Рішення

від 07.02.2019 по справі 909/817/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/817/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Брокерський центр "Партнер"

до відповідача: Юридична особа за законодавством Литовської Республіки - CALOR UAB

про стягнення 2850 євро, що по курсу НБУ станом на день подання позову становить 85029,32 грн.

за участю:

від позивача: Тугай І.М.

від відповідача: Савчук М.І.

встановив:

Приватне підприємство "Брокерський центр "Партнер" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з юридичної особи за законодавством Литовської Республіки - CALOR UAB 2850 євро заборгованості, що по курсу НБУ станом на день подання позову становить 85029,32 грн.

Ухвалою суду від 21.08.17 порушено провадження у справі, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14.02.18 та повідомлено відповідача про дату, час та місце судового розгляду в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965р.

Згідно протоколу від 07.09.17 повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Матуляку П.Я.

Ухвалою суду від 05.03.18 суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, відкласти підготовче засідання на 18.10.18, звернутися до Центрального органу Литовської Республіки з судовим дорученням про вручення відповідачу ухвали суду від 05.03.18 у відповідності до Договору між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах ( ратифікованого Постановою Верховної Ради України N 3737-XII ( 3737-12 ) від 17.12.93) та зупинив провадження у справі.

Представництво інтересів відповідача у даній справі, у тому числі участь в судових засіданнях починаючи з 18.10.18, здійснює адвокат Савчук М.І. на підставі договору №17/10 від 17.10.18 про надання правової допомоги та ордера серії ІФ №051896 від 18.10.18. Відповідно, у господарського суду відсутня необхідність звернення із судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, визначеному ст.367 ГПК України.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 30.10.18.

За наслідками судового засідання 30.10.18 суд відклав підготовче засідання на 15.11.18.

В судовому засіданні 15.11.18 оголошувалася перерва до 29.11.18.

За наслідками судового засідання 29.11.18 суд відклав підготовче засідання на 11.12.18.

Ухвалою суду від 11.12.18 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.01.19, за наслідками якого розгляд справи по суті відкладено на 07.02.19.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив вх.№18666/18 від 28.11.18. Зокрема, вказав на те, що 16.01.16 та 24.02.17 між сторонами у справі укладено контракти відповідно №16/01/16 та №24/02/2017, за умовами яких Приватне підприємство "Брокерський центр "Партнер" зобов"язалося продати, а CALOR UAB - купити дрова колоті твердих порід. Зазначив, що позивач поставив відповідачу обумовлений контрактами товар загальною вартістю 2850,00Євро, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними та вантажно-митними деклараціями, однак відповідач не здійснив оплату вартості поставленого товару. Спростовуючи твердження відповідача, вказав на те, що товар безпосередньо покупцем отриманий не був, однак товар отримав перевізник покупця, який виконував перевезення на підставі укладеного з відповідачем договору, що в силу "INCOTERMS-2010" за умовами FCA свідчить про отримання товару покупцем-відповідачем по справі. Крім того, з посиланням на практику Верховного Суду просив суд стягнути заборгованість з відповідача в іноземній валюті.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві вх.№17816/18 від 15.11.18. Заперечуючи проти позову, вказав на те, що позивачем не подано суду доказів поставки товару позивачем та його отримання відповідачем. Звернув увагу на те, що умовами контрактів передбачена попередня оплата, яку відповідачем не було здійснено, відтак у позивача не було підстав поставляти відповідачу товар. Щодо накладних, якими позивач підтверджує факт поставки товару, зазначив, що ці накладні не містять необхідних реквізитів, що є обов"язковими для підтвердження поставки товару на умовах FCA, відповдіно до ІНКОТЕРМС-2010. Визнав факт співпраці відповідача із перевізниками, однак зазначив, що ці перевізники не здійснювали перевезень за вказаними позивачем контрактами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з"ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об"єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступні

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.01.16 та 24.02.17 між сторонами у справі укладено контракти відповідно №16/01/16 та №24/02/2017, за умовами яких Приватне підприємство "Брокерський центр "Партнер"( по справі - позивач, за контрактами - продавець) зобов"язався продати, а юридична особа за законодавством Литовської Республіки - CALOR UAB ( по справі-відповідач, за контрактами- покупець), у свою чергу, - купити дрова колоті твердих порід (товар).

Зазначені контракти підписано сторонами та скріплено їх печатками. Термін дії контракту №16/01/16 згідно з п.8.5 контракту- до 31.12.16(до 16.12.17 згідно з п.2 додатку №3 від 15.02.17 до даного контракту). Термін дії контракту №24/02/2017 згідно з п.8.5 контракту- до 31.12.17.

Пунктом 3.3 контрактів сторони погодили, що ціна та найменування товару визначається на кожну партію товару рахунками-фактурами, на умовах FCA-Івано-Франківськ.

Оплата проводиться шляхом банківського переказу на валютний рахунок продавця на умовах 50% передоплати згідно виставленого продавцем рахунку, 50% по факту завантаження(п.3.7 контрактів).

Згідно з п.4.5 контрактів поставка товару буде здійснюватися продавцем за адресами філій покупця, зазначених у інвойсах на кожне конкретне відвантаження.

Приймання товару по якості та кількості здійснюється на складі продавця представником покупця по можливості. При відсутності представника покупця приймання здійснюється за домовленістю сторін(п.5.1 контрактів).

У всьому іншому, що не передбачено контрактами, діють умови "INCOTERMS-2010"(п.8.6 контрактів).

Згідно з п.1 додатку №3 від 15.02.17 до контракту №16/01/16 у рамках підписаного контракту буде поставлятися товар (дрова колоті) у кількості 30 куб.м вартістю 1610,00 Євро, а згідно додатку №2 від 01.03.17 до контракту №24/02/2017 - у кількості 20 ящиків загальною вартістю 1240,00Євро.

На виконання прийнятих на себе зобов"язань позивач поставив відповідачу обумовлений контрактами товар загальною вартістю 2850,00Євро, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями міжнародних товарно-транспортних накладних №252187 та №538416 та вантажно-митних декларацій №53271 та №53373.

Факт поставки товару підтверджується також:

- листом юридичної фірми "Гринчук та партнери вих.№176/18 від 03.12.18, у якому зазначено, що ТОВ "Е ВАН ВАЙК І МОЯ ЛОГІСТИК" здійснювало за замовленням відповідача перевезення товару (дров колотих) із місцем завантаження Рогатин; доставка здійснена до визначеного місця розвантаження та вручено вантаж отримувачу; жодних претензій від замовника або одержувача вантажу перевізнику не пред"являлося;

- міжнародною товарно-транспортною накладною №538416(екземпляр для перевізника), копія якої долучена до листа юридичної фірми "Гринчук та партнери вих.№176/18 від 03.12.18, з якої вбачається, що відправником товару (дров колотих) у кількості 23920кг є Приватне підприємство "Брокерський центр "Партнер";

- листом ТзОВ"Інтертрансгруп" вих.№04-05/103 від 27.11.18, у якому зазначено, що ТзОВ"Інтертрансгруп" здійснювало перевезення вантажу (дров колотих) за замовленням відповідача, що підтверджується договором-заявкою №КІ 170209/0068 від 17.02.17, міжнародною товарно-транспортною накладною №252187 та актом виконаних робіт №0209 від 28.02.17; оплата за послуги перевезення здійснена CALOR UAB у повному обсязі.

Доказів оплати CALOR UAB вартості поставленого позивачем товару у межах контрактів №16/01/16 та №24/02/2017 матеріали справи не містять.

При вирішенні даного спору суд дійшов наступних висновків.

З позовної заяви вбачається, що відповідачем виступає іноземний суб'єкт господарювання - нерезидент, який не має свого представництва на території України.

Статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

За змістом статей 365, 366 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктами 7.1, 7.2 контрактів сторони обумовили, що всі спори відносно даного контракту вирішуються в Господарському суді Івано-Франківської області згідно процесуального законодавства України із застосуванням матеріального права України.

Як передбачено ч. 1 ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право", зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

Оскільки сторони у п. 7.1 контрактів визначили, що відносини сторін за даним договором регулюються матеріальним правом України, суд до спірних правовідносин застосовує чинне законодавство України.

Відповідно до ст.ст. 15-16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невиконання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).

В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Спірні контракти, укладені між сторонами, є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (ст.204 Цивільного кодексу України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.

З огляду на наведені правові норми суд констатує, що контракт, укладений між сторонами у справі, є договором поставки.

Згідно з ч.1 ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено ч.2ст. 664 ЦК України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві..

Водночас, за умовами контрактів, згідно з "INCOTERMS-2010", за умовами FCA товар передається перевізнику замовника.

Оскільки товар за вищезазначеними контрактами передано перевізникам, і ці перевізники підтвердили факт отримання товару для перевезення та його доставку вантажоотримувачеві, а також підтвердили факт відсутності претензій CALOR UAB щодо перевізників, суд констатує факт виконання обов"язку позивача щодо передачі товару покупцеві- CALOR UAB за спірними контрактами. При цьому судом відхиляються твердження представника відповідача про те, що перевізники не здійснювали перевезень за вказаними позивачем контрактами, оскільки ці твердження спростовуються наявними в матеріалах справи копіями міжнародних товарно-транспортних накладних №252187 та №538416 та вантажно-митних декларацій №53271 та №53373, у яких зазначено перевізників - "Інтертрансгруп ЛТД" та ТОВ "Е ВАН ВАЙК І МОЯ ЛОГІСТИК" та умови поставки - FCA-Івано-Франківськ.

