Постанова

від 12.02.2019 по справі 820/6043/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2019 року

Київ

справа №820/6043/16

адміністративне провадження №К/9901/148/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ремонтно-торгівельне підприємство СНАБСЕРВІС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2017 (суддя Мельников Р.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 (головуючий суддя Старостін В.В., судді: Резнікова С.С., Бегунц А.О.)

у справі №820/6043/16 за позовом Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Ремонтно-торгівельне підприємство СНАБСЕРВІС про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Центральна ОДПІ міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області звернулася до адміністративного суду з позовом до ТОВ Ремонтно-торгівельне підприємство СНАБСЕРВІС про стягнення податкового боргу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2017, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ТОВ Ремонтно-торгівельне підприємство СНАБСЕРВІС звернувся звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог ТОВ Ремонтно-торгівельне підприємство СНАБСЕРВІС посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають дійсності, а тому судові рішення підлягають скасуванню. Відповідач зазначає, що немає заборгованості, всі платежі були проведені вчасно у відповідності до сум, задекларованих у відповідних податкових накладних. Як вважає відповідач, вимога позивача про стягнення боргу за поданими деклараціями є протиправною, всі необхідні документи останній подав до суду. Крім цього, відповідач вказує, що вимоги стосуються іншої заборгованості по податковому повідомленню-рішенню, яке оскаржено у касаційному порядку.

У свою чергу, податковим органом подано до суду відзив на касаційну скаргу, у якому позивач зазначає, що податковий борг у відповідача виник з податку на додану вартість із вироблених товарів і послуг на підставі податкових повідомлень-рішень, податкових декларацій, уточнюючого розрахунку до декларації, нараховано штрафні санкції та пеню. Позивач вказує, що на підставі постанови суду, якою визнано правомірним винесення податкового повідомлення-рішення, сума боргу була поновлена та відображена в інтегрованій картці платника. У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Центральна ОДПІ міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області не погоджується з касаційною скаргою відповідача та просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2019 попередній розгляд справи призначено на 12.02.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), який виник на підставі:

податкового повідомлення-рішення від 02.12.2014 №0000752211 у сумі 3823,13грн.;

податкового повідомлення-рішення від 20.08.2015 №0004491510 у сумі 24,03грн.;

податкової декларації від 22.08.2016 №9151538192 у сумі 516,00грн.;

податкової декларації від 20.07.2016 №9125245074 у сумі 12626,00грн.;

податкової декларації від 21.06.2016 №9102594109 у сумі 10934,00грн.;

податкової декларації від 18.09.2015 №9194183164 у сумі 14191,00грн.;

податкової декларації від 20.08.2015 №9175960596 у сумі 12116,00грн.;

податкової декларації від 22.06.2015 №9129813168 у сумі 4440,00грн.;

податкової декларації від 16.07.2015 №9149747795 у сумі 9119,00грн.;

уточнюючого розрахунку до декларації ПДВ №9129913281 за 01.04.2015 у сумі 242,00грн.;

штрафні санкції у сумі 5966; пеня у сумі 13762,28грн.

Податковим органом визначено загальну суму заборгованості платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 87759,44грн.

Центральна ОДПІ міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача податкового боргу.

Судами з'ясовано, що у період з 05.11.2014 по 12.11.2014 податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Ремонтно-торгівельне підприємство СНАБСЕРВІС з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з постачальниками ТОВ Юрполіс-Компані та ТОВ Філакс щодо придбання товарів (робіт, послуг) за період липень 2014 року та подальшого використання у власній господарській діяльності або реалізації, за наслідками якої складено акт від 19.11.2014 №4188/20-33-22-01-07/39069028.

На підставі висновків акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.12.2014 №0000752211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем у сумі 57068,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 14267,00грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2015, яка набрала законної сили, у справі №820/19950/14 залишено без задоволення адміністративний позов ТОВ Ремонтно-торгівельне підприємство СНАБСЕРВІС до Західної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2014 №0000752211.

На підставі судового рішення сума боргу за вказаним податковим повідомленням-рішенням 03.06.2015 була поновлена та відображена в інтегрованій картці платника. З урахуванням часткової сплати податкового зобов'язання за податковим повідомлення-рішенням від 02.12.2014 №0000752211 сума податкового боргу становить 3823,13грн.

Також, як встановлено судами, 20.08.2015 контролюючим органом проведено камеральну перевірку відповідача з питання своєчасності та повноти сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість по декларації за лютий 2015 року, за результатами якої складено акт від 20.08.2015 №162/20-33-15-01-08/39069028.

На підставі висновків акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2015 №0004291510, яким нараховано суму штрафу у розмірі 10% грошового зобов'язання, яка складає 24,03грн. Доказів оскарження чи скасування вказаного рішення в матеріалах справи не міститься.

Крім того, підприємством самостійно подано до контролюючого органу податкові декларації: від 22.08.2016 №9151538192, від 20.07.2016 №9125245074; від 21.06.2016 №9102594109; від 18.09.2015 №9194183164; від 20.08.2015 №9175960596; від 22.06.2015 №9129813168; від 16.07.2015 №9149747795; уточнюючий розрахунок до декларації ПДВ № 9129913281 за 01.04.2015.

З інтегрованої картки платника податків ТОВ Ремонтно-торгівельне підприємство СНАБСЕРВІС вбачається, що за відповідачем рахується нарахована контролюючим органом пеня в розмірі 13762,28грн.

У зв'язку з непогашенням відповідачем суми податкового зобов'язання протягом встановленого строку, позивачем винесено податкову вимогу від 30.12.2015 №10082-23.

Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.18, 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового Кодексу України встановлено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно пунктів 49.1, 49.2 статті 49 Податкового Кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено підпунктами 59.1, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно положень пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що в разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пунктів 1-2 частини першої статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно пункту 1 частини третьої статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Частиною четвертою статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідно до абзацу е пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Як встановлено судами під час розгляду справи, відповідач має податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальній сумі 87759,44грн., що підтверджується наданою контролюючим органом обліковою карткою (зворотній бік).

Судами попередніх інстанцій правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача, які заявлені також у касаційній скарзі, щодо неприйняття рішення у справі №820/19950/14 та перебування вказаної справи на розгляді у Вищому адміністративному суді України.

Як вбачається з досліджених судами обставин, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2015 у справі №820/19950/14 залишено без задоволення адміністративний позов ТОВ Ремонтно-торгівельного підприємства СНАБСЕРВІС до Західної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2014 №0000752211.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2015 апеляційну скаргу ТОВ Ремонтно-торгівельного підприємства СНАБСЕРВІС залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2015 залишено без змін.

Згідно положень частини третьої статті 254 КАС України (редакція до 15.12.2017) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що у справі №820/19950/14 судове рішення набрало законної сили у відповідності до приписів КАС України.

Під час розгляду справи, судами попередніх інстанцій надавалась оцінка доводам відповідача, які продубльовані у касаційній скарзі, щодо здійснення своєчасної сплати за податковими зобов'язаннями визначеними відповідачем у податкових деклараціях.

Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 передбачено, що рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в казначействі, на який таким платником перераховуються кошти з власного поточного рахунку у сумі, необхідній для досягнення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок.

Суди попередніх інстанцій вірно встановили, що контролюючим органом здійснювалось зарахування коштів платника податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Як вбачається, податковий борг в сумі 87759,44грн. відповідачем не сплачений, доказів самостійної сплати заборгованості у повному обсязі відповідачем до суду не надано. Підсумовуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягали задоволенню.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти, засвідчені документами, наявними в матеріалах справи.

В межах вимог касаційної скарги, суд не може визнати доводи відповідача для скасування рішення судів попередніх інстанцій обґрунтованими.

Верховний Суд приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

Судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ремонтно-торгівельне підприємство СНАБСЕРВІС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду