Постанова

від 29.05.2019 по справі 910/11837/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2019 р. Справа№ 910/11837/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу (вх. №09.1-04.1/2029/19 від 13.03.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал Будінвест на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019

у справі №910/11837/18 (суддя - Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Зміна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал Будінвест

про стягнення 663 892,29 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Бичек В.А., довіреність б/н від 06.06.2018

від відповідача: Солод І.В., довіреність б/н від 04.03.2019

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Зміна звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал Будінвест про стягнення 663 892,29 грн вартості втраченого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані викраденням невідомими особами майна, переданого позивачем відповідачу на зберігання за договором відповідального зберігання майна від 18.01.2017.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал Будінвест на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Зміна вартість втраченого майна у розмірі 663 892,29 грн та 9 958,38 грн витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, встановивши обставини втрати належного позивачу майна та факт передачі цього майна на зберігання відповідачу, посилаючись на приписи ст.ст. 942, 950, 951 ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Капітал Будінвест , 06.03.2019 подав апеляційну скаргу (вх. №09.1-04.1/2029/19 від 13.03.2019), в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у справі №910/11837/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. Апелянт вказує на те, що висновки суду першої інстанції не підтверджені матеріалами справи та є необґрунтованими. Так, відповідач стверджує, що не підписував жодного акту прийняття майна на відповідальне зберігання, а акт приймання-передачі майна від 25.01.2017, наявний у матеріалах справи, підписаний від імені відповідача невстановленою особою. Крім того, зі змісту вказаного акту не вбачається, що саме було передано на зберігання. Також, на думку скаржника, судом помилково взято до уваги показання свідка у кримінальній справі №755/13750/17, оскільки зазначеними показаннями не підтверджується факт поставки спірного майна на металобазу, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Визволітелів, 5.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою (вх. №09.1-04.1/2029/19 від 13.03.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал Будінвест на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у справі №910/11837/18. Позивачу встановлено процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, учасникам справи встановлено процесуальний строк для надання заяв, клопотань пояснень. Справу №910/11837/18 призначено до розгляду на 08.05.2019.

01.04.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю Зміна надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що передане на зберігання відповідачу майно було придбане позивачем на підставі договору поставки, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Метінвест-СМЦ . Факт поставки майна за вказаним договором на адресу: м. Київ, пр. Визволителів, 5, а також його вартість та кількість підтверджується видатковими накладними за період з 25.01.2017 по 24.02.2017. Тому, на думку позивача, відповідач зобов`язаний оплатити вартість втраченого майна.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 розгляд по справі №910/11837/18 оголошено перерву до 29.05.2019.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.05.2019 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив оскаржуване рішення скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні 29.05.209 просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, з підстав, наведених у відзиві.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Зміна (поклажодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Капітал Будінвест (зберігач, відповідач у справі) укладено договір відповідального зберігання майна.

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку договору майно, що визначене у акті приймання передачі майна, що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що приймання майна на відповідальне зберігання та повернення його з відповідного зберігання здійснюється сторонами за актами приймання-передачі, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.4 договору перелік майна, яке передається на відповідальне зберігання згідно з цим договором, його кількість, вартість та комплексність визначаються сторонами у актах приймання-передачі.

Згідно з п. 3.1.1. договору поклажодавець зобов`язаний передати зберігачеві майно на зберігання.

У відповідності до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частинами 1, 2 ст. 937 ЦК України встановлено, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 25.01.2017 сторонами підписано акт приймання-передачі майна на зберігання, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання спірне майно на загальну суму 663 892,29 грн.

Як зазначив суд першої інстанції, зі вказаного акту вбачається, що відповідачу передано арматуру №8 та №12 в загальній кількості 59,915 тон на загальну суму 663.892,29 грн.

Однак, судова колегія Північного апеляційного господарського суду, дослідивши зміст вказаного акту (а.с. 12, т. 1), вважає, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про те, що в сукупності наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт передачі відповідачу на зберігання арматури №8 та №12 у кількості 59,915 тон загальною вартістю 663 892,29 грн.

Так, з наявного в матеріалах справи акту від 25.01.2017 вбачається, що позивачем відповідачу передано майно: N-8 у кількості 19280 без зазначення вартості, N-8 у кількості 20000 без зазначення вартості, N-12 у кількості 20635 без зазначення вартості. При цьому в акті не вказані родові чи індивідуальні ознаки майна, які б дозволяли ідентифікувати передане на зберігання майно. Також, в порушення п. 1.4. договору сторонами в акті приймання-передачі майна від 25.01.2019 не визначена вартість переданого майна та його комплектність. Крім того, колегія суддів вважає, що з наявного акту неможливо встановити кількість майна, переданого на зберігання, оскільки сторонами не визначено одиниці виміру кількості.

Судова колегія звертає увагу, що укладання акту приймання-передачі майна на відповідальне зберігання із зазначенням всіх необхідних відомостей про майно спрямоване в першу чергу на захист інтересів позивача як власника майна, оскільки повернення майна із зберігання здійснюється у відповідності до переліку майна, зазначеного у такому акті. Однак, позивач підписав акт приймання-передачі майна на зберігання у вигляді, який не дозволяє встановити, яке саме майно було ним передане на зберігання відповідачу, не будучи при цьому позбавлений можливості вказати достатні для ідентифікації майна відомості, а також його комплектність та вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що передана на зберігання відповідачу металопродукція була придбана позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-СМЦ на підставі договору поставки №П-515974/01/07 від 16.01.2017. Відповідно до видаткових накладних 91353881, № 91350632 та №91353812 від 25.01.2017 вбачається, що поставка арматури №8 та №12 здійснена на адресу: м. Київ, пр-т Визволителів, 5, тобто на адресу що визначена в договорі зберігання. З наведеного місцевим господарським судом зроблено висновок про те, що в сукупності наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт передачі відповідачу на зберігання арматури у кількості 59,915 тон. Судова колегія не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З аналізу умов договору відповідального зберігання майна від 18.01.2017 вбачається, що єдиним документом, який може підтверджувати передачу відповідачу майна на відповідальне зберігання, є акт приймання-передачі, у якому зазначений перелік майна, його кількість, вартість та комплектність. При цьому зазначення однакової адреси на видаткових накладних та у договорі відповідального зберігання не спростовує вищенаведеного висновку.

Враховуючи зазначене, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що видаткові накладні, складені на підставі договору поставки №П-515974/01/07 від 16.01.2017 не виключають обов`язковості складання актів приймання-передачі майна на зберігання. Факт поставки Товариством з обмеженою відповідальністю Метінвест-СМЦ позивачу арматури №8 та арматури №12 на адресу: м. Київ, пр. Визволителів, 5, доводить лише набуття права власності позивачем на зазначену у видаткових накладних металопродукцію, та не може свідчити про передачу вказаного майна на зберігання відповідачу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що представлені позивачем господарські договори зберігання та поставки різні за правовою природою. Зазначені договори укладено позивачем з різними юридичними особами - суб`єктами господарських правовідносин. Більш того, відповідач як зберігач за договором зберігання не є стороною договору поставки, як і постачальник за договором поставки не є стороною договору зберігання. Відтак, зобов`язання сторін за договором зберігання не є обов`язковими для сторін договору поставки і навпаки. Отже, посилання позивача на те, що він передбачив умовою договору поставки місце поставки - адресу зберігача, ще не свідчить про обов`язок останнього прийняти продукцію, оскільки між ним та постачальником відсутні будь-які зобов`язання.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що будь-яких додаткових угод до договорів зберігання за участю постачальника чи поставки за участю зберігача не укладалося.

Таким чином, місцевий господарський суд зробив передчасний висновок про те, що факт поставки позивачу арматури №8 та №12 загальною вартістю 663 892,29 грн на адресу: м. Київ, пр. Визволителів, 5 свідчить про прийняття відповідачем спірного майна на зберігання на ту ж адресу. Місцевим господарським судом не взято до уваги, що встановлення факту передачі на зберігання майна у даних правовідносинах неможливо без наявності оформленого належним чином акту приймання-передачі, підписаного позивачем та відповідачем. За таких обставин, поставка арматури №8 та №12 позивачу у відповідності до видаткових накладних № 91353881, № 91350632 та № 91353812 від 25.01.2017 не породжує обов`язку у відповідача зберігати таке майно.

Як вбачається з тексту ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 22.12.2017 у справі №755/13750/17, у кримінальному провадженні №12071700040004581 був допитаний у якості свідка заступник керівника металобази за адресою м. Київ, пр.-т. Визволителів, 1, який пояснив, що 18.01.2017 уклавши договір відповідального зберігання між Товариством з обмеженою відповідальністю Зміна та Товариством з обмеженою відповідальністю Капіталбудінвест на територію металобази вантажівками з Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест було доставлено близько 700 тон металопродукції, яка належить Товариству з обмеженої відповідальністю Зміна .

Судова колегія критично ставиться до вказаних пояснень допитаного свідка, які суд першої інстанції взяв до уваги при прийнятті рішення у даній справі, оскільки з них не вбачається, що поставка була здійснена саме 25.01.2019 на адресу металобази, яка розташована за адресою: м. Київ, пр. Визволителів, 5.

До того ж, свідчення про те, що на територію металобази вантажівками з Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест було доставлено близько 700 тон металопродукції, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю Зміна , також може свідчити лише про факт набуття права власності позивачем на зазначену продукцію, а не про прийняття її відповідачем на зберігання.

Відтак, у зв`язку з викладеним судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про підтвердження факту передачі позивачем відповідачу на зберігання арматури у кількості 59,915 тон загальною вартістю 663 892,29 грн є необґрунтованими та передчасними, а відтак у відповідача відсутній обов`язок повернути позивачу спірне майно. Отже, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення відповідно до ст. 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал Будінвест на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у справі №910/11837/18 підлягає задоволенню. Суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на позивача (Товариство з обмеженою відповідальністю Зміна ).

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, ст. ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал Будінвест на рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у справі №910/11837/18 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у справі №910/11837/18 скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Зміна (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 15, ідентифікаційний код 31351265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал Будінвест (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 136, кім. 34, ідентифікаційний код 32919039) 14 937 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот тридцять сім) гривень 57 коп. судового збору, понесеного у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

5. Справу №910/11837/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову до Верховного Суду в порядку, визначеному ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко

Повний текст постанови складено 03.06.2019