Постанова

від 30.09.2019 по справі 910/11837/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/11837/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміна"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 (Жук Г. А. - головуючий, судді Дикунська С. Я., Мальченко А. О.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Будінвест"

про стягнення 663 892,29 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Зміна" (далі - ТОВ "Зміна") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Будінвест" (далі - ТОВ "Капітал Будінвест") про стягнення 663 892,29 грн вартості втраченого майна .

2. Позовні вимоги обґрунтовано викраденням невідомими особами майна, яке ТОВ "Зміна" передало ТОВ "Капітал Будінвест" на зберігання за договором відповідального зберігання майна від 18.01.2017.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у справі № 910/11837/18 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Капітал Будінвест" на користь ТОВ "Зміна" вартість втраченого майна у сумі 663 892,29 грн і 9 958,38 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд установив обставини втрати належного позивачеві майна та факт передачі цього майна на зберігання ТОВ "Капітал Будінвест", посилаючись на положення статей 942, 950, 951 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

5. Північний апеляційний господарський суд постановою від 29.05.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 у справі № 910/11837/18 скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.

6. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд виходив із того, що висновки місцевого господарського суду про підтвердження факту передачі позивачем відповідачеві на зберігання арматури у кількості 59,915 тон загальною вартістю 663 892,29 грн є необґрунтованими та передчасними, а отже відповідач не зобов`язаний повернути позивачеві спірне майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі № 910/11837/18, ТОВ "Зміна" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 31.01.2019.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Підставами для скасування постанови скаржник вважає порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема положень статей 936, 942, 949, 950, 951,953 ЦК України та статей 74, 76, 86, 236, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

9. Скаржник акцентує, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки всім обставинам справи у їх сукупності. Зокрема, суд апеляційної інстанції не врахував, що факи передачі ТОВ "Зміна" спірного майна на зберігання в межах договору зберігання може підтверджуватися не лише актом приймання-передачі на зберігання, але й іншими доказами, зокрема видатковими накладними, нотаріально посвідченою заявою свідка Крижанівського В. Й. від 26.11.2018, ухвалою Дніпропетровського районного суду міста Києва від 22.12.2017, вимогою про повернення частини майна зі зберігання від 19.07.2017 № 19/07/17.

10. Крім цього, скаржник зауважує про неврахування судом апеляційної інстанції, що акт приймання-передачі від 25.01.2017 було складено ТОВ "Капітал Будінвест" і у подальшому передано ТОВ "Зміна". Тобто ймовірні окремі недоліки зазначеного акта є наслідком дій ТОВ "Капітал Будінвест", яке намагається протиправно уникнути відповідальності за втрачене майно, передане йому на зберігання.

11. Скаржник також зауважує, що відсутність або неточність окремих реквізитів у документах не може свідчити про нереальний характер господарських правовідносин, оскільки сама лише наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що відбувся фактичний рух активів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

12. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Капітал Будінвест" просить у її задоволенні відмовити, постанову залишити без змін, оскільки оскаржуване судове рішення є законним, повністю обґрунтованим і таким, що прийнято із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 18.01.2017 між ТОВ "Зміна" (поклажодавець) і ТОВ "Капітал Будінвест" (зберігач) укладено договір відповідального зберігання майна (далі - договір зберігання).

14. Відповідно до пункту 1.1 договору зберігання в порядку та на умовах, визначених цим договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку договору майно, що визначене у акті приймання передачі майна, що є невід`ємною частиною цього договору.

15. У пункті 1.3 договору зберігання передбачено, що приймання майна на відповідальне зберігання та повернення його з відповідного зберігання здійснюється сторонами за актами приймання-передачі, які є невід`ємною частиною цього договору.

16. За змістом до пункту 1.4 договору зберігання перелік майна, яке передається на відповідальне зберігання згідно з цим договором, його кількість, вартість та комплексність визначаються сторонами у актах приймання-передачі.

17. Згідно з пунктом 3.1.1 договору зберігання поклажодавець зобов`язаний передати зберігачеві майно на зберігання.

18. Як убачається із матеріалів справи, предметом спору у цій справі є вимога ТОВ "Зміна" про стягнення з ТОВ "Капітал Будінвест" 663 892,29 грн вартості втраченого майна , переданого на зберігання за договором відповідального зберігання майна від 18.01.2017.

Позиція Верховного Суду

19. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню , зважаючи на таке.

20. Відповідно до частини 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

21. За змістом частин 1, 2 статті 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

22. Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (частини 1, 2 статті 938 Цивільного кодексу України).

23. Відповідно до частини 1 статті 949 цього Кодексу зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

24. Зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (стаття 953 ЦК України).

25. Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що передану на зберігання відповідачеві металопродукцію позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" на підставі договору поставки від 16.01.2017 № П-515974/01/07. Відповідно до видаткових накладних від 25.01.2017 № 91353881, № 91350632 та № 91353812 поставку арматури № 8 та № 12 здійснено на адресу: м. Київ, пр-т Визволителів, 5, тобто на адресу, визначену у договорі зберігання. Із наведеного місцевий господарський суд дійшов висновку, що в сукупності наявні у матеріалах справи докази підтверджують факт передачі відповідачеві на зберігання арматури у кількості 59,915 тон.

26. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зазначив, що із аналізу умов договору зберігання, єдиним документом, який може підтверджувати передачу відповідачеві майна на відповідальне зберігання, є акт приймання-передачі, в якому наведено перелік майна, його кількість, вартість та комплектність. При цьому, як правомірно зауважив суд апеляційної інстанції, зазначення однакової адреси на видаткових накладних та у договорі зберігання не спростовує викладеного висновку.

27. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, за змістом акта від 25.01.2017 ТОВ "Зміна" передало відповідачеві майно: N-8 у кількості 19280 без зазначення вартості, N-8 у кількості 20000 без зазначення вартості, N-12 у кількості 20635 без зазначення вартості. При цьому в акті приймання-передачі не наведено родових чи індивідуальних ознак майна, які дали би змогу ідентифікувати передане на зберігання майно. У порушення вимог пункту 1.4 договору сторони в акті приймання-передачі майна від 25.01.2019 також не визначили вартості переданого майна та його комплектності.

28. Отже, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що зі змісту зазначеного акта приймання-передачі неможливо встановити кількість майна, переданого на зберігання, оскільки сторони не визначили одиниць вимірювання кількості.

29. Судова колегія касаційного господарського суду також вважає доречними доводи суду апеляційної інстанції про те, що складання акта приймання-передачі майна на відповідальне зберігання із зазначенням усіх необхідних відомостей про майно насамперед спрямовано на захист інтересів позивача як власника майна, оскільки повернення майна зі зберігання здійснюється відповідно до переліку майна, зазначеного у такому акті. Однак позивач підписав акт приймання-передачі майна на зберігання у виді, який не дає змоги встановити, яке саме майно передано на зберігання відповідачеві, хоча і мав можливість навести достатні для ідентифікації майна відомості, а також зазначити комплектність і вартість такого майна.

30. Аргументи заявника касаційної скарги, викладені у пункті 9 цієї постанови, спростовуються матеріалами справи і текстом оскаржуваної постанови, з якої вбачається, що такі доводи розглянув суд апеляційної інстанції та надав їм відповідну оцінку. Так, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що як убачається із аналізу умов договору відповідального зберігання майна від 18.01.2017, єдиним документом, який може підтверджувати передачу відповідачеві майна на відповідальне зберігання, є акт приймання-передачі, в якому наведено перелік майна, його кількість, вартість та комплектність; видаткові накладні, складені на підставі договору поставки від 16.01.2017 № П-515974/01/07, не виключають обов`язкового складання актів приймання-передачі майна на зберігання; факт поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" позивачеві арматури № 8 та арматури № 12 на адресу: м. Київ, пр-т Визволителів, 5, доводить лише набуття права власності позивачем на зазначену у видаткових накладних металопродукцію та не може свідчити про передачу такого майна на зберігання відповідачеві; господарські договори зберігання та поставки є різними за правовою природою, зазначені договори позивач уклав із різними юридичними особами - суб`єктами господарських правовідносин; більше того, відповідач як зберігач за договором зберігання не є стороною договору поставки, як і постачальник за договором поставки не є стороною договору зберігання, тому, зобов`язання сторін за договором зберігання не є обов`язковими для сторін договору поставки і навпаки; отже, твердження позивача про те, що він передбачив як умову договору поставки місце поставки - адресу зберігача, ще не свідчить про обов`язок останнього прийняти продукцію, оскільки між ним і постачальником немає будь-яких зобов`язань.

31. Крім цього, апеляційний господарський суд, дослідивши зміст ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 22.12.2017 у справі № 755/13750/17, у кримінальному провадженні № 12071700040004581 правомірно дійшов висновку, що із пояснень допитаного свідка, які суд першої інстанції взяв до уваги під час прийняття рішення у цій справі, не вбачається, що поставку було здійснено саме 25.01.2019 на адресу металобази, розташованої за адресою: м. Київ, пр-т Визволителів , 5.

32. До того ж свідчення про доставку на територію металобази вантажівками Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест СМЦ" приблизно 700 тон металопродукції, яка належить ТОВ "Зміна", також може свідчити лише про факт набуття права власності позивачем на зазначену продукцію, а не про прийняття її відповідачем на зберігання.

33. Посилання позивача на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 805/1681/17-а, від 07.11.2018 у справі № 1570/7636/12, від 08.11.2018 у справі № 810/5328/15, від 23.10.2018 у справі № 804/14515/15, є безпідставним, оскільки ці постанови Верховний Суд прийняв за інших фактичних обставин справи.

34. Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до необхідності переоцінки обставин справи, що виходить за межі касаційного провадження, визначені у статті 300 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

35. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

36. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).

37. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат

38. Оскільки підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміна" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 у справі № 910/11837/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