Рішення

від 12.09.2018 по справі 910/9052/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 12.09.2018Справа №  910/9052/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"   до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліот Груп"   про зобов'язання визнати та включити кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу в розмірі 18 129,80 грн, Представники учасників процесу згідно протоколу від 12.09.2018, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У липні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі – позивач, Банк) звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліот Груп" (далі – відповідач, Товариство) про зобов'язання визнати та включити кредиторські вимоги позивача до проміжного ліквідаційного балансу відповідача в розмірі 18 129,80 грн. Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням з боку відповідача визнати вимоги позивача кредиторськими та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі для розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 02.08.2018. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 в підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву до 22.08.2018. За наслідками підготовчого засідання 22.08.2018 судом була постановлена ухвала, якою було закрито підготовче провадження та призначено справу №910/9052/18 до судового розгляду по суті в судовому засіданні 12.09.2018. У судовому засіданні 12.09.2018 представник позивача надав свої пояснення по суті заявленого позову, посилаючись на обставини та факти, викладені в позовній заяві. Відповідач не направив свого представника для участі в судовому засіданні 12.09.2018. При цьому, з приводу повідомлення відповідача про розгляд заяви суд зазначає наступне. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу. Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи №910/9052/18, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 17.07.2018, ухвала про відкладення підготовчого засідання від 02.08.2018 та ухвала про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду справи по суті від 22.08.2018 були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адреси місцезнаходження відповідача, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, конверти з ухвалою відкриття провадження у справі від 17.07.2018, ухвалою про відкладення підготовчого засідання від 02.08.2018 та ухвалою про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду справи по суті від 22.08.2018, скеровані на адресу відповідача, були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою “за закінченням терміну зберігання”. За приписами пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідних ухвал суду. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень – автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із вищевказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення учасників судового процесу – відповідача. Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва – ВСТАНОВИВ: 27.04.2015 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк „ПРИВАТБАНК", як Банком, та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛІОТ ГРУП", як Клієнтом, був укладений договір банківського обслуговування (поточного рахунку) № WWGMBX шляхом підписання Заяви про відкриття поточного рахунку та Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ ПРИВАТБАНК (по тексту - Умови) і Заява на банківське обслуговування, належним чином заповнена і підписана Клієнтом, у сукупності є укладеним між Клієнтом суб'єктом господарювання та Банком Договору банківського обслуговування суб'єктів господарювання (надалі – договір). У подальшому, 14.06.2018 була здійснена державна реєстрація змін до установчих документів ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК'", зміна повного найменування та зміна скороченого найменування, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань наявного в матеріалах справи Відповідно до пунктів 3.1.3.4. Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених Наказом СП- 2015-6566063 від 26.02.2015 «Про затвердження «Умов та Правил надання банківських послуг», комплексне обслуговування Клієнта здійснюється відповідно до законодавства України, банківських правил, договору й тарифів Банку. Згідно пункту 3.1.3.5. Умов Банк здійснює комплексне банківське обслуговування Клієнта-суб'єкта господарювання з урахуванням його специфіки роботи і видів діяльності з наданням таких видів послуг: відкриття рахунку; розрахунково-касове обслуговування; дистанційне управління рахунком; користування рахунком за допомогою мобільного зв'язку; корпоративні платіжні картки (Банк відкриває Клієнту картковий рахунок і видає корпоративні платіжні картки (далі - КІІК) однієї з платіжних систем: Visa International або MasterCard Inc для оплати товарів і послуг у торговельно-сервісній мережі, отримання готівки у пунктах видачі готівки та у банкоматах); розміщення коштів на депозитному рахунку. Картковий рахунок — банківський рахунок, за яким здійснюються операції по пластиковим картам. Корпоративна платіжна карта — платіжна карта, яка дозволяє її держателеві здійснювати операції за рахунок коштів, що знаходяться на картковому рахунку юридичної особи або підприємця. Платіжний ліміт карги — сума у валюті карткового рахунку, в межах якого допускається здійснення платежів держателем карти. Платіжний ліміт карти включає власні кошти Клієнта, зменшені на суму незнижувального залишку, і кредитний ліміт за картою. Відповідно п.3.5.1.15. Умов Власники корпоративних платіжних карток можуть здійснювати операції з безготівкової оплати товарів (послуг) і отримувати готівку у таких випадках: отримання готівки у гривнях для здійснення розрахунків, пов'язаних з виробничими (господарськими) потребами, у тому числі для оплати витрат на відрядження у межах України з урахуванням обмежень, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку з питань регулювання готівкового обігу, а також чистого доходу фізичними особами - підприємцями; здійснення розрахунків у безготівковій формі у гривнях, пов'язаних зі статутною і господарською діяльністю, витратами представницького характеру, а також витратами на відрядження у межах України; отримання готівки в іноземній валюті за межами України та у встановленому порядку на території України для оплати витрат на відрядження; здійснення розрахунків у безготівковій формі в іноземній валюті за межами України, які пов'язані з витратами на відрядження і витратами представницького характеру, а також на оплату експлуатаційних витрат, пов'язаних з утриманням і перебуванням повітряних, морських, автотранспортних засобів за межами України, відповідно до умов Кодексу торговельного мореплавства України. Повітряного кодексу України. Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, Міжнародну конвенцію про дорожній рух у розмірах, встановлених для вивозу готівкової іноземної валюти нормативно-правовими актами Національного банку, які регулюють переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів і платіжних карток через митний кордон України. Згідно пункту 3.5.1.19. Умов кошти, списані з картрахунку юридичної особи або фізичної особи - підприємця за операції, які здійснені з використанням корпоративних платіжних карток, вважаються виданими під звіт власнику платіжної картки. Ці кошти можуть бути використані винятково за цільовим призначенням. Судом встановлено, що за період з 14.07.2015 по 14.10.2015 Товариство за допомогою корпоративної карти № 5169332403168951 здійснило оплату товарів, перевело кошти на карту Приватбанку в загальному розмірі 4052,00 грн, проте на рахунку юридичної особи відсутні були кошти у вказаній сумі, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку № 20674056204177, таким чином, по рахунку відповідача № 20674056204177 у вказаний період виникло грошове зобов'язання – овердрафт. При отримані коштів за допомогою корпоративної карти з Відповідача була стягнута комісія за використання кредитних коштів в сумі 9,35 грн понад залишок коштів на поточному рахунку юридичної особи. У результаті вказаних дій відповідача по договору виник несанкційований овердрафт в сумі 4061,35 грн, який Відповідач зобов'язаний був не пізніше наступного дня з моменту виникнення вказаного овердрафту здійснити погашення. Відповідно до п. 3.5.1.51 Умов та Правил надання банківських послуг, чинних на момент виникнення несанкціонованого овердрафту (з 14.07.2015 року по 14.10.2015 року), у разі виникнення по картрахунку несанкціонованого Овердрафту Клієнт зобов'язується повернути його в наступний банківський день з моменту його виникнення і сплатити Банку штраф за його користування в розмірі, встановлені Тарифами. Сплата штрафу здійснюється в останній день користування несанкціонованим Овердрафтом, але не пізніше терміну його повернення. Заборгованість Клієнта по поверненню несанкціонованого Овердрафту та штрафу за його користування починаючи з наступного дня за Датою вимоги Банку, вважається простроченою. Відповідно Тарифів, що діяли в Банку в період з 14.07.2015 року по 14.10.2015 року процентна ставка за овердрафтовим кредитом встановлювалась: - за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо за період з 1-3 дня використовується процентна ставка 31% річних; - у випадку непогашення кредиту після закінчення 3-х днів з дати початку перебігу безперервного користування кредитом, починаючи з 4-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу 4-7 днів — 32% річних; - у випадку непогашення кредиту після закінчення 7-ми днів з дати початку перебігу безперервного користування кредитом, починаючи з 8-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу 8-15 днів — 33% річних; -          у випадку непогашення кредиту після закінчення 15-ти днів з дати початку перебігу безперервного користування кредитом, починаючи з 15-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу 16-30 днів — 34% річних; - у випадку непогашення кредиту після закінчення 30-днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 31-дня встановлюється подвоєна процентна ставка річних інтервалу “16-30 днів" від суми залишку непогашеної заборгованості. Згідно п. 3.5.1.52 Умов та Правил надання банківських послуг у разі невиконання або неналежного виконання Клієнтом зобов'язань по погашенню несанкціонованого Овердрафту. Клієнт сплачує Банку штраф у розмірі 200% від діючої процентної ставки за овердрафтами. Сплата штрафу здійснюється Клієнтом за кожний день такого порушення. Згідно п. 3.5.1.53 Умов та Правил надання банківських послуг у разі несвоєчасного погашення заборгованості по несанкціонованому овердрафту, включаючи заборгованість, що виникла у відповідності з п. 3.5.1.52. цих Умов Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі 0,2% від суми простроченої заборгованості по несанкціонованому овердрафту, але не вище подвоєною % ставки НБУ за кожний день прострочення, у тому числі заборгованості передбаченої п. 3.5.1.52 Умов за кожний день прострочення. У зв'язку з непогашенням несанкціонованого овердрафту за договором на наступний день з моменту його виникнення — до 07.09.2017 Банком нараховані проценти та пеню за виникнення та користування несанкційованим овердрафтом. Таким чином, станом на 05.06.2018 за Товариством рахується заборгованість перед Банком за договору WWGMBX в сумі 18 026,77 грн, яка складається з заборгованості за кредитом — 4061,35 грн, заборгованості за відсотками — 7 506,80 грн. та заборгованості по пені в сумі 6 458,62 грн На підтвердження отримання Відповідачем кредитних коштів за договором WWGMBX Банком була надана банківська виписка про рух грошових коштів на рахунку Товариства: по тілу кредиту — виписки по рахункам 20674056204177; 20633056200509 з моменту отримання Відповідачем кредиту і до дати звернення з кредиторськими вимогами до Відповідача. Також, 31.01.2017 Товариства за допомогою корпоративної карти № 5169332403168951 розплатився за товари та послуги в загальному розмірі 46,00 грн, проте на рахунку юридичної особи відсутні були кошти у вказаній сумі, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку № 20678056209509, отже 01.02.2017 по рахунку Відповідача № 206780562091 виник несанкціонований овердрафт. У результаті вказаних дій представника Відповідача по Договору виник несанкційований овердрафт в сумі 46,00 грн, котрий відповідач зобов'язаний був не пізніше наступного дня з моменту виникнення вказаного овердрафту здійснити погашення. Відповідно до п. 3.5.1.51 Умов та Правил надання банківських послуг, чинних на момент виникнення несанкціонованого овердрафту (31.01.2017), у разі виникнення по картрахунку несанкціонованого Овердрафту Клієнт зобов'язується повернути його в наступний банківський день з моменту його виникнення і сплатити Банку штраф за його користування в розмірі, встановлені Тарифами. Сплата штрафу здійснюється в останній день користування несанкціонованим Овердрафтом, але не пізніше терміну його повернення. Заборгованість Клієнта по поверненню несанкціонованого Овердрафту та штрафу за його користування починаючи з наступного дня за Датою вимоги Банку, вважається простроченою. Відповідно до Тарифів, що діяли в Банку 31.01.2017 процентна ставка за овердрафтовим кредитом встановлювалась: - за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо за період з 1 -3 дня використовується процентна ставка 25% річних; - у випадку непогашення кредиту після закінчення 3-х днів з дати початку перебігу безперервного користування кредитом, починаючи з 4-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу 4-7 днів — 26% річних; - у випадку непогашення кредиту після закінчення           7-ми днів з дати початку перебігу безперервного користування кредитом, починаючи з 8-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу 8-15 днів – 26,5% річних; - у випадку непогашення кредиту після закінчення           15-ти днів з дати початку перебігу безперервного користування кредитом, починаючи з 15-го дня в силу вступає процентна ставка інтервалу 16-30 днів — 27% річних; - у випадку непогашення кредиту після закінчення 30-днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 31 - дня встановлюється подвоєна процентна ставка річних інтервалу “16-30 днів" від суми залишку непогашеної заборгованості. Згідно п. 3.5.1.52 Умов та Правил надання банківських послуг у разі невиконання або неналежного виконання Клієнтом зобов'язань по погашенню несанкціонованого Овердрафту, Клієнт сплачує Банку штраф у розмірі 200% від діючої процентної ставки за овердрафтами. Сплата штрафу здійснюється Клієнтом за кожний день такого порушення. Згідно п. 3.5.1.53 Умов та Правил надання банківських послуг у разі несвоєчасного погашення заборгованості по несанкціонованому овердрафту, включаючи заборгованість, що виникла у відповідності з п. 3.5.1.52. цих Умов Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі 0.2% від суми простроченої заборгованості по несанкціонованому овердрафту, але не вище подвоєною % ставки НБУ за кожний день прострочення, у тому числі заборгованості передбаченої п. 3.5.1.52 Умов за кожний день прострочення. У зв'язку з непогашенням несанкціонованого овердрафту по Договору на наступний день з моменту його виникнення — до 01.02.2017 Банком нараховані проценти та пеню за виникнення та користування несанкційованим овердрафтом. У зв'язку із вказаним станом на 05.06.2018 у Товариства існує заборгованість перед ІІАТ КБ „ПРИВАТБАНК" по договору WWGMBX в сумі 103,03 грн, що складається з: 46.00 грн - заборгованості за кредитом, 33,81 грн - заборгованості за відсотками, нарахованих за період з 01.02.2017 по 05.06.2018 відповідно п. 3.5.1.51 договору; 23,22 грн - заборгованості по пені, нарахованої згідно п. 3.5.1.52 Договору (Умов та Правил надання банківських послуг) за період з 01.02.2017 по 05.06.2018 включно. На підтвердження отримання Відповідачем кредитних коштів за договором VWGMBX надаємо виписки по рахунках позичальника, на яких обліковується кредит: по тілу кредиту – виписки по рахункам 20678056209509; 20635056200518 з моменту отримання Відповідачем кредиту і до дати звернення з кредиторськими вимогами до Відповідача. Враховуючи вищевикладене загальна заборгованість Відповідача становить 18  129,80 грн, що складається з: заборгованості за кредитом — 4 107,35 грн., заборгованості за відсотками — 7540,61 грн та заборгованості по пені в сумі 6481,84 грн. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань ТОВ "АЛІОТ ГРУП" (код ЄДРПОУ 39738249) перебуває в стані припинення з 27.04.2016 року. 05.06.2018 Позивач направив на адресу Товариства Заяву з кредиторськими вимогами, разом з розрахунком заборгованості, договором банківського обслуговування з додатками, виписками про рух коштів та Витягами з Умов та Правил надання банківських послуг, що підтверджується копією заяви та описом поштового відправлення. Зазначена заява з кредиторськими вимогами не отримана Відповідачем, а повернена за зворотною адресою за закінченням строку зберігання, й отримана Позивачем 26.06.2018, що підтверджується інформацією з офіційного сайту УДППЗ “Укрпошта” (http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/OperationList.aspx7icN4902714593186). За твердженнями Банку, неотримання Відповідачем заяви з кредиторськими вимогами у відділенні поштового зв'язку свідчать про ухилення від визнання грошових вимог. Вищевикладене стало підставою звернення із даним позовом до суду, в межах якого позивач просить суд зобов'язати Товариство в особі ліквідаційної комісії визнати та включити до проміжного балансу кредиторські вимоги Банку. Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне. Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором, до положень якого також застосовуються приписи Цивільного кодексу України щодо позики. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України). Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до частини 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачі відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 1072 ЦК України та пунктом 22.9 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника. Разом з цим, відповідно до частини 1 статті 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Таким чином, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у справі з приводу виконання укладеного між ними договору банківського обслуговування № WWGMBX. Отже, таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатність грошових коштів на його рахунку. Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Банку до Відповідача в розмірі 18 129,80 грн, що складається із заборгованості за кредитом — 4  107,35 грн, заборгованості за відсотками — 7540,61 грн та заборгованості по пені в сумі 6481,84 грн є правомірними та обґрунтованими. Як судом встановлено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аліот Груп" з 27.04.2016 перебуває у стані припинення, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ. У відповідності до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Статтею 110 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади. Згідно положень статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора. Судом встановлено, що строк заявлення кредиторами своїх вимог був визначений – до 10.07.2016. Відповідно до частини 8 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивач звернувся до Товариства із заявою 05.06.2018. У силу приписів статті 111 Цивільного кодексу України виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього кодексу. У разі недостатності у юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів, ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів. З наведених положень чинного законодавства випливає, що в процесі ліквідації юридичної особи лише грошові вимоги, пред'явлені кредитором до закінчення встановленого строку для пред'явлення вимог кредиторами, підлягають обов'язковому розгляду ліквідаційною комісією, з прийняттям відповідного рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (статтею 74 ГПК України). Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем належними та допустимим доказами не доведений факт звернення із заявою до відповідача у строк, встановлений ліквідаційною комісією, у зв'язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. При цьому, суд зауважує, що за приписами частини 4 статті 112 ЦК України вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Норми вказаної статті наділяють правом Банк звернутись до Товариства заявою щодо задоволення своїх вимог в порядку вказаної статті. Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача. Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва ВИРІШИВ 1. У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліот Груп" про зобов'язання визнати та включити кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу в розмірі 18 129,80 грн, – відмовити повністю. 2. Судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, покладаються на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк". Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складене 14.11.2018. СУДДЯ                                                                                            В. В. ДЖАРТИ