Постанова

від 14.02.2019 по справі 371/456/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Капшук Л.О.

Єдиний унікальний номер справи № 371/456/17

Апеляційне провадження № 22-ц/824/4731/2018

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2019 року Київській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Мережко М.В.

Суддів - Верланова С.М., Савченка С.І.

Секретар - Тютюнник О.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 02 травня 2018 року у справі за позовом Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області ЮзикаОлександра Михайловича, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації, про визнання незаконним наказу, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и в:

У березні 2017 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом .

У позові посилався на ті обставини, що на підставі рішення Про організацію регіонального парку Трахтемирів , прийнятого Черкаською (№14-4 від 26 лютого 2000 року) та Київською (№ 168-10-ХХІІІ від 17 лютого 2000 року) обласними радами, був організований ландшафтний парк Трахтемирів , який набув статусу об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення відповідно до статей 51-53 Закону України Про природно-заповідний фонд України , п.24 ч.1 ст.43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , п.4 ч.1 ст.24 ЦК УРСР.

У межах Київської області РЛП Трахтемирів розміщується на території, що розташована на землях Малобукринської та Грушівської сільських рад Миронівського району та займає площу 5148,7 га. При цьому РЛП Трахтемирів охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Дніпровського коридору Екологічної мережі України.

Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів є природоохоронною, науково-дослідною та еколого-просвітницькою установою, територія й акваторія якої включає природні комплекси й об'єкти, що мають особливу екологічну, історичну і естетичну цінність і які призначені для використання в природоохоронних, наукових, просвітницьких, культурних, обмежено-рекреаційних цілях і для регульованого туризму.

Відповідно до статті 7 Закону України Про природно-заповідний фонд України до встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду. На територіях природно-заповідного фонду забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9 Закону України Про природно-заповідний фонд України визначено допустимі цілі та види використання природно-заповідного фонду та встановлено можливість здійснення діяльності, яка не суперечитиме цільовому призначенню територій та об'єктів даного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворенню та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.

Відповідно до Проекту створення РЛП Трахтемирів та даних Державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду України станом на 01січня 2013року Міністерства екології та природних ресурсів України земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 знаходиться на території РЛП Трахтемирів .

На ім'я ОСОБА_2 01 квітня 2014 року було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 на території Малобукринської сільської ради Миронівського району з індексним номером 5226290 загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства.

Крім того факту, що ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечитиме статусу і завданням РЛП Трахтемирів , оскільки може перешкоджати збереженню РЛП Трахтемирів в природному стані як унікального комплексу і об'єктів, а також забезпеченню умов організованого відпочинку населення, вищеописані дії були здійснені з порушенням процедури, встановленої законом.

Відведення земельної ділянки у власність чи користування повинно проводитись у чіткій відповідності із процедурою, визначеною ЗК України та іншими законами і підзаконними актами.

За змістом листа Департаменту екології та природних ресурсів Київської ОДА від 02 лютого 2015 року № 05.1-08.3/561 формування земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 на території РЛП Трахтемирів проведено з порушенням статті 186 частини 1 пункту 3 Закону України, оскільки проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території об'єкта ПЗФ, підлягають погодженню з органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, а такого погодження відповідачу не було надано.

До компетенції Департаменту екології та природних ресурсів при Київській ОДА у сфері земельних ресурсів належить погодження в межах повноважень проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Адміністрація РЛП Трахтемирів , відповідно до покладених на неї завдань, зверталась до Департаменту екології та природних ресурсів при Київській ОДА, Миронівської прокуратури, прокуратури Київської області стосовно неправомірних дій у передачі вище зазначеної земельної ділянки з державної форми власності до приватної.

Правова позиція Верховного Суду України, сформована у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21- 1465а15 про те, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних вповноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Наведені порушення призводять до порушення цілісності земель РЛП Трахтемирів , що створює загрозу його існування. Вказані порушення можуть перешкоджати створенню умов для ефективного туризму, відпочинку, та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів.

Відповідно до наказу Державної служби заповідної справи від 18жовтня 2017року №25-ДС Про затвердження Методичних рекомендацій про порядок притягнення порушників природоохоронного законодавства на території установи ПЗФ України до юридичної відповідальності саме директор установи природно-заповідного фонду здійснює контроль за дотриманням законодавства при притягнені осіб, які вчинили екологічні правопорушення.

Позивач зазначає, що пропустив строк звернення до суду з вимогою про скасування Наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 11 березня 2014 року КИ/3222984000:01:003/00016450 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , що став підставою для державної реєстрації права на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, з поважних причин, оскільки отримав копію наказу лише 09березня 2017року .

Зазначені причини вважає поважними, в зв'язку із чим заявив клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду із позовом згідно цієї позовної вимоги.

Просив поновити строк звернення до суду, визнати незаконним та скасувати -накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:003/00016450 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, надано йому у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2, індексний номер 19994927, видане Реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції 04 квітня 2014 року ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, призначену для ведення особистого селянського господарства, номер запису про право власності 5226290.

Заперечуючи проти позову , відповідач - головнеуправління Держгеокадастру у Київській області зазначив, що з 01 січня 2013 року Головне управління Держземагентства у Київській області відповідно до покладених на нього завдань передавало відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області. За інформацією відділу у Миронівському районі управління Держгеокадастру у Київської області спірна земельна ділянка не перебувала у власності чи користуванні. На підставі наданих матеріалів за відсутності власників та користувачів Головним управлінням надано дозвіл на розробку проекту землеустрою. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок висновком Управлінням Держземагентства у Миронівському районі Київської області був погоджений. Державний кадастровий реєстратор здійснив державну реєстрацію земельної ділянки та на підтвердження такої реєстрації видав витяг з Державного земельного кадастру.

Прийнятий Головним управлінням (як суб'єктом владних повноважень) наказ про передачу земельних ділянок у власність є ненормативними актами, який вичерпує свою дію внаслідок виконання. Скасування таких актів не породжує наслідків для власників земельних ділянок, оскільки захист порушеного права у разі набуття права на земельну ділянку юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного Фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Згідно даних, наявних у Відділі у Миронівському районі управління Держгеокадастру у Київській області, документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки РЛП Трахтемирівське та Національного природного парку Трахтемирівський не обліковується. Відомості про земельні ділянки вказаних об'єктів природно-заповідного фонду до Державного земельного кадастру станом на момент прийняття оскаржуваного наказу та станом на даний час не внесені.

Відповідач ОСОБА_2 у запереченнях на позовну заяву посилався на положення ст. 22 Земельного Кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), та вказав, що межі регіонального парку не були винесені в натурі, державна реєстрація права не була здійснена, що є обов'язковою умовою для виникнення прав на земельну ділянку. З огляду на вказане, позивачем не доведено, що його право було порушене. У законодавстві України міститься чіткий перелік підстав позбавлення особи права власності на земельну ділянку. Скасування наказу Головного управління Держземагенства у Київській області та виданого відповідачу ОСОБА_2 на підставі наказу свідоцтва про право власності не може свідчити про автоматичне припинення його права власності.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 02 травня 2018 року позов задоволено частково .

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:003/00016450 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області.

Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2, індексний номер 19994927, видане Реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції 04 квітня 2014 року ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, призначену для ведення особистого селянського господарства, номер запису про право власності 5226290.

Решту вимог залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду , відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, і ухвалити нове рішення , яким відмовити у задоволенні позову. В апеляційній скарзі зазначав , що суд неповно з ясував обставини ,які мають значення для вирішення справи , так на думку апелянта позивач не надав доказів на підтвердження його права на земельну ділянку , та в казували б на те , що остання є землею природно-заповідного фонду , а також що позивачем пропущений строк позовної давності .

Позивач Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 У відзиві зазначив , що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов язки.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України апелянт ОСОБА_2 та інші особи , які приймають участь у справі були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 24 січня 2019 року 14 лютого 2019 року ( т. 3 а.с. 85) , за адресами , які були зазначені в матеріалах справи. Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від апелянта ОСОБА_2 не надходило. Заяв про причини неявки в судове засідання від апелянта ОСОБА_2, інших осіб , які приймають участь у справі до апеляційного суду не надходило, а тому вважати причини неявки осіб , які приймають участь у справі до суду поважними , відсутні.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що оспорювані наказ ГУ Держземагенства у Київській області і свідоцтво видані з порушенням вимог закону та прав позивача, оскільки надана у власність ОСОБА_2 земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 відповідно до Проекту створення РЛП Трахтемирів , Державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду України Міністерства екології та природних ресурсів України, карти-схеми регіонального ландшафтного парку Трахтемирів та схеми розташування земельної ділянки розташована в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області і знаходиться на території РЛП Трахтемирів .

При цьому суд виходив з того, що Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів утворений у встановленому законом порядку, розташований та знаходиться в межах Малобукринської та Грушевської сільських рад Миронівського району та займає площу 5148,7 га і перебуває на обліку територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Дніпровського коридору Екологічної мережі України.

Відповідно ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів даного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворенню та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів, оскільки на територіях природно-заповідного фонду забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.116 Земельного Кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч.5 ст.116 цього Кодексу земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно ст.140 Земельного Кодексу України припинення права користування земельною ділянкою можливе лише за добровільною згодою користувача або шляхом примусового вилучення у нього земельної ділянки. Згідно ст.149 ЗК України примусове вилучення земельної ділянки без згоди землекористувача можливе лише в судовому порядку за позовом відповідного органу влади чи місцевого самоврядування.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 27 січня 2014 року № КИ/3222984000:01:003/00014800 Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області( т.2 а.с. 20 )

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 11 березня 2014 року № КИ/3222984000:01:003/00016450 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, надано йому у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області ( т.1 а.с. 24 , т.2 а.с. 21) .

Реєстраційною службою Миронівського районного управління юстиції 01 квітня 2014 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2, індексний номер 19994927, на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, призначену для ведення особистого селянського господарства, номер запису про право власності 5226290.( т.1 а.с. 25)

На час виникнення спірних правовідносин Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) було центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовувалася і координувалася Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входило до системи органів виконавчої влади і забезпечувало реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Згідно Положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 1 0 травня 2012року № 258 (яке було чинне на момент виникнення спірних відносин) Головне управління Держземагентства в області було територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане. Завданням Головного управління була реалізація повноважень Держземагентства України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Відповідно до пункту 9 вказаного Положення (що втратило чинність на підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства № 49 від 16 лютого 2015року ) Головне управління у межах своїх повноважень видавало накази організаційно-розпорядчого характеру.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року № 482 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України внесено зміни до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, та визначено, що Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 910-р погоджено пропозицію Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру постановою Кабінету Міністрів України від 14 счня 2015року № 15 Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру функцій і повноважень Державної інспекції сільського господарства, що припиняється, із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Оспорюваний позивачем наказ № КИ/3222984000:01:003/00016450 від 11 березня 2014 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, прийнятий територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України в межах його компетенції.

Також, судом першої інстанції встановлено, що Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів був утворений на підставі рішення Київської обласної ради № 168-10-ХХІІІ від 17 лютого 2000 року та рішення Черкаської обласної ради № 14-4 від 26 лютого 2000 року Про організацію регіонального парку Трахтемирів та набув статусу об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення.

Відповідно до п.1 рішення Київської обласної ради від 17 лютого 2000 року об'єкт природно - заповідного фонду Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів організовано у власності АТЗТ Аграрно-екологічне об'єднання Трахтемирів площею - 5148,7 га на землях Малобукринської та Грушівської сільських рад Миронівського району Київської області без вилучення земель у землекористувача.

Згідно даних обліку територій та об'єктів природно-заповідного фонду України Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів в Київській області розташований та знаходиться в межах Малобукринської та Грушевської сільських рад Миронівського району та займає площу 5148,7 га.

Директором Наукового центру досліджень з проблем заповідної справи08 жовтня 1999 року затверджено Проект створення регіонального ландшафтного парку Трахтемирів .

Відповідно до пунктів 1.2 - 1.4 Положення Про регіональний ландшафтний парк Трахтемирів ландшафтний парк є природоохоронною, науково-дослідною та еколого-просвітницькою установою, територія й акваторія якої включає природні комплекси й об'єкти, що мають особливу екологічну, історичну і естетичну цінність і які призначені для використання в природоохоронних, наукових, просвітницьких, культурних, обмежено-рекреаційних цілях і для регульованого туризму.

Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів перебуває на обліку територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання і є складовою частиною системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною та включений до ключового елементу Дніпровського коридору Екологічної мережі України.

Згідно даних Проекту створення РЛП Трахтемирів , Державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду України Міністерства екології та природних ресурсів України, карти-схеми регіонального ландшафтного парку Трахтемирів та схеми розташування земельної ділянки земельна ділянка з кадастровим номером 3222984000:01:00 3:0007розташована в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, знаходиться на території РЛП Трахтемирів .

Згідно з ч.ч.1,4 ст.186 1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до вказаного органу за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч.3 ст.186 1 Земельного КодексуУкраїни проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об'єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Частиною 6 ст.186 1 Земельного Кодексу України передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Отже, на час формування земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 та винесення оспорюваного наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка відноситься до земель природно-заповідного фонду, у власність відповідачу для ведення особистого селянського господарства необхідною умовою було погодження Департаментом як структурним підрозділом Київської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За повідомленням Департаменту проект землеустрою щодо відведення відповідачу земельної ділянки з кадастровим номером 3222984000:01:00 3:0007для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області на території регіонального ландшафтного парку Трахтемирів на розгляд до Департаменту не надходив, що у свою чергу свідчить про набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку з порушенням вимог Закону.

Згідно ст.9 Закону України Про природно-заповідний фонд України території прородно-заповідного фонду можуть використовуватися у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Отже, отримання відповідачем у власність земельної ділянки природно-заповідного фонду для цілей ведення особистого селянського господарства суперечить вказаним положенням Закону.

Згідно зі ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки

Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст.152 Земельного Кодексу України власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч.1). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі: шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (ч.3).

За таких обставин, враховуючи, що спірна земельна ділянка виділена за рахунок земель природно-заповідного фонду, без відповідних згоди та погодження, з порушенням вимог закону суд обгрунтовано задовольнив частковопозовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги, що ландшафтний парк Трахтемирів не надав доказів щодо належності йому земельної ділянки , та як об'єкт природно-заповідного фонду не створений, межі ландшафтного парку в натурі не винесені, зонування немає, а отже відсутні докази про належність спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду не грунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

Відповідно до ст.3 Закону України Про природно-заповідний фонд України до природно-заповідного фонду України належать природні території та об'єкти, в тому числі регіональні ландшафтні парки.

Згідно ч.1 ст.4 вказаного Закону регіональні ландшафтні парки можуть перебувати як у власності Українського народу так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.

Згідно ч.4 ст.7 вказаного Закону межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Як вище вказувалося в матеріалах наявний проект організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів і об'єктів регіонального ландшафтного парку Трахтемирів , виготовлений у 2001 році Науковим центром заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів України та у встановленому порядку погоджений із Державним управлінням екології та природних ресурсів в Черкаській області Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області, затверджений АТЗТ АЕО Трахтемирів , в якому чітко встановлені межі РЛП Трахтемирів (т.2 а.с.35-37, 70, 204-214).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що право позивача не є порушеним, бо позивач є іншою особою, яка не має ніякого відношення до рішень Київської і Черкаської обласних рад про утворення ландшафтного парку надумані та безпідставні.

Як вище вказувалося Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів був утворений на підставі рішення Київської обласної ради № 168-10-ХХІІІ від 17 лютого 2000 року та рішення Черкаської обласної ради № 14-4 від 26 лютого 2000 року Про організацію регіонального парку Трахтемирів .

Відповідно до п.1 рішення Київської обласної ради від 17 лютого 2000 року об'єкт природно - заповідного фонду Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів організовано у власності АТЗТ Аграрно-екологічне об'єднання Трахтемирів площею - 5148,7 га на землях Малобукринської та Грушівської сільських рад Миронівського району Київської області без вилучення земель у землекористувача.

На підставі вказаних рішень розроблено та затверджено Положення Про регіональний ландшафтний парк Трахтемирів .

За таких обставин посилання скаржника на те, що позивач є іншою особою, яка не має ніякого відношення до рішень Київської і Черкаської обласних рад про утворення ландшафтного парку бездоказові.

Доводи апелянта ОСОБА_2 про правомірність отриманняним права власності на земельну ділянку не грунтуються на законі.

Регіональний ландшафтний парк Трахтемирів є об'єктом природно-заповідного фонду, а відтак згідно положень ч.3 ст.186 1 Земельного Кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки природно-заповідного призначення підлягає обов'язковому погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1розташована на території РЛП Трахтемирів . Проте всупереч закону проект її відведення не був погоджений у встановленому законом порядку Департамент екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації, що у свою чергу свідчить про неправомірність набуття відповідачем права власності на земельну ділянку природно-заповідного фонду.

Окрім того, отримання відповідачем у власність земельної ділянки природно-заповідного фонду для цілей ведення особистого селянського господарства суперечить положенням ст.9 Закону України Про природно-заповідний фонд України , яка не передбачає використання територій прородно-заповідного фонду для таких цілей.

Доводи скарги про те, що суд не врахував пропуск позивачем строку позовної давності колегія суддів вважає необгрунтованими.

Судом першої інстанції встановлено, що представник позивача про порушення права РЛП Трахтемирів дізнався у 2015 році, а у березні 2017 року отримав копію оскаржуваного наказу. До суду позивач звернувся 31 березня 2017 року, що у свою чергу свідчить про дотримання позивачем загального (трирічного) строку звернення до суду за захистом свого права.

Колегія суддів не приймає до уваги ,як безпідставні, доводи скарги про наявність інших судових проваджень, в яких встановлено обставини щодо відсутності проекту організації ландшафтного парку та Положення про ландшафтний парк і дані обставини не повинні доводитися при розгляді цієї справи.

Справи, на які посилається скаржник, зокрема № 2а-11527/12/2670 та № 2а/23703290/20112 розглянуті судами в порядку адміністративного судочинства, та не стосуються даного спору. Окрім того, у вказаних адміністративних справах приймали участь інші особи, а саме АТЗТ Аграрно-екологічне об'єднання Трахтемирів та Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, які не є учасниками даної справи.

Згідно ч.7 ст.82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову, обгрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України , суд ,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 02 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення буде виготовлений не пізніше 21 лютого 2019 року.

Головуючий

Судді