Рішення

від 18.02.2019 по справі 910/15753/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2019Справа № 910/15753/18

За позовом Військової частини НОМЕР_1 (м. Київ)

До Громадської організації Інститут прикладних досліджень тендерних закупівель

(м. Київ)

Про розірвання договору та стягнення 9.566,70 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ГО Інститут прикладних досліджень тендерних закупівель про:

- розірвання договору про закупівлю товарів за державні кошти № 148 від 05.09.18., укладений між позивачем та відповідачем;

- стягнення 9.566,70 грн., з яких: 2.273,70 грн. пені, 3.003,00 грн. штрафу за прострочення постачання, 4.290,00 грн. штрафу за відмову в постачанні товару.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про закупівлю товарів за державні кошти № 148 від 05.09.18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.18. відкрито провадження у справі № 910/15753/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

При цьому судом встановлено, що відповідачу ухвалу суду про відкриття провадження в даній справі направлено на адресу, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак конверт з вказаною ухвалою повернуто на адресу суду підприємством зв`язку з посиланням на закінчення встановленого терміну зберігання поштового відправлення.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/15753/18.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч. 6 ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.09.18. між позивачем (Замовник) та відповідачем (Постачальник) було укладено Договір № 148 про закупівлю товарів за державні кошти (далі Договір), за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов`язується до 28.09.18. поставити Замовнику товар, у асортименті, кількості та за цінами зазначеними в Специфікації постачання товарів (далі Специфікація), що є невід`ємним додатком № 1 до Договору, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити товар.

Відповідно до п. 1.2 Договору та Специфікації Товаром за Договором є: Багатофункціональний принтер Canon I Sensys MF 231 ДК 021:2015:30230000-0 Комп`ютерна техніка комплект поставки: БФП Оригінальний картридж Canon 737 (9435В002) USB кабель. Кабель живлення. Керівництво з експлуатації. Диск DVD-ROM з програмним забезпеченням; Гарантія: 12 місяців у кількості 6 (комп-т) загальною вартість 42.900,00 грн. з ПДВ.

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 10.1 з моменту підписання його двома сторонами і діє до 31.12.18., а з питань розрахунків до повного виконання сторонами зобов`язань по Договору.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з постачання товару.

Згідно з п. 3.1 Договору ціна Договору становить 42.900,00 грн.

Положеннями пунктів 5.1, 5.2 Договору сторони погодили, що термін поставки товару - до 28.09.18. Місце поставки товару: військова частина НОМЕР_1 , 32300, вул. Гагаріна, 56, м. Кам`янець-Подільський Хмельницька область.

Датою виконання зобов`язань Постачальника з постачання Товару є дата затвердження Замовником Акту приймання-передачі поставленого товару (п. 5.4 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору підтвердженням передачі товару є підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної та акту приймання-передачі поставленого товару в трьох примірниках.

Оскільки товар за Договором Постачальником поставлено у строк до 28.03.18. не було, позивач звернувся до відповідача листом № 2455 від 05.10.18. з претензією № 9, в якому просив забезпечити негайне виконання зобов`язань за Договором щодо поставки товару.

Пунктом 6.2.1 Договору встановлено, що Замовник зобов`язаний ініціювати дострокове розірвання Договору у разі невиконання зобов`язань Постачальником, повідомивши його про це у строк не менше 5 календарних днів.

В зв`язку з не поставкою товару за Договором позивач направив відповідачу повідомлення № 2708 від 08.11.18. про розірвання Договору, до якого приклав додаткову угоду про розірвання Договору в двох примірниках відповідачу для підпису.

Оскільки згоди про розірвання Договору сторони не дійшли з підстав ухиляння Постачальника від вказаного, а товар за Договором відповідачем поставлено не було, вказане зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Разом з тим, позивачем на адресу суду було направлено докази поставки відповідачем Замовнику товару за Договором на суму 42.900,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі № 107 від 18.12.18., докази оплати такого товару позивачем на суму 42.900,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1400 від 18.12.18.

Заяв про зміну предмету позову, зменшення розміру позовних вимог, тощо, позивачем подано не було.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому судом враховано, що приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Умовами пункту 7.1 Договору встановлено, що сторони беруть на себе зобов`язання неухильно виконувати всі умови Договору. У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність передбачену законодавством України та Договором.

За порушення строків (термінів) постачання товару понад строки, зазначені у пунктах 1.1, 5.1 Договору Постачальник сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості товару з якого допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф в розмірі 7% від вказаної вартості. В разі відмови від постачання товару сплачується штраф у розмірі 10% вартості непоставленого товару. (п. 7.3 Договору).

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов`язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Як відзначалось судом, в силу приписів ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений в Договорі строк (28.09.18.) свого обов`язку по поставці товару на суму 42.900,00 грн. не здійснив, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідачем обґрунтованих пояснень щодо неможливості виконати взяті на себе зобов`язання за Договором не подано.

Позивачем нараховано відповідачу 2.273,70 грн. пені за період з 29.09.18. по 20.11.18., 3.003,00 грн. штрафу за прострочення постачання, 4.290,00 грн. штрафу за відмову в постачанні товару.

Здійснивши перерахунок судом встановлено, що позивачем його здійснено вірно, з огляду на що з відповідача на користь Військової частини НОМЕР_1 підлягають стягненню 2.273,70 грн. пені, 3.003,00 грн. штрафу за прострочення постачання.

Суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 4.290,00 грн. штрафу за відмову в постачанні товару, оскільки, як встановлено судом, товар за Договором було поставлено 18.12.18. та оплачено позивачем.

Вимога про розірвання Договору обґрунтована приписами ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 14, 526 ЦК України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов`язки (зобов`язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи встановлений судом факт виконання відповідачем зобов`язання по поставці товару у повному обсязі (хоча і з прострочення), та прийняття такого товару позивачем і його оплату, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині розірвання Договору.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір в даній справі виник внаслідок його неправильних дій та ухилення від виконання своїх обов`язків.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації Інститут прикладних досліджень тендерних закупівель (02156, м. Київ, вул. Матеюка, 9, кв. 50; ідентифікаційний код 37054093) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 2.273 (дві тисячі двісті сімдесят три) грн. 70 коп. пені, 3.003 (три тисячі три) грн. 00 коп. штрафу за прострочення постачання, 3.524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. судового збору

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко