ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2019 року
м. Харків
справа № 636/165/18-ц
провадження № 22ц/818/5820/19
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),
суддів - Бровченка І.О., Кругової С.С.
за участю секретаря - Колосовської А.Р.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу - заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, представник особи, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 16 березня 2018 року в складі судді Ковригіна О.С.
в с т а н о в и в:
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору міни та зобов`язання вчинити певні дії, який в подальшому уточнив.
Позовна заява мотивована тим, що у серпні 2015 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір міни, за яким у власність ОСОБА_2 перейшов належний йому житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , а йому перейшов у власність незавершений будівництвом житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 , та земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 6325456700:02:000:1473, загальною площею 2,0 га, яка розташована на землях Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області, що належали ОСОБА_2 .
Вказав, що зазначений договір міни нотаріально не посвідчено, оскільки на момент його укладення він не закінчив процедуру реєстрації права власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 .
Зазначив, що вони з відповідачем домовились, що договір буде нотаріально посвідчено після оформлення та реєстрації за ним права власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , але відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору міни.
Вказав, що ОСОБА_2 не надав йому другий примірник договору міни, у зв`язку з чим правовстановлюючі документи на житловий будинок у АДРЕСА_2 та земельну ділянку у нього відсутні.
Зазначив, що на виконання договору міни ОСОБА_2 фактично вселився до житлового будинку, постійно проживає у ньому з членами своєї родини, розпочав ремонт будинку, впорядковує територію, сплачує комунальні послуги тощо.
Проте, ОСОБА_2 не виконує своїх обов`язків за договором міни та обмежує йому доступ до недобудованого житлового будинку у АДРЕСА_2 та земельної ділянки, продовжує будівництво вказаного будинку, впорядковує прилеглу територію, завіз на земельну ділянку залізобетонні конструкції, які має намір використовувати в будівництві.
Вказав, що у зв`язку з цим він позбавлений права на майно, яке набув за договором міни, а також можливості зареєструвати своє право власності на незавершений будівництвом житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 , та земельну ділянку.
Просив визнати дійсним договір міни, укладений між сторонами у серпні 2015 року, згідно з яким ОСОБА_2 перейшов у власність житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а йому перейшов у власність недобудований житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 6325456700:02:000:1473, яка розташована на землях Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області загальною площею 2,0 га; зобов`язати ОСОБА_2 вивезти належні йому залізобетонні конструкції з території його домоволодіння по АДРЕСА_2 , вирішити питання щодо судових витрат.
У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на житловий будинок.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що договір міни між ними ніколи не укладався.
Вказав, що вони дійсно досягли попередньої усної домовленості щодо можливого укладення між ними у майбутньому договору міни, але на той момент йому не було відомо, що ОСОБА_1 не оформив та не зареєстрував право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 .
У зв`язку з неможливістю нотаріального посвідчення договору міни та вважаючи, що такий договір не буде рівноцінною міною у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 зареєстрованого права власності на житловий будинок, він запропонував йому замість договору міни укласти договір купівлі-продажу належного йому житлового будинку, на що ОСОБА_1 погодився.
Зазначив, що 16 вересня 2015 року між ним як покупцем та ОСОБА_1 як продавцем у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 .
Вказав, що він у повному обсязі сплатив ОСОБА_1 погоджену вартість нерухомого майна у розмірі 55 000,00 грн., що еквівалентно 2 500,00 доларів США, що підтверджується розпискою, та у день підписання договору купівлі-продажу ОСОБА_1 фактично передав йому вказаний житловий будинок.
Зазначив, що ОСОБА_1 є власником спірного будинку на підставі даних погосподарського обліку Приморської сільської ради Кілійського району Харківської області та земельна ділянка, на якій розташовано будинок, передана йому у власність рішенням виконавчого комітету сільської ради, однак він не зареєстрував своє право власності на нерухоме майно належним чином.
Вказав, що згідно умов договору ОСОБА_1 протягом трьох місяців повинен був оформити всі необхідні документи для посвідчення договору у нотаріальному порядку та забезпечити таке посвідчення.
Проте, ОСОБА_1 не виконав свого обов`язку за договором, не оформив всі необхідні документи для посвідчення договору купівлі-продажу та не забезпечив нотаріальне посвідчення договору, що суттєво порушує його право власності на житловий будинок, який він придбав та оплатив.
Зазначив, що після укладення договору купівлі-продажу він фактично вселився до житлового будинку, проживає у ньому з членами своєї родини, розпочав ремонт, впорядковує територію, сплачує комунальні послуги, земельний податок від імені ОСОБА_1 , однак внаслідок ухилення ОСОБА_1 від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу він не може зареєструвати право власності на житловий будинок, чим порушуються його права.
Вказав, що між ним та ОСОБА_1 ніколи не існували правовідносини міни, однак виникли правовідносини купівлі-продажу.
Просив визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями від 16 вересня 2015 року, за яким ОСОБА_1 продав, а він купив житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на житловий будинок загальною площею 65,4 кв. м, житловою площею 33,4 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 , який складається з: літ. А - житловий будинок загальною площею 65,4 кв. м, літ. Б - літня кухня, літ. В - гараж, літ. Г - сарай, літ. Д - сарай, літ. Е - сарай, літ. Ж - вбиральня, літ. К - колодязь, № 1 - ворота, № 2, № 3, № 4 -огорожа; у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 - відмовити.
16 березня 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подала до суду першої інстанції заяву про визнання зустрічного позову ОСОБА_2 .
У цій заяві ОСОБА_1 визнав зустрічний позов і зазначив, що він добросовісно помилявся щодо фактично існуючих між ним і ОСОБА_2 правовідносин. Зазначив, що між ними дійсно не укладався в письмовій формі договір міни. Вони досягли попередньої усної домовленості щодо можливого укладення між ними в майбутньому договору міни вказаних у позові об`єктів нерухомого майна, але, підписуючи з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, він добросовісно помилився, вважаючи, що то і був договір міни, умови якого він раніше обговорював з ОСОБА_2 . Вказав, що він в повному обсязі отримав оплату за вищевказаним договором купівлі-продажу та передав свій житловий будинок ОСОБА_2 . Підтвердив, що нотаріально вони з ОСОБА_2 договір не посвідчили, бо він не встиг оформити і зареєструвати своє право власності на будинок у селі Приморське, в якому безперервно проживав до моменту укладення договору купівлі-продажу. Зазначив, що його право власності на будинок є і досі не оформленим і не зареєстрованим у зв`язку з браком у нього вільного часу. Просив прийняти визнання ним позову та ухвалити рішення про задоволення зустрічного позову.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 16 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_2 - задоволено; визнано дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 16 вересня 2015 року, згідно якого ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купив житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , який складається з: літ. А - житловий будинок загальною площею 65,4 кв. м, літ. Б - літня кухня, літ. В - гараж, літ. Г - сарай, літ. Д - сарай, літ. Е - сарай, літ. Ж - вбиральня, літ. К - колодязь, № 1 - ворота, № 2, № 3, № 4 -огорожа.
Не погоджуючись з рішенням суду щодо задоволення позовних вимог заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, вирішити питання щодо судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув увагу на те, що порушено правила виключної підсудності; що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на будинок; що судом не надано належної оцінки факту відсутності правовстановлюючого документу на земельну ділянку під спірним будинком, який свідчить про неукладеність договору; що до участі в справі не залучено власника (розпорядника) земельної ділянки; що оскаржуваним рішенням суду фактично дозволено ОСОБА_2 використовувати спірне нерухоме майно без правовстановлюючих документів на земельну ділянку; що визнання за позивачем за зустрічним позовом права власності на спірні об`єкти нерухомого майна порушує інтереси держави в особі Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області.
29 січня 2019 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Вказав, що доводи апеляційної скарги не містять конкретних підстав для скасування рішення суду та порушують його право власності на житло. Зазначив, що ОСОБА_1 ухилився від нотаріального посвідчення правочину, що сам визнав, натомість між сторонами відбулось повне фактичне виконання договору.
Вважав, що судом першої інстанції додержано правила виключної підсудності, оскільки спір виник з приводу трьох об`єктів нерухомого майна, два з яких знаходились на території Чугуївського району Харківської області. Вказав, що доводи прокуратури щодо відсутності у ОСОБА_1 правовстановлюючого документу на земельну ділянку є необґрунтованими, оскільки рішенням виконавчого комітету Приморської сільської ради народних депутатів від 11 листопада 1993 року земельна ділянка, на якій розташовано спірний будинок, передана ОСОБА_1 у приватну власність. Зазначив, що право власності ОСОБА_1 на землю не було зареєстровано, однак його ніхто не оспорював, в тому числі Приморська сільська рада. Вказав, що своє право власності на вказану земельну ділянку оформлює з відома та за згодою Приморської сільської ради, яка погодила йому межі розташування земельної ділянки, та він добровільно сплачує земельний податок. Вважав, що прокуратура Харківської області не є належним суб`єктом подання апеляційної скарги, оскільки порушено принцип територіальності; в даній справі прокуратура представляє інтереси не держави, а власні інтереси органу місцевого самоврядування - Приморської сільської ради.
14 лютого 2019 року до суду апеляційної інстанції прокуратурою Харківської області подано додаткове правове обґрунтування до апеляційної скарги щодо порушення інтересів держави (а. с. 148-154). Вказала, що інтереси держави також охоплюють інтереси органів місцевого самоврядування; що Приморська сільська рада не реалізує свої повноваження як власник земельної ділянки щодо захисту прав; що ОСОБА_1 не міг виступати продавцем спірного будинку, оскільки не має щодо нього зареєстрованого права власності.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області, який діє в інтересах держави в особі Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 16 березня 2018 року - закрито.
Постановою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області - задоволено; ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року - скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
26 листопада 2019 року до суду апеляційної інстанції від Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області надійшла заява, в якій вона зазначила, що оскаржуваним рішенням жодним чином право на землю ні держави, ні територіальної громади села Приморське в особі Приморської сільської ради не порушено, тому Приморська сільська рада не зверталася до суду апеляційної інстанції з метою перегляду цього судового рішення. Зазначені прокуратурою в апеляційні скарзі причини їх не звернення до суду, пов`язані з тим, що сільська рада нібито неналежно захищала інтереси держави та комунальну власність територіальної громади, є безпідставними. Приморська сільська рада є самостійною юридичною особою, якій належить право самостійно представляти свої інтереси в суді, якщо для цього є належні підстави, а таких підстав не було. В апеляційній скарзі прокуратура представляє інтереси не держави, а власні інтереси сільської ради стосовно власних самоврядних повноважень ради щодо розпорядження нею землями комунальної власності, які належать територіальній громаді і розташовані в межах населеного пункту. Рішення щодо розпорядження землями комунальної власності, які розташовані в межах населеного пункту, приймаються сільською радою виключно на пленарних засіданнях шляхом голосування. У повній відповідності до вимог чинного законодавства рішенням сесії Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 01 лютого 2019 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та передано у власність земельну ділянку ( кадастровий номер (5122383000:02:001:1652) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 , загальною площею 0,0643 га за зазначеною адресою. ОСОБА_2 користується зазначеною земельною ділянкою у відповідності до вимог чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі сплачує земельний податок до місцевого бюджету, що відповідає інтересам територіальної громади с. Приморське.
05 грудня 2019 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення, в яких ОСОБА_2 зазначив, що право власності на земельну ділянку він належним чином оформив. Зазначив, що спір між ним та відповідачем за зустрічним позовом стосується об`єктів, які знаходяться у приватній власності громадян, тому в цьому спорі відсутній інтерес держави. Вказав, що він був вимушений подати зустрічний позов до Чугуївського районного суду Харківської області для його об`єднання з первісним, який ще раніше подав ОСОБА_1 . Вказав, що спірний будинок він придбав у зв`язку з хворобою його молодшої дочки за рекомендаціями лікарів, які радили її проживання поблизу моря. Заради дитини він змінив місце проживання та звичний спосіб життя. На сьогодні стан здоров`я дочки покращився. Вона відвідує сільську школу, почуває себе добре. Спірний будинок є його та його родини єдиним житлом. Втрата ним та його родиною житла та земельної ділянки, право власності на яку він оформив, позитивно не вплине на інтереси держави.
