Ухвала

від 15.02.2019 по справі 16/5027/49/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ У Х В А Л А 15 лютого 2019 року               Справа № 16/5027/49/2011 Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., розглянувши матеріали скарги публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії – Чернівецького обласного управління АТ “Ощадбанк” на дії державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду у справі №16/5027/49/2011 за позовом відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі його філії Чернівецького обласного управління відкритого акціонерного товариства “Ощадбанк України”, м. Чернівці до товариства з обмеженою відповідальністю “Антаро 07”, м. Чернівці про стягнення боргу за договором кредитної лінії – 444208,99 грн. особа, дії якої оскаржуються: Старший державний виконавець Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Шивкеник Н.Є. Представники: від стягувача – Кесарева Г.І., довіреність від 17.02.2018 року; від боржника – не з'явився; від органу ДВС – Співак Р.М., посвідчення № 1047 від 10.11.2016 року. ВСТАНОВИВ: 07 лютого 2019 року публічне акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” в особі філії – Чернівецького обласного управління АТ “Ощадбанк” звернулося до Господарського суду Чернівецької області із скаргою від 04.02.2019 на дії державного виконавця, в якій просить суд: 1. Визнати дії старшого державного виконавця Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Шивкеник Н.Є. щодо визначення оцінки майна товариства з обмеженою відповідальністю “Антаро 07” - розукомплектованої установки абсорбційної очистки парафіну за адресою: Чернівецька обл., Кіцманський р-н., с. Н. Станівці. вул. Перемоги, 14 на рівні 11631,00 грн. без ПДВ у виконавчому провадженні № 55535405 з примусового виконання наказу Господарського суду Чернівецької області від 15.03.2011 № 16/5027 49/2011 неправомірними. 2. Зупинити у виконавчому провадженні № 55535405 з примусового виконання наказу Господарського суду Чернівецької області від 15.03.2011 №16/5027/49/2011 передачу майна товариства з обмеженою відповідальністю “Антаро 07” - розукомплектованої установки абсорбційної очистки парафіну за адресою: Чернівецька обл., Кіцманський р-н, с. Н. Станівці, вул. Перемоги, 14 на примусову реалізацію за початковою ціною 11631,00 грн. до розгляду даної скарги. 3. Визнати недійсним та скасувати Звіт №90 про оцінку майна станом на 11.01.2019р. а саме: рухомого майна за Договором застави обладнання №112 від 22.10.2009р.- розукомплектованої установки адсорбційної очистки парафіну, розташованого за адресою: Чернівецька обл.. Кіцманський р-н. с. Н. Станівці. вул. Перемоги, 14. та належить ТОВ “Антаро-07”, виконаний СОД СГІ “Західно–Український Експертно - Консультативний Центр” (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №819/17, виданий ФДМУ 12.09.2017р., кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №2797 від 25.12.2004р., посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ №6958-ПК від 25.05.2018 р.). 4. Зобов'язати Кіцманський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області визначити ринкову вартість вищевказаного майна на підставі висновку судового експерта у даній справі. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 08.02.2019 року розгляд скарги призначено на 15.02.2019 року. У судовому засіданні 15.02.2019 року представник скаржника (позивача) просив задовольнити подану скаргу у повному обсязі з підстав зазначених у ній. Представник органу ДВС просив відмовити у задоволенні скарги, зазначивши, що виконавчі дії які були проведені в межах виконавчого провадження ВП № 55535405 повністю відповідають нормам чинного законодавства України, при цьому вказує, що самим скаржником не використано свої права для забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій та надав у судовому засіданні письмові пояснення та копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 55535405, а також оригінал звіту № 90 про оцінку майна – розукомплектованої установки абсорбційної очистки парафіну від 11.01.2019 року. Боржник (відповідач) у судове засідання не з'явився. Із пояснень представника органу ДВС, боржник не здійснює жодну діяльність, керівні органи та посадові особи боржника відсутні, крім того, невідомі жодні можливі засоби зв'язку з боржником. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути скаргу без участі представника боржника. Заслухавши пояснення представників скаржника та органу ДВС, з'ясувавши обставини, на які учасники судового процесу посилаються як на підстави своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив. Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження"- виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Приписами частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Відповідно до статті 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Відповідно до статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом. Таким чином, перевіряючи законність дій органів державної виконавчої служби та приватних виконавців в ході виконавчого провадження, правомірність та обґрунтованість винесених ним документів, суд повинен перевірити їх відповідність законодавству, яке регулює саме порядок та підстави вчинення ним відповідних дій. За змістом частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до частин 1-3 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. Частиною 5 статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що експерт несе кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження, про що він має бути попереджений виконавцем. За недостовірну чи необ'єктивну оцінку майна суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання несе відповідальність у порядку, встановленому законом, а оцінювач - кримінальну відповідальність, про що він має бути попереджений виконавцем. Згідно з частиною 3 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Відповідно до частин 1-3 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині 8 статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону. Оцінка майна боржника за своєю суттю є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії. Таким чином, відповідальність за порушення строку надання звіту суб'єктом оціночної діяльності та наявність недоліків у проведенні оцінки у виконавчому провадженні покладається на державного виконавця, яким було призначено таку оцінку. 16.01.2018 року старшим державним виконавцем Кіцманського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Шивкеник Н.Є. винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження № 55535405 з примусового виконання наказу Господарського суду Чернівецької області № 16/5027/49/2011 від 28.03.2011 про стягнення боргу в сумі 448887,08 грн. (400000,00 грн. кредиту, 28745,21 грн. прострочених відсотків, 15463,78 грн. пені, 4442,09 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ). Постановою від 21.12.2018 року описано та накладено арешт на майно, що знаходиться у приватній власності ТОВ «Антаро 07», а саме: розукомплектована установка адсорбційної очистки парафіну, що знаходиться за адресою: с. Н. Станівці, Кіцманського району Чернівецької області та листом від 22.12.2018 року повідомлено сторін про право визначення вартості майна за взаємною згодою, сторонами виконавчого провадження. Також, сторін повідомлено що у відповідності до частини 2 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»  у разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Враховуючи викладене, постановою від 03.01.2019 року призначено суб'єкта оціночної діяльності (суб'єкт господарювання) спільне підприємство «Західно- Український експертно-консультативний центр», якому доручено визначити вартість розукомплектованої установки абсорбційної очистки парафіну, що розташована за адресою : Чернівецька область, Кіцманський район, с. Н. Станівці. На підставі вищевказаної постанови 11.01.2019 року спільним підприємством «Західно- Український експертно-консультативний центр» складено звіт № 90 про оцінку майна - розукомплектованої установки абсорбційної очистки парафіну вартість якої за даним звітом склала 11631,00 грн. У скарзі на дії органу ДВС скаржник (позивач) зазначає, що у звіті № 90 про оцінку майна від 11.01.2019 року оцінювач не провів чітку ідентифікацію об'єкта оцінки, внаслідок чого некоректно визначено об'єкт оцінки «розукомплектована установка абсорбційної очистки парафіну» хоча об'єкт оцінки в минулому представляв собою комплекс обладнання для очистки і виробництва парафіну, оцінювач у звіті не відобразив факт про включення або не включення до ринкової вартості суми ПДВ, при оцінці майна був використаний метод непрямої капіталізації доходу в рамках дохідного підходу, що є некоректним на думку скаржника, оскільки об'єкт оцінки є розукомплектоване рухоме майно в незадовільному стані, яке не може генерувати дохід. Також, при визначенні доходу оцінювач використав дані станом на 17.01.2003 року, виходячи з фізичного стану об'єкта оцінки, не має реальної перспективи його продажу, за винятком продажу в якості скрапу чи лому, вказані вище порушення оцінювача є підставою для визнання неправомірними дій державного виконавця по проведенню оцінки майна та скасування звіту про оцінку майна. Згідно зі статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Частиною 1 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна повинні містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування (ч.ч. 1, 4 ст.9 вказаного вище Закону). Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою КМУ №1440 від 10 вересня 2003 року є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Згідно з п.51 Національного стандарту "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби). Водночас, згідно звіту про оцінку майна, наданого у судовому засіданні 15.02.2019 року представником органу ДВС, огляд та обстеження об'єкта оцінки, визначення фізичного зносу проводилося у світлий час доби при природному освітленні в присутності представника замовника 10.01.2019 року з використанням витратного, порівняльного (аналогів продажу) та дохідного підходів. Згідно даних звіту від 11.01.2019 року об'єкт оцінки представляв собою в минулому комплекс обладнання для очистки і виробництва парафіну, а саме: установка адсорбційної очистки парафіну, лінія виготовлення адсорбентів, вакуумно випарний апарат 8 куб.м, ємнісний накопичувач сировини 25 куб.м., ємність технічної води 3 куб.м., паровий котел КПК 60- 2 шт, вакуумна установка, плавильник технічного парафіну 6,3 куб.м., піддони металеві для складування продукції 1,5*1,5 м – 20 шт., плавильник парафіну 3 куб.м., вакуумна установка сушки адсорбентів, форми для розливу парафіну(ємністю 2т/2шт) – 12 шт. Проте, в даний час оцінюване обладнання не задіяне в технологічному процесі виробництва, є розукомплектованим, перебуває у неналежних умовах під відкритим небом у занедбаному стані, поступово руйнується факторами природного середовища, що підтверджується фотографіями наданими до звіту. Зазначено, що об'єкт оцінки виготовлявся в рамках Державної науково-технічної програми 3.11 «Виробництво, переробка та зберігання с/г продукції» підприємством «Екобіотех», тому витратний та порівняльний (аналогів продажу) підходи неможливо реалізувати в цьому звіті, на думку оцінювача, оскільки відсутні подібні об'єкти на ринку. Тому, був використаний дохідний підхід на підставі даних наданих директором ЗРА «Екобіотех» у 2003 році, які також були використані при складанні звіту по визначенню ринкової вартості об'єкта оцінки у 2005 році на замовлення ВДВС Сокирянського РУЮ. У матеріалах звіту наданого представником органу ДВС наявні фотографії майна, що підлягало оцінці, при цьому скаржником вони не були долучені до матеріалів скарги та не надано будь-яких інших доказів в спростування того, що інформація про майно, яка передана оцінювачу та використовувалась ним при здійсненні оцінки, є недостатньою для проведення оцінки, відображена не в повному обсязі, спотворює стан майна на момент проведення оцінки, чи іншим чином впливає на об'єктивне визначення вартості майна. Скаржником не подано жодного доказу у підтвердження того, що майно мало б реалізовуватись як металобрухт, оскільки не підлягає відновленню. Крім того, не подано жодного доказу, який би свідчив що сума коштів від реалізації майна як металобрухту, була б більше ніж та, що визначена в експертному звіті. Щодо посилання скаржника на порушення суб'єктом оціночної діяльності Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" в тій частині, що ринкова вартість об'єкта оцінки суб'єктом оціночної діяльності була визначена без урахування ПДВ, а сума ПДВ оцінювачем взагалі не була зазначена у звіті, суд вважає безпідставними з огляду на наступне. Відповідно до п. 17 Національного стандарту №1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, у звіті про оцінку майна та у висновку про вартість об'єкта оцінки оцінювач відображає факт про включення або невключення до ринкової вартості суми податку на додану вартість. Оціночні процедури, пов'язані з визначенням ринкової вартості, здійснюються з урахуванням включення або невключення до неї суми податку на додану вартість. Частиною п'ятою статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено, оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно. Згідно з частиною шостою вказаної статті Закону України "Про виконавче провадження": у разі якщо на зазначене у частині п'ятій цієї статті майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості: 1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер'єру офісів, готова продукція та товари тощо); 2) об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві. При цьому згідно з роз'ясненням Міністерства юстиції України від 29.06.2005 №25-32/998 "Щодо порядку сплати ПДВ при реалізації арештованого майна" серед іншого, роз'яснено, що операція з вилучення державним виконавцем арештованого майна з володіння боржника не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки цю операцію не можливо кваліфікувати продажем або поставкою товарів з наступних причин: 1) вилучення державним виконавцем арештованого майна від боржника здійснюється не на підставі цивільно-правового договору, а виключно в силу закону на підставі виконавчого документа; 2) при вилученні арештованого майна не відбувається перехід права власності на таке майно від боржника до відповідного органу державної виконавчої служби; 3) при вилученні арештованого майна боржник не отримує від органу державної виконавчої служби компенсацію його вартості. Водночас, операція з вилучення державним виконавцем арештованого майна з володіння боржника також не може розглядатися як безоплатна передача товарів, оскільки не являє собою добровільну передачу права власності на відповідне майно. У даному випадку мова йдеться про заходи примусового виконання, що вживаються державним виконавцем з метою погашення грошових зобов'язань боржника перед стягувачем. Крім того, при реалізації арештованого майна спеціалізовані організації, визначені на тендерній (конкурсній) основі, діють виключно у межах повноважень, наданих їм відповідними органами державної виконавчої служби на підставі договору, у зв'язку з чим операції з організації проведення прилюдних торгів, аукціонів з реалізації такого майна неможливо розглядати як відокремленні угоди, що здійснюються поза межами процедури звернення стягнення на майно у відповідності з вимогами чинного законодавства. Статтею 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: - постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; - постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; - ввезення товарів на митну територію України; - вивезення товарів за межі митної території України; -постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України. Таким чином, операції з реалізації органами державної виконавчої служби арештованого майна через спеціалізовані організації не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до ст.13 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Пунктом 3 Національного стандарту №1 визначено, що неякісною (недостовірною) оцінкою є оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Отже, у випадку незгоди зі звітом про оцінку майна, який проведено на замовлення державного виконавця суб'єктом оціночної діяльності, особа, яка має заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, має право звернутися до державного виконавця з вимогою про рецензування звіту про оцінку майна. Таким чином, належним способом спростування звіту про оцінку майна № 90 від 11.01.2019 року могло б бути проведене рецензування такого звіту. Проте, публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі Чернівецького обласного управління АТ «Ощадбанк» не скористалося своїм правом, передбаченим пунктом 2 частини 2 статті 4 та 13 Закону України № 2658-III. В матеріалах справи відсутні докази звернення скаржника (позивача) щодо рецензування звіту про оцінку майна. Відповідно до приписів частини 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Частиною 8 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. З вищенаведеної норми вбачається, що публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі Чернівецького обласного управління АТ «Ощадбанк», як сторона виконавчого провадження, має право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження та знімати копії, в тому числі, і звіту про оцінку майна № 90 від 11.01.2019 року, проведеного суб'єктом оціночної діяльності спільним підприємством «Західно- Український експертно-консультативний центр», який є предметом скарги на дії органу примусового виконання рішення. Судом встановлено, що публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі Чернівецького обласного управління АТ «Ощадбанк» до скарги на дії органу примусового виконання рішення додано звіт, який не відповідає оригіналу оскаржуваного звіту. Доказів, що свідчать про неможливість надання до суду копії звіту про оцінку майна № 90 від 11.01.2019 року, проведеного суб'єктом оціночної діяльності спільним підприємством «Західно- Український експертно-консультативний центр» на замовлення державного виконавця, скаржником не надано. Будь-яких інших доказів в підтвердження неправомірності дій державного виконавця та доказів, що вказують на порушення оцінювачем вимог встановлених законодавством, яких він повинен був дотримуватись при складанні звіту скаржником не надано. Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ст.343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Враховуючи вказані вище обставини, а також те, що державним виконавцем Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Шивкеник Н.Є. в рамках його повноважень, здійснювались всі необхідні дії направлені на якнайшвидше та повне виконання рішення суду, водночас, обставини, про які зазначає скаржник, не знайшли документально підтвердження, скаржником не доведені, та спростовуються поданими матеріалами, суд вважає скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Чернівецького обласного управління АТ «Ощадбанк» на дії старшого державного виконавця Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Шивкеник Н.Є. необґрунтованою, недоведеною, тому відмовляє в цій частині. Щодо вимоги публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Чернівецького обласного управління АТ «Ощадбанк»  про скасування звіту № 90 від 11.01.2019 року щодо визначення оцінки майна товариства з обмеженою відповідальність «Антаро 07» розукомплектованої установки абсорбаційної очистки парафіну, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Н. Станівці, вул. Перемоги, 14, суд встановив. Згідно зі статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Частиною 4 статті 3 цього Закону встановлено, що процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону. За змістом частини 1 статті 10 і частини 1 статті 11 "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Відповідно до статті 33 цього Закону спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку. Статтею 32 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, а згідно з частиною 2 цієї статті оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону. Отже, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема недостовірності чи необ'єктивності оцінки майна) ним своїх обов'язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (частина 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"). Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Із викладеного вбачається, що за змістом статей 12, 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним. Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18) і Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 у справі № 711/650/13-ц (провадження № 61-1186св17) та постанові від 30.07.2018 у справі № 23/100-12. Зважаючи на викладене, провадження в частині вимоги скарги публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Чернівецького обласного управління АТ «Ощадбанк» про визнання недійсним та скасування звіту про оцінку майна № 90 від 11.01.2019 року, проведеного спільним підприємством «Західно- Український експертно-консультативний центр» підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України. Керуючись статтями 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд - У Х В А Л И В: 1. У задоволенні скарги публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Чернівецького обласного управління АТ «Ощадбанк» в частині визнання неправомірними дії старшого державного виконавця Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Шивкеник Н.Є. щодо визначення оцінки майна товариства з обмеженою відповідальністю “Антаро 07” - розукомплектованої установки абсорбційної очистки парафіну за адресою: Чернівецька обл., Кіцманський р-н., с. Н. Станівці. вул. Перемоги, 14 на рівні 11631,00 грн. без ПДВ у виконавчому провадженні № 55535405 з примусового виконання наказу Господарського суду Чернівецької області від 15.03.2011 № 16/502749/2011 - відмовити. 2. Закрити провадження в частині вимоги про визнання недійсним та скасування звіту №90 про оцінку майна станом на 11.01.2019 року, а саме: рухомого майна за Договором застави обладнання №112 від 22.10.2009р.- розукомплектованої установки адсорбційної очистки парафіну, розташованого за адресою: Чернівецька обл.. Кіцманський р-н. с. Н. Станівці. вул. Перемоги, 14. та належить ТОВ “Антаро-07”, виконаний СОД СГІ “Західно -Український Експертно - Консультативний Центр” (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №819/17, виданий ФДМУ 12.09.2017р., кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №2797 від 25.12.2004р., посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ №6958-ПК від 25.05.2018 р). Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст ухвали складено 19 лютого 2019 року.            Суддя                                                                                М.О. Гурин