Рішення

від 13.02.2019 по справі 440/4761/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 лютого 2019 року м. ПолтаваСправа №440/4761/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шулик Н.І.,

представника позивача та третьої особи - Бурби К.В.,

представників відповідача: ОСОБА_1, Остапенка О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Полтавській області до Підприємства "Миргородська міжрайонна оптово-торгівельна база Полтавської облспоживспілки", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Миргородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області про накладення арешту на кошти, що знаходяться у банку,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

Головне управління ДФС у Полтавській області (надалі також позивач) звернулось до суду з позовом до Підприємства "Миргородська міжрайонна оптово-торгівельна база Полтавської облспоживспілки" (надалі - відповідач, Підприємство), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Миргородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - Миргородська ОДПІ) про накладення арешту на кошти, що знаходяться у банку на розрахункових рахунках Підприємства у розмірі 90753,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем обов'язку зі сплати узгоджених сум грошового зобов'язання, у зв'язку з чим утворився податковий борг, та відсутністю у платника майна, за рахунок якого може бути звернуто стягнення на суму такого боргу.

2. Позиція відповідача.

31.01.19 судом одержано відзив на позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 63-67/. Звертав увагу на те, що позивачем у позовній заяві не наведено підстав відповідно до вимог пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, які були б достатніми для накладення судом арешту на кошти Підприємства. На переконання представника відповідача, питання про стягнення коштів з Підприємства може бути ініційоване виключно у порядку, визначеному статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України. Також представник відповідача стверджував про незгоду з розрахованим податковим органом розміром боргу та сумою штрафних санкцій. До того ж, вважав, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

3. Позиція третьої особи.

29.01.19 судом одержані письмові пояснення на позов, у яких представник третьої особи просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі /а.с. 58/.

4. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.19 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників.

У судовому засіданні представник позивача та третьої особи позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, наполягали на відмові у задоволенні позовних вимог.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Підприємство у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 01762966 /а.с. 10-14/.

Відповідач перебуває на обліку у Миргородській ОДПІ як платник податків /а.с. 13/.

За відповідачем обліковується податковий борг зі сплати земельного податку з юридичних осіб у розмірі 90753,29 грн /а.с. 18-19/, що виник за таких обставин.

Підприємству на підставі державного акта на право постійного користування землею ІІ-ПЛ №001277 від 18.11.98 надано у постійне користування 4,755 га землі для обслуговування виробничої бази /а.с. 71-73/.

17.02.17 відповідачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, у якій самостійно розраховано суму земельного податку за рік у розмірі 641413,46 грн з щомісячною платою з січня по листопад 2017 року у розмірі 53451,12 грн, а у грудні 2017 року - 53451,14 грн /а.с. 20-21/.

Між тим, Підприємство 11.03.16 звернулось до Миргородського міського голови із заявою про зарахування до земель запасу земельної ділянки площею 7500 кв.м. за адресою: м. Миргород, вул. Раскової, 26 у зв'язку з відчуженням частини комплексу будівель /а.с. 74/.

24.05.17 між Миргородською міською радою та Споживчим товариством "Полтайм" укладено договори оренди земельних ділянок №№ 11/405, 11/406, 11/407, за умовами яких орендар (СП "Полтайм") набув у користування земельні ділянки з кадастровими номерами 5310900000:50:073:0065 площею 0,1172 га, 5310900000:50:073:0066 площею 0,1965 га, 5310900000:50:073:0067 площею 0,1253 га по вул. Раскової, 26 у м. Миргород відповідно /а.с. 79-81/.

Право оренди земельної ділянки 24.05.17 зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджено витягами з Державного реєстру від 29.05.17 №№ 88231258, 88229641, 88233468 /а.с. 82-84/.

20.05.17 Підприємством до Миргородської ОДПІ подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, у якій самостійно нараховано до зменшення податкового зобов'язання за 2017 рік загалом у розмірі 39478,50 грн, з них за травень - листопад 2017 року - по 4934,81 грн щомісячно, а у грудні 2017 року - 4934,83 грн /а.с. 24-25/.

Крім того, рішенням Миргородської міської ради Полтавської області від 22.1.117 №214 зараховано до земель запасу Миргородської міської ради земельну ділянку площею 4,0050 га за адресою: м. Миргород, вул. М. Раскової, 26, надано в оренду Полтавській обласній спілці споживчих товариств земельну ділянку площею 3,6377 га, кадастровий номер 5310900000650:073:0069 та спільно Полтавській обласній спілці споживчих товариств і СП "Полтайм" земельну ділянку площею 0,4492 га, кадастровий номер 5310900000650:073:0068 /а.с. 88-89/.

28.11.17 між Миргородською міською радою та Полтавською обласною спілкою споживчих товариств укладено договір оренди земельної ділянки №11/426, за умовами якого останній передано у користування земельну ділянку площею 3,6377 га, кадастровий номер 5310900000650:073:0069 /а.с. 90/.

Того ж дня між Миргородською міською радою та Полтавською обласною спілкою споживчих товариств, СП "Полтайм" укладено договір оренди земельної ділянки №11/427, за умовами якого підприємствам передано у користування земельну ділянку площею 0,4492 га, кадастровий номер 5310900000650:073:0068 /а.с. 91/.

Право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5310900000650:073:0069 28.11.17 зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджено витягом з Державного реєстру від 30.11.17 №105662637 /а.с. 92/.

11.12.17 Підприємством до Миргородської ОДПІ подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, у якій самостійно нараховано до зменшення податкового зобов'язання за 2017 рік загалом у розмірі 97032,62 грн, з них за листопад 2017 року - 48516,31 грн та за грудень 2017 року - 48516,31 грн /а.с. 24-25/.

Головним управлінням ДФС у Полтавській області 18.12.17 проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податкового зобов'язання Підприємством, за результатами якої складено акт №7914/16-31-12-14-30/01762966 /а.с. 26-27/, у якому вказано на несвоєчасну сплату відповідачем податкових зобов'язань із земельного податку за серпень - вересень 2017 року та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату земельного податку за вересень - грудень 2016 року, січень - березень 2017 року.

На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом 31.01.18 сформовані податкові повідомлення-рішення:

№0045821214 про нарахування Підприємству штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12720,89 грн /а.с. 28-29/;

№0045831214 про нарахування Підприємству штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10121,49 грн /а.с. 30-31/.

Дані податкові повідомлення-рішення одержані Підприємством 7.02.18, що підтверджено копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №3760006260948 /а.с. 34/ та не спростовано відповідачем.

Доказів оскарження згаданих рішень у визначеному законом порядку суду не надано.

21.09.17 Головним управлінням ДФС у Полтавській області сформовано, а 27.09.17 надіслано відповідачу податкову вимогу №10127-17/1620 про сплату узгодженої суми грошового зобов'язання у розмірі 66908,44 грн /а.с. 35/. Однак, поштове відправлення повернулось до контролюючого органу з відміткою про причини невручення "за закінченням терміну зберігання" /а.с. 35 - зворот/.

3.12.18 податковим керуючим складено акт опису майна у податкову застову, у якому зафіксовано відсутність у Підприємства майна, що може бути описано у податкову заставу /а.с. 40/.

Посилаючись на несплату відповідачем податкового зобов'язання у строки, визначені Податковим кодексом України, та відсутність у Підприємства майна, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

При цьому, підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг визначено як суму узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни /пункт 286.4 статті 286 Податкового кодексу України/.

Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

А відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

При цьому, як визначено пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Крім того, відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За змістом статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Поряд з цим, в силу підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

У відповідності до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Пунктом 94.2 цієї статті визначено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

За змістом пункту 94.5 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Щодо наявності у Підприємства податкового боргу.

Зі змісту наданого позивачем розрахунку податкового боргу суд встановив, що фіскальним органом Підприємству нараховані податкові зобов'язання зі сплати земельного податку загалом у розмірі 67910,91 грн на підставі податкової декларації від 17.02.17 №9022726094, з них: за листопад 2017 року - 14459,77 грн та грудень 2017 року - 53451,14 грн /а.с. 15, 18/.

Разом з цим, суд зазначає, що при розрахунку податкового зобов'язання зі сплати земельного податку за листопад та грудень 2017 року позивачем не враховано подані Підприємством 20.05.17 та 11.12.17 уточнюючі податкові декларації з плати за землю, на підставі яких платником зменшено суму податкового зобов'язання за травень - грудень 2017 року /а.с. 22-23, 24-25/.

Наведене пов'язане з тим, що із земельної ділянки, яка належала відповідачу на праві постійного користування, загальною площею 4,7550 га у травні 2017 року виділено три земельні ділянки загальною площею 0,4390 га, а у листопаді 2017 року земельну ділянку площею 4,0050 га зараховано до земель запасу Миргородської міської ради та у складі двох земельних ділянок площею 3,6377 га і 0,4492 га передано в оренду іншим особам.

Право користування відповідними земельними ділянками та, як наслідок, обов'язок зі сплати земельного податку у відповідача припинився з 24.05.17 та 28.11.17 відповідно, що підтверджено витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди земельних ділянок за Полтавською обласною спілкою споживчих товариств та СП "Полтайм" /а.с. 82-84, 92-93/.

Зважаючи на вищевикладені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що фіскальним органом не доведено наявність у відповідача обов'язку зі сплати земельного податку за листопад - грудень 2017 року у загальному розмірі 67910,91 грн.

Разом з цим, нарахування Підприємству штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22842,38 грн підтверджено залученими до матеріалів справи копіями акта від 18.12.17 №7914/16-31-12-14-30/01762966, податкових повідомлень-рішень від 31.01.18 №№0045821214, 0045831214 разом з розрахунками штрафних санкцій /а.с. 26-31/.

За відсутності у матеріалах справи доказів оскарження податкових повідомлень-рішень від 31.01.18 №№0045821214, 0045831214 у визначеному законом порядку, суд дійшов висновку, що нарахована на підставі відповідних рішень сума грошових зобов'язань є узгодженою.

З огляду на несплату узгоджених грошових зобов'язань у визначений законом строк, відповідні зобов'язання набули статусу податкового боргу.

Стосовно посилань представника відповідача на постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 2.02.18 у справі №541/168/18, якою справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163 2 КУпАП провадженням закрито за відсутність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, суд звертає увагу на такі обставини.

Згідно з частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

А відповідно до частини сьомої цієї статті, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Оскільки обставини своєчасності сплати Підприємством земельного податку за серпень та вересень 2017 року не входять до предмету доказування у даній справі, суд не приймає постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 2.02.18 у справі №541/168/18 в якості належного доказу.

Щодо наявності підстав для арешту коштів на рахунках платника податку.

Суд зазначає, що в силу положень статті 94 Податкового кодексу України розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

Так, рішення про арешт майна платника податків приймається керівником контролюючого органу з подальшим підтвердженням обґрунтованості такого рішення судом. Водночас арешт коштів на рахунках платника податків у банківських установах може бути застосований виключно на підставі рішення суду.

Поряд з цим, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Наявність у платника податку податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку, який не є виключним та єдиним способом його погашення. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом, лише за умови дотримання цих норм можливе погашення податкового боргу шляхом реалізації положень підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 12.06.18 у справі №812/864/13-а (реєстраційний номер в ЄДРСР 74718281), що враховується судом з огляду на приписи частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

У цій справі позивачем не доведено наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, з якими законодавець пов'язує можливість та необхідність накладення арешту на кошти платника податків на рахунках у банківських установах.

Суд зазначає, що самої лише фіксації контролюючим органом факту відсутності у платника податків майна, за рахунок якого можна погасити податковий борг, недостатньо для ухвалення судом рішення про накладення арешту на кошти платника податків у банківських установах.

Натомість, погашення податкового боргу Підприємства має відбуватись у порядку, визначеному статтею 95 Податкового кодексу України шляхом пред'явлення позову про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках.

Щодо підсудності даного спору адміністративному суду.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

За змістом пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Даний позов поданий до суду у зв'язку з реалізацією контролюючим органом повноважень, визначених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Позивач у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, що шляхом пред'явлення позову до суду реалізує свою контролюючу функцію з адміністрування податків і зборів, своєчасності сплати податків до державного бюджету.

А відтак, даний спір є публічно-правовим і його належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Стосовно доводів представника відповідача про те, що даний спір належить розглядати у порядку, визначеному статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що даною нормою передбачено порядок розгляду справ за зверненням фіскальних органів із заявами щодо конкретно визначених предметів спору, у переліку яких відсутнє накладення арешту на кошти платника податків у банківських установах. Водночас, контролюючий орган не позбавлений можливості звернутись до адміністративного суду у порядку, визначеному статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання позовної заяви (позову).

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За недоведеності позивачем наявності підстав для накладення арешту на кошти платника податків у банківських установах, суд, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.06.18 у справі №812/864/13-а, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За змістом пункту 1 частини третьої цієї статті, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Представник відповідача у відзиві на позов та у судових дебатах просив вирішити питання про стягнення на користь Підприємства витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з чим призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 19, 72-78, 90, 132, 134, 143, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Полтавській області до Підприємства "Миргородська міжрайонна оптово-торгівельна база Полтавської облспоживспілки", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Миргородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області про накладення арешту на кошти, що знаходяться у банку відмовити.

Призначити розгляд питання про розподіл судових витрат у відкрите судове засідання на 20 лютого 2019 року о 12:00 у приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду за адресою: вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, Полтавська область, 36039.

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295, підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 18 лютого 2019 року.

Суддя О.О. Кукоба