Рішення

від 07.02.2019 по справі 910/14445/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.02.2019Справа № 910/14445/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Мазур В.М.

розглянувши справу № 910/14445/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче

об'єднання "Екософт"

до публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 1 276 130,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Ткачук О.С., довіреність №09//01/19 від 09.01.2019р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Екософт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 1 276 130,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного з позивачем Договору про закупівлю товарів № 582/ДМТЗ-15 від 27.04.2015р. не розрахувався за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 1 276 130,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2018р. відкрито провадження у справі № 910/14445/18 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження з огляду на складність справи. Підготовче засідання призначено у справі на 29.11.2018р.

26.11.2018р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 29.11.2018р. оголошено перерву до 06.12.2018р.

06.12.2018р. через канцелярію суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 06.12.2018р. оголошено перерву до 17.01.2019р.

Присутній в судовому засіданні 17.01.2019р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, під розписку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 910/14445/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.02.2019р.

Присутній у судовому засіданні 07.02.2019р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 25.01.2019р. ухвали суду від 17.01.2019р. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Приписами п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо учасник справи або його представник належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки відповідач не повідомив про причини неявки його представника в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справи по суті за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.02.2019р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2015р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено договір про закупівлю товарів №582/ДМТЗ-15 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товари, зазначені в Специфікації до цього договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару: 20.59.5 Продукти хімічні різноманітні (ЛОТ 2 - Антискалант, біоцид, розчин миючий ROCLEAN), згідно з умовами п.1.2 договору.

Відповідно до п.3.1 договору, ціна договору становить 8 661 024,90 грн., крім того ПДВ 1 732 204,98 грн., загальна ціна договору з урахуванням ПДВ 10 393 229,88 грн.

За умовами п.4.1 договору, розрахунки за поставлений постачальником товар за цим договором здійснюються покупцем у національній валюті України з відтермінуванням платежу 90 (дев'яносто) календарних днів з дати поставки товару та підписання видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної, якщо інше не передбачено у відповідних Специфікаціях до цього договору.

Місце поставки товару: СВП Київські ТЕЦ ПАТ КИЇВЕЕРГО , 02222, м. Київ,

вул. Пухівська, 1а (п.5.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 276 130,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №ЕК-14/12/87-17 від 14.12.2017р. на суму 85 411,20 грн., №ЕК-15/01/3-18 від 15.01.2018р. на суму 106 764,00 грн., №ЕК-26/02/8-18 від 26.02.2018р. на суму 566 379,84 грн. та №ЕК-05/04/50-18 від 05.04.2018р. на суму 517 584,15 грн., належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, а оригінали оглянуті в судовому засіданні.

Також, факт отримання відповідачем товару підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких містять в матеріалах справи.

Натомість відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару у строк, встановлений в договорі, в повному обсязі не здійснив у сумі 1 276 130,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору 16.10.2018р. позивач звертався до відповідача з претензією за №10/10/18-02 від 10.10.2018р. з вимогою оплатити заборгованість. Проте, вищезазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

При цьому, у листі від 16.10.2018р. за №63/4-4077 відповідач у відповідь на претензію позивача №01/08/18-05 від 01.08.2018р. відповідач повідомляв, що не зміг в повному обсязі виконати свої зобов'язання за договором №582/ДМТЗ-15 від 27.04.2015р. (серед інших) з незалежних від відповідача причин..

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної оплати товару, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього заборгованість за отриманий товар у сумі 1 276 130,00 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відзиві зазначає про недоведеність позивачем первинними документами виникнення заборгованості та факту невиконання відповідачем умов договору.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх зобов'язань за договором здійснив поставку товару згідно з видатковими накладними №ЕК-14/12/87-17 від 14.12.2017р. на суму 85 411,20 грн., №ЕК-15/01/3-18 від 15.01.2018р. на суму 106 764,00 грн., №ЕК-26/02/8-18 від 26.02.2018р. на суму 566 379,84 грн. та №ЕК-05/04/50-18 від 05.04.2018р. на суму 517 584,15 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печаткою вказаними видатковими накладними.

Також, факт отримання відповідачем товару підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких містять в матеріалах справи.

Як убачається з матеріалів справи, спір між сторонами стосується виконання умов договору поставки, а отже, до предмету дослідження у даній справі входить встановлення обставин, пов'язаних з поставкою позивачем та отриманням відповідачем продукції за спірним договором, з підтвердженням цього відповідними документами, та проведення розрахунків за товар.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що накладні №ЕК-14/12/87-17 від 14.12.2017р. на суму 85 411,20 грн., №ЕК-15/01/3-18 від 15.01.2018р. на суму 106 764,00 грн., №ЕК-26/02/8-18 від 26.02.2018р. на суму 566 379,84 грн. та №ЕК-05/04/50-18 від 05.04.2018р. на суму 517 584,15 грн., за якими поставлявся товар, підписані обома сторонами та скріплені їх печатками; що вони містять усі необхідні реквізити та відповідають вимогам закону до них, що не було спростовано відповідачем.

Отже, суд дійшов висновку, що вказані накладні є документами, що засвідчують факт здійснення господарської операції та договірних відносин, а тому у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 №99, довіреність на отримання цінностей видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

Отже, відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, котрі підтверджують факт здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, виходячи з умов договору, строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч п.4.1 договору своє зобов'язання зі своєчасної оплати поставленого товару за вищевказаними накладними в повному обсязі не виконав, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

У зв'язку з викладеним у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1 276 130,00 грн.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву судом відхиляються, з огляду на встановлені вище судом висновки.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором щодо оплати товару належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України , суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Київенерго" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31; ідентифікаційний код 00131305) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Екософт" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Покровська, 1-Ї; ідентифікаційний код 31749798) основний борг у сумі 1 276 130 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 19 141 грн. 95 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 18.02.2019р.

Суддя А.І. Привалов