТММ-Банк було внесено зміни до Статуту ПАТ ТММ-Банк , що пов`язані зі зміною найменування банку на Публічне Акціонерне Товариство Фінанс Банк .

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу ).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України ).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України ).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

За умовами договорів поруки, договори поруки вважаються укладеними з дати підписання їх сторонами і діють до повного виконання зобов`язання позичальником або до повного виконання поручителями зобов`язань позичальника за кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України ). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252 ЦК України ).

Отже, умови договорів поруки про їхню дію до повного виконання зобов`язання позичальником або до повного виконання поручителями зобов`язань позичальника за кредитним договором , тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України . Тому має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього кодексу у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постановах від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 644/6558/15-ц, а також висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пункті 60 постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11).

Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України , є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення пред`явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15).

(Постанова Великої Палати Верховного Судувід 03 липня 2019 року у справі №1519/2-3165/11).

Кінцевим строком виконання зобов`язань відповідно до кредитного договору та п.2.1. додаткового договору №4 до кредитного договору є 01.07.2015 року.

Судом встановлено, що останній платіж за кредитним договором позичальником здійснено 04.02.2016 року у сумі 20 000 грн.

Тому у відповідача з 04.02.2016 року (з дати внесення останнього платежу) виникло право вимагати від поручителів виконання зобов`язання з повернення частини боргу чи всієї суми заборгованості за кредитом.

Проте банк не скористався правом вимоги до поручителів про виконання зобов`язання кредиту в межах встановленого законом шестимісячного строку, перебіг якого розпочався 04.02.2016 року та тривав до 04.08.2016 року. У вказаний період банк не звертався до поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивачі звернулись з даним позовом 06.11.2017 року.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Отже, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, строк пред`явлення кредитором вимог до поручителів про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов`язаний згідно з умовами кредитного договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Тому за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України у зазначеній редакції порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється після шести місяців з моменту спливу строку погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги через припинення поруки за відповідною частиною основного зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-цта від 03 липня 2019 року у справі №1519/2-3165/11 ).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що порука ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за договорами поруки припинилася після спливу шестимісячного строку з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням, а саме після спливу шестимісячного строку з моменту настання строку з 04.02.2016 року сплати щомісячного платежу за кредитом, тобто порука припинилась з 04.08.2016 року.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та визнання припиненою поруки ОСОБА_1 за договором поруки №1204-КЛ-П від 11 липня 2012 року, укладеним між ПАТ Фінанс Банк та ОСОБА_1 та визнання припиненою поруки ОСОБА_2 за договором поруки №1204-КЛ-П-1 від 06 лютого 2014 року, укладеним між ПАТ Фінанс Банк та ОСОБА_2 .

Крім того, виходячи з положень ст.141 ЦПК України з Фінансової компанії Фінпорт , як правонаступника ПАТ Фінанс Банк належить стягнути судовий збір в рахунок держави 1280 грн. за подачу позову та 1920 грн. за подачу апеляційної скарги на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду 34311206080024, одержувач УК у Солом`янському районі м. Києва/22030101, банк-одержувач Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, ЄДРПОУ 38050812, код класифікації доходів бюджету : 22030101.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 січня 2019 року - скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати припиненою поруку ОСОБА_1 за договором поруки №1204-КЛ-П від 11 липня 2012 року, укладеним між ПАТ Фінанс Банк та ОСОБА_1 .

Визнати припиненою поруку ОСОБА_2 за договором поруки №1204-КЛ-П-1 від 06 лютого 2014 року, укладеним між ПАТ Фінанс Банк та ОСОБА_2 .

Стягнути з Фінансової компанії Фінпорт , як правонаступника ПАТ Фінанс Банк , адреса: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка,19, оф.23, ЄДРПОУ 38649127,судовий збір в рахунок держави 1280 грн. за подачу позову та 1920 грн. за подачу апеляційної скарги на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду 34311206080024, одержувач УК у Солом`янському районі м. Києва/22030101, банк-одержувач Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, ЄДРПОУ 38050812, код класифікації доходів бюджету : 22030101 .

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2019 року.

Головуючий Рубан С.М.

Судді Желепа О.В.

Іванченко М.М.