Рішення

від 05.02.2019 по справі 520/9519/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

05 лютого 2019 р. № 520/9519/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - Гури О.В.,

представника відповідача - Кудіна В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватної фірми "СТЦ - Істок" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Приватна фірма "СТЦ - Істок" звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018 року №00001011412.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податковий орган прийняв протиправне податкове повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню, оскільки ґрунтується на помилкових висновках контролюючого органу, викладених у акті перевірки від 20.07.2018 року №2954/20-40-14-12-11/24341160.

Ухвалою суду від 05.11.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у вищевказаній адміністративній справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що податкове повідомлення-рішення було прийнято контролюючим органом у зв'язку із встановленням перевіркою обставин порушення Приватною фірмою "СТЦ - Істок" норм діючого законодавства, які належним чином зафіксовано у акті перевірки. Отже, позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Приватна фірма "СТЦ - Істок", код ЄДРПОУ - 24341160, зареєстровано у відповідності до норм діючого законодавства як суб'єкт господарювання.

Судовим розглядом справи встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками ПП Лагуна-Біч за червень - вересень 2015 року, ПП Авалон-2 за жовтень, листопад 2015 року, ПП Ставр І К за грудень 2015 року та січень 2016 року, ПП Інком-Торг за лютий 2016 року, ПП Пайола за березень, квітень 2016 року, ПП Вайтома за травень 2016 року, ПП Фанди Бей за травень 2016 року, ПП Гарде-Плюс за червень 2016 року, ПП Ентер-Сел за жовтень, листопад 2016 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг), результати якої оформлено у вигляді акту перевірки від 20.07.2018 №2954/20-40-14-12-11/24341160.

Відповідно до висновків акту від 20.07.2018 №2954/20-40-14-12-11/24341160 перевіркою, зокрема, встановлено порушення:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит на загальну суму 258693 грн., в т.ч. за червень 2015 року на суму 9985 грн., за липень 2015 року на суму 18270 грн., за серпень 2015 року на суму 19450 грн., за вересень 201 року на суму 14900 грн., за жовтень 2015 року на суму 18398 грн., за листопад 2015 року на суму 9950 грн., за грудень 2015 року на суму 9970 грн., за січень 2016 року на суму 19890 грн., за лютий 2016 року на суму 29640 грн., за березень 2016 року на суму 29645 грн., за квітень 2016 року на суму 29780 грн., за травень 2016 року на суму 19875 грн., за червень 2016 року на суму 9000 грн., за жовтень 2016 року на суму 9950 грн., за листопад 2016 року на суму 9990 грн.;

- п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України завищено податкові зобов'язання за жовтень 2015 року на загальну суму ПДВ 2207 грн.;

- вищезазначені порушення призвели до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 256486 грн., в т.ч. за червень 2015 року на суму 9985 грн., за липень 2015 року на суму 18270 грн., за серпень 2015 року на суму 19450 грн., за вересень 2015 року на суму 14900 грн., за жовтень 2015 року на суму 16191 грн., за листопад 2015 року на суму 9950 грн., за грудень 2015 року на суму 9970 грн., за січень 2016 року на суму 19890 грн., за лютий 2016 року на суму 29640 гри., за березень 2016 року на суму 29645 грн., за квітень 2016 року на суму 29780 грн., за травень 2016 року на суму 19875 грн., за червень 2016 року на суму 9000 грн., за жовтень 2016 року на суму 9950 грн., за листопад 2016 року на суму 9990 грн.

На підставі висновків акту перевірки та у зв'язку із встановленим порушенням п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.201.1, п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України контролюючим органом прийнято податкове-повідомлення рішення №00001011412 від 09.08.2018 року на загальну суму 320307,50 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями у сумі 256486,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 64121,50 грн.

Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок правомірність визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пп. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат та податкового кредиту, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Згідно із положеннями частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, суд також зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а також оформленні відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які відповідають змісту укладених платником податку договорів.

При цьому, суд зазначає, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

З врахуванням наведеного вище суд приходить до висновку, що реалізація господарської операції здійснюється не в момент укладення договору, а під час виконання зобов'язань, що з нього випливають та підтверджується первинними документами, які складаються на підставі договору: акти прийому-передачі товару, виконання робіт або надання послуг та відповідними платіжними дорученнями тощо.

Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 22.09.2015 у справі №826/16369/13-а.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що під час проведення перевірки Приватної фірми "СТЦ - Істок" контролюючий орган дійшов висновку про порушення підприємством податкового законодавства з огляду на наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що контролюючим органом в якості підстав для встановлених підприємством позивача порушень вказано встановлення заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету по взаємовідносинах із ПП Авалон-2 , оскільки підприємство позивача не мало можливості реалізувати на адресу Господарського товариства з обмеженою відповідальністю Росич , нібито придбані у зазначеного контрагента, тобто здійснило реалізацію товарів невідомого походження. Також зі змісту акту перевірки вбачається, що за період з червня 2015 року по червень 2016 року, жовтень, листопад 2016 року позивачем задекларовано податковий кредит, який сформовано за рахунок придбання сервісного технічного обслуговування РРО, технічного обслуговування реєстраторів розрахункових операцій по ТОВ Родон-фарм , повірка: ваги електронні з реєстрацією маси, ціни та вартості товару, вагові чекодрукуючі комплекси у тому числі зі штрих кодуванням; усіх типів, тощо., які придбані у постачальників ПП Лагуна-Біч , ПП Інкорм-Торг , ПП Вайтома , ПП Гарде-Плюс , ПП Ентер Сел , ПП Пайола , ПП Ставр І К , ПП Фанди Бей .

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що у перевіряємому періоді між ПФ СТЦ-Істок , в якості замовника, та ПП Лагуна-Біч , в якості виконавця, було укладено договір від 03.03.2015 року №03, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з продажу та проведенню ремонту електронного торгівельного обладнання. Як визначено сторонами у розділах 2 та 3 договору від 03.03.2015 року №03 замовник сплачує на розрахунковий рахунок виконавця суму, зазначену у рахунку-фактурі (накладній або в акті виконаних робіт; замовник зобов'язаний оформити накладні, акти виконаних робіт; виконавець зобов'язаний провести ремонт електронного торгівельного обладнання та надати акти виконаних робіт після кожного доручення.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії договору від 03.03.2015 року №03 останній підписано з обох сторін директорами підприємств.

Судовим розглядом справи встановлено, що у період червня-вересня 2015 року ПП Лагуна-Біч документально оформлено на адресу ПФ СТЦ-Істок реалізацію послуг по ремонту обладнання відповідно до накладних.

На підтвердження реальності виконання умов вищевказаного договору позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт (послуг) №ОУ-000041 про ремонт ваговимірювального обладнання у червні 2015 року, №ОУ-00087 про сплату за ремонт ваговимірювального обладнання у липні 2015 року, №ОУ-000072 про сплату за ремонт торгівельного обладнання у липні 2015 року, №ОУ-00044 про сплату за ремонт ваговимірювального обладнання у серпні 2015 року, №ОУ-00052 про сплату за ремонт торгівельного обладнання у серпні 2015 року, №ОУ-00077 про сплату за ремонт торгівельного обладнання у вересні 2015 року, №ОУ-000249 про сплату за ремонт ваговимірювального обладнання у червні 2015 року.

Також, судовим розглядом справи встановлено, що між ПФ СТЦ-Істок , в якості замовника, та ПП Інком-Торг (попередня назва ПП Терра-прайс ), в якості виконавця, було укладено договір від 01.02.2016 року №80, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з продажу та проведенню ремонту електронного торгівельного обладнання. Як визначено сторонами у розділах 2 та 3 договору від 01.02.2016 року №80 замовник сплачує на розрахунковий рахунок виконавця суму, зазначену у рахунку-фактурі (накладній або в акті виконаних робіт; замовник зобов'язаний оформити накладні, акти виконаних робіт; виконавець зобов'язаний провести ремонт електронного торгівельного обладнання та надати акти виконаних робіт після кожного доручення.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії договору від 01.02.2016 року №80 останній підписано з обох сторін директорами підприємств.

Судовим розглядом справи встановлено, що у період лютого 2016 року ПП Інком-Торг документально оформлено на адресу ПФ СТЦ-Істок реалізацію послуг з ремонту обладнання відповідно до накладних (актів виконаних робіт, тощо).

На підтвердження реальності виконання умов вищевказаного договору позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000108 про сплату за ремонт ваговимірювального обладнання у лютому 2016 року, №ОУ-00147 про сплату за ремонт торгівельного обладнання у лютому 2016 року, №ОУ-00209 про сплату за ремонт торгівельного обладнання у лютому 2016 року.

З матеріалів справи встановлено, що між ПФ СТЦ-Істок , в якості замовника, та ПП Авалон-2 , в якості виконавця, було укладено договір від 01.10.2015 року №33, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з продажу та проведенню ремонту електронного торгівельного обладнання. Як визначено сторонами у розділах 2 та 3 договору від 01.02.2016 року №80 замовник сплачує на розрахунковий рахунок виконавця суму, зазначену у рахунку-фактурі (накладній або в акті виконаних робіт; замовник зобов'язаний оформити накладні, акти виконаних робіт; виконавець зобов'язаний провести ремонт електронного торгівельного обладнання та надати акти виконаних робіт після кожного доручення.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії договору від 01.10.2015 року №33 останній підписано з обох сторін директорами підприємств.

На підтвердження реальності виконання умов вищевказаного договору позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000127 про сплату за ремонт ваговимірювального обладнання у жовтні 2015 року, №ОУ-000077 про ремонт торгівельного обладнання у жовтні 2015 року, №ОУ-0000175 про сплату за ремонт ваговимірювального обладнання у листопаді 2015 року.

При цьому, під час судового розгляду справи встановлено, що у період жовтня, листопада 2015 року ПП Авалон-2 документально оформлено на адресу ПФ СТЦ-Істок реалізацію товарів/послуг відповідно до накладних (актів виконаних робіт, тощо) з номенклатурою, зокрема, товарів: сканер Honeywell МК 9540-77с41 RS232; модем Cinterion MC522iТ; блок живлення 12в500мА; антенна 0-04Y-FМЕ (3dВі).

З матеріалів справи вбачається, що між ПФ СТЦ-Істок , в якості замовника, та ПП Вайтома , в якості виконавця, було укладено договір від 04.05.2016 року №38, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з продажу та проведенню ремонту електронного торгівельного обладнання. Як визначено сторонами у розділах 2 та 3 договору від 04.05.2016 року №38 замовник сплачує на розрахунковий рахунок виконавця суму, зазначену у рахунку-фактурі (накладній або в акті виконаних робіт; замовник зобов'язаний оформити накладні, акти виконаних робіт; виконавець зобов'язаний провести ремонт електронного торгівельного обладнання та надати акти виконаних робіт після кожного доручення.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії договору від 04.05.2016 року №38 останній підписано з обох сторін директорами підприємств.

Судовим розглядом справи встановлено, що у період травня 2016 року ПП Вайтома документально оформлено на адресу ПФ СТЦ-Істок реалізацію послуг з ремонту обладнання відповідно до накладних (актів виконаних робіт, тощо).

На підтвердження реальності виконання умов вищевказаного договору позивачем надано копію акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000037 про сплату за ремонт ваговимірювального обладнання у травні 2016 року.

Також, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що між ПФ СТЦ-Істок , в якості замовника, та ПП Гарде-Плюс , в якості виконавця, було укладено договір надання послуг від 01.06.2016 року №21, відповідно до умов якого протягом дії договору виконавець зобов'язується на замовлення замовника надавати послуги, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати такі послуги. У розділі 3 договору надання послуг від 01.06.2016 року №21 сторонами визначено, що за домовленістю сторін строк надання послуг не має перевищувати 2 (двох) робочих днів з дати отримання обладнання; місце надання послуг - м. Харків, вул. Лебединська, б.3; після отримання обладнання (доступу до обладнання) виконавець розпочинає надання послуг. У розділі 4 договору надання послуг від 01.06.2016 року №21 сторонами визначено, що вартість послуг встановлюється в гривнях, виходячи з фактично замовлених послуг, що підтверджується актом здачі-прийняття послуг (надання робіт); ціна договору складається з усіх вартостей послуг, які будуть надані відповідно до цього договору; вартість послуг включає в себе вартість надання послуг та вартість матеріалів виконавця, використаних в процесі їх надання, зокрема витрати на проїзд спеціаліста (спеціалістів) до місця надання послуг, його (їх) проживання та харчування (такі витрати оплачуються виконавцем самостійно або компенсуються окремо). При цьому, у розділі 5 договору надання послуг від 01.06.2016 року №21 визначено права та обов'язки сторін.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії договору надання послуг від 01.06.2016 року №21 останній підписано з обох сторін директорами підприємств.

Судовим розглядом справи встановлено, що у період червня 2016 року ПП Гарде-Плюс документально оформлено на адресу ПФ СТЦ-Істок реалізацію послуг з ремонту обладнання відповідно до накладних (актів виконаних робіт, тощо).

На підтвердження реальності виконання умов вищевказаного договору позивачем надано копію акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000030 про сплату за ремонт торгівельного обладнання у червні 2016 року.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що між ПФ СТЦ-Істок , в якості замовника, та ПП Ентер-Сел , в якості виконавця, було укладено договір надання послуг від 30.09.2016 року №83, відповідно до умов якого протягом дії договору виконавець зобов'язується на замовлення замовника надавати послуги, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати такі послуги. У розділі 3 договору надання послуг від 30.09.2016 року №83 сторонами визначено, що за домовленістю сторін строк надання послуг не має перевищувати 2 (двох) робочих днів з дати отримання обладнання; місце надання послуг - м. Харків, вул. Лебединська, б.3; після отримання обладнання (доступу до обладнання) виконавець розпочинає надання послуг. У розділі 4 договору надання послуг від 30.09.2016 року №83 сторонами визначено, що вартість послуг встановлюється в гривнях, виходячи з фактично замовлених послуг, що підтверджується актом здачі-прийняття послуг (надання робіт); ціна договору складається з усіх вартостей послуг, які будуть надані відповідно до цього договору; вартість послуг включає в себе вартість надання послуг та вартість матеріалів виконавця, використаних в процесі їх надання, зокрема витрати на проїзд спеціаліста (спеціалістів) до місця надання послуг, його (їх) проживання та харчування (такі витрати оплачуються виконавцем самостійно або компенсуються окремо). При цьому, у розділі 5 договору надання послуг від 30.09.2016 року №83 визначено права та обов'язки сторін.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії договору надання послуг від 30.09.2016 року №83 останній підписано з обох сторін директорами підприємств.

Судовим розглядом справи встановлено, що у період жовтня, листопада 2016 року ПП Ентер-Сел документально оформлено на адресу ПФ СТЦ-Істок реалізацію послуг з ремонту обладнання відповідно до накладних (актів виконаних робіт, тощо).

На підтвердження реальності виконання умов вищевказаного договору позивачем надано копію акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000092 про сплату за ремонт торгівельного обладнання у жовтні 2016 року; №ОУ-0160 про сплату за ремонт торгівельного обладнання у листопаді 2016 року.

Також, перевіркою встановлено, що між ПФ СТЦ-Істок , в якості замовника, та ПП Пайола , в якості виконавця, було укладено договір від 01.03.2016 року №33, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з продажу та проведенню ремонту електронного торгівельного обладнання. Як визначено сторонами у розділах 2 та 3 договору від 01.03.2016 року №33 замовник сплачує на розрахунковий рахунок виконавця суму, зазначену у рахунку-фактурі (накладній або в акті виконаних робіт; замовник зобов'язаний оформити накладні, акти виконаних робіт; виконавець зобов'язаний провести ремонт електронного торгівельного обладнання та надати акти виконаних робіт після кожного доручення.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії договору від 01.03.2016 року №33 останній підписано з обох сторін директорами підприємств.

Судовим розглядом справи встановлено, що у період березня, квітня 2016 року ПП Пайола документально оформлено на адресу ПФ СТЦ-Істок реалізацію послуг з ремонту обладнання відповідно до накладних (актів виконаних робіт, тощо).

На підтвердження реальності виконання умов вищевказаного договору позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000066 про сплату за ремонт торгівельного обладнання у березні 2015 року, №ОУ-000077 про ремонт торгівельного обладнання у березні 2016 року, №ОУ-0000196 про сплату за ремонт торгівельного обладнання у березні 2016 року; №ОУ-0000195 про сплату за ремонт торгівельного обладнання у березні 2016 року; №ОУ-0000150 про сплату за ремонт ваговимірювального обладнання у березні 2016 року; №ОУ-0000270 про сплату за ремонт ваговимірювального обладнання у квітні 2016 року; №ОУ-0000267 про сплату за ремонт торгівельного обладнання у квітні 2016 року; №ОУ-000210 про сплату за ремонт торгівельного обладнання у квітні 2016 року.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що між ПФ СТЦ-Істок , в якості замовника, та ПП Ставр І К , в якості виконавця, було укладено договір від 01.12.2015 року №73, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з продажу та проведенню ремонту електронного торгівельного обладнання. Як визначено сторонами у розділах 2 та 3 договору від 01.12.2015 року №73 замовник сплачує на розрахунковий рахунок виконавця суму, зазначену у рахунку-фактурі (накладній або в акті виконаних робіт; замовник зобов'язаний оформити накладні, акти виконаних робіт; виконавець зобов'язаний провести ремонт електронного торгівельного обладнання та надати акти виконаних робіт після кожного доручення.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії договору від 01.12.2015 року №73 останній підписано з обох сторін директорами підприємств.

Судовим розглядом справи встановлено, що у період грудня 2015 року та січня 2016 року ПП Ставр І К документально оформлено на адресу ПФ СТЦ-Істок реалізацію послуг з ремонту обладнання відповідно до накладних (актів виконаних робіт, тощо).

На підтвердження реальності виконання умов вищевказаного договору позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000022 про сплату за ремонт ваговимірювального обладнання у січні 2016 року, №ОУ-0000004 про сплату за ремонт торгівельного обладнання у січні 2016 року, №ОУ-0000184 про сплату за ремонт ваговимірювального обладнання у грудні 2015 року.

Також, судовим розглядом справи встановлено, що між ПФ СТЦ-Істок , в якості замовника, та ПП Фанди Бей , в якості виконавця, було укладено договір від 30.04.2016 року №65, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з продажу та проведенню ремонту електронного торгівельного обладнання. Як визначено сторонами у розділах 2 та 3 договору від 30.04.2016 року №65 замовник сплачує на розрахунковий рахунок виконавця суму, зазначену у рахунку-фактурі (накладній або в акті виконаних робіт; замовник зобов'язаний оформити накладні, акти виконаних робіт; виконавець зобов'язаний провести ремонт електронного торгівельного обладнання та надати акти виконаних робіт після кожного доручення.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії договору від 30.04.2016 року №65 останній підписано з обох сторін директорами підприємств.

Судовим розглядом справи встановлено, що у період травня 2016 року ПП Фанди Бей документально оформлено на адресу ПФ СТЦ-Істок реалізацію послуг з ремонту обладнання відповідно до накладних (актів виконаних робіт, тощо).

На підтвердження реальності виконання умов вищевказаного договору позивачем надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000130 про сплату за ремонт торгівельного обладнання у травні 2016 року.

Водночас, суд вважає за необхідне вказати, що зі змісту акту перевірки та наданого представником відповідача відзиву на позов вбачається, що підприємством позивача до перевірки не надано жодного підтверджуючого документу, який би свідчив про фактичне переміщення електротоварів від ПФ СТЦ-Істок до місця проведення ремонтних робіт та їх повернення замовнику. Також позивачем не надано жодного акту прийому-передачі матеріальних цінностей (відремонтованих електротоварів) від контрагентів до ПФ СТЦ-Істок .

У наданих до перевірки актах здачі-приймання робіт від ПФ СТЦ-Істок до ПП Лагуна-Біч , ПП Інком-Торг , ПП Вайтома , ПП Гарде-Плюс , ПП Пайола , ПП Фанди Бей місцем їх складання зазначено м. Херсон, а до ПП Авалон-2 , ПП Ентер-Сел , ПП Ставр І К місцем їх складання зазначено м. Кривий Ріг, однак ані до контролюючого органу під час проведення перевірки, ані до суду позивачем не надано доказів прибуття або вибуття спеціалістів до зазначених місць.

При цьому, представником позивача під час розгляду справи у наданих поясненнях вказано, що працівник підприємства позивача знаходиться у зазначених містах на постійній основі, у зв'язку з чим направлення працівників не потребується. Також представником позивача вказано, що складення актів прийому-передачі матеріальних цінностей (відремонтованих електротоварів) не передбачено умовами укладених договорів.

Суд враховує зазначені пояснення представника позивача, проте зазначає, що такі доводи не підтверджено жодними наявними в матеріалах справи доказами. При цьому, доводи представника відповідача стосовно непередбаченості умовами договорів складення актів прийому-передачі матеріальних цінностей не відповідають обставинам справи та умовам зазначених договорів.

Зі змісту акту перевірки та наданого представником відповідача відзиву на позов вбачається, що під час проведення перевірки встановлено наявність у підприємства позивача власної майстерні, та значної кількості інженерів-електронщиків в штаті ПФ СТЦ-Істок , що викликало сумніви у контролюючого органу стосовно доцільності залучення сторонніх організацій для отримання послуг з огляду на наявність у підприємства всіх необхідних ресурсів та кваліфікованих співробітників для самостійного виконання зазначених послуг.

Суд зазначає, що представником позивача у наданих під час розгляду справи поясненнях вказано, що підприємством в рамках здійснення власної господарської діяльності залучено контрагентів задля забезпечення своєчасного та повного виконання умов укладених договорів.

Проте, як вбачається зі змісту акту перевірки відповідно до ЄРПН, послуги, по яким документально оформлено придбання у ПП Лагуна-Біч на суму ПДВ 62605 грн., у ПП Інком-Торг на суму ПДВ 29640 грн., у ПП Авалон-2 на суму ПДВ 26145 грн., у ПП Вайтома на суму ПДВ 9910 грн., у ПП Гарде-Плюс на суму ПДВ 9000 гри., у ПП Ентер-Сел на суму ПДВ 19940 грн., у ПП Пайола на суму ПДВ 59425 грн., у ПП Ставр І К на суму ПДВ 29860 грн., у ПП Фанди Бей на суму ПДВ 9965 грн. у подальшому реалізовані не були.

Враховуючи обставини справи, суд зазначає, що до суду не надано жодних доказів того, що укладення позивачем договорів із вказаними контрагентами обумовлено обставинами неможливості своєчасного виконання останнім договірних відносин власними силами, як не надано і доказів економічної доцільності господарських операцій за зазначеними договорами.

Водночас, доводи представника позивача про необхідність залучення зазначених контрагентів для забезпечення власної господарської діяльності не підтверджено жодними доказами, як і не надано доказів неможливості своєчасного виконання позивачем договірних відносин.

