Ухвала

від 14.02.2019 по справі 636/165/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року

м. Харків

справа № 636/165/18

провадження № 22-ц/818/932/19

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Семикрас О.В.,

учасників справи:

відповідача за первісним позовом - ОСОБА_1,

представника особи, що подала апеляційну скаргу - Горгуль Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору міни та зобов'язання вчинити певні дії, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на житловий будинок за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області Гончаренко А.М. в інтересах держави в особі Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 16 березня 2018 року, ухвалене суддею Ковригіним О.С., -

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2018 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_1, в якому з урахуванням наступних уточнень просив: визнати дійсним договір міни (далі - Договір міни), укладений між сторонами в серпні 2015 року, згідно якого ОСОБА_1 перейшов у власність житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 а ОСОБА_3 перейшов у власність недобудований житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 та земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером НОМЕР_1, загальною площею 2,0 га, яка розташована на землях Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області (далі - Земельна ділянка); зобов'язати ОСОБА_1 вчините певні дії та вивезти належні йому залізобетонні конструкції з території його домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2

В обґрунтування позову зазначив, що між сторонами в серпні 2015 року був укладений вказаний вище Договір міни. Зазначений договір не був нотаріально посвідчений, оскільки на момент його укладення ОСОБА_3 ще не закінчив процес реєстрації права власності на Будинок в с. Приморське. Право власності ОСОБА_4 на Будинок в м. Чугуїв та Земельну ділянку на момент укладення Договору міни було зареєстровано. Відповідач не надав йому другий примірник Договору міни, в зв'язку з чим будь-які документи на будинок в м. Чугуїві та Земельну ділянку у нього відсутні. Вони домовились, що посвідчать договір нотаріально після оформлення та реєстрації за ним права власності на Будинок в с. Приморське, але відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення Договору міни. На виконання вказаного договору ОСОБА_4 фактично вселився до Будинку в с. Приморське і майже постійно проживає з членами своєї родини за вказаною адресою, робить в цьому будинку ремонт, впорядковує територію. Але відповідач ОСОБА_4 не виконує своїх обов'язків за Договором міни та обмежує доступ позивача до недобудованого Будинку в м. Чугуїв та до Земельної ділянки. Крім того, ОСОБА_4 почав здійснювати будівництво вказаного будинку, впорядковує прилеглу територію, також завіз на Земельну ділянку належні йому залізобетонні конструкції. Нещодавно відповідач заявив, що у позивача відсутні правові підстави користування Будинком в м. Чугуїв та Земельною ділянкою. В зв'язку з наведеним він позбавлений права на майно, яке набув за Договором міни. Крім того, він позбавлений можливості зареєструвати своє право власності на Будинок в м. Чугуїв та Земельну ділянку. Таким чином, відповідач заволодів всіма трьома об'єктами нерухомого майна, що є предметом Договору міни. Враховуючи наведене, він звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав (а.с. 13-16).

02 березня 2018 року ОСОБА_1 пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_3, в якому просить: визнати дійсним договір купівлі-продажу (далі - Договір купівлі-продажу), укладений між сторонами, згідно умов якого ОСОБА_3 продав, а він купив Будинок в с. Приморське; визнати за ним право власності на вказаний Будинок в с. Приморське; у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 відмовити.

В обґрунтування зустрічного позову зазначив, що первісний позов не визнає в повному обсязі, оскільки ОСОБА_3 добросовісно помилився щодо обставин справи, Договір міни між ними не укладався. Так, вони дійсно досягли попередньої усної домовленості щодо укладення між ними в майбутньому договору міни на умовах, вказаних в первісному позові, але на той момент йому не було відомо, що ОСОБА_3 не оформив та не зареєстрував право власності на Будинок в с. Приморське. В зв'язку з неможливістю нотаріального посвідчення договору міни та вважаючи, що такий договір не буде рівноцінною міною в зв'язку з відсутністю у ОСОБА_5 зареєстрованого права власності, при цьому маючи потребу в будинку в с. Приморське, він запропонував ОСОБА_3 замість договору міни укласти договір купівлі-продажу належного йому житлового будинку, на що ОСОБА_3 погодився. 16 вересня 2015 року в с. Приморське між ним як покупцем та ОСОБА_3 як продавцем в простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу Будинку в с. Приморське. Він в повному обсязі сплатив ОСОБА_3 погоджену вартість Будинку в с. Приморське в сумі 55000,00 грн., що еквівалентно 2500,00 доларів США. В день підписання договору купівлі-продажу, ОСОБА_3 фактично передав йому житловий будинок. В п. 1.3.2. Договору купівлі-продажу сторони домовились про його нотаріальне посвідчення у відповідності до вимог законодавства. Проте ОСОБА_3 не виконав обов'язку за договором, не оформив всі необхідні документи для посвідчення договору купівлі-продажу та не забезпечив нотаріальне посвідчення договору, що суттєво порушує його право власності на житловий будинок, який він придбав та оплатив. Одразу після придбання він фактично вселився до Будинку в с. Приморське і майже постійно там проживає з членами своєї родини, робить там ремонт, впорядковує територію, сплачує комунальні послуги. Внаслідок ухилення ОСОБА_3 від нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу він не може зареєструвати право власності на житловий будинок, чим порушуються його права та права його родини. В зв'язку з наведеним він звернувся до суду із зустрічним позовом (а.с. 26-35).

16 березня 2018 року представник ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_6 подала до суду першої інстанції заяву про визнання зустрічного позову (а.с. 49-50).

Крім того, 16 березня 2018 року ОСОБА_1 та представник ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_6 подали суду першої інстанції заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 52-53, 55).

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 16 березня 2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Визнано дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 16 березня 2015 року, згідно з яким ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купив житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_1 право власності на вказаний Будинок в с. Приморське. У задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовлено в повному обсязі (а.с. 61-68).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора Харківської області Гончаренко А.М. в інтересах держави в особі Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що оскільки житловий будинок знаходиться в Одеській області, судом першої інстанції було порушено правила виключної підсудності. Згідно ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України, істотної умовою договору, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Судом не було надано належної оцінки факту відсутності правовстановлюючого документу на земельну ділянку під Будинком, не залучено до участі в справі власника (розпорядника) земельної ділянки. Таким чином, задовольняючи позовні вимоги, суд фактично дозволив позивачу використовувати спірне нерухоме майно без правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Крім того, виходячи з положень чинного законодавства України, визнання за позивачем права власності на спірні об'єкти нерухомого майна, порушує інтереси держави в особі Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області (а.с. 75-82).

29 січня 2019 року ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування зазначає, що доводи апеляційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать чинному законодавству та порушують його право власності на житло. Крім того, апеляційна скарга подана з суттєвим перевищенням наданих органам прокуратури повноважень. Прокуратурою не зазначені конкретні підстави для скасування рішення у відповідності до ст. 376 ЦПК України. Всі умови для визнання договору дійсним, передбачені ст. 220 ЦК України, підтверджені належними доказами та відображені в судовому рішенні. Суд першої інстанції вірно з'ясував та відобразив в рішенні причини непосвідчення правочину у нотаріальному порядку, факт ухилення ОСОБА_3 від нотаріального посвідчення правочину, який він сам визнав. Судом першої інстанції було додержано правила виключної підсудності, оскільки спір виник з приводу трьох об'єктів нерухомого майна, два з яких знаходились на території Чугуївського району Харківської області. Доводи прокуратури щодо відсутності у ОСОБА_3 правовстановлюючого документу на земельну ділянку, також є необґрунтованими. Так, в довідці Приморської сільської ради № 514 від 21 вересня 2016 року зазначено, що земельна ділянка, на якій розташована будівля, приватизована згідно п. 224 рішення виконавчого комітету Приморської сільської ради народніх депутатів від 11 листопада 1993 року. Крім того, в матеріалах справи міститься копія архівного витягу від 22 вересня 2016 року, виданого Кілійською районною державною адміністрацією, із рішення № 15 виконавчого комітету Приморської сільської ради народніх депутатів від 11 листопада 1993 року, згідно п. 224 якого ОСОБА_3 у приватну власність передана земельна ділянка площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. З вказаних документів вбачається, що власник земельної ділянки - Приморська сільська рада, передала цю ділянку в приватну власність ОСОБА_3 ще в 1993 році. ОСОБА_3 не вжив заходів щодо оформлення наданої йому у власність земельної ділянки - не замовив технічну документацію та послугу з присвоєння кадастрового номеру, в зв'язку з чим його право власності не було зареєстровано. Проте право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку ніхто не оспорював, в тому числі Приморська сільська рада. Таким чином, ОСОБА_3 правомірно використовував земельну ділянку, регулярно сплачував земельний податок за неї. Право власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 оформлює з відома та за згодою Приморської сільської ради, яка погодила йому межі розташування земельної ділянки. Таким чином, права ані держави, ані територіальної громади села Приморське в особі Приморської сільської ради, ні ним, ні ОСОБА_3, ні Чугуївським міським судом Харківської області при ухваленні рішення, порушені не були. Його, ОСОБА_1, вина у відсутності кадастрового номера та правовстановлюючого документа на земельну ділянку, відсутня. Також прокуратура Харківської області не є належним суб'єктом подання апеляційної скарги, оскільки в даній справі прокуратура представляє інтереси не держави, а власні інтереси органу місцевого самоврядування - Приморської сільської ради. Чинне законодавство не передбачає право прокуратури здійснювати захист власних інтересів органів місцевого самоврядування, які віднесені державою до їх виключної компетенції, зокрема, розпорядження землями комунальної власності та їх захист (а.с. 110-123).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03 січня 2019 року клопотання прокурора про поновлення строку апеляційного оскарження - задоволено, поновлено строк апеляційного оскарження рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 16 березня 2018 року, відкрито апеляційне провадження в даній цивільній справі (а.с. 97-98).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2019 року закінчено підготовку апеляційного розгляду даної цивільної справи, призначено її до розгляду на 07 лютого 2019 року з повідомленням учасників справи (а.с. 108).

В суді апеляційної інстанції представник прокуратури Харківської області - Горгуль Н.В. апеляційну скаргу підтримувала.

ОСОБА_1 проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та представника прокуратури Харківської області - Горгуль Н.В., вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю виходячи з таких підстав.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на житловий будинок, суд першої інстанції виходив із того, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 За договором купівлі-продажу, укладеним в простій письмовій формі, він продав цей будинок ОСОБА_1 Сторони виконали всі умови договору, проте, цей договір не був нотаріально посвідчений, оскільки ОСОБА_3 ухиляється від його нотаріального посвідчення. Зважаючи на зазначене, є правові підстави для задоволення позову.

З довідки виконавчого комітету Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області № 400 від 15 вересня 2018 року вбачається, що згідно запису в погосподарській книзі сільради за 1991-1995 року № 10 особовий рахунок № НОМЕР_2, склад колгоспного двору станом на 16 квітня 1991 року за адресою: АДРЕСА_1, був таким: 1.

ОСОБА_7 - голова домогосподарства (померла ІНФОРМАЦІЯ_2), 2. ОСОБА_3 (онук ІНФОРМАЦІЯ_1) (а.с. 36).

Згідно довідки виконавчого комітету Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області № 514 від 21 вересня 2016 року зазначений житловий будинок належить на праві власності ОСОБА_3

Право власності на будинок АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_3 згідно особистого рахунку № НОМЕР_3 у по господарській книзі № 6 за 2011-2015 роки (а.с. 39).

Даний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,06 га, яка згідно рішення виконавчого комітету Приморської сільської ради № 15 від 11 листопада 1993 року передана у власність ОСОБА_3 (а.с. 40).

Отже, колегія суддів вважає, що на час укладення договору купівлі-продажу між сторонами, ОСОБА_3 був власником спірного житлового будинку та земельної ділянки, на якій розташований цей житловий будинок та яка передана йому у власність у встановленому законом порядку.

Проте, ОСОБА_3 не здійснена державна реєстрація права власності як на житловий будинок, так і на земельну ділянку.

Проте, колегія суддів дійшла висновку, що земельна ділянка площею 0,06 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, не є комунальною власністю, а передана в приватну власність ОСОБА_3

У справі, за якою ухвалене рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 16 березня 2018 року, яке є предметом апеляційного оскарження, зазначена земельна ділянка предметом судового розгляду не була.

Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини звужує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI Про прокуратуру .

У частині третій статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишалися незахищеними прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні висновки зроблені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 687/379/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 911/360/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 635/5773/16-ц.

В поданій апеляційній скарзі заступник прокурора прокуратури Харківської області посилається на те, що оскаржуваним рішенням порушено інтереси держави в особі Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області.

26 листопада 2018 року прокуратурою Харківської області було направлено в порядку ч.4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру до Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області повідомлення № 05/2-1694 вих.18 про порушення інтересів цієї ради при ухваленні рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 16 березня 2018 року (а.с. 84-86).

Проте, Приморська міська рада Кілійського району Одеської області відповідь на подання прокуратури Харківської області не надала, про порушення її інтересів не зазначила.

Судом апеляційної інстанції було направлено до Приморської міської ради Кілійського району Одеської області копію апеляційної скарги заступника прокурора Харківської області.

В листі № 02-11/100 від 12 лютого 2019 року Приморська міська рада Кілійського району Одеської області просила суд розглянути справу за їх відсутності (а.с. 147).

До відзиву на апеляційну скаргу, наданого ОСОБА_1, додані документи, які свідчать про те, що за ним зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 0,0643 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - обслуговування житлового будинку (а.с. 124).

Відповідно до технічної документації, встановлені (відновлені) межі земельної ділянки в натурі (а.с. 125, 126).

Отже, спірна земельна ділянка на час розгляду справи судом апеляційної інстанції була передана в користування ОСОБА_1

За таких обставин, колегія судді дійшла висновку, що відсутні інтереси держави у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на житловий будинок.

Приморська сільська рада Кілійського району Одеської області, в інтересах якої заступник прокурора прокуратури Харківської області звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, є самостійною юридичною особою, які належить право самостійно представляти свої інтереси в суді.

Проте, Приморська сільська рада Кілійського району Одеської області апеляційну скаргу на рішення суду не подала, прокуратуру Харківської області на представлення в суді її інтересів не уповноважила, земельну ділянку, яка за рішенням цієї ради була передана у власність ОСОБА_3, у встановленому законом порядку передала у власність ОСОБА_1

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що права Приморська сільська рада Кілійського району Одеської області оскаржуємим рішенням не порушені, у зв'язку з чим у прокуратури Харківської області були відсутні правові підстави для звернення до суду з апеляційною скаргою.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора прокуратури Харківської області Гончаренка А.М. підлягає закриттю.

Керуючись ч.1 ст. 352, п.3 ч.1 ст. 362 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області Гончаренко А.М. в інтересах держави в особі Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 16 березня 2018 року у справі за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору міни та зобов'язання вчинити певні дії та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на житловий будинок - закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанову складено "18" лютого 2019 року.

Головуючий суддя: Судді: А.І. Колтунова О.В.Маміна Н.П.Пилипчук