Щодо тверджень представника відповідача, що ці перевезення здійснювалися не в межах вищезазначених контрактів, суд констатує, що згідно з додатком №3 до контракту №16/01/16 в рамках зазначеного контракту буде поставлено 30 куб.м. дров вартістю 1610,00 Євро, а згідно додатку №2 від 01.03.17 до контракту №24/02/2017 - 20 ящиків дров загальною вартістю 1240,00Євро. Кількість та вартість товару, зазначених у цих додатках, відповідає кількості та вартості товару, що зазначені у міжнародних товарно-транспортних накладних №252187 та №538416 та вантажно-митних деклараціях №53271 та №53373. Доказів того, що ці поставки здійснено не в межах вищезазначених контрактів, відповідачем суду не подано, відтак твердження відповідача є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, спростовуються матеріалами справи та не приймаються судом до уваги. З аналогічних підстав відхиляються судом і твердження представника відповідача про те, що накладні не містять необхідних реквізитів, що є обов"язковими для підтвердження поставки товару на умовах FCA, відповідно до ІНКОТЕРМС-2010.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п.3.7 контрактів оплата проводиться шляхом банківського переказу на валютний рахунок продавця на умовах 50% передоплати згідно виставленого продавцем рахунку, 50% по факту завантаження. Таким чином, термін виконання відповідачем зобов"язання щодо оплати вартості товару настав з моменту завантаження.

Твердження представника відповідача про те, що умовами контрактів передбачена попередня оплата, яку відповідачем не було здійснено, відтак у позивача не було підстав поставляти відповідачу товар, судом відхиляються, оскільки факт отримання товару перевізниками та доставка товару відповідачу підтверджується матеріалами справи, відтак в силу вищенаведених правових норм відповідач зобов"язаний здійснити оплату вартості поставленого товару.

Як зазначено вище, вартість договору визначена сторонами у євро. В судовому засіданні представник позивача з посиланням на практику Верховного Суду просив суд стягнути з відповідача суму боргу в іноземній валюті.

Згідно Постанови Великої палати Верховного Суду від 04.07.18 у справі № 761/12665/14-ц, суд встановлює, чи визначено зобов"язання в іноземній валюті, чи у гривні з визначенням грошового еквівалента в іноземній валюті. У разі визначення зобов"язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов"язання і в резолютивній частині рішення має зазначити розмір і вид іноземної валюти, що підлягає стягненню.

У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.

Як свідчать обставини справи, всупереч умов договору відповідач свої зобов'язання не виконав належним чином, в зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 2850,00Євро, що по курсу НБУ станом на день подання позову становить 85029,32 грн.

Суд зазначає, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення заборгованість в іноземній валюті з визначенням еквіваленту до національної валюти з урахуванням наступного. Так, як зазначила Велика палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року (справа № 761/12665/14-ц, провадження № 14-134цс18) відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Відповідно до ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.1, 2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд, дослідивши подані позивачем докази, визнав їх належними доказами в розумінні статей Господарського процесуального кодексу України, на підставі яких, з урахуванням обставин справи та діючого законодавства, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача, відтак позов підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як судові витрати позивач визначив судовий збір у розмірі 1600,00грн.

З огляду на задоволення позову судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.124, 129,129-1 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 32, 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст.ст. 15,16, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 610-612, 626-629, 664, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.67, 179, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 42, 73-79, 86, 120, 129, 178, 202, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 365-366 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Приватного підприємства "Брокерський центр "Партнер" до юридичної особи за законодавством Литовської Республіки - CALOR UAB про стягнення 2850 євро заборгованості, що по курсу НБУ станом на день подання позову становить 85029,32 грн.

Стягнути з юридичної особи за законодавством Литовської Республіки - CALOR UAB (вул. М. Мазвидо g14-43, м. Вільнюс, LT-06269, Литовська республіка, поштова адреса: с.Крихівці, вул.Межева, 19) на користь Приватного підприємства "Брокерський центр "Партнер"( вул. Шеремети, буд.13, м.Рогатин, Івано-Франківська область,77000, код 32606135) 2850 (дві тисячі вісімсот п"ятдесят) євро заборгованості, що по курсу НБУ станом на день подання позову становить 85029,32(вісімдесят п"ять тисяч двадцять дев"ять гривень тридцять дві копійки) вартості поставленої продукції згідно контрактів №16/01/16 від 16.01.16 та №24/02/2017 від 24.02.17 та 1600,00(одну тисячу шістсот гривень) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.02.2019

Суддя Матуляк П. Я.