16 грудня 2019 року до суду апеляційної інстанції від прокуратури Харківської області надійшли письмові пояснення, в яких прокурор фактично підтримав свої доводи та вимоги апеляційної скарги. При цьому зазначив, що доказів про безоплатну передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 не надано. Підкреслив, що договір купівлі - продажу житлового будинку є неукладеним, тому його не можна визнати дійсним на підставі статті 220 ЦК України.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області необхідно залишити без задоволення, рішення суду в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що на час укладення договору купівлі-продажу між сторонами ОСОБА_1 був власником спірного житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розташований, хоча й не здійснив державної реєстрації права власності на нерухоме майно. На виконання своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 спірний житловий будинок, а ОСОБА_2 оплатив його вартість, що свідчить про виконання правочину сторонами, однак протягом тривалого часу ОСОБА_1 свідомо ухилявся від нотаріального посвідчення правочину, що ним не оспорюється, тому вимоги ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання за ним права власності на спірний житловий будинок є обґрунтованими.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 та його баба ОСОБА_5 як голова домогосподарства згідно запису в погосподарській книзі Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області за 1991-1995 роки НОМЕР_1, особовий рахунок НОМЕР_2 , станом на 16 квітня 1991 року входили до складу колгоспного двору за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області № 400 від 15 вересня 2015 року (а. с. 36).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла (а. с. 36).
Правовий режим власності колгоспного двору визначався статтями 120-126 ЦК УРСР 1963 року. Так, згідно зі статтями 120, 123 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється, виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Спеціальним нормативним актом, який визначає порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах, є Вказівки по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5, а згодом Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24/26, та Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.
Згідно з пунктом 9 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69, окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.
Порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР був встановлений Інструкцією, затвердженою Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року. Згідно з пунктами 4, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі, належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції), в тому числі, й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).
Як роз`яснено у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; б) розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.
Як роз`яснено у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 Про практику розгляду судами України справ про спадкування правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
Згідно особистого рахунку НОМЕР_3 у погосподарській книзі НОМЕР_4 за 2011-2015 роки села Приморського Приморської сільської ради на ім`я ОСОБА_1 зареєстровано житловий будинок, господарські будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці орієнтовною площею 600,00 кв. м, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області № 514 від 21 вересня 2016 року (а. с. 22).
Вказана земельна ділянка передана у приватну власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, що підтверджується архівним витягом з рішення №15 виконавчого комітету Приморської сільської ради народних депутатів від 11 листопада 1993 року О передаче земли в частную собственность , виданого архівним відділом Кілійської районної державної адміністрації 22 вересня 2016 року № Є-137 (а. с. 40). Таким чином, ОСОБА_1 як на житловий будинок, так і на земельну ділянку право приватної власності набув. Документами, що підтверджували право власності ОСОБА_1 на той час були реєстрація у погосподарській книзі та рішення виконавчого комітету Приморської сільської ради народних депутатів, яке не скасовано.
16 вересня 2015 року в селі Приморському Кілійського району Одеської області між ОСОБА_2 як покупцем і ОСОБА_1 як продавцем в простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, згідно з пунктом 1.1. якого продавець передав у власність, а покупець прийняв придатний для використання за призначенням житловий будинок з відповідними господарськими будівлями і спорудами згідно з технічною документацією, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і сплатив за нього встановлену в цьому договорі грошову суму (а. с. 37-38).
Відповідно до умов договору до складу предмету договору входять всі його невід`ємні приналежності, що знаходяться у житловому будинку, господарських будівлях та на території земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок з господарськими будівлями, та багаторічні насадження, на момент фактичної передачі предмету договору.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що предмет договору належить продавцю на праві приватної власності на підставі спадкування після смерті батька ОСОБА_6 , який успадкував його від своєї матері ОСОБА_5 (пункт 1.2).
Як зазначено у пункті 1.3. договору купівлі-продажу, продавцю належить особисте право приватної власності на житловий будинок загальною площею 65,4 кв. м, з господарськими будівлями, який згідно з технічною документацією, виготовленою Кілійським Бюро технічної інвентаризації та складається з будинку - літера А , наступних господарських будівель та споруд: літня кухня - літера Б , гараж - літера В , сарай - літера Г , сарай - літера Д , сарай - літера Е , вбиральня - літера Ж , колодязь, ворота, огорожа.
Згідно з пунктом 1.3.1. договору купівлі-продажу продавець засвідчив, що на момент укладення цього договору у нього відсутнє зареєстроване право власності на предмет договору, бо процес оформлення продавцем документів ще не завершений, що є перешкодою для нотаріального посвідчення вказаного договору.
У пункті 1.3.2. договору купівлі-продажу продавець та покупець домовилися про нотаріальне посвідчення цього договору у відповідності до вимог законодавства, для чого продавець зобов`язався протягом трьох місяців з моменту укладення даного договору оформити всі необхідні документи для посвідчення договору купівлі-продажу у нотаріальному порядку та забезпечити нотаріальне посвідчення цього договору.
