Рішення

від 31.01.2019 по справі 910/11837/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 31.01.2019Справа №  910/11837/18 за позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю «Зміна» до                      Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Будінвест» про                    стягнення 663.892,29 грн.                                                                                                                            судді Сівакової В.В.                                                                                     секретар судового засідання Кимлик Ю.В.                                                                                                                                                   За участю представників сторін: від позивача          Бичек В.А., довіреність № 711 від 06.06.2018       від відповідача      Лукашевич С.М., ордер серії КВ № 22030 від 30.01.2019 Суть спору : 06.09.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Зміна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Будінвест» про стягнення 663.892,29 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.01.2017 між сторонами укладено договір відповідального зберігання майна. На виконання умов договору позивачем передано відповідачу наступне мано: арматура № 8 кількістю 39,280 тон, закупівельною вартістю 438.626,80 грн.; арматура № 12 кількість 10,635 тон, закупівельною вартістю 225.265,49 грн., що підтверджується актом приймання передачі від 25.01.2017. Передана на зберігання металопродукція була придбана позивачем в рамках виконання договору поставки № П-515974/01/17 від 16.01.2017, укладеного між позивачем та ТОВ «Метінвест-СМЦ». 19.07.2017 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу № 19/07/17 про повернення частини майна зі зберігання, проте відповідачем зазначена вимога залишена без задоволення та без відповіді. В подальшому позивачем було з'ясовано, що майно, яке знаходилося на зберіганні у відповідача було викрадено невідомими особами, про що СВ Дніпровським УП ГУ НП у м. Києві було зареєстровано в ЄРДР два кримінальних провадження. Враховуючи викладене, позивач звертається до суду з вимогою про стягнення з відповідача вартість втраченого майна у розмірі 663.892,29 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11837/18 від 13.09.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів. 28.09.2018 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів. Разом з поданими до суду документами позивачем подано клопотання у відповідності до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України про витребування у Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві докази на підтвердження факту викрадення майна ТОВ «Зміна» у кримінальному провадженні № 12017100040004581 від 31.03.2017. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/11837/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 06.11.2018; в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві докази на підтвердження факту викрадення майна ТОВ «Зміна» у кримінальному провадженні № 12017100040004581 від 31.03.2017. 29.10.2018 до суду від відповідача надійшов відзив (поданий до поштового відділення зв'язку 26.10.2018), в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає, що договір відповідального зберігання майна від 18.01.2017 та акт приймання-передачі майна від 25.01.2017 не підтверджують той факт, що позивач передав відповідачу на зберігання арматуру у кількості 59,915 тон. Ні в вищевказаному договорі, ні в акті приймання-передачі не вказано вартість майна. Закупівельні акти позивача не можуть бути підтвердженням того, що саме закуплений позивачем товар передавався відповідачу на зберігання. Крім того, вказаний позивачем акт приймання – передачі майна від 25.01.2017 підписаний не директором ТОВ «Капітал Будінвест». Позивачем не надано доказів про втрату відповідачем переданого на зберігання майна. Позивач посилається на кримінальне провадження, яке зареєстроване в ЄРДР від № 12071700040004581. Однак, дане кримінальне провадження розслідується за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, тобто як використання завідомо підробленого документа. Позивач в позовній заяві заявляє позовні вимоги про стягнення втраченого майна саме арматури в кількості 59,915 тон на суму 663.892,29 грн. Однак, позивач не надає доказів передачі на зберігання відповідачу арматури в кількості 59,915 тон на суму 663.892,29 грн та не надає доказів втрати арматури в кількості 59,915 тон на суму 663.892,29 грн. 10.10.2018 відповідачем до суду подано клопотання про надання матеріалів справи № 910/11837/18 для ознайомлення. Представник відповідача 12.10.2018 ознайомився з матеріалами справи що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника відповідача. В підготовчому засіданні 06.11.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 20.11.2018. 02.10.2018 до суду від Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві надійшло повідомлення № 11348/125/50-2018 від 01.11.2018 про не можливість надання запитуваної судом в ухвалі від 13.09.2018 інформації. 15.11.2018 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що в матеріалах справи міститься копія акту приймання-передачі майна від 25.01.2017, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання наступне майно: арматура № 8 кількістю 39,280 тон; арматура № 12 кількістю 20,635 тон. Доводи відповідача про відсутність в акті приймання-передачі 25.01.2017 підпису директора ТОВ «Капітал Будінвест» не спростовує факту отримання на зберігання арматури. Видаткові накладні № 91353881, № 91350632 та № 91353812 від 25.01.2017, крім засвідчення факту поставки арматури на адресу відповідача також підтверджують кількість, вид та вартість переданої на зберігання відповідачу арматури. Факт арматури на зберігання та факт її зникнення підтверджується показаннями заступника директора ТОВ «Капітал Будінвест», що надавались останнім в рамках кримінального провадження № 12017100040004581 від 30.03.2017. На підтвердження порушення відповідачем свого зобов'язання щодо повернення арматури зі зберігання та факту відсутності у відповідача переданої арматури свідчить та обставина, що відповідач залишив відповідну вимогу позивача без реагування та відповіді. 15.11.2018 від позивача до суду надійшло клопотання про витребування у Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві копії протоколів допитів керівників та заступників металобази за адресою: м. Київ, пр-т Визволителів, 5 у кримінальному провадженні № 12017100040004581 від 30.03.2017. 20.11.2018 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відсутністю адвоката. В підготовчому засіданні 20.11.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, про відмову в задоволенні клопотання про витребування доказів. Відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. Суд розглянувши заявлене клопотання відмовив в його задоволенні оскільки воно не відповідає вимогам ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, зокрема документи, що просить витребувати позивач не підтвердять обставини у справі. В підготовчому засіданні 20.11.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України про оголошення  перерви в підготовчому засіданні до 29.11.2018. 22.11.2018 від позивача до суду надійшло клопотання про надання матеріалів справи № 910/11837/18 для ознайомлення. Представник позивача 23.11.2018 ознайомився з матеріалами справи що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою представника позивача. 27.11.2018 від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів, зокрема заяви свідка. В підготовчому засіданні 29.11.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, про поновлення пропущеного строку для подачі позивачем додаткових доказів та про залучення відповідних доказів до матеріалів справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/11837/18 на 30 днів. В підготовчому засіданні 29.11.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, про оголошення перерви до 13.12.2018. 11.12.2018 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено, що видаткові накладні на закупівлю арматури позивачем у ТОВ «Метінвест-СМЦ» в яких зазначено адресу поставки: м. Київ, пр. Визволителів, 5 не можуть свідчити про те, що ця арматура передавалась на зберігання відповідачу. Вказаний позивачем акт приймання-передачі від 25.01.2017 не вказує на те, що відповідач прийняв на відповідальне зберігання арматуру. Відповідач стверджує, що вказаний акт не підписувала будь-яка уповноважена на те посадова особа відповідача. Видаткові накладні № 91353881, № 91350632 та № 91353812 від 25.01.2017 не можуть бути підтвердженням факту прийняття відповідачем майна на відповідальне зберігання, а також його кількості та вартості, адже приймання на відповідальне зберігання майна є двостороннім правочином і для визначеного його чинності має бути волевиявлення двох сторін (ст. 936 ЦК України). Залишена без розгляду вимога позивача про повернення позивачу арматури у кількості 1 тони не може бути підтвердженням порушення відповідачем вимог щодо повернення позивачу арматури. Відповідач здійснює свою господарську діяльність на свій розсуд у відповідності до чинного законодавства та договірних зобов'язань. 11.12.2018 від відповідача до суду надійшло заперечення на клопотання, в яких просить клопотання ТОВ «Зміна» про долучення до матеріалів справи показань свідка Крижанівського В.Й. залишити без задоволення. 12.12.2018 від відповідача до суду надійшло клопотання про витребування доказів у позивача, а саме листа № 27/02 від 27.02.2017, довіреності від 27.02.2017 на громадянина Скачко В.В., акту приймання-передачі майна, що підлягає поверненню за договором від 18.01.2017. В підготовчому засіданні 13.12.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 81  Господарського процесуального кодексу України, про відмову в задоволенні клопотання про витребування доказів з огляду на наступне. Відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. Суд розглянувши заявлене клопотання відмовив в його задоволенні оскільки воно не відповідає вимогам ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, зокрема документи, що просить витребувати позивач не підтвердять обставини у справі. В підготовчому засіданні 13.12.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185  Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.01.2019. 11.01.2019 від позивача до суду надійшло клопотання про витребування у Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві копії протоколів допитів керівників та заступників металобази за адресою: м. Київ, пр-т Визволителів, 5 у кримінальному провадженні № 12017100040004581 від 30.03.2017. 15.01.2019 від відповідача до суду надійшли заперечення на клопотання позивача про витребування доказів. В судовому засіданні 15.01.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 216  Господарського процесуального кодексу України, про оголошення перерви в судовому засіданні до 24.01.2019. 21.01.2019 від позивача до суду надійшли пояснення по справі, в яких просить позовні вимоги задовольнити. 24.01.2019 від відповідача до суду надійшли пояснення по справі, в яких просить в задоволені позовних вимог відмовити. В судовому засіданні 24.01.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, про оголошення перерви в судовому засіданні до 31.01.2019. В судовому засіданні 31.01.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва ВСТАНОВИВ: 18.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зміна» (поклажодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Будінвест» (зберігач, відповідач) укладено договір відповідального зберігання мана (далі - договір). Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку договору майно, що визначене у акті приймання передачі майна, що є невід'ємною частиною цього договору. Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору на вимогу позивача не було повернуто майно, що було предметом зберігання. Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.   Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов‘язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з п. 7.2 договору строк цього договору починає свій перебіг  з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє до 31.12.2017. Відповідно до п. 1.2 договору місце зберігання майна: пр. Визволителів, 5 база Київметал. Згідно п. 1.3 договору приймання майна на відповідальне зберігання та повернення його з відповідного зберігання здійснюється сторонами за актами приймання-передачі, які є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до п. 1.4 договору перелік майна, яке передається на відповідальне зберігання згідно з цим договором, його кількість, вартість та комплексність визначаються сторонами у актах приймання-передачі. 25.01.2017 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі майна до договору відповідального зберігання майна, за яким передано відповідачу наступне майно:  арматура № 8 кількістю 39,280 тон, закупівельною вартістю 438.626,80 грн без ПДВ; арматура № 12 кількістю 20,635 тон, закупівельною вартістю 225.265,49 грн без ПДВ, З вказаного акту вбачається, що відповідачу передано арматуру № 8 та № 12 в загальній кількості 59,915 тон на загальну суму 663.892,29 грн. Отже не відповідають дійсності твердження відповідача, що в акті приймання-передачі від 25.01.2017 не вказано вартість переданого майна. Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи передана на зберігання відповідачу металопродукція була придбана позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» на підставі договору поставки № П-515974/01/07 від 16.01.2017. Відповідно до видаткових накладних 91353881, № 91350632 та № 91353812 від 25.01.2017 вбачається, що поставка арматури № 8 та № 12 здійснена на адресу: м. Київ, пр-т Визволителів, 5, тобто на адресу що визначена в договорі зберігання. Окрім цього, з ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 22.12.2017 у справі № 755/13750/17 вбачається, що у кримінальному провадженні № 12071700040004581 був допитаний у якості свідка заступник керівника металобази пояснив, що 18.01.2017 уклавши договір відповідального зберігання між ТОВ «Зміна» та ТОВ «Капіталбудінвест» на територію металобази вантажівками з ТОВ «Метінвест» було доставлено близько 700 тон металопродукції яка належить ТОВ «Зміна». Суд приходить до висновку, що в сукупності наявні в матеріалах справи підтверджують факт передачі відповідачу на зберігання арматури у кількості 59,915 тон, у зв'язку з чим не приймаються судом до уваги посилання відповідача на те, що акт приймання-передачі від 25.01.2018 з боку відповідача підписаний не директором Чигринець В.І. Подана позивачем заява свідка Крижансовського В.Й. від 26.11.2018 не приймається судом в якості підтвердження факту передачі майна відповідачу на зберігання, оскільки з урахуванням ст. 87 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до умов договору підтвердженням передачі майна на зберігання є акт. Відповідно до п. 2.1.1 договору зберігач зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання. Згідно з п. 2.1.2 договору зберігач зобов'язаний зберігати майно з дотриманням усіх необхідних вимог, які забезпечують збереження майна поклажодавця. Відповідно до п. 3.2 договору поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини). Пунктом 2.1.4 договору визначено, що зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього. Згідно статті 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов‘язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Умовами договору не визначено строк виконання зобов'язання з повернення переданого на зберігання майна у разі отримання вимоги про його повернення. Позивач листом № 19/07/17 від 19.07.2017 звернувся до відповідача з вимогою повернути частину майна зі зберігання протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання цієї вимоги. Дана вимога надіслана відповідачу 19.07.2017 рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується описом вкладення у цінний лист. Відповідач вимогу позивача залишив без відповіді та задоволення. Не повернення, на вимогу позивача, відповідачем переданого йому на зберігання майна та ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 22.12.2017 у справі № 755/13750/17 свідчать про відсутність та відповідно про втрату відповідачем цього майна. Пунктами 1, 2 статті 949 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов‘язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Стаття 942 Цивільного кодексу України встановлює, що зберігач зобов‘язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання). Матеріалами справи підтверджується, що майно позивачу повернуто не було, а отже знаходилось на зберіганні у відповідача, тому зважаючи на пункти 2.1.1., 2.1.2. договору суд приходить до висновку, що зникнення переданого на зберігання майна сталося з вини відповідача внаслідок неналежного виконання останнім зобов'язань. Відповідно до п. 2.1.3 договору зберігач зобов'язаний нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна поклажодавця, переданого на зберігання зберігачеві, його комплектність у відповідності із цим договором та чинним в Україні законодавством з моменту одержання майна від поклажодавця та до моменту його повернення поклажодавцеві. Згідно п. 5.3 договору зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, який переданий на зберігання, або його частина, зберігач повинен за свій рахунок відшкодувати поклажодавцеві завдану шкоду. Згідно ст. 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Частиною 1 п. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві у разі втрати (нестачі) речі відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості. Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами. Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості неповерненого майна в розмірі 663.892,29 грн. Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення. Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог. Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зміна» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю. Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача. Керуючись  ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд - В И Р І Ш И В: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Будінвест» (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 136, кім. 34, код ЄДРПОУ 32919039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зміна» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 15, код ЄДРПОУ 31351265) вартість втраченого майна у розмірі 663.892 (шістсот шістдесят три тисячі вісімсот дев'яносто дві) грн 29 коп. та 9.958 (дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн 38 коп. витрат по сплаті судового збору. Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України). Повне рішення складено 14.02.2019. СуддяВ.В. Сівакова