Ухвала

від 11.02.2019 по справі 754/17927/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря ОСОБА_4 ,

за участю

прокурора ОСОБА_5 ,

представника власника майна ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві матеріали за апеляційною скаргою представника власника майна ТОВ "Віра-А", в особі директора ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_5 та накладено арешт у вигляді заборони внесення реєстраційних змін до відомостей про право власності на нерухоме майно, а також права розпорядження та користування майновим комплексом - цехом виробництва 75% змочующихся порошків ДДТ (літ LXI), загальною площею 4445, 7 кв.м. (реєстраційний номер 684820180000), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 84.

Згідно ухвали місцевого суду, враховуючи, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України, слідчий в клопотанні довів необхідність арешту вказаного майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України, з метою збереження речових доказів та враховуючи наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про накладення арешту на майно.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник власника майна ТОВ "Віра-А", в особі директора ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує , що суд прийшов до хибного висновку, та наклав арешт на права користування та розпорядження майном, не виконавши вимоги ст. ст. 170-173 КПК України.

Зазначає, що оскаржувана ухвала не містить взагалі обґрунтування щодо того, яким чином обмеження в праві користування майновим комплексом - цехом виробництва 75% змочующихся порошків ДДТ (літ LXI), загальною площею 4445, 7 кв.м. (реєстраційний номер 684820180000), по АДРЕСА_1 , що є величезним нерухомим майном, може призвести до його знищення, псування, пошкодження або інше.

Звертає увагу, що арешт на майно було накладено неправомірно, чим порушено права добросовісного набувача.

Також вказує на те, що викладені в обґрунтування ухвали обставини справи не відповідають дійсності, зокрема, прокурором не доведено, а судом не встановлено, що саме ОСОБА_7 здійснює будь-яку незаконну або кримінальну діяльність.

Вважає, що клопотання прокурора не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, крім того клопотання було розглянуто судом без повідомлення та присутності власника майна.

На думку представника власника майна, слідчим суддею під час накладення арешту на майно не враховано наслідки для третіх осіб, які здійснюють свою діяльність на території арештованого комплексу.

В підсумку вказує, що ухвала постановлена з порушенням вимог ст. 173 КПК України, оскільки не доведено можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, не встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також не враховано той факт, що даний арешт не виконує мету чи завдання кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, доводи прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною, обґрунтованою та просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення,перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, при цьому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 26.12.2018 року було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів справи, слідчим відділом Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні під №12017100030011700 від 02.09.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 388 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що між ПАТ «Укрсоцбанк» (ЄДРПОУ 00039019) та ОСОБА_8 (ІНН НОМЕР_1 ) укладено договір кредиту № 24-12/178 від 27.07.2007 року.

В якості забезпечення повного та своєчасного виконання зобов`язань за кредитним договором, між ТОВ «Акваторія» (ЄДРПОУ 32705154) та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено Договір іпотеки № 02-038/679 від 27.07.2007 року, відповідно до якого в іпотеку банку передано майновий комплекс: цех виробництва 75% змочующихся порошків ДДТ, літ LXI, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 84. Згідно із пунктом 2.1. статті 2 Договору іпотеки № 02-038/679 від 27.07.2007 Іпотекодавець зобов`язаний:

2.1.2. вживати всіх необхідних заходів щодо захисту предмета іпотеки від зазіхань будь-яких третіх осіб;

2.1.3. не здійснювати дій, що викликають погіршення (пошкодження) предмета іпотеки, додержуватися при використанні предмету іпотеки всіх природоохоронних вимог, передбаченим чинним законодавством України;

2.1.4. письмової згоди Іпотекодержателя, що оформлюється договором про внесення змін до цього Договору не вносити змін до ряду договорів оренди, не відчужувати предмет іпотеки, не передавати його в спільну власність (діяльність), оренду, користування, не встановлювати будь-які обтяження щодо предмету

2.1.6. не пізніше наступного дня після настання змін надавати Іпотекодержателю відомості про будь-які зміни, що відбулися чи відбудуться з предметом іпотеки, в тому числі зазіхання нашого з боку третіх осіб.

Незважаючи на вказане, приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_9 21.07.2015 року на підставі підробленого рішення Обухівського районного суду Київської області від 28.03.2011 № 2-189, яке подане керівником ТОВ «Акваторія» ОСОБА_10 , прийнято рішення про скасування обтяжень та виключення вищевказаних записів з реєстрів.

Згідно інформації Обухівського районного суду Київської області від 03.11.2017 року, при проведенні перевірки на наявність чи відсутність в провадженні суду цивільної справи за позовом ОСОБА_11 , ОСОБА_7 до ПАТ «Укрсоцбанк» про захист прав споживачів, визнання договорів недійсними за період з 2011 року по 03.11.2017 встановлено, що згідно програми документообігу КП «Д-3» вищевказаний позов до суду не надходив та не реєструвався. Заочне рішення від 28.03.2011 року по вищевказаній цивільній справі не виносилось, не виготовлялось і не підписувалось службовими особами.

Після незаконного зняття обтяжень ТОВ «Акваторія» укладено ряд правочинів з відчуження майнового комплексу (цех виробництва 75% змочующихся порошків ДДТ, літ LX1), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 84 по часткам на користь третіх осіб.

Зокрема, між ТОВ «Акваторія» та ТОВ «Актив Бізнес-Плюс» (ЄДРПОУ 35493947) укладено договір купівлі-продажу 812/1000 частки нерухомого майна від 21.07.2015 року, а також між ТОВ «Акваторія» та ТОВ «ПЛП Партнерс» (ЄДРПОУ 37793858) укладено договір купівлі-продажу 188/1000 частки нерухомого майна від 21.07.2015 року.

У подальшому вказані частки нерухомого майна перереєстровано на ТОВ «Віра-А» (ЄДПОУ 35140300) та ТОВ «Санган» (ЄДРПОУ 39175397), засновником та керівником яких є ОСОБА_7 , який начебто виступав позивачем по цивільній справі підробленого рішення Обухівського районного суду Київської області від 28.03.2011 № 2-189.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 02.02.2018 у вказаному кримінальному провадженні накладено арешт із забороною відчуження на майновий комплекс - цех виробництва 75% змочующихся порошків ДДТ (літ. LXI), заг. площею 4445,7 кв.м. по вул. Червоноткацькій, буд. 84 у м. Києві.

Разом з тим, 19.11.2018 року невстановленими на даний час особами, на підставі попереднього договору з елементами позики від 19.11.2018 року до Реєстру обтяжень внесено запис про заборону на зазначене вище нерухоме майно в інтересах ОСОБА_12 (і.п.н. НОМЕР_2 ).

У подальшому 30.11.2018 року приватним виконавцем ОСОБА_13 , на підставі постанови про арешт боржника № 57823948 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження та накладено арешт на зазначене нерухоме майно в інтересах ОСОБА_12 .

Окрім вказаного встановлено, що на даний час протиправно виведений з-під іпотеки майновий комплекс фактично використовується, керівником та засновником ТОВ «Санган» та ТОВ «Віра-А» ОСОБА_7 та надається у користування ряду суб`єктів господарювання, незважаючи на обмеження передбачені пунктом 2.1. статті 2 Договору іпотеки № 02-038/679 від 27.07.2007.

19.12.2018 року прокурор Київської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту у вигляді заборони внесення реєстраційних змін до відомостей про право власності на нерухоме майно, а також права розпорядження та користування майновим комплексом - цехом виробництва 75% змочующихся порошків ДДТ (літ LXI), загальною площею 4445, 7 кв.м. (реєстраційний номер 684820180000), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 84.

26.12.2018 року ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва клопотання прокурора було задоволено.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, досліджені матеріали справи, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, рішення слідчого судді про задоволення клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, є законним та обґрунтованим, а тому, як вважає колегія суддів, підлягає залишенню без змін.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, зокрема, відповідність майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, доведеність прокурором мети застосування арешту майна, а саме збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності, необхідність виконання завдань у даному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вказане майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути пошкоджене чи зникне.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. 170 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування з встановленням наявних у кримінальному провадженні доказів, які вказують на відповідність майна вимогам ст. 98 КПК України.

Крім цього, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч тверджень апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Всі інші підстави підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу, - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 117, 170, 171, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити представникувласника майна ТОВ "Віра-А", в особі директора ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року.

Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_5 , та накладено арешт у вигляді заборони внесення реєстраційних змін до відомостей про право власності на нерухоме майно, а також права розпорядження та користування майновим комплексом - цехом виробництва 75% змочующихся порошків ДДТ (літ LXI), загальною площею 4445, 7 кв.м. (реєстраційний номер 684820180000), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 84, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ "Віра-А" в особі директора ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824/894/2019

Категорія: ст.171 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції ОСОБА_14

Доповідач в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1