Суд також враховує, надані представником позивача під час судового розгляду справи копії договорів №544 Е на сервісне обслуговування та ремонт регістраторів розрахункових операцій (РРО) від 16.06.2015 року, укладеного між позивачем, в якості виконавця, та ТОВ "Екомет", в якості замовника, а також №СП 01-11/15 В4 на технічне обслуговування та ремонт електронного вагового обладнання від 01.11.2015 року, укладеного між позивачем, в якості виконавця, та ТОВ "НВП "ПК-Сервіс", в якості замовника, проте зазначає, що зі змісту зазначених договорів та складених на їх виконання актів здачі-приймання робіт неможливо встановити зв'язок та економічне обґрунтування доцільності укладення між позивачем та ПП Лагуна-Біч , ПП Інком-Торг , ПП Авалон-2 , ПП Вайтома , ПП Гарде-Плюс , ПП Ентер-Сел , ПП Пайола , ПП Ставр І К , ПП Фанди Бей договорів надання послуг.

Також зі змісту акту перевірки вбачається, що згідно з ЄРПН, послуги, по яким документально оформлено придбання у ПП Авалон-2 товари на суму ПДВ 2203 грн. в подальшому реалізовані на адресу ГТОВ Росич у жовтні 2015 року.

Зі змісту акту перевірки та наданого представником відповідача відзиву на позов вбачається, що до перевірки не надано жодного підтверджуючого документу, який би свідчив про фактичне переміщення електротоварів від ПФ СТЦ-Істок до місця проведення ремонтних робіт та їх повернення замовнику. Також, не надані будь-які підтверджуючі документи на переміщення товарів, нібито придбаних у ПП Авалон-2 . При цьому, у видаткових накладних, наданих до перевірки, підставою їх складання зазначено договір №33 від 01.10.2015, який відповідно до його умов складений виключно для надання послуг, а не для постачання товарів.

Як встановлено судовим розглядом справи, придбані позивачем у ПП Авалон-2 товари було реалізовано на користь Господарського товариства з обмеженою відповідальністю Росич .

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Господарське товариство з обмеженою відповідальністю Росич має податкову адресу: 9111, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Піщана буд. 1-а.

При цьому, зі змісту акту перевірки вбачається, що взаємовідносини між Господарським товариством з обмеженою відповідальністю Росич та ПФ СТЦ-Істок відбувались на підставі рахунка-фактури від 29.09.2015 №3349, а реалізацію товарів відповідно до накладних (актів виконаних робіт, тощо) документально оформлено у жовтні 2015 року.

Також суд зазначає, що з досліджених в судовому засіданні копій актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) вбачається, що останні містять загальні назви послуги: сплата за ремонт торгівельного обладнання , сплата за ремонт ваговимірювального обладнання не містять деталізації послуг, які надавались.

З урахуванням відсутності такої деталізації у договорі, інших доказів зазначені первинні документи не можуть свідчити про те, що надані позивачем акти виконаних робіт (послуг) є належними доказами виконання умов договорів.

Також суд зазначає, що укладені позивачем із контрагентами договори, як і акти не містять погодження сторонами того, яке саме обладнання належить обслуговувати та ремонтувати, кількість такого обладнання, а також калькуляції вартості такого ремонту.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що надані представником позивача до суду договори та акти не розкривають суті наданих послуг, а отже не можуть вважатися достатніми доказами надання позивачу послуг в рамках укладених договорів.

З врахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що судовим розглядом справи не спростовано висновків контролюючого органу, що послугували підставою для прийняття оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення від 09.08.2018 року №00001011412, а отже останнє є таким, що прийнято у відповідності до норм діючого законодавства, у зв'язку із встановленими перевіркою порушеннями.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Приватної фірми "СТЦ - Істок".

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватної фірми "СТЦ - Істок" (61001, м. Харків, вул. Лебединська, 3) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 18 лютого 2019 року.

Суддя Мельников Р.В.