Згідно з пунктом 1.4. договору купівлі-продажу житловий будинок з господарськими будівлями розташований на земельній ділянці площею 0,0665 гектара. Цільове призначення цієї земельної ділянки - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Відповідно до пункту 1.4.1. договору купівлі-продажу разом із переходом права власності на предмет договору до покупця переходить право користування земельною ділянкою, зазначеною у пункті 1.4. цього договору.
Згідно з пунктом 1.7. договору купівлі-продажу сторони визначили, що житловий будинок потребує проведення ремонтних робіт, але покупець погоджується прийняти зазначений житловий будинок в тому технічному стані, в якому він знаходиться на момент укладення цього договору.
У відповідності до пункту 2.1. договору купівлі-продажу продаж житлового будинку вчинено за узгодженою між сторонами ціною, яка відповідала рівню звичайних цін і складала 2500,00 доларів США.
Пунктом 2.1.1. договору передбачено, що підписанням цього договору продавець свідчить, що 2500,00 доларів США покупець фактично сплатив продавцю в момент підписання цього договору, вказана сума сплачена покупцем в повному обсязі.
Згідно з пунктом 2.1.2. договору купівлі-продажу зазначена в цьому пункті договору сума продажу встановлена за домовленістю сторін, є остаточною і змінам не підлягає.
Факт передачі ОСОБА_2 ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 2500,00 доларів США як оплати за договором купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується власноручно написаною розпискою ОСОБА_1 в отриманні вказаної суми грошових коштів від 16 вересня 2015 року (а. с. 41).
Згідно з пунктом 3.1. договору купівлі-продажу право власності на предмет договору у покупця виникає з моменту укладення цього договору.
Відповідно до пункту 3.2. договору купівлі-продажу підписанням даного договору сторони засвідчують, що в момент підписання цього договору продавець фактично передав покупцю, а покупець фактично прийняв від продавця житловий будинок, що є предметом договору.
Згідно пункту 3.2.1. договору купівлі-продажу разом з житловим будинком продавець ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 як покупцю ключі від усіх помешкань домоволодіння, документи щодо повної сплати продавцем комунальних послуг станом на момент приймання-передачі будинку, а також документи, які підтверджують право власності продавця на житловий будинок.
У пункті 6.4. договору купівлі-продажу сторони погодили, що цей договір містить весь обсяг домовленостей між ними щодо предмета цього договору, скасовує та робить недійсними всі інші зобов`язання та пропозиції.
Як було встановлено судом першої інстанції та не заперечувалося в суді апеляційної інстанції одразу після придбання житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 фактично вселився до цього будинку і на сьогодні проживає з членами своєї родини за вказаною адресою; розпочав ремонт будинку, впорядковує територію.
Також, ОСОБА_2 замовив технічну інвентаризацію вказаного житлового будинку з господарськими будівлями, та Комунальне підприємство Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації 13 грудня 2016 року виготовило за результатами інвентаризації технічний паспорт на житловий будинок на його ім`я (а. с. 42-47).
На замовлення ОСОБА_2 згідно договору №КП-1 від 01 листопада 2018 року ФОП ОСОБА_7 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 125-127).
Крім того, ОСОБА_2 сплачено земельний податок за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , за 2018 рік, що підтверджується копією квитанції від 04 грудня 2018 року (а. с. 128).
З довідки виконавчого комітету Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області від 03 жовтня 2016 року №546 на ім`я ОСОБА_2 вбачається, що дійсно була присвоєна адреса житловому будинку АДРЕСА_1 (а. с. 48).
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 також зазначив, що земельну ділянку за згодою сільської ради він вже оформив належним чином і є її власником.
26 листопада 2018 року прокуратура Харківської області повідомила Приморську сільську раду Кілійського району Одеської області про подання апеляційної скарги у її інтересах у цій справі (а. с. 84-86)
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.
За змістом частин 1, 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно із частинами першою та третьою статті 206 ЦК України визначено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
Частиною 1 статті 209 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Статтями 626, 627 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Згідно із статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 657 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
За змістом частини 2 статті 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 у справі НОМЕР_4-1288цс17 та підтримано у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2019 року, справа № 665/2266/16-ц, провадження № 61-29416св18; Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року, справа № 2-4783/07, провадження № 61-14587св18.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 також зазначив, що земельну ділянку за згодою сільської ради він вже оформив належним чином і є її власником.
Судом першої інстанції встановлено, що договір не посвідчений нотаріально в результаті ухилення ОСОБА_1 від виконання умов договору купівлі - продажу.
Суд першої інстанції з`ясував, що договір купівлі - продажу нерухомого майна нотаріально не посвідчено внаслідок ухилення ОСОБА_1 від нотаріального посвідчення цього договору, яке є свідомим.
В своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що він ухилявся від нотаріального посвідчення договору, оскільки у нього бракувало вільного часу на його посвідчення.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 надав такі самі пояснення та додатково пояснив, що така недобросовісна поведінка ОСОБА_1 призвела до того, що ОСОБА_2 може залишитися як без грошей, так і без свого єдиного житла, яке він купив у ОСОБА_1 . Також зазначив, що договір купівлі - продажу виконано в повному обсязі. Право власності ОСОБА_1 підтверджувалось реєстрацією житлового будинку в погосподарській книзі та рішенням виконавчого комітету сільської ради на земельну ділянку, яке є чинним.
Враховуючи, що ОСОБА_1 свідомо ухилявся від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу з ОСОБА_2 і він це достеменно розумів, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо застосування частини 2 статті 220 ЦК України, оскільки іншого способу захисту своїх прав у ОСОБА_2 за обставин, викладених вище, немає.
При цьому судова колегія звертає увагу на те, що доводами та вимогами апеляційної скарги від 30 листопада 2018 року були не приватні інтереси ОСОБА_2 , а нібито порушення ОСОБА_2 прав територіальної громади сільської ради щодо придбання ним земельної ділянки, яка розташована на її території та того, що сільська рада неналежно захищає інтереси своєї громади, у зв`язку з чим в межах цих доводів та вимог судова колегія зазначає наступне.
Із заяви Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області вбачається, що права сільської ради діями ОСОБА_2 не порушені. Навпаки, ОСОБА_2 належним чином оформив земельну ділянку, їй присвоєно кадастровий номер, він своєчасно сплачує податки. Якби сільська рада вважала, що її права порушені, вона сама, як самостійна юридична особа, могла звернутися з позовом до суду за захистом своїх прав. Також зазначила, що рішення приймалися нею виключно на пленарних засіданнях. Вони є чинними і не скасовані.
Як вбачається з матеріалів справи в суді першої інстанції прокурор участі не приймав. Він звернувся з апеляційною скаргою щодо порушень інтересів територіальної громади сільської ради, яка в своїй заяві, направленій до суду апеляційної інстанції зазначила про відсутність порушень її інтересів з боку учасників справи.
Аналізуючи наведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи прокуратури щодо розгляду справи з порушенням правил підсудності судова колегія відхиляє, виходячи з наступного.
Частинами 1 та 6 статті 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.
Зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред`являються в суді за місцем розгляду первісного позову. Це правило не застосовується, коли відповідно до інших визначених у цій статті правил виключної підсудності такий позов має розглядатися іншим судом, ніж тим, що розглядає первісний позов.
Отже, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, позовів щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання умов договору стороною, об`єктом якого є нерухоме майно.
Як вбачається з первісної позовної заяви ОСОБА_1 її предметом є визнання дійсним договору міни щодо трьох об`єктів нерухомого майна: недобудованого житлового будинку та земельної ділянки, розташованих у АДРЕСА_2, та житлового будинку в с. Приморське Одеської області. Предметом зустрічного позову ОСОБА_2 є лише житловий будинок у с. Приморське Одеської області.
Таким чином, основна частина нерухомого майна, а саме два з трьох спірних об`єктів, розташовані у АДРЕСА_2, що територіально відноситься до підсудності Чугуївського міського суду Харківської області.
Відомостей щодо оцінки та вартості спірного нерухомого майна матеріали справи не містять, та прокуратурою їх не надано, тому посилання на порушення правил підсудності є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області - залишити без задоволення.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 16 березня 2018 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді І.О. Бровченко
С.С. Кругова
Повний текст постанови складено 19 грудня 2019 року.
Суд | Харківський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.12.2019 |
Оприлюднено | 20.12.2019 |
Номер документу | 86466615 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Харківський апеляційний суд
Бурлака І